Постанова від 25 листопада 2025 р. у справі №757/17833/24-ц — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 25 листопада 2025 р.

Справа: №757/17833/24-ц

Суддя: Ящук Тетяна Іванівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/6784/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року м. Київ

Справа № 757/17833/24-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Литвинової І.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування плати та заборгованості за обслуговування за надання послуги з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 та за особовим рахунком № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати КП «Київтеплоенерго»:

- припинити нарахування плати та заборгованості за обслуговування з надання послуги з постачання теплової енергії (опалення) за вказаними особовими рахунками;

- скасувати заборгованість за абонентське обслуговування, за надання послуги з постачання теплової енергії, на загальнобудинкові потреби;

- визнати індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії неукладеним.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що теплова енергія (централізоване опалення) відключене і не споживається у квартирі АДРЕСА_3 з 13 лютого 2016 року, згідно контрольних показань з вузла комерційного обліку теплової енергії для потреб опалення заводський номер № 16358346 окремого приміщення, яким є її квартира АДРЕСА_4 , встановленого на точці вводу у місці відгалуження систем опалення. Проте, згідно з квитанціями, які направляє відповідач, вбачається нарахування плати та заборгованості за послуги з теплової енергії (централізованого опалення). Згідно з рахунком-повідомленням, станом на 01 березня 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 (у квартирі АДРЕСА_3 ) показники індивідуального вузла обліку, заводський номер 16358346 наступні: поточні 33,4051, а попередні 28,898 і різниця, на думку відповідача, складає 4,507 гКал та за загальнобудинкові потреби 0,1418 куб м, а відтак за лютий 2024 року нараховано до сплати 2016 грн. 73 коп.

З рахунку-повідомлення, станом на 01 березня 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 (у квартирі АДРЕСА_5 ) показники індивідуального вузла обліку, заводський номер 16358420 наступні: поточні 4, 4852, а попередні 0,009 і різниця, на думку відповідача, складає 4,476 гКал та за загальнобудинкові потреби 0,1409 куб м, а відтак за лютий 2024 року нараховано до сплати 2002, 99 грн.

Відповідно до рахунку-повідомлення за послугу постачання теплової енергії за лютий 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 (у квартирі АДРЕСА_3 ): борг на 01 березня 2024 року становить 15 631 грн. 52 коп., усього до сплати нараховано - 19 512 грн. 95 коп., а відповідно до рахунку-повідомлення за послугу постачання теплової енергії за лютий 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 (у квартирі АДРЕСА_5 ) борг: на 01 березня 2024 року становить 14 429 грн. 94 коп., усього до сплати нараховано - 18 285 грн. 02 коп.

Позивач зверталася до відповідача із вимогою перерахунку вказаної заборгованості. 02 січня 2024 року КП «Київтеплоенерго» надано відповідь, з якої вбачається, що з 30 квітня 2018 року, відповідно до рішення Київської міської ради, припинено дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та АЕК «Київенерго». КП «Київтеплоенерго» підготовлено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання відповідно до норм ст. 634 Цивільного кодексу України, текст якого опубліковано в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5058). Таким чином Підприємством було зроблено пропозицію мешканцям житлових будинків міста Києва укласти відповідний договір. На офіційному сайті відповідача опублікований публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії за п. 4 якого зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Позивач не підписувала заяву-приєднання і не сплачувала рахунок за послугу, факт отримання якої відсутній, у зв`язку з тим, що у точці розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, якою є у багатоквартирному будинку послуги з централізованого опалення - відгалуження від стояків у межах квартири, опалення перекрите та встановлений засіб обліку теплової енергії.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 та КП «Київтеплоенерго» неукладеним, з подальшим скасуванням заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої 22.11.2018 року Наказом № 315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України, зокрема її пунктом 8, встановлено, що у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики. За рішенням співвласників будівлі/будинку визначення обсягу спожитої послуги у такому приміщенні може здійснюватися лише на підставі показань вузла обліку відповідної комунальної послуги, яким воно оснащене, та не враховуватись при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку і не приймати участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку.

Як вбачається з Рахунків-повідомлень, доданих до позовної заяви, самим Відповідачем визнається, що різниця між попередніми та поточними показниками вузлами розподільного обліку теплової енергії марки Supercal заводський № 16358346 та заводський № 16558420 з 2016 року складають 0 (нуль), а нарахування заборгованості відповідачем здійснюється протиправно за мінімальну частку та загально будинкові потреби місць загального користування.

Облік споживання гарячої води у квартирі АДРЕСА_3 здійснюється трьома вузлами розподільного обліку гарячої води марки ЛК, а саме: заводський № 6449693, заводський № 7296989 та заводський № 7108850. Дата останньої метрологічної повірки всіх трьох вузлів розподільного обліку - 02 червня 2022 року.

Згідно з контрольними показниками з вузла комерційного обліку теплової енергії для потреб опалення заводський номер 16358346 та 16358420 окремого приміщення, яким є квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 , встановлених на точці вводу у місці відгалуження систем опалення, теплова енергія ( централізоване опалення) не споживається, тобто відключене з 13.02.2016 року.

Систему централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_7 оснащене двома будинковими вузлами комерційного обліку теплової енергії, які встановлено на загальному вводі будинку, тобто обліковують сумарну витрату теплової енергії витраченої на потреби опалення та постачання гарячої води: зав. № 6223265, який обліковує діапазони квартир 1-246 та АДРЕСА_8 ; зав. № 5227336, який обліковує діапазони квартир АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 .

Проте, судом першої інстанції помилково встановлено, що станом на 01 травня 2024 року опалювальна площа квартир будинку АДРЕСА_7 становить 43 442, 30 кв м; квартири наведеного будинку частково оснащене вузлами розподільного обліку теплової енергії (наразі 501 квартира обладнана); квартири з індивідуальною системою опалення та нежитлові приміщення, система опалення яких була б підключена до загально будинкової системи, відсутні.

Також, з 01.05.2018 року КП "Київтеплоенерго" набуло статус теплопостачальної організації і відповідно, виконавця послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Проте, ці доводи не стосуються ОСОБА_3 , яка не є стороною Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київською енергопостачальною компанією "Київенерго" і набуття статусу теплопостачальної організації і відповідно, виконавця послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відбувалося без її на те волі.

Не погоджується з висновками суду про те, що приміщення квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_5 позивача забезпечуються послугами з постачання теплової енергії від загально будинкової системи теплопостачання та не відключені в установленому законодавством порядку. Вказує, що співвласники багатоквартирного будинку, загальними зборами яких 24.06.2009 року створено і зареєстровано в законному порядку ОСББ «Квітень» код ЄДРПОУ 36483382 та прийняте рішення не укладати договір з КП «Київтеплоенерго», як колективного споживача, кожен співвласник багатоквартирного будинку самостійно приймає рішення про укладення або не укладення індивідуального договору з відповідачем.

Також висновки суду, що порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2005 року № 4 (надалі за текстом - Порядок), не передбачав відключення від мереж централізованого опалення при відмові споживачів квартир, як окремого приміщення, не відповідає дійсному, оскільки за п 1.1 цього Порядку, зазначено що, цей Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Звертає увагу на те, що між ОСОБА_1 та КП «Київтеплоенерго» договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню за адресою: АДРЕСА_11 та кв. АДРЕСА_5 не укладений, а також не підписана заява- приєднання, жодного разу не сплачувався рахунок за послугу та відсутній факт отримання послуги, у зв`язку з тим, що у кожній із квартир в точці розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, якою є у багатоквартирному будинку послуги з централізованого теплопостачання - відгалуження від стояків у межах квартири (точка входу), наявний розрив на вводі мережі опалення до квартири, встановлено заглушки та засіб обліку теплової енергії, отже, показники якого залишаються незмінними з 2016 року.

Крім того, судом першої інстанції не досліджувалися додані, як докази копії рахунків- повідомлень по квартирі АДРЕСА_3 та квартирі АДРЕСА_6 , в яких відповідачем зазначені показники квартирних засобів обліку у квартирі АДРЕСА_12 , які співпадають з Актом зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 22.01.2024 року та квартирних засобів обліку у квартирі АДРЕСА_13 , які співпадають з Актом зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 22.01.2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача КП «Київтеплоенерго» - Кравець Т.П. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду - залишити без змін.

Вважає посилання позивача на Методику повірки лічильників види з механічним відліковим пристроєм номінальних діаметрів DN10, DNІ5, DN20 на місці експлуатації, затвердженої указом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2016 № 2129 є необгрунтованими, оскільки дана методика застосовується для повірки лічильників гарячої та холодної води.

Крім того, посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № І - 9 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» не мають відношення до даної справи, оскільки стосується правовідносин громадян, які мають право на пільги та субсидії.

Посилання апелянта на пункт 8 Методики № 315 не стосується його квартир, оскільки квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 є частиною загальнобудинкової системи та обладнані вузлами розподільного обліку теплової енергії (квартирними).

Зазначає, що відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати за надані їм послуги. Відповідна правова позиція у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951-цс, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/285.

Таким чином, навіть передаючи «0» показники засобів розподільного обліку позивач повинна сплачувати мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії, витраченого на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі та обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Крім того, даний будинок не відключений від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. Позивачем не додано до позовної заяви витяг з Протоколу засідання Комісії, який є основним документом, який надає дозвіл на відключення споживача від мереж централізованого опалення.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не погоджується з доводами відзиву, вважає, що вони не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в частині позовних вимог з визнання індивідуального договору про надання послуг з теплопостачання за особовими рахунками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 неукладеним з подальшим скасуванням заборгованості за послугу з теплопостачання.

Представник відповідача Кравець Т. П. в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що нарахування плати за надання послуг з теплопостачання відбувалося правомірно з огляду на те, що оскільки позивач є власником квартир у багатоквартирному будинку, а отже і співвласником багатоквартирного будинку, то зобов`язаний утримувати таке майно, зокрема, шляхом сплати житлово-комунальних послуг, наданих для обслуговування місць загального користування. Крім того, позивач не довела, що належні їй квартири були відключені від загальної системи тепло- та водопостачання будинку. Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання договору неукладеним з огляду на те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту.

З такими висновками колегія суддів погоджується, керуючись такими міркуваннями.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна - квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , до якого КП «Київтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню.

Відповідно до Акту взяття лічильника на комерційний облік від 13 лютого 2016 року, складеного та підписаного у присутності власниці квартири АДРЕСА_3 та представників ТОВ «ЕО «Голосієво» Коломієць В. В. та Семенцовим В. В., які провели обстеження нового змонтованого приладу обліку теплової енергії SUPERCAL 539 заводський номер 16358346 до квартири АДРЕСА_4 , з метою постановки його на комерційний облік та на момент опломбування показники приладу обліку становлять Q=0000 Гкал.

Також за Актом № 0012827 від 23 січня 2024 року про зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення за присутності позивача, як власника квартири АДРЕСА_3 та представника КП «Київтеплоенерго» слюсаря-сантехніка РВЗ№5 ОСОБА_5 , який провів чергову повірку приладу обліку теплової енергії SUPERCAL 539 заводський номер 16358346 у квартирі АДРЕСА_4 та з метою подальшої після повірочної постановки його на комерційний облік та на момент опломбування показники приладу обліку становили Q = 0028,898 Гкал, з урахуванням того, що попередня повірка цього лічильника була здійснена 15 січня 2021 року.

У програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» за ОСОБА_1 обліковуються особові рахунки по квартирі АДРЕСА_3 та квартирі АДРЕСА_6 .

Квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 обладнано вузлами розподільного обліку теплової енергії марки Supercal заводський № 16358346 та заводський № 16558420 відповідно. Дата останньої метрологічної повірки зазначених вузлів розподільного обліку - 15 січня 2021 року.

Облік споживання гарячої води у квартирі АДРЕСА_4 здійснюється трьома вузлами розподільного обліку гарячої води марки ЛK, а саме: заводський № 6449693, заводський № 7296989 та заводський № 7108850. Дата останньої метрологічної повірки всіх трьох вузлів розподільного обліку - 02 червня 2022 року.

Систему централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_7 оснащено двома будинковими вузлами комерційного обліку теплової енергії марки MULTICAL, які встановлено на загальному вводі будинку, тобто обліковують сумарну витрату теплової енергії витраченої на потреби опалення та постачання гарячої води: зав. № 6223265, який обліковує діапазони квартир 1-246 та 550-558; зав. № 5227336, який обліковує діапазони квартир АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 .

Станом на 01 травня 2024 року опалювальна площа квартир будинку АДРЕСА_7 становить 43 442,30 кв м; квартири наведеного будинку частково оснащено вузлами розподільного обліку теплової енергії (наразі 501 квартира обладнана); квартири з індивідуальною системою опалення та нежитлові приміщення, система опалення яких була б підключена до загальнобудинкової системи, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень цивільного законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна - квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 , де КП «Киїтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення ( постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води населенню.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 року №1198.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов`язком споживача теплової енергії є, в тому числі, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 року №1198, встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 29 Правил № 1198 теплова енергія постачається безперервно.

Згідно з пунктом 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Відповідно до пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Отже, законодавством України у сфері теплопостачання та надання комунальних послуг передбачено обов`язок споживача укласти відповідні договори на постачання теплової енергії, а також встановлено строки і порядок оплати поставленої теплової енергії, відповідно до яких отриманий товар та послуги оплачуються споживачем щомісячно. Такі положення законодавства у сфері теплопостачання свідчать про обов`язковість договорів про теплопостачання та неможливість споживача відмовитись від укладання договорів (за виключенням випадків та у порядку, встановлених законом). За таких обставин прийняття відповідачем оферти у вигляді поставленого товару та надання послуг може бути у виді мовчання.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договорів на постачання теплової енергії.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Суд першої інстанції встановив, що 28 березня 2018 року у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 34 (5085) розміщено оголошення про те, що КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що є офертою до укладення договору про надання послуг з теплопостачання та централізованого постачання гарячої води.

01 жовтня 2021 року відповідач опублікував на своєму сайті індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, що є договорами про приєднання, форма і зміст яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1022, яка набула чинності 01 жовтня 2021 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830».

Оскільки матеріали справи не містять рішення про вибір моделі договірних відносин, яке було прийнято співвласниками багатоквартирного будинку протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця, то з огляду на наведені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір про надання послуги з постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води між КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 укладений належним чином, а позовні вимоги щодо відсутності договірних правовідносин між позивачем та відповідачем безпідставні.

Згідно ч. 1- 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що договірні відносини між сторонами виникли, однак позивач як відповідно до умов договору, так і відповідно до звичаїв ділового обороту, не оплачувала вартість наданих житлово-комунальних послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушення її прав внаслідок нарахування відповідачем заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з теплопостачання та постачання гарячої води, оскільки позивач зобов`язана утримувати належне їй майно, зокрема, шляхом сплати вартості комунальних послуг, враховуючи особливості їх надання у багатоквартирному будинку, в якому розташовані належні позивачу квартири, обов`язковість договірного оформлення їх надання та особливості порядку відключення споживачів від мереж централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води.

З наданих представником відповідача розрахунків установлено, що у зв`язку з ненаданням показників вузлів розподільного обліку гарячої води нарахування плати за отриману послугу з постачання гарячої води по квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 з січня 2024 року здійснюються за середньодобовим споживанням відповідно до частини четвертої ст. 11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

По квартирі АДРЕСА_3 у січні 2024 року, відповідно до наданих позивачем показників вузлів розподільного обліку гарячої води, проведено коригування нарахувань за послугу з постачання гарячої води в бік зменшення на суму 2090, 94 грн з відображенням у рахунку-повідомлені за січень 2024 року.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку заборгованості на квартирі АДРЕСА_3 , усього за період з 01 травня 2018 року по 01 травня 2024 року було нараховано за послуги з централізованого опалення ( постачання теплової енергії) суму в розмірі 78 833 грн. 48 коп., проте у вказаний період часу також проводились корегування нарахувань, з огляду на що заборгованість була зменшена на суму коригування - 42 187 грн. 08 коп., позивачем було сплачено за надані послуги - 16 770 грн. 15 коп., заборгованість становить 21 282 грн. ( а.с. 63, т. 1).

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку заборгованості на квартирі АДРЕСА_5 , усього за період з 01 травня 2018 року по 01 травня 2024 року було нараховано за послуги з централізованого опалення ( постачання теплової енергії) суму в розмірі 74 606 грн. 51 коп., внаслідок проведених корегувань заборгованість була зменшена на суму коригування - 41 833 грн. 95 коп., позивачем було сплачено за надані послуги - 15 050 грн. 71 коп., заборгованість становить 19 118 грн. 02 коп. ( а.с. 63, т. 1).

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги зводяться до надання суб`єктивної оцінки доказам та обставинам справи, які були предметом оцінки суду першої інстанції, а також застосуванню законодавства під час вирішення подібних правовідносин.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII.

Згідно з визначенням термінів, що наведено у частині першій статті 1 цього Закону:

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6);

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення, пункт 2).

Відповідач є власником квартири у багатоквартирному будинку, тому є співвласником всього спільного майна багатоквартирного будинку.

Те, що житлове приміщення є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов`язків стосовно утримання спільного майна.

Безпідставними колегія суддів визнає доводи позивача щодо відсутності між нею та відповідачем договірних правовідносин, що на її думку вказує на протиправність нарахування заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання у апеляційній скарзі на право особи на укладення договорів про надання комунальних послуг, а не обов`язок, оскільки у зв`язку з останніми змінами у законодавстві, яке регулює порядок надання житлово-комунальних послуг, особа як співвласник багатоквартирного будинку наділяється певним обсягом прав та обов`язків, згідно з якими за умови невжиття співвласниками багатоквартирного будинку визначених законодавством дій щодо визначення моделі договірних правовідносин, а також особою-споживачем дій стосовно укладення договору, а в подальшому і споживачем, то після встановленого законом строку договір про надання житлово-комунальної послуги вважається укладеним.

Не спростовують висновку суду першої інстанції доводи апеляційної скарги щодо наявності доказів на підтвердження відсутності циркуляції теплової енергії у квартирі позивача, оскільки як правильно зазначав суд, на позивача як на співвласника багатоквартирного будинку покладається обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, наданих для обслуговування місць загального користування.

До листопада 2021 року нарахування плати за отриману послугу з централізованого опалення квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 проводились відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, а саме: у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку (далі - МЗК).

Пунктом 14 Правил 630 встановлено обов`язок споживача знімати показання квартирних засобів обліку щомісяця.

Крім обсягу теплової енергії спожитої згідно з показниками індивідуального або будинкового засобу обліку теплової енергії на опалення приміщення квартири споживачі повинні сплачувати обсяг теплової енергії витраченої на опалення МЗК.

Нарахування за МЗК відбувалося у відповідності до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення № 359.

Починаючи з 01.11.2021 змінився порядок нарахування та згідно з положеннями Методики № 315 власники приміщень в будинку окрім обсягу теплової енергії, спожитої згідно з показниками індивідуального або будинкового засобу обліку теплової енергії мають сплачувати за обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі та обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання. Обсяги теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі та обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення входять до обсягу теплової енергії, спожитої згідно з показниками будинкового засобу обліку теплової енергії.

Згідно з розділом VI Методики № 315 (зі змінами), для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Це стосується власників квартир, системи опалення яких оснащені вузлами розподільного обліку, та які несвоєчасно передають показання, або передають такі, що близькі чи дорівнюють нулю.

Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 °С від нормативної температури внутрішнього повітря.

Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку теплової енергії/приладів-розподілювачів теплової енергії/вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Середнє питоме споживання теплової енергії розраховується як сумарний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення всіх опалюваних приміщень будівлі, віднесений до сумарної загальної/опалюваної площі/об`єму цих приміщень (у тому числі приміщень, не оснащених приладами обліку, за винятком приміщень з індивідуальним опаленням), з урахуванням положень пункту 11 розділу І Методики № 315. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії дорівнює 50% від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.

Таким чином, навіть передаючи «0» показники засобів розподільного обліку позивач повинна сплачувати мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії, обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі та обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Що стосується плати за абонентське обслуговування, то його сплата передбачена п. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги» для всіх споживачів, з якими укладений індивідуальний договір про надання послуги (населенню, бюджетним установам, організаціям та іншим споживачам).

Доводи апеляційної скарги позивача, що відключення її квартир від централізованого опалення відбулося 13.02.2016 року, тому вона не повинна сплачувати за такі послуги, колегія суддів також відхиляє. Так, у вказаний період часу був чинним Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального г господарства України від 22.11.2005 № 4 .

Даний Порядок № 4 визначав процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання.

При цьому відключення від мереж централізованого опалення здійснювалося для всього житлового будинку, а не окремої квартири в ньому.

Для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення його власник повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. До заяви повинна додаватися копія Протоколу загальних зборів мешканців будинку про рішення про відключення від мереж централізованого опалення, підтримане всіма власниками будинку.

Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

Згідно п. 2.2. Порядку № 4 рішення Комісії оформлюється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

Відповідно до п. 2.2.3 якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Позивачем ОСОБА_1 не надано до матеріалів справи витяг з Протоколу засідання Комісії, який є основним документом, який надає дозвіл на відключення споживача від мереж централізованого опалення. Крім того, даний багатоквартирний будинок не відключений від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Натомість Акти зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення № 0012827 від 22.01.2024 та № 0012826 від 22.01.2024 підтверджують, що позивач є споживачем з постачання теплової енергії.

У випадку відключення від мереж централізованого опалення індивідуальні лічильники теплової енергії не передбачені.

Відповідно до пункту 25 Правил № 630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Аналогічні приписи містяться в п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому, самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення не є підставою для припинення нарахування платежів.

Зазначені висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі № 500/5362/17 від 22.07.2020, у справі № 643/133/17 від 18.06.2020, у справі № 643/133/17 від 18.06.2020.

З огляду на зазначене, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно надав оцінку доказам та обставинам справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, то у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua