Суд: Костопільський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №564/3949/26
Суддя: Снітчук Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 564/3949/26
10 листопада 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Чикун Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 08.08.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 438074373 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 5000 грн. на строк 30 календарних днів, із встановленою процентною ставкою 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування.
Вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок позичальника.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 2/1118-01, строк дії якого було неодноразово продовжено додатковими угодами, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 438074373.
05.08.2020 р. між ТОВ «Таліон Плоюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 438074373.
05.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором № 438074373.
Відповідач належним чином умови договору не виконувала та має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 14345 грн. 00 коп. з яких: 5000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 9345 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 14345 грн. 00 коп., 2662 грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору та 7000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що 08 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №438074373, який підписаний позичальником електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
За умовами цього договору кредитодавець надав позичальникові кредит на суму 5000 грн., зі строком користування коштами протягом 30 календарних днів з датою повернення кредиту 07.09.2020 (дисконтний період). За умовами цього договору відповідач зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом у дисконтний період у розмірі 0,01 % за кожний день користування кредитом та поза межами дисконтного періоду, у разі порушення графіку сплати кредиту, у розмірі 1,70 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (п. 1.2, 1.3, 1.4, договору).
У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 08.08.2020 позичальником ОСОБА_1 зазначено номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти.
У довідці щодо дій позичальника ОСОБА_1 відображено умови укладеного нею договору, її дані, одноразовий ідентифікатор, дату і час його відправки та введення позичальником, а також дату і час перерахування грошових коштів - 08.08.2020.
Свої зобов`язання за договором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" виконало належним чином, перерахувавши на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5000 грн. та надало можливість користуватися і розпоряджатися ними, що підтверджується повідомленням АТ КБ “Приватбанк” від 17.09.2026, випискою з особового рахунку.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 за яким первісний кредитор за витягом реєстру прав вимоги № 103 від 13.10.2020 відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 438074373 від 08.08.2020.
05 серпня 2020 ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу №05.0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» за Реєстром прав вимоги від 16.04.2021 №5 відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 438074373 від 08.08.2020.
05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №005/06/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги за вказаним кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників..
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином встановлено, що ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Всупереч умов кредитного договору № 438074373 від 08.08.2020 року відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала. Згідно наданого суду розрахунку заборгованість за кредитним договором складає 14345 грн. 00 коп., з яких: 5000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 9345 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Частина 2 ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом із тим судом встановлено, що нарахована заборгованість за процентами в сумі 9345 грн. 00 коп. була здійснена первинним кредитором поза обумовленим строком кредитування.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору кредит надається строком 30 днів, на період цього строку нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, у випадку користування кредитом понад встановлений строк нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Графіком розрахунків, який був додатком до вказаного вище договору, було доведено до відома позичальника інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, загальну вартість позики.
Суд виходить з того, що строк користування кредитом тривалістю 30 календарних днів та відповідний графік обчислення загальної вартості кредиту є основоположними умовами кредитного договору, які безпосередньо визначають період існування кредитних правовідносин.
Тому посилання на окремі положення договору не можуть тлумачитися відокремлено від зазначених умов та призводити до фактичної зміни погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто саме такий строк кредитування є визначальним критерієм для встановлення меж реалізації прав кредитодавця та обсягу обов`язків позичальника, у зв`язку з чим інші положення договору підлягають застосуванню лише у системному взаємозв`язку з ним, а не всупереч йому.
Так, одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами договору позики умовах, в тому числі додатками до нього, зокрема графіком платежів, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Тобто обґрунтованим та справедливим є підхід, за яким відсотки повинні нараховуватися за однією відсотковою ставкою та в межах одного строку. Такий спосіб розрахунку забезпечує передбачуваність зобов`язання для споживача, унеможливлює приховане збільшення фінансового навантаження та відповідає принципам добросовісності, прозорості та справедливості у сфері споживчого кредитування.
Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені ст. 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника суми позики та процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення на користь нового кредитора з позичальника 7550 грн. 00 коп., з яких тіло кредиту становить 5000 грн. 00 коп., нараховані проценти за фактично узгодженим строком кредитування складають 2550 грн. 00 коп.
Доказів протилежного суду не надано. Відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Встановлено, що витрати позивача зі сплати судового збору становлять 2662 грн. 40 коп.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до стягнення на його користь з відповідача 7000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги від 20.01.2026, протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 19.06.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд наводить наступний розрахунок (7550 х 100) : 14345 = 53%, тобто позов задоволено на 53 %.
При визначенні розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, суд наводить наступний розрахунок: 2662 грн. 40 коп. х 53 % = 1411 грн. 07 коп., тобто з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1411 грн. 07 коп. судових витрат зі сплати судового збору.
Також з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3710 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 438074373 від 08.08.2020 в розмірі 7550 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" витрати на правничу допомогу у сумі 3710 (три тисячі сімсот десять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" , м. Київ, Харківське шосе, 19 оф.2005 , ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач – ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2026 року.
СуддяР. М. Снітчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua