Суд: Личаківський районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Підкуп працівника підприємства, установи чи організації
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №463/3151/26
Суддя: Мармаш В. Я.
Справа №463/3151/26
Провадження №1-кп/463/416/26
В И Р О К
Іменем України
03 листопада 2026 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 42026140000000015 від 26.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, працюючого на посаді фізичного терапевта відділення реабілітації КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», раніше не судимого, проживаючого: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 354 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи фізичним терапевтом відділення реабілітації КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. Так, ОСОБА_6 09.10.2025 у зв?язку з отриманняv травми в побуті був госпіталізований в медичний заклад КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», йому було встановлено основний діагноз «перелом міжвертлюжного відділу стегнової кістки», та він у відповідності до програми медичних гарантій отримував безкоштовні реабілітаційні послуги та лікування до 29.01.2026. Обвинувачений ОСОБА_5 надавав послуги з фізичної реабілітації ОСОБА_6 , тобто, будучи працівником підприємства, який не є службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що надані ОСОБА_6 послуги з медичного обслуговування не є платними та отримуються таким первинно, що відносяться до програми медичних гарантій, які є безкоштовними, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, у період з 08.01.2026 по 03.02.2026 вимагав та 03.02.2026 одержав неправомірну вигоду у розмірі 80000 гривень від ОСОБА_7 для себе за вчинення дій в інтересах ОСОБА_6 з використанням свого становища фізичного терапевта реабілітаційного відділення КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», а саме за надання послуг щодо проходження фізичної реабілітації ОСОБА_6 у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи». Так, під час отримання послуг з реабілітації ОСОБА_6 у КНП ЛОР «Львівській обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи» ОСОБА_5 в січні 2026 року, більш точний час не встановлено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи в приміщенні лікувального закладу КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», що розташований за адресою: Львівська область, м. Винники, вул. Івасюка, 31, висловив ОСОБА_8 , який є онуком ОСОБА_6 , протиправну вимогу щодо надання йому неправомірної вигоди в розмірі 80000 гривень за надані послуги щодо проведеної фізичної реабілітації ОСОБА_6 у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи». Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_5 29.01.2026 близько 15:30 год, перебуваючи в приміщенні КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», склав та надав для підписання розписку ОСОБА_9 , згідно якої останній зобов`язаний сплатити готівкою кошти в сумі 80000 гривень не пізніше 02.02.2026 за надані ОСОБА_5 послуги з фізичної реабілітації для ОСОБА_6 , які згідно розписки надавались ним в період з 17.11.2025 до 28.01.2026 в приміщенні КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи». ОСОБА_9 , будучи поставленим в умисно створені ОСОБА_5 умови, за яких він вимушений надати неправомірну вигоду за надані послуги ОСОБА_5 щодо проведеної фізичної реабілітації ОСОБА_6 у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», погодився на таку протиправну вимогу ОСОБА_5 . У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, 02.02.2026 близько 15:30 год. під час телефонної розмови із ОСОБА_9 повторно висловив вимогу про необхідність передачі йому неправомірної вимоги за надані послуги щодо проходження фізичної реабілітації ОСОБА_6 у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи». Завершуючи реалізовувати злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи на 9 поверсі в приміщенні лікувального закладу КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», що розташований за адресою: Львівська область, м. Винники, вул. Івасюка, 31, 03.02.2026 близько 16:00 год. одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 80000 гривень для себе за вчинення дій в інтересах ОСОБА_6 з використанням свого становища фізичного терапевта реабілітаційного відділення КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», а саме за надання послуг щодо проходження фізичної реабілітації ОСОБА_6 у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», після чого протиправна діяльність ОСОБА_5 була припинена правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди вилучений.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винність у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення злочину заперечив та надав наступні показання. З приводу необхідності проведення огляду пацієнта ОСОБА_6 до нього звернувся хірург ОСОБА_10 . Після цього він спустився, познайомився та оглянув пацієнта. Через деякий час йому зателефонувала Неоніла, яка представилась дружиною пацієнта, та запитала, чи може він поставити її чоловіка на ноги. На його запитання повідомила, що не має скерування, та бажає проходити курс реабілітації приватно. Після цього він підключив асистентів собі на допомогу та приступив до занять із реабілітації з пацієнтом. Оплату за проведені заняття він певний період не перевіряв, однак через декілька тижнів в розмові з Неонілою повідомив її, що загальна вартість усіх занять з реабілітації становитиме 80000 грн., які за словами останньої оплатить внук пацієнта. В подальшому він зустрівся з внуком пацієнта ОСОБА_9 , повідомив йому про вартість наданих ним платних послуг, характер і обсяг проведеної роботи, на що останній запевнив його, що передасть відповідні кошти одразу, як отримає їх від батька (сина пацієнта). З часом він почав сумніватися у виконанні останнім зобов`язань, оскільки строк оплати переносився, а тому вирішив отримати від нього письмову розписку. Після отримання грошових коштів він мав намір проконтролювати здійснену родичами оплату на користь медичного закладу через термінал, що знаходився у них у відділенні та потребував сторонньої допомоги у користуванні ним. З приводу платності послуг зазначив, що в медичній карті ОСОБА_6 було зазначено про рекомендування йому послуг з фізичної реабілітації, однак не було відповідного скерування на реабілітацію, що унеможливлювало надання відповідних безоплатних послуг. Про можливість отримання відповідного скерування родичам ОСОБА_6 він не повідомляв. З приводу великої кількості сеансів фізичної реабілітації виконаних ОСОБА_6 (56 по 3 години в день замість рекомендованих до 21 сеансу, що проводяться у медичному закладі при наявності відповідного захворювання), зазначив, що він є практикуючим спеціалістом, а тому вважав таку кількість сеансів фізичної реабілітації з медичної точки зору необхідною для пацієнта. Ствердив, що на момент затримання працівниками правоохоронних органів він перераховував надані йому грошові кошти в сумі 80000 грн. Якби затримання відбулось трохи пізніше, він би вніс ці кошти у термінал як оплату за платні послуги на користь медичного закладу.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винність у вчиненні такого стверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що останній тривалий час перебував на лікуванні у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», де з близьких родичів його періодично відвідували сестра, дружина Неоніла та внук ОСОБА_9 . Під час проходження лікування у зазначеному медичному закладі з кінця 2025 року з ним займався фізичний реабілітолог ОСОБА_5 , з яким він намагався ходити коридором лікарні. Наприкінці лікування (приблизно за місяць після його початку) ОСОБА_5 повідомив йому про необхідність оплати його послуг з фізичної реабілітації в розмірі 2500 доларів США, на що він спочатку нічого не відповів, оскільки вважав ці послуги безоплатними, однак телефоном повідомив про це спочатку свого сина, який постійно проживає у Республіці Польща, а потім онука ОСОБА_9 . В подальшому ОСОБА_5 він повідомив, що оплатить зазначену ним суму, оскільки хотів, щоб його лікування продовжувалось. Результат лікування вважає не дуже ефективним, оскільки на даний час він не ходить, а в медичному закладі лише повільно пересувався зі сторонньою допомогою. Про звернення внука чи сина у правоохоронні органи йому не було відомо. Допит його на досудовому розслідуванні відбувався вдома.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_9 , останній є внуком ОСОБА_6 , який тривалий час перебував на лікуванні КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», та періодично відвідував останнього за місцем проходження лікування. Повідомив, що у дідуся у 2023 році мав місце інсульт, після чого погіршилась координація рухів, та приблизно у листопаді 2025 року він упав та зламав собі тазостегновий суглоб. Під час проходження лікування у зазначеному медичному закладі він перебував у різних відділеннях лікарні та з ним працювали різні лікарі та медичний персонал, оскільки він був практично не ходячий. Від дружини діда Неоніли йому було відомо, що з ним з листопада 2025 року займався фізичний реабілітолог ОСОБА_5 , з яким він вперше особисто познайомився на початку січня 2026 року, коли той розповів йому про фізичні маніпуляції, які проводив із дідом. Про необхідність оплати його послуг з фізичної реабілітації в розмірі 2500 доларів США спочатку ОСОБА_5 повідомив дідуся (згодом вже йому була названа сума 2000 доларів США, а потім 80000 грн.), а той вже телефоном розповів про це батькові. З батьком він спілкувався також телефоном, і той повідомив його, що не буде платити цю суму, оскільки вона є дуже значною та ця плата не є офіційною. Саме батько його попросив написати заяву в правоохоронні органи з приводу вимагання неправомірної вигоди, що він і зробив, після чого діяв під контролем правоохоронців. Після цього з приводу оплати коштів нібито за лікування він спілкувався безпосередньо з ОСОБА_5 , і той пояснював, за що вказана сума повинна бути оплачена (за його працю, працю його асистентів та медсестер). Зокрема, стверджував, що сам доплачував медсестрам, щоб ті краще відносились та здійснювали постійний нагляд за його дідусем. Він запевнив ОСОБА_5 , що відповідні кошти оплатить його батько. Але через тривалу неоплату на вимогу ОСОБА_5 він був змушений написати йому розписку на суму 80000 грн. готівкою. Про те, що вказана сума є офіційною оплатою, та її необхідно оплатити на рахунок лікарні через термінал, ОСОБА_5 жодного разу йому не говорив, в тому числі в день його затримання із предметом незаконної винагороди. Всього з ОСОБА_5 він спілкувався близько 3 разів особисто та 4 разів телефоном, останні їх розмови були записані працівниками поліції під час проведення НСРД за його участю та участю ОСОБА_5 . Вважає, що з боку ОСОБА_5 було вимагання грошових коштів, оскільки останній неодноразово в категоричній формі нагадував йому про необхідність оплати лікування, не зазначаючи про офіційний спосіб здійснення такої оплати.
Із показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що вона є завідувачем відділення реабілітації з 2003 та безпосереднім керівником ОСОБА_5 . У їх відділенні платні послуги надаються та узгоджуються із лікуючим лікарем наперед та за узгодженим планом лікування. Оплата здійснюється у безготівковій формі через термінал, який знаходиться в приміщенні лікарні. Суму, яку одержав ОСОБА_5 (80000 грн.), згідно затверджених у лікарні тарифів, вистачило б на 228 сеансів з реабілітації, що зашкодило б здоров`ю пацієнта ОСОБА_6 , оскільки проведення більше 21 дня занять з такими пацієнтами не рекомендується. При цьому в гострий період тривалість сесії реабілітації в добу не повинна перевищувати 45 хвилин, а після закінчення цього періоду не більше 1 год 30 хв. Таким чином, тривалість однієї сесії 1 год 30 хв., та її вартість 350-390 грн., якщо послуга надається оплатно, 45 хвилин – це сесії. Отже, надані ОСОБА_5 послуги з реабілітації мали б тривати 8 місяців, за умови, що вони б надавалися кожен день протягом вказаного терміну. Зазначила, що згідно з медичною документацією пацієнт ОСОБА_6 у відділенні реабілітації не перебував та ніхто із лікарів-реабілітологів, зокрема ОСОБА_5 , закріплений за цим пацієнтом не був. А в разі залучення лікарів-реабілітологів до пацієнтів інших відділень для проведення реабілітації така робота додатково не потребувала оплати. Одночасно, враховуючи перебування пацієнта ОСОБА_6 у нейрореабілітаційному відділенні госпіталю, яке має своїх фізичних реабілітологів, в залученні реабілітолога з їх відділення необхідності не було. Жодна медична документація на вказаного пацієнта не формувалась. Більше того, якщо пацієнти проходять лікування в інших відділеннях, залучення фізичного реабілітолога з їх відділення відбувається за письмовим скеруванням лікуючого лікаря з іншого відділення, якщо він прийде до переконання, що пацієнту необхідні заняття з фізичним терапевтом, і таке залучення та проведення реабілітації відбувається на безоплатній основі, тобто з пацієнта не стягується будь-яка додаткова плата за додатковими платними послугами, що передбачені в КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи». Ствердила, що лікарі не вправі брати готівкові кошти як оплату за надані послуги, а лише чек про їх оплату з банку або через термінал.
Як вбачається із показань свідка ОСОБА_12 , остання працювала асистентом фізичного реабілітолога у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», та разом з іншими асистентами виконувала доручення фізичних терапевтів, в тому числі, ОСОБА_5 . Повідомила, що за дорученням останнього здійснювала фотографування на телефон ОСОБА_5 його разом із ОСОБА_9 та разом із написаною розпискою про необхідність надання коштів.
Із заяви ОСОБА_9 від 12.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення та письмової згоди ОСОБА_9 від 28.01.2026, вбачається, що останній за його згодою був залучений до проведення слідчих (розшукових) у кримінальному провадженні № 42026140000000015 від 26.01.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Із протоколу обшуку від 03.02.2026 з додатками вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2026 в присутності понятих за участю обвинуваченого ОСОБА_5 із залученням оперативних працівників СБУ у Львівській області в період з 16.17 год. по 18.30 год. був проведений обшук в приміщенні КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», що за адресою: м. Львів-Винники, вул. Івасюка, 31, в ході якого виявлено та вилучено наступні речі, а саме: документ «розписку», мобільний телефон ОСОБА_5 , грошові кошти в сумі 80000 грн. (купюри згідно номіналу та серії, перелічені у протоколі обшуку) та інші документи і речі (записник та медичні виписки на ОСОБА_6 .
Вказані речі, вилучені в ході проведення обшуку, постановою слідчого від 04.02.2026 визнані речовими доказами, й на такі ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2026 (справа № 461/990/26, провадження 1-кс/461/677/26) накладено арешт.
Відповідно до протоколу огляду речового доказу (мобільного телефону ОСОБА_5 ) від 25.02.2026 виявлено фотографію ОСОБА_5 з ОСОБА_9 під час підписання останнім розписки на 80000 грн. та фотокопію самої розписки.
Згідно вказаної розписки, складеної ОСОБА_5 , та наданої для підписання ОСОБА_9 , останній зобов`язувався сплатити готівкою кошти в сумі 80000 гривень не пізніше 02.02.2026 за надані ОСОБА_5 послуги з фізичної реабілітації для ОСОБА_6 , які надавались ним в період з 17.11.2025 до 28.01.2026 в приміщенні КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи».
Тоді ж (одразу після проведення обшуку) 03.02.2026 о 18.45 год. було проведено затримання ОСОБА_5 , під час якого жодних речей не вилучалось, що підтверджується даними протоколу затримання від 03.02.2026. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 99840 грн., яка була внесена, у зв`язку з чим ОСОБА_5 05.02.2026 звільнений з-під варти. Відносно останнього продовжує діяти запобіжний захід у виді застави.
Ухвалами слідчого судді Львівського апеляційного суду від 29.01.2026 було надано дозвіл на проведення комплексу перелічених в ухвалі НСРД відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_9 .
Постановою прокурора від 03.02.2026 було вирішено здійснити контроль за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки із залученням свідка ОСОБА_9 та використанням попередньо ідентифікованих грошових коштів у сумі 80000 грн., які будуть передані ОСОБА_9 . З метою забезпечення проведення НСРД було проведено слідчу дію та складено за її результатами протокол від 23.02.2026 огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів.
Згідно протоколів НСРД з відповідними додатками (носіями інформації), які були оглянуті та досліджені судом, а саме: протокол аудіо, відеоконтролю особи ОСОБА_5 від 18.02.2026 та аналогічний за змістом протокол аудіо, відеоконтролю особи ОСОБА_9 від 18.02.2026 (відеозапис зустрічі ОСОБА_5 із ОСОБА_9 29.01.2026, аудіозапис розмови між ними по телефону 02.02.2026, відеозапис зустрічі від 03.02.2026), протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 04.02.2026, якими підтверджуються обставини, зазначені у пред`явленому ОСОБА_5 обвинуваченні, а також у наданих свідком ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 суду показаннях, зокрема щодо спілкування останніх між собою в зазначений у протоколах час та місці телефоном та особисто з приводу оплати грошових коштів у сумі 80000 грн. за надані ОСОБА_5 послуги щодо проходження фізичної реабілітації ОСОБА_6 у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи».
Також встановлено, що підтверджується медичними виписками пацієнта ОСОБА_6 , останній в період з 09.10.2025 до 29.01.2026 у зв`язку з отриманням травми в побуті перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», де йому було встановлено основний діагноз «перелом міжвертлюжного відділу стегнової кістки», та отримував там безкоштовні медичні послуги та лікування у відповідності до програми медичних гарантій.
Відповідно до витягу з Наказу № 114-к від 12.07.2024 обвинувачений ОСОБА_5 з 15.07.2024 у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи» обіймає посаду фізичного терапевта реабілітаційного відділення.
Згідно з посадовою інструкцією фізичного терапевта реабілітаційного відділення КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи» ОСОБА_5 , будучи працівником підприємства КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», який не є службовою особою, був уповноважений надавати послуги з фізичної реабілітації пацієнтів відповідного медичного закладу.
Відповідно до Положення про послуги з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб, яке діє у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», та публічного договору про надання послуг з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб (п.7.1, 7.2) виконавець надає медичні послуги замовнику після повної попередньої передплати або згідно з виставленим рахунком. Усі розрахунки здійснюються виключно в національній грошовій одиниці України (гривні) в безготівковій формі протягом п`яти днів з моменту приєднання до договору.
Оцінюючи обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, суд вважає відсутніми у діях працівників правоохоронних органів, які документували факт вчинення кримінального правопорушення, ознак провокації злочину, оскільки встановлено, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , що первинно вимогу щодо оплати грошових коштів було заявлено ОСОБА_5 , лише після чого мало місце звернення ОСОБА_9 до правоохоронних органів з цього приводу. Більше того, сторона захисту під час судового розгляду не вказувала на наявність в діях працівників правоохоронних органів ознак провокації злочину, а зазначала про відсутність події та складу кримінального правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту з приводу недопустимості частини отриманих на стадії досудового розслідування доказів (протоколів НСРД з додатками) з підстав завідомо неправильної первинної кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, суд зауважує, що первинно органом досудового розслідування перевірялася версія щодо залученості службових осіб КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», за попередньою змовою з ОСОБА_5 , до вчинення відповідного кримінального правопорушення, оскільки останній, в тому числі в матеріалах НСРД, зазначав про узгодженість своїх дій щодо отримання грошових коштів як оплати за надані ним послуги із керівництвом медичного закладу. В ході досудового розслідування зазначена версія не знайшла свого підтвердження та дії ОСОБА_5 були кваліфіковані за ч. 4 ст. 354 КК України, однак визнавати здобуті на початковому етапі досудового розслідування докази недопустими у суду правових підстав немає.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_5 у тій частині, що останній отримував грошові кошти в сумі 80000 грн. від ОСОБА_9 не для себе, а мав намір внести їх на рахунок КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи» через термінал самообслуговування, який знаходиться на тому ж поверсі, неподалік кабінету, де він отримував неправомірну вигоду, та вважає такі показання спрямованими на уникнення кримінальної відповідальності за скоєне правопорушення, які спростовуються іншими дослідженими судом доказами.
Зокрема, з показань обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що для проведення реабілітації ОСОБА_6 його залучив хірург Назарій Біг, який є лікарем хірургічного відділення. 3 показань свідка ОСОБА_11 відомо, що для залучення фізичних терапевтів з приводу проведення реабілітації пацієнтів, які проходять лікування в інших відділеннях, необхідним є письмове скеруванням лікуючого лікаря з іншого відділення, якщо він прийде до переконання, що пацієнту необхідні заняття з фізичним терапевтом, і таке залучення та проведення реабілітації відбувається на безоплатній основі, тобто з пацієнта не стягується будь-яка додаткова плата за додатковими платними послугами, що передбачені в КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи».
Згідно оглянутої судом медичної документації встановлено, що пацієнту ОСОБА_6 було рекомендовано проведення сеансів фізичної реабілітації й останній, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, вправі був отримати відповідне скерування на безкоштовні заняття з фізичним терапевтом, однак ОСОБА_5 самостійно вирішив, що ОСОБА_6 потрібні саме його платні послуги, не роз`яснивши, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та матеріалами НСРД, навіть можливість отримання безоплатних медичних послуг. Крім цього, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 перебував на лікуванні у нейрореабілітаційному відділенні, яке має своїх власних фізичних терапевтів, і коли пацієнти перебувають у цьому відділенні, фізичні терапевти з реабілітаційного відділення ніколи не залучаються, про що зазначила свідок ОСОБА_11 .
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 мав умисел саме на отримання неправомірної вигоди для себе особисто. Із показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та матеріалів НСРД вбачається, що ОСОБА_5 жодного разу не повідомляв свідків про можливість отримання наданих ним послуг безоплатно, не повідомляв їх про необхідність оплати наданих послуг на користь КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи», не вказував, як того вимагають внутрішні документи лікарні, про оплату відповідних послуг лише у безготівковій формі, не перевіряв факту їх передплати до завершення перебування ОСОБА_6 у медичному закладі та не запитував свідків про наявність квитанцій, які б підтверджували факт оплати послуг перед їх наданням.
Більше того, долучений ОСОБА_5 в судовому засіданні рахунок за курс реабілітації на 56 днів не підтверджується жодними медичними документами, які б могли підтвердити факт проведення таких медичних маніпуляції з відповідною інтенсивністю. З показань свідка ОСОБА_11 , завідуючої відділення реабілітації, вбачається, що проведення протягом 56 днів кожного дня по 3 години занять з реабілітації, з медичної точки зору, є недоцільним та не практикується у медичному закладі, оскільки максимально можлива тривалість одного курсу реабілітації становить 21 день та не більше однієї години на добу.
Стосовно доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_5 кваліфікуючої ознаки вимагання, суд зауважує, що такі спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , матеріалами НСРД та відібраною у ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_5 розпискою про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 80000 грн., які у своїй сукупності вказують саме на спонукання (прояв ініціативи, повторні пропозиції, наполегливі нагадування) з боку ОСОБА_5 у категоричній формі свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 до передачі йому неправомірної вигоди із зазначенням про можливість настання негативних наслідків у разі несплати відповідних послуг, про що останнім неодноразово зазначалося у розмові з ОСОБА_9 , зафіксованій матеріалами НСРД.
Таким чином, суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_5 в одержанні працівником підприємства, який не є службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в інтересах третьої особи, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди. Його дії органом досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 4 ст. 354 КК України за кваліфікуючою ознакою, злочин, поєднаний з вимаганням неправомірної вигоди.
Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні цього кримінального правопорушення ґрунтується на показаннях свідка ОСОБА_9 , інших свідків допитаних судом, та частково показаннях обвинуваченого ОСОБА_5 з приводу обставин спілкування зі свідком ОСОБА_9 , даних протоколу обшуку від 03.02.2026 та протоколів НСРД, якими зафіксовано встановлені судом обставини щодо одержання ОСОБА_5 як працівником підприємства, який не є службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в інтересах третьої особи, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного.
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 , відноситься до нетяжких злочинів. Обвинувачений ОСОБА_5 є раніше не судимою особою, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання.
Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутні.
З врахуванням наведеного, даних, які характеризують особу обвинуваченого, враховуючи відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, відсутність ознак службової особи в діянні ОСОБА_5 , а також нетяжкий характер злочину, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком в межах санкції статті обвинувачення та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Оскільки клопотань про зміну обвинуваченому міри запобіжного заходу не заявлялось, обвинувачений не порушував процесуальних обов`язків, покладених на нього законом, не ухилявся від суду, а тому суд не вбачає підстав для зміни йому запобіжного заходу у виді застави до набрання вироком законної сили, яку після набрання вироком законної сили слід повернути заставодавцю. Також слід вирішити долю речових доказів у кримінальному провадженні з врахуванням вимог ст. 100 КПК України, та накладеного арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 354 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання період його затримання та тримання під вартою з 03.02.2026 по 05.02.2026.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 у виді застави – залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 99840 грн., внесену заставодавцем ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_5 , на рахунок ТУ ДСА у Львівській області UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, відкритий у ДКС України (МФО 820172), – повернути заставодавцю.
Після набрання вироком законної сили – арешт на майно та грошові кошти, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2026 (справа № 461/990/26, провадження 1-кс/461/677/26), – скасувати.
Речові докази – документ «розписку» - зберігати у матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон, переданий на зберігання ОСОБА_5 , – залишити останньому; грошові кошти в сумі 80000 грн. (купюри згідно номіналу та серії, перелічені у постанові слідчого від 04.02.2026) та інші документи і речі, визнані речовими доказами, – повернути законним володільцям.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua