Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №620/6841/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: організації господарської діяльності, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №620/6841/25

Суддя: Олена ЛУКАШОВА

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року Чернігів Справа № 620/6841/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Срібнянської селищної рари Чернігівської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Прилуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернулася до суду з позовом до Срібнянської селищної ради Чернігівської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Срібнянської селищної ради від 28.03.2025 сорок першої сесії VIII скликання «Про розгляд подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених».

- зобов`язати Срібнянську селищну раду розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 18.03.2025 № 02/257 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425155400:05:001:0752 (площею 0,2602) га, 7425183000:04:001:1091 (площею 2,0706 га), 7425183000:04:001:1092 (площею 1,7590 га), 7425183000:04:001:0883 (площею 6,4556 га), 7425183000:04:001:1072 (площею 0,5889 га), земельних ділянок орієнтовною площею 5,00 га та 6,50 га, які суміжні із земельною ділянкою з кадастровим номером 7425188000:02:002:0775, до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Срібнянська селищна рада за результатами розгляду на сесії подання Північного МУЛМГ № 02/257 від 18.03.2025 передчасно, необґрунтовано та безпідставно прийняла рішення про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ні Земельний кодекс України, ні Лісовий кодекс України тощо не мають імперативної норми про те, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду відповідного подання зобов`язаний задовольнити подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної. Тобто ці повноваження органу місцевого самоврядування є дискреційними. Також вказує, що інформації про проведення інвентаризації самозалісених ділянок на території Срібнянської селищної ради на виконання вимог Закону №2321-IX, відповідачу та суду не надано. Доказів проведення перевірки чи обстеження земельних ділянок перед поданням до Срібнянської селищної ради про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425155400:05:001:0752 (площею 0,2602) га, 7425183000:04:001:1091 (площею 2,0706 га), 7425183000:04:001:1092 (площею 1,7590 га), 7425183000:04:001:0883 (площею 6,4556 га), 7425183000:04:001:1072 (площею 0,5889 га), земельних ділянок орієнтовною площею 5,00 га та 6,50 га, які суміжні із земельною ділянкою з кадастровим номером 7425188000:02:002:0775, до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України, позивачем не було надано. При цьому, позивачем додано до позову лист Срібнянської селищної ради від 14.05.2025 року вих № 02-16/2445, яким позивач – Прилуцька окружна прокуратура інформувався, що Срібнянською селищною радою планується проведення обстеження самозаліснених земельних ділянок та інвентаризацію самозаліснених земель.

У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позову та вказує, що у поданні Північного МУЛМГ від 18.03.2025 земельні ділянки, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру є сільськогосподарськими землями комунальної власності, орган місцевого самоврядування зобов`язаний був належним чином виконати вимоги ст. 57-1 Земельного кодексу України та прийняти рішення про віднесення цих ділянок до самозалісених. Інвентаризація проводиться виключно за рішенням власника земельної ділянки, яким у даному випадку є Срібнянська селищна рада, водночас, положеннями ст. 57-1 ЗК України не передбачає ініціювання територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, питання щодо проведення інвентаризації самозалісених ділянок та прийняття окремого рішення власника (у даному випадку органу місцевого самоврядування) з цього питання.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. від 25.06.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

На підставі розпорядження керівника апарату Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 № 72 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» дану справу, у зв`язку припиненням повноважень судді Житняк Л.О., призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Зазначену справу, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Лукашової О.Б.

Ухвалою судді Лукашової О.Б. від 14.09.2026 прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Срібнянської селищної ради з поданням від 18.03.2025 вих. № 02/257 щодо ухвалення рішення про віднесення семи залісених земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів, з кадастровими номерами: 7425155400:05:001:0752 (площею 0,2602) га, 7425183000:04:001:1091 (площею 2,0706 га), 7425183000:04:001:1092 (площею 1,7590 га), 7425183000:04:001:0883 (площею 6,4556 га), 7425183000:04:001:1072 (площею 0,5889 га), земельних ділянок орієнтовною площею 5,00 га та 6,50 га, які суміжні із земельною ділянкою з кадастровим номером 7425188000:02:002:0775, до самозалісених земель. Щодо несформованих земельних ділянок до подання Північного МУЛМГ було долучено викопіювання з публічної кадастрової карти щодо місця розташування земельних ділянок орієнтовною площею 5,00 га та 6,50 га, які межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7425188000:02:002:0775.

Срібнянська селищна рада рішенням від 28.03.2025 відмовила Північному МУЛМГ у задоволенні подання, що підтверджується листом Північного МУЛМГ від 16.04.2025 за № 02/364. Підстави відмови у задоволенні клопотання Північного МУЛМГ у віднесенні земельних ділянок до самозалісених у рішенні не зазначені.

06.05.2025 Прилуцька окружна прокуратура звернулась до Срібнянської селищної ради з листом про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подання Північного МУЛМГ № 02/257 від 18.03.2025.

За результатами розгляду указаного листа, Срібнянська селищна рада 14.05.2025 надала до окружної прокуратури копії запитуваних матеріалів, зокрема, копію рішення селищної ради від 28.03.2025 сорок першої сесії VIII скликання «Про розгляд подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених». Також, надано копії рекомендації від 28.03.2025 та витягу із протоколу № 28 від 28.03.2025 засідання постійних комісій з питань регулювання земельних відносин, житлово комунального господарства та охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якого комісія за результатами розгляду подання від 18.03.2025 №02/257 вирішила відмовити Північному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства щодо віднесення п`яти земельних ділянок загальною площею 11,1343 га та двох земельних ділянок орієнтовною площею 5,00 га та 6,50 га розташованих за межами населених пунктів на території Срібнянської селищної ради Прилуцького району, до самозалісених.

Вважаючи, що такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України», та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, прокуратура звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України визначає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках (пункт третій частини першої статті 1311).

Конституційний Суд України у Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 роз`яснив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень / функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону № 1697-VII передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Суд зазначає, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року у справі № 810/3046/17 визначила «інтерес держави» як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Також суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20 та від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, згідно з якою прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі; достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, тоді як суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень відповідного органу державної влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Стверджуючи про бездіяльність компетентних органів, як підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, заявник вказав на те, що Північне МУЛМГ, як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, не здійснював захист таких інтересів, що свідчить про його бездіяльність та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Північне МУЛМГ листом від 16.04.2025, на адресу Прилуцької окружної прокуратури, інформує про те, що Срібнянською селищною радою безпідставно відмовлено у задоволенні подання від 18.03.2025 №2/257 про віднесення семи земельних ділянок до самозалісених та просить окружну прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування за цим фактом. Крім того, на лист Прилуцької окружної прокуратури від 21.05.2025 Північне МУЛМГ повідомило про те, що управлінням не вживалися заходи щодо оскарження у судовому порядку відмови Срібнянської селищної ради у віднесенні земельних ділянок до самозалісених та не планується вжиття таких заходів у найближчий час (лист від 27.05.2025 №02/500).

З огляду на вказане, зібраними у справі доказами підтверджується порушення інтересів держави внаслідок невжиття компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів, щодо віднесення відповідачем земельних ділянок до самозалісених, що є безумовною підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо доводів сторін, які стосуються суті спору, в тому числі щодо дискреційних повноважень та відсутності підстав для віднесення відповідачем земельних ділянок до самозалісених, то суд зазначає таке.

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 07 червня 2021 року № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля постановлено започаткувати з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України».

Законом України від 20 червня 2022 року № 2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», який набрав чинності 10.07.2022, главу 11 Земельного кодексу України доповнено статтею 57-1 такого змісту:

Стаття 57-1 Самозалісені землі

1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Крім того, з метою реалізації вказаної норми, частину четверту статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбаченого, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

Також внесено відповідні доповнення і до статті 184 ЗК України, за змістом яких «визначення самозалісених ділянок» віднесено до змісту землеустрою.

Цим же Законом внесено доповнення в частину першу статті 36 Закону України «Про землеустрій», і відповідно до такого доповнення «ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ».

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №2321-IX, Кабінету Міністрів України велено у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення інвентаризації самозалісених ділянок та вжити заходів із забезпечення ведення лісового господарства на таких ділянках.

Кабінет Міністрів України на реалізацію зазначеної функції окремого нормативно-правового акту не приймав.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який, відповідно до статті 22 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим, введено новий вид у підгрупах угідь Класифікації видів земельних угідь (КВЗУ): « 005.05. Самозаліснені землі», які включають самозаліснені території будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкриті частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення яких відбулося природним шляхом.

Отже, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з урахуванням статей 57-1, 122 ЗК України та частини четвертої статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є відповідний орган місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельні ділянки із кадастровими номерами: 7425183000:04:001:1091 (площею 2,0706 га), 7425183000:04:001:1092 (площею 1,7590 га), 7425183000:04:001:0883 (площею 6,4556 га), 7425183000:04:001:1072 (площею 0,5889 га), щодо яких подавалось клопотання Північним МУЛМГ від 18.03.2025за № 02/257, зареєстроване право комунальної власності за територіальною громадою в особі Срібнянської селищної ради (ЄДРПОУ 04412573). Стосовно земельної ділянки 7425155400:05:001:0752 (площею 0,2602) га право власності чи користування не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру, усі вищезазначені спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення комунальної власності, та не значаться як такі, що перебувають у власності чи користуванні фізичних чи юридичних осіб.

З наведеного слідує, що Срібнянська селищна рада Чернігівської області є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема приймати рішення про віднесення указаних земельних ділянок до самозалісених земель.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Срібнянська селищна рада рішенням від 28.03.2025 відмовила Північному МУЛМГ у задоволенні подання, що підтверджується листом Північного МУЛМГ від 16.04.2025 за № 02/364.

При цьому оскаржуване рішення не містить жодних мотивів та підстав ухвалення такої відмови.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина, визначені у Законі України «Про адміністративну процедуру».

За змістом термінів, відображених у ст. 2 вказаного Закону адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

Відповідно до частини 3 ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Отож за загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Натомість, ухвалюючи оскаржуване рішення відповідач в порушення частини 3 ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» не привів належного обґрунтовування вмотивованості та підстав ухваленого ним рішення, яке є предметом оскарження у цій справі.

Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Також суд зазначає, що стаття 36 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» з 10 липня 2022 року передбачає проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою для виявлення самозалісених ділянок та використання цієї інформації для прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про передачу в постійне користування державним та комунальним лісогосподарським підприємствам самозалісених ділянок.

Водночас Кабінету Міністрів України надається розпорядження «провести інвентаризацію самозалісених ділянок та вжити заходів щодо забезпечення ведення лісового господарства на цих ділянках» (абзац 2 підпункту 2 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2321-IX).

Зазначене свідчить про те, що законодавець на рівні ЛК України, ЗК України, встановив комплексний механізм ідентифікації та віднесення земельних ділянок до самозалісених, який передбачає:

- обов`язковість реагування органів місцевого самоврядування на подання територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства;

- здійснення землеустрою та обстежень для підтвердження наявності ознак самозалісення;

- відсутність в органу місцевого самоврядування дискреції щодо відмови у віднесенні ділянки до самозалісненої у разі наявності передбачених законом умов.

Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства (пункт 1 Положення № 521), здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин) (підпункт 4 пункту 4 Положення № 521); здійснює моніторинг лісів та приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії (підпункт 8- 9 пункту 4 Положення № 521).

Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 521).

Завданням Міжрегіональних управлінь лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством (пункт 3 Положення № 404), організація ведення лісовпорядкування, забезпечення ведення державного лісового кадастру та облік лісів, здійснює моніторинг лісів, підготовка та подання матеріалів до Держлісагентства для прийняття рішень у межах його компетенції (пункт 4 Положення № 404).

Водночас частина третя статті 57-1 ЗК України передбачає, що рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної приймається органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі подання територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, яким є відповідне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.

Таким чином, саме на міжрегіональні управління покладено обов`язок ініціювати процедуру віднесення земельних ділянок до самозалісених шляхом підготовки та направлення матеріалів (подань), що є обов`язковою передумовою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

При цьому, обов`язок органу місцевого самоврядування полягає не у вирішенні питання «доцільності» віднесення земельної ділянки до самозалісеної, а у виконанні передбаченої законом процедури віднесення таких земель, що слідує зі статті 57-1 ЗК України та статті 1 ЛК України.

Однак, незважаючи на внесене подання Північного МУЛМГ від 18.03.2025 №02/257 Срібнянська селищна рада не провела їх ґрунтового, геоботанічного та іншого обстеження, які вимагаються для виявлення самозалісених ділянок; не забезпечила земельно-кадастрової, топографо-геодезичної та іншої зйомки названих ділянок та відповідної їх інвентаризації, не з`ясувала в установленому порядку та не підтвердила належними доказами обставин з приводу можливого перебування названих самозалісених ділянок у користуванні інших осіб та відповідно не забезпечила в установленому порядку належного вирішення питання щодо отримання погодженням із землекористувачем та /або заставодержателем (за наявності) з приводу віднесення таких ділянок до категорії самозалісених ділянок.

Статтею 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» установлено, що адміністративний орган (яким є і відповідач) зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Частиною 1 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення винесено відповідачем також з порушенням ст. 10 та 16 Закону України «Про адміністративну процедуру», а відтак є підставою для його скасування, позаяк відповідач не забезпечив належної реалізації своїх повноважень у спосіб та в порядку визначеному законом.

Крім того, представник позивача зазначає, що вказані земельні ділянки є самозалісеними, а також на те, що за даними відкритих джерел вбачається наявність на них деревного покриву.

Водночас, відповідач не провів їх обстеження перед прийняттям оскаржуваного рішення, натомість прийняв рішення про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених земель.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав належної оцінки поданим документам, зокрема, не провів обстеження земельних ділянок та у самому рішенні не навів обґрунтованих мотивованих доводів щодо відмови у віднесенні земельних ділянок до самозалісених земель.

З огляду на відсутність належного розгляду відповідачем подання Північного МУЛМГ від 18.03.2025 та не забезпечення відповідачем з`ясування усіх фактичних обставин та зібрання доказів (проведення обстежень, інвентаризації та отримання погоджень за потреби) з метою ухвалення рішення за наслідком розгляду такого подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 18.03.2025 №02/257 та прийняти за результатами розгляду відповідне рішення з приводу віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425155400:05:001:0752 (площею 0,2602) га, 7425183000:04:001:1091 (площею 2,0706 га), 7425183000:04:001:1092 (площею 1,7590 га), 7425183000:04:001:0883 (площею 6,4556 га), 7425183000:04:001:1072 (площею 0,5889 га), земельних ділянок орієнтовною площею 5,00 га та 6,50 га, які суміжні із земельною ділянкою з кадастровим номером 7425188000:02:002:0775, до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду, відображених у судовому рішенні по цій справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача – суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернулася до суду з позовом до Срібнянської селищної ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Срібнянської селищної ради від 28.03.2025 сорок першої сесії VIII скликання «Про розгляд подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених».

Зобов`язати Срібнянську селищну раду Чернігівської області повторно розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 18.03.2025 №02/257 та прийняти за результатами розгляду відповідне рішення з приводу віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425155400:05:001:0752 (площею 0,2602) га, 7425183000:04:001:1091 (площею 2,0706 га), 7425183000:04:001:1092 (площею 1,7590 га), 7425183000:04:001:0883 (площею 6,4556 га), 7425183000:04:001:1072 (площею 0,5889 га), земельних ділянок орієнтовною площею 5,00 га та 6,50 га, які суміжні із земельною ділянкою з кадастровим номером 7425188000:02:002:0775, до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду, відображених у судовому рішенні по цій справі.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Прилуцька окружна прокуратура (вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 0291011425) в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. П`ятницька, 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44943013).

Відповідач: Срібнянська селищна рада Чернігівської області ( вул. Миру, 54, с-ще Срібне, Прилуцький район, Чернігівська область,17300, код ЄДРПОУ 04412573 ).

Повне судове рішення складено 11.11.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua