Суд: Дніпровський районний суд міста Кам’янського
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №209/7251/26
Суддя: Юрченко Я. О.
Справа № 209/7251/26
Провадження № 3/209/1093/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
09 листопада 2026 року м. Кам`янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Юрченко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріал, що надійшов з Відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.184 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
13 жовтня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_1 ..
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 24.09.2026 року ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що останній вчинив хуліганські дії, а саме, перебуваючи в КЗ «Акад.ліцей № 15» КМР вибивав двері у вбиральню, чим порушив громадський порядок, чим порушила Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про освіту», чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, клопотання про відкладення судового розгляду від неї не надходило. Також, про призначення судового засідання щодо ОСОБА_1 було відображено у списку справ призначених до розгляду на сайті Судової влади України, який є у вільному доступі громадян.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, враховуючи той факт, що судом було використано всі можливі засоби повідомлення особи, та те, що подальше відкладення справи призведе до необґрунтованого затягування її розгляду, дійшов висновку, що за таких обставин на підставі ст. 268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Так, ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП України, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Зміст наведеної норми дозволяє констатувати, що в силу її вимог особа може бути притягнута до відповідальності за наявності в сукупності таких умов, коли вона: 1) є батьком або матір`ю дитини чи іншою особою, яка їх замінює (далі - батьки); 2) ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей; 3) ухиляється від виконання вказаних обов`язків саме відносно неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 Сімейного кодексу України. Так, батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в пункті 16 своєї постанови від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
З протоколу серії ВАД № 957730 від 29 вересня 2026 року встановлено, що 24.09.2026 року ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що останній вчинив хуліганські дії, а саме, перебуваючи в КЗ «Акад.ліцей № 15» КМР вибивав двері у вбиральню, чим порушив громадський порядок, чим порушила Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про освіту», чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Складаючи протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП інспектором поліції має бути розкрито таку ознаку об`єктивної сторони адміністративного правопорушення як «ухилення від виконання батьківських обов`язків».
Проте, з фабули пред`явленого обвинувачення матері неповнолітнього за ч. 1 ст. 184 КУпАП не вбачається місце, час та суть адміністративного правопорушення, що їй інкриміновано.
При провадженні у справі суд має з`ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в чому полягає суть порушення, із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення, що вищевказаний протокол не містить. Саме по собі посилання на порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, норм Законів України «Про охорону дитинства» та «Про освіту» без їх конкретизації, не дозволяє суду перевірити обставини, за яких ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина.
З фабули пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення вбачається, що ухилення від виконання нею батьківських обов`язків відбулось через хуліганські дії неповнолітнього ОСОБА_2 , що призвело до вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим Кодексом. Такі дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Лише констатація у протоколі, що мати ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина без встановлення дати, місця, часу, суті вчиненого адміністративного правопорушення, тобто обов`язкових його ознак, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
За вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. В Україні діє принцип презумпції невинуватості. Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що внаслідок допущених працівниками поліції порушень вимог закону, провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що їй інкримінований.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Кам`янського протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Я.О.Юрченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua