Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №523/12929/26
Суддя: Малиновський О. М.
Справа № 523/12929/26
Провадження №2/523/7462/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" листопада 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участю секретаря – Сивак К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 17.06.2026 через свого представника – адвокат Єфименко Н.В. звернувся до суду з позовною заявою в якій просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві власності та яка за життя залишила на його ім`я заповіт. Похованням ОСОБА_3 він не займався, так як проживає в іншому місці. Лише навесні 2025 року від дізнався про наявність заповіту, складеного померлою на його ім`я, після чого він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, втім йому було відмовлено з огляду на пропуск ним 6-місячного строку на звернення із заявою про прийняття спадщини. З огляду на те, що він є єдиним спадкоємцем, а про заповіт він дізнався у травні 2025 року, позивач просить задовольнити позовні вимоги. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді Пересипського районного суду м Одеси від 09.07.2026 відкрито провадження у справі за правила загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.09.2026 винесену у протокольній формі, відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті заяви про визнання позивних вимог.
Ухвалою суду від 22.09.2026 судом закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи по суті спору за участю сторін.
Протокольною ухвалою суду від 02.11.2026 клопотання представника позивача про витребуванні доказів, зокрема копії спадкової справи до майна ОСОБА_3 та прийняття до справи відмови приватного нотаріуса залишені без розгляду внаслідок відсутності клопотання про поновлення пропущених строків та звернення до суду з вказаними клопотаннями з під час розгляду справи по суті спору.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відзив на позовну заяву не надала.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Так, з наданих позивачем копій документів слідує, що за життя ОСОБА_3 01.11.2011 скала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповідала належну їй квартиру - ОСОБА_1 .
З представленої копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками записані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Суду представлена копія свідоцтва про одруження ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , шлюб між якими був зареєстрований 09.06.1962.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
На підтвердження пред`явлених позовних вимог суду надані копії паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Будь-яких інших доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та його представник суду не надали, відповідні клопотання у порядку та строки, визначені ЦПК України не заявили.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265ЦК. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 не довів належними, допустимими та достатніми доказами заявлені позовні вимоги про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
У даній конкретній справі на позивача покладався тягар доведеності факту смерті особи, яка залишила на його ім`я заповіт, факту заведення або відсутність заведеної спадкової справи, у даному випадку після смерті ОСОБА_3 , факту наявності інших спадкоємців тощо.
Разом з тим, позивачем не надані докази ані смерті ОСОБА_3 , ані докази відкриття спадкової справи до її майна, а заявлені клопотання з цього приводу під час розгляду справи по суті були залишені без розгляду.
Не надано позивачем доказів щодо коло спадкоємців, як за законом, так і за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Не доведений позивачем факт відсутності інших спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, а так саме і факт чинності заповіту на час відкриття спадщини, складеного ОСОБА_3 . Недоведеність та відсутність відповідних доказів щодо інших спадкоємців позбавило суд вирішити питання про залучення до участі у справі, за згодою позивача відповідно, співвідповідача (ів), а за відсутності такої згоди, залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог. При цьому суд зазначає, що відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Відповідач є тією особою, на яку вказує позивач, як на порушника свого права.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, з огляду на конкретні обставини цивільної справи притягнення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 з боку позивача та його представника жодним чином не мотивовано та з цього приводу суду не надано належних доказів.
В судовому засіданні представник позивача зазначила, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду з позовними вимогами щодо спадкової квартири, належної ОСОБА_3 , втім у задоволені її позовних вимог було відмовлено. Доказів з цього приводу суду також не надано. За таких обставин представник вважала, що саме ОСОБА_2 має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 . Водночас, такі твердження є незрозумілим та такими, що суперечать самім поясненням представника. Приймаючи до уваги відсутність доказів віднесення ОСОБА_2 до спадкоємниці будь-якої черги після смерті ОСОБА_3 та відсутності складаного на її ім`я заповіту, залучення її в якості відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 є безпідставним.
З огляду на відсутність інших доказів, належним відповідачем у даній справі повинена була бути Одеська міська рада, як орган місцевого самоврядування. Разом з тим, позивачем та його представником не заявлялися клопотання про залучення співвідповідача та/або заміна первісного відповідача на належного.
На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про недоведеність позовних вимог в задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі.
Згідно з статтею 141 ЦПК України в зв`язку з відмовою у задоволені позовних вимог питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст.12,13,76,137,141,259, 263-265, 268,279 ЦПК України,
ВИРІШИВ
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 11 листопада 2026 року.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua