Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №466/4373/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Суд: Шевченківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №466/4373/26

Суддя: Білінська Г. Б.

Справа № 466/4373/26

Провадження № 2/466/3199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Білінської Г. Б.

секретаря судового засідання Богуш Ю. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21 листопада 2024 року між ним (як позикодавцем) та відповідачем (як позичальником) було укладено договір позики, який оформлений у вигляді письмового договору та власноручної боргової розписки. Відповідно до умов вказаного правочину, відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 200 000 грн (двісті тисяч гривень) та взяв на себе зобов`язання повернути їх у повному обсязі у встановлений строк - до 31 грудня 2024 року включно.

Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду з позовом відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, гроші не повернув. З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову претензію з вимогою в добровільному порядку протягом 7 календарних днів повернути суму боргу. Однак вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення. Внаслідок цього утворилося прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість.

Крім суми основного боргу, посилаючись на положення статті 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, нараховані за період прострочення з січня 2025 року по квітень 2026 року, у розмірі 26 464,90 грн, та 3% річних за період з 01.01.2025 року по 15.05.2026 року у розмірі 8 202,74 грн. Загальна ціна позову становить 234 667,64 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29.05.2026 в даній справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, проте 14 вересня 2026 року подав до суду письмову заяву, в якій просив розлянути справу без його участі та участі його представника. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення рішення за наявними матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 16 червня 2026 року відповідач подав до суду письмові пояснення. У своїх поясненнях відповідач вказав, що суму 200 000 грн було взято ним в рахунок заробітної плати з урахуванням того, що вона буде поступово стягуватись із зарплати, та додатково він самостійно сплачував суму зі своїх доходів. Також зазначив, що позивач працює ревізором на фірмі «Кріоген-Сервіс», де сам відповідач працював з 2018 року по 06 жовтня 2025 року на посаді начальника пункту продажу (м. Львів №6). Крім того, відповідач повідомив, що з 04 жовтня 2025 року він перебуває на військовій службі в ЗСУ, отримує заробітну плату у розмірі 21 135 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів, та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджено належними письмовими доказами, що 21 листопада 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики.

Факт укладення договору та отримання відповідачем коштів беззаперечно підтверджується долученими до матеріалів справи оригіналом договору позики від 21.11.2024 року та власноручної розписки відповідача від 21.11.2024 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень та зобов`язався повернути їх у строк до 31 грудня 2024 року (включно).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у його письмових поясненнях щодо отримання коштів в рахунок заробітної плати та їх часткового повернення, суд відхиляє їх як повністю необґрунтовані. Наявні у справі договір позики та власноручна розписка відповідача від 21.11.2024 року чітко підтверджують виникнення саме цивільно-правових зобов`язань за договором позики і не містять жодних застережень щодо трудового характеру цих виплат. Водночас, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідач не надав суду абсолютно жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається у своїх поясненнях. Зокрема, суду не надано жодного фінансового документа, довідки, банківської виписки чи квитанції, які б підтверджували наявність домовленостей про відрахування боргу із заробітної плати, або ж факт здійснення відповідачем будь-яких оплат на погашення спірної заборгованості перед позивачем.

Сам по собі факт проходження відповідачем військової служби в Збройних Силах України також не звільняє його від обов`язку належним чином виконувати взяті на себе грошові зобов`язання за укладеним договором позики, строк виконання якого (31.12.2024) вже настав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам закону. Згідно з розрахунком, позивачем правомірно нараховано: інфляційні втрати за період прострочення з січня 2025 року по квітень 2026 року у розмірі 26 464,90 грн; 3% річних за період з 01.01.2025 року по 15.05.2026 року (499 днів) у розмірі 8 202,74 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 200 000,00 грн, інфляційні втрати 26 464,90 грн та 3% річних 8 202,74 грн, що у загальному підсумку становить 234 667,64 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім при поданні позову судовий збір у розмірі 2346,68 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 21 листопада 2024 року в розмірі 234 667,64 грн (двісті тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят сім гривень 64 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2346,68 грн (дві тисячі триста сорок шість гривень 68 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Б. Білінська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua