Суд: Золочівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: страхування, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №445/2296/26
Суддя: Кіпчарський О. М.
Справа № 445/2296/26
провадження № 2/445/2013/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кіпчарського О.М.
секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Золочеві Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
в с т а н о в и в :
27.08.2026 року позивач, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» звернувся до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ПП "ЗОЛТРАНС" було укладено договір обов`язкового страхування наземного транспорту. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «VOLVO» реєстраційний № НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 27.09.2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VOLVO» реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «NISSAN» реєстраційний № НОМЕР_2 . Відповідно до постанови суду відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. До ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа. ПрАТ «СГ «ТАС» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акту у розмірі 142 132,15 грн.
Вказує, що згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі порушення умов використання транспортного засобу, щодо якого укладено внутрішній договір страхування відповідно до частин першої і другої цієї статті, у страховика (МТСБУ) виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 цього Закону. 4) особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, у разі використання транспортного засобу з недотриманням умов, визначених статтею 13 цього Закону, якщо внутрішній договір страхування укладено з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону.
Зазначає, що якщо детально ознайомитись з умовами Договору страхування (поліс 230458479), то у пункті 13.3.1. вік осіб які можуть керувати ЗТЗ, становить не менше 30 років. Відповідачу на момент коли сталось ДТП не виповнилось 30 років. Отже, сума, яка підлягає стягненню із відповідача складає 59 790,00 грн.
Як наслідок, просить стягнути із відповідача збитки у розмірі 59 700,00 грн, інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 4 565,92 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 940,00 грн.
Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 07.09.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні 05.11.2026 року представник відповідача подав письмовий відзив щодо заявленого позову. Разом з тим, оскільки відзив подано із значним пропуском відповідного строку без поважних причин, такий повернуто представнику відповідача без розгляду.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В позовній заяві представник вказував, що просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо позову, вказує, що ОСОБА_2 працює в ПП «Золтранс» на посаді водія з 23.07.2020 року, дорожньо-транспортна пригода відбулась ді йсно з вини ОСОБА_2 , однак під час виконання ним трудових обов`язків, а тому шкоду мало б відшкодовувати ПП «Золтранс». Вказує, що попередньо відповідач спілкувався із роботодавцем, останній попередньо погодився відшкодувати збитки позивачу.
В судовому засіданні 05.11.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, інформовано, що судове рішення буде проголошено 09.11.2026 року о 08:50 год.
Судом заслухано пояснення представника відповідача, вивчено наявні матеріали справи, досліджено письмові докази, оцінено доказ кожен окремо та в їх сукупності, внаслідок чого встановлено наступне.
Між позивачем та ПП "ЗОЛТРАНС" було укладено договір обов`язкового страхування наземного транспорту (поліс № 30458479), початок дії полісу з 00:00 год 25.07.2025 року, термін дії до 24.07.2026 включно.
Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «VOLVO» реєстраційний № НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування у визначених договором розмірах.
27.09.2025 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VOLVO» реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «NISSAN» реєстраційний № НОМЕР_2 .
Постановою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.11.2025 року водій ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно страхового акту № 34268/56/925 від 19.11.2025 року позивачем, на основі оцінок пошкодженого майна, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 142 132,15 грн.
Виплата вказаної суми потерпілому – гр. ОСОБА_4 підтверджено банківською квитанцією від 21.11.2025 року № 99144.
Згідно наказу від 22.07.2020 року № 12 ОСОБА_2 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів в ПП «Золтранс» з 23.07.2020 року.
Власником застрахованого автомобіля марки «VOLVO» реєстраційний № НОМЕР_1 є ПП «Золтранс».
Відповідно до п. 13.3.1. вік осіб які можуть керувати ЗТЗ, становить не менше 30 років.
За наявними матеріалами ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент ДТП останній керував застрахованим транспортним засобом у віці меншому ніж 30 років.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли в даному випадку між відповідачем та позивачем - спір про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу регулюються нормами ЦК України, та спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Частиною 1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Згідно із ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до п. 6 вищезазначеної постанови особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).
У п. 9 вказаної постанови роз`яснено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17.
Відповідно до п.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, враховуючи, що власником застрахованого транспортного засобу є ПП "Золтранс", відповідач, як водій перебуває з останнім у трудових відносинах, керуючи застрахованим транспортним засобом під час виконання трудових відносин, суд приходить до висновку, що заявлений позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки за таким мав би відповідати власник автомобіля та роботодавець відповідача, тобто ПП «Золтранс».
Керуючись ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 81, 89, 141 ч. 1, 263-265 ЦПК України, суд -
у х в а л и в :
у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.
Копію рішення суду негайно надіслати сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Сторони:
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ЄДРПОУ 30115243, 03062, місто Київ, проспект Берестейський, 65
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2026 року.
Суддя О.М. Кіпчарський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua