Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №758/10015/25
Суддя: Нежура Вадим Анатолійович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Унікальний номер справи № 758/10015/25 Головуючий у суді першої інстанції - Блащук А.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15116/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Зарицькою Юлією Леонтіївною на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля особистою приватною власністю,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що 05 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року у справі № 758/13746/24 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 349. Відновлено ОСОБА_3 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю (Позивачем). Спору щодо місця проживання дитини сторони не мають.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, 21 квітня 2017 року, та за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано рухоме майно, а саме автомобіль марки Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_1 .
Право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за відповідачем і фактично автомобіль перебуває у його користуванні.
Посилаючись на те, що автомобіль є неподільною річчю, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості транспортного засобу - автомобіля марки Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, у розмірі 359 285,00 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
06.11.2025 ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визнання автомобіля особистою приватною власністю, в якому просить суд визнати автомобіль Skoda Superb, НОМЕР_1, НОМЕР_2 особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
В обґрунтування зустрічного позову зазначаєв, що ОСОБА_1 не оспорює той факт, що спірний автомобіль було придбано 19.04.2017 за договором купівлі-продажу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» та зареєстрованоно нього (Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3 від 04.10.2024).
Однак він категорично заперечує той факт, що спірний автомобіль було придбано за спільні гроші сторін, оскільки джерелом коштів на придбання спірного авто є особисті кошти ОСОБА_1 , подаровані йому бабусею ОСОБА_6 у сумі 1 000 000 грн.
Фактична передача коштів відбулася 17.04.2017 вдома у бабусі в присутності позивача за зустрічним позовом та його батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Кошти дарувались особисто ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що він отримав статус адвоката та не міг вільно пересуватись містом, виконуючи свої обов`язки, а не для його «сім`ї», що обумовлювалось реальними конфліктними стосунками між дарувальницею та позивачкою.
Подаровані гроші через день були використані на оплату спірного автомобіля; з моменту купівлі автомобілем фактично користується ОСОБА_1 (що зазначила і позивачка в своєму позові), несе витрати на утримання/ремонт/страхування за власний рахунок.
З урахуванням наведеного, автомобіль, придбаний за подаровані ОСОБА_1 бабусею кошти, не є спільним майном подружжя, а є його особистою приватною власністю. Тому правових підстав для поділу та компенсації 1/2 його частини немає.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, в розмірі 316 524,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3117,79 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля особистою приватною власністю залишено без задоволення.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що спірний автомобіль був придбаний винятково за особисті кошти апелянта, отримані ним у подарунок від баби. Вказана обставина підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця ОСОБА_2 адвокат Дубчак Л.С. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зарицька Ю.Л., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав. представниця позивачки ОСОБА_2 - адвокат Дубчак Л.С. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 05 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 349, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим повторно 26 січня 2019 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року у справі № 758/13746/24 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено повністю. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 349. Відновлено ОСОБА_3 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року вказане заочне рішення у справі від 17.12.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 - задоволено та розірвано шлюб між ними; також відновлено ОСОБА_3 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 17 грудня 2019 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві, актовий запис № 2861.
21 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано рухоме майно, а саме автомобіль марки Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_1 .
У своїй позовній заяві ОСОБА_2 просила суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості вказаного вище автомобіля у розмірі 359 285, 00 грн.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував того факту, що спірний транспортний засіб був придбаний подружжям за час перебування у шлюбі, проте зазначав, що він придбаний за його особисті кошти.
Аналогічними доводами обґрунтована його апеляційна скарга.
Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 положення статті 60 СК свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована тим із подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, враховуючи норму статті 60 СК України, час придбання спірного майна подружжям, а також не спростування відповідачем режиму спільного майна належними та достатніми доказами, суд дійшов правильного висновку, що транспортний засіб «Subaru Forester», 2008 року випуску, який є предметом спору у цій справі є спільною сумісною власністю подружжя.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_10 , що спірний автомобіль було придбано за його особисті кошти.
Так, на підтвердження цієї обставини ОСОБА_10 надав суду копію Договору дарування грошових коштів в розмірі 1 000 000,00 грн від 17.04.2017, що був укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі та розписку про отримання цих коштів.
Згідно із ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий правочин є нікчемним, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.
Враховуючи суму коштів, яка була подарована, договір мав бути нотаріально посвідчений, але цього не було зроблено. Тобто, правочин вчинено з порушенням вимог до його форми. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив надані ОСОБА_1 докази як неналежні та недопустимі.
Крім цього, суд першої інстанції витребував у ОСОБА_1 для дослідження оригінали договору дарування та розписки.
Тому вказані обставини не дають змогу встановити, що автомобіль марки Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_1 був придбаний ОСОБА_1 саме за його особисті кошти.
Разом з цим, встановлено, що встановлено, що автомобіль марки Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_1 , був придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Право власності на вказаний автомобіль марки Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 та автомобіль перебуває у його користуванні, що не заперечується сторонами.
Зважаючи на те, що автомобіль є неподільною річчю, один із подружжя має право на отримання грошової компенсації 1/2 частини вартості спірного рухомого майна.
Відповідно до висновку експертного дослідження Київського науково-дослідного експерно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 03.06.2025 № 10/3245/89А, зробленого на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість спірного автомобіля марки Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_1 , на дату оцінки склала 633 048,65 грн.
З урахуванням експертної оцінки вартості вказаного автомобіля, 1/2 частина його вартості становить 316 524,33 грн (633048,65 / 2).
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що спірний автомобіль Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя та перебуває у фактичному користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_2 має право на відшкодування 1/2 вартості цього спірного автомобіля.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя грошова компенсація ринкової вартості частки транспортного засобу Skoda Superb, 1984 куб. см., 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_1 у розмірі 316 524,33 грн.
Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , належна оцінка яким повністю надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Зарицькою Юлією Леонтіївною залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 06 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома
Оригінал: reyestr.court.gov.ua