Суд: Корецький районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №563/649/26
Суддя: Сірак Д. Ю.
Cправа № 563/649/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2026 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з позовом вказуючи, що 24.04.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, було укладено кредитний договір № 145882235. Сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо розміру кредиту, строку та сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5 000,00 шляхом перерахування через банк провайдер. В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту до 10 900,00 грн., однак, свого обов`язку не виконав та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим перед кредитором виникла заборгованість. 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, Додаткові угоди до нього (у тому числі, що стосується продовження терміну його дії) та підписали Реєстр прав вимоги, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 19.12.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 19/1224-01, за яким останнє набуло право грошової вимоги, в тому числі, до відповідача за Кредитним договором № 145882235. 05.06.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем було укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги, в тому числі, до відповідача за Кредитним договором № 145882235. Зазначають, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаним кредитним договором становить 40 411,50 грн. (10 900,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 24 061,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом та 5 450,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями), однак, в межах даного позову, просять стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34 961,50 грн., а також понесені судові витрати.
21.10.2026 року від представника відповідача, адвоката Шелудько О.О. до суду надійшов відзив на позов, вимог якого не визнають. Вважають неналежними подані у форматі pdf докази (спірний кредитний договір та заявка на отримання грошових коштів у кредит), зокрема й те, що такі були захищені від редагування та зміни. При цьому, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, відповідно його не можна вважати невід`ємною частиною договору. Вказують також на відсутність доказів направлення позичальнику одноразового ідентифікатора та проведення процедури верифікації клієнта. Відповідно, волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та його ознайомлення з умовами надання кредиту не підтверджено. Крім цього, заперечують щодо нарахування та стягнення заборгованості за процентами у вказаному розмірі, строк нарахування яких вважають неоднозначним, що вводить позичальника в оману. Наполягають на тому, що відсотки за користування кредитом мають нараховуватись за строк, що становить 30 днів, на підставі чого наводять власний розрахунок: 10 900 грн. (тіло кредиту) * 1,45 %* 30 днів = 4 741,5 грн., при цьому, загальний розмір заборгованості дорівнюватиме 15 641,5 грн. На переконання сторони відповідача, позивачем також не доведено перехід до нього права вимоги за спірним кредитним договором. Позивач не надав підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Більш того, спірний кредитний договір був укладений 24.04.2024 року, а перший договір факторингу, було підписано 28.11.2018 року. Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем. Вказують на відсутність оригіналів реєстру боржників та невідповідність затвердженій формі. Відповідно, позивачем не підтверджено статусу належного кредитора, що є підставою для відмови у позові. Підсумовуючи зазначене, у задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі.
23.10.2026 року від представника позивача до суду надійшла Відповідь на відзив, в якій вважають позицію сторони відповідача неаргументованою та невмотивованою. Зазначають, що при заповненні Заявки на кредит, відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR-код, який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор направлено відповідачу 24.04.2024 року о 20:25:54 год. на номер мобільного телефону – НОМЕР_1 , що був вказаний в Заявці на отримання грошових коштів. Одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в ІТС Товариства 24.04.2024 року о 20:26:28 год. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. Підписавши кредитний договір, позичальник автоматично підписав Паспорт споживчого кредиту, що є невід`ємною частиною цього Договору, а також погодився з Правилами до кредитного договору та усіма його умовами. Спірний договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності, при цьому первісним кредитодавцем було вжито всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи позичальника. Нарахування процентів за кредитним договором вважають правомірним. Кредитодавець надав відповідачу кредитну лінію строком на 30 днів. Однак, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконав, тому позивач вправі вимагати стягнення процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, нараховані проценти за поза межами встановленого строку кредитування є мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту. Перехід права вимоги за кредитним договором до позивача вважають доведеним вказуючи, що сторони виконали умови договору факторингу № 28/1118-01 належним чином, уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ “Таліон Плюс” 25.06.2024 року - після укладання Кредитного договору № 145882235 від 24.04.2024 року. Натомість відповідач помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. При цьому, подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України, при цьому, акти звірки виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування фактором клієнту. Зважаючи на зазначене, в повному обсязі підтримують позовні вимоги.
27 жовтня 2026 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшли письмові Заперечення (на відповідь на відзив) в яких вказує на те, що всі надані пояснення та докази щодо алгоритму дій по укладанню кредитного договору не мають доказової сили, оскільки, відсутні докази вчинення таких дій саме відповідачем. Звертає увагу на те, що позивачем визнано, що нараховані відсотки після 24.05.2024 року за своїм змістом є штрафними санкціями, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України. Тому, складений позивачем розрахунок заборгованості вважають не коректним (нарахування здійснені після спливу строку кредитування мають відображатись як штрафні санкції). Проти нарахування (у період дії військового стану) та стягнення таких відсотків, заперечують. Зважаючи на те, що розмір штрафу складає 19 320 грн., вважають, що розмір відсотків за користування кредитом не має перевищувати 4 741,5 грн. Зауважують, що позивач не пояснює свого рішення про дострокове звернення до суду з позовом та не спростовує цей факт відповідними доказами (схиляються до того, що позивач не направляв вимоги про дострокове припинення кредитного договору). З огляду на зазначене, вважають що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
28.10.2026 року від представника ТОВ «ФК «ЕЙС» до суду надійшли Додаткові пояснення у справі, в яких вкотре наголошують, що спірний кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, що в повній мірі відповідає ЗУ «Про електронну комерцію». Нарахування відсотків здійснювалось в межах погоджених умов договору, за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором та за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і за весь час прострочення. Тому вважають, що у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).
30.10.2026 року представником ТОВ «ФК «ЕЙС» долучено письмове повідомлення ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» адресоване ОСОБА_1 про дострокове розірвання Договору № 145882235 від 24.04.2024 року.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, звертаючись до суду з позовом, просив справу розглядати справу без їх участі.
Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з`явилився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином.
У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи позиції сторін та комплексно дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази в сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 24.04.2024 року ОСОБА_1 , з метою отримання кредиту, самостійно за допомогою ІТС ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані та номер банківської картки 5168-75XX-XXXX-9042 для перерахування коштів.
Таким чином, 24.04.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 будо укладено Договір кредитної лінії № 145882235, за яким кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 10 900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Відповідно до п. 2.2.-2.4. Договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є загальною сумою кредиту і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5 000 грн. 24.04.2024, що є датою надання Кредиту. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим договором. На момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складав 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-75XX-XXXX-9042, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п. 5.1. Договору).
Порядок погашення кредиту та сплати процентів закріплено в Роздлі 7 Договору. Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 24.05.2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 24.05.2029 року.
Згідно з п. 8.1., 8.3. Договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти. На момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 % річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором в період з 23.04.2024 по 20.08.2024 року, базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в абз. 3 п. 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, що складає 1,5 % за день користування таким Траншем.
Відповідно до п. 11.1. Договору, такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
В п. 12.4. Договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 547,50 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Згідно з положеннями п. 14.2. договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та ЗУ «Про електронну комерцію».
До Договору долучено Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» (що крім іншого містить в собі: Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, Інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, Порядок повернення кредиту) та Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в редакції, що діяла з 29 березня 2024 року.
При укладенні кредитного договору відповідач діяв відповідно до алгоритму дій споживача в ІТС кредитора, який в свою чергу також діяв відповідно до алгоритму (порядку) дій первісного кредитора. Кредитор, перед тим як погоджувати Заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію його платіжної картки.
До матеріалів справи долучено Порядок дій споживача в ІТС ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою "MONEYVEO" (в редакції, що діяла на момент укладення договору між сторонами) та Порядок укладання Фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (із зазначенням всіх етапів укладення договору з прінт-скрінами екрану з особистого кабінету), що діє з 25.07.2023 року.
Згідно з Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", 24.04.2024 року о 20:24 год. була подана Заявка на кредит. Для підписання договору, о 20:25:54 год. на мобільний номер позичальника НОМЕР_1 було відправлено одноразовий ідентифікатор «DHMW-6642», який було введено позичальником та відправлено Товариству о 20:26:31 год., після чого о 20:26:40 год. відбулось перерахування грошових коштів позичальнику в сумі 5 000,00 грн. Згодом, укладено Додаткові угоди якими збільшено суму кредиту: 26.04.2024 року - на 4 600 грн., 30.04.2024 року – на 1 100 грн. та 15.05.2024 року - на 200 грн. При цьому, дані про вчинення дій з метою продовження Дисконтного періоду відсутні.
На виконання кредитного договору № 145882235 від 24.04.2024 року, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було ініційовано платіжні операції, шляхом подання платіжних інструкцій (надавач фінансових платіжних послуг платника - АТ "ОТП БАНК"; надавач фінансових платіжних послуг отримувача – АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), що вказано в доданих ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» довідках.
Факт перерахування зазначених кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 5168-75XX-XXXX-9042, підтверджується платіжними дорученнями № e1fed7b2-1b8e-4b6e-9415-5993a363ac1a від 24.04.2024 року, № 67f19b3d-04a3-4670-b23a-25eee86f60c7 від 26.04.2024 року, № 363e38b5-9dcd-43e9-ae8e-fdaf3e678c71 від 30.04.2024 року, № НОМЕР_2 -2e4f-4489-ac19-35e59db99dae від 15.05.2024 року.
Згідно з інформацією, що була надана АТ КБ "ПриватБанк" від 29 квітня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою у період з 24 квітня по 05 травня 2024 року, 15 по 20 травня 2024 року НОМЕР_5 , який знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Також підтверджено факт зарахування по вказаному рахунку: 24.04.2024 року в сумі 5 000,00 грн., 26.04.2024 року - 4 600,00 грн., 30.04.2024 року - 1 100,00 грн. та 15.05.2024 року - 200,00 грн. Долучено також Виписку по рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за вказані періоди.
За розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 25 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становила 26 023,50 грн.
Раніше, 28 листопада 2018 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає за плату ТОВ "Таліон Плюс" належні йому права вимоги, а останнє приймає права вимоги до боржників. Строк дії вказаного договору факторингу визначено до 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишено без змін.
У подальшому між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 викладено у новій редакції.
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року, сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Згідно з п. 1.2. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.3. Договору факторингу визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 290 від 25.06.2024 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 145882235 від 24.04.2024 року.
За розрахунком ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", станом на 19.12.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 145882235 від 24.04.2024 року склала 40 411,50 грн.
21.09.2024 року ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" звернулось до ОСОБА_1 з письмовим Повідомленням про дострокове розірвання Договору № 145882235 від 24.04.2024 року з 21.09.2024 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 40411,50 грн.
19 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 19 грудня 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 145882235 від 24.04.2024 року в загальній сумі 40 411,50 грн.
25 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором на загальну суму 40 411,50 грн., відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 05.06.2025 року.
Згідно з Випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 145882235 від 24.04.2024 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ЕЙС», станом на 26.12.2025 року (включно) складає 40 411,50 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 900,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 24 061,50 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 5 450,00 грн. Станом на 26.12.2025 року заборгованість за Кредитним договором не погашена.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
З матеріалів справи слідує, що договір кредитної лінії № 145882235 від 24.04.2024 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі, відповідно до якого кредитодавець надав позичальникові кредит в розмірі 10 900 грн.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «DHMW», що був відправлений 24.04.2024 року о 20:25:54 год. на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ним в заявці на отримання кредиту.
Зі змісту спірного договору та заявки на отримання грошових коштів в кредит, встановлено, що ОСОБА_1 при їх оформленні зазначив свої персональні дані, в тому числі: дату народження, паспортні дані, податковий номер, адресу зареєстрованого та фактичного місця проживання, адресу електронної пошти та номер свого мобільного телефону, номер банківської карти для здійснення зарахування кредитних коштів.
Із зазначеного позивачем алгоритму укладення договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору кредитної лінії № 145882235 від 24.04.2024 року.
Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був б укладений між первісним кредитором та позичальником, тому цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Докази протилежного відсутні.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.
У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст. 81 ЦПК України.
Відповідно, просте заперечення факту авторизації, верифікації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.
Стороною відповідача не надано жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний кредитний договір, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит відповідачу в сукупному розмірі 10 900 грн.
Зазначений факт відповідачем не спростовується та суду не представлено виписки з банківського рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від первинного кредитора на виконання укладеного договору. Відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед кредитодавцем.
Відповідно до положень ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Незважаючи на позицію сторони відповідача, які вважають не доведеним перехід до позивача права вимоги за кредитним договором № 145882235 від 24.04.2024 року, суд бере до уваги наявні в матеріалах справи вказані вище договори факторингів та витяги з реєстрів прав вимог до них, що підтверджують належне набуття позивачем права вимоги до відповідача і сумнівів щодо цих фактів документальні докази не викликають.
В зв`язку з тим, що укладений на першомі етапі Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між первісним кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було пролонговано на підставі додаткових угод до нього № 19, 26, 27, 31, 32 до 31 грудня 2024 року - він був чинний на день укладення кредитного договору № 145882235 від 24.04.2024 року і така обставина не може спонукати до висновку про недійсність передачі прав вимоги.
Суд враховує також те, що матеріали справи не містять доказів визнання в судовому порядку договору факторингу від 28.11.2018 року за № 28/1118-01 недійсним. Тобто за таких обставин діяла презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність (нікчемність) прямо законом також не встановлена.
При цьому, суд зважає і на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25, у якій на вирішення суду касаційної інстанції ставилося питання щодо підтвердження новим кредитором отримання права вимоги до боржника. Як і у цій справі, зазначене право переходило внаслідок послідовного укладення договорів факторингу: спочатку від первинного кредитора ТОВ "Манівео" до ТОВ "Таліон плюс" саме за договором факторингу № 28/111801 від 28.11.2018 року, від нього до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", а надалі до нового кредитора за подібними договорами факторингу. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, дійшов висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором перейшли до нового кредитора правомірно. За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Доцільність такого підходу при з`ясуванні питання щодо наявності у нового кредитора права вимоги за тотожних правовідносин підтверджено в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 року № 202/13389/24.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наявні у справі докази в їх сукупності спростовують доводи представника відповідача. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за спірним кредитним договором правомірно перейшло до позивача. Посилання на неналежне оформлення реєстрів боржників до договорів факторингу суд вважає безпідставним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Не зважаючи на те, що позивач є новим кредитором за договором № 145882235 від 24.04.2024 року, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, позаяк заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами нарахована поза межами строку кредитування та всупереч вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Наведені обставини спонукають до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з договору кредитної лінії, довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео" та заявки на отримання грошових коштів у кредит, строк кредитування становив 30 днів.
Тому суд виходить з того, що строк користування кредитом тривалістю 30 календарних днів є основоположними умовами кредитного договору, які безпосередньо визначають період існування кредитних правовідносин.
Посилання на окремі положення договору не можуть тлумачитися відокремлено від зазначених умов та призводити до фактичної зміни погодженого сторонами строку кредитування (що стосується і твердження сторони відповідача про передчасність звернення позивача до суду).
Тобто, саме такий строк кредитування є визначальним критерієм для встановлення меж реалізації прав кредитодавця та обсягу обов`язків позичальника, у зв`язку з чим інші положення договору підлягали застосуванню лише у системному взаємозв`язку з ним, а не всупереч йому.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко визначеним строком кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч. 8 ст.18 ЗУ "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з правовими висновками Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, які викладені в постанові від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 за подібних спірних правовідносин нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів"). Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
В п. 12.4. Договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 547,50 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, у своїй відповіді на відзив, представником позивача констатовано, що кредитодавець надав відповідачу кредит строком на 30 днів. Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконав, тому позивач вправі вимагати стягнення процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, нараховані проценти за поза межами встановленого строку кредитування (після 24.05.2024 року) - є мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту.
З наданих представником позивача доказів (зокрема, розрахунків заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс") вбачається, що за Кредитним договором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", після закінчення 30-денного строку кредитування, продовжували нараховувати саме відсотки за користування кредитом.
Будь-яких відомостей про те, що зазначені відсотки нараховувались відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розрахунку заборгованості не зазначено.
Наведене дає підстави для обґрунтованого сумніву щодо однозначності тлумачення положень Кредитного договору сторонами.
Поряд з тим, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.
За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих поза межами 30-денного строку кредитування (після 24.05.2024 року) задоволенню не підлягають.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5 % та 120 днів зі ставкою 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень ЗУ«Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, при укладенні 24.04.2024 року Договору кредитної лінії № 145882235, кредитодавець не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі, що перевищує 1 % на день. Тому, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок відсотків з врахуваням відсоткової ставки 1 % в межах 30-денного строку кредитування.
Таким чином, за вказаний період часу, за 30 днів користування кредитними коштами, відсотки складають 3 179,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, позов підлягає до часткового задоволення в межах пред`явлених позовних вимог. З відповідача на користь позивача належить стягнути 14 079,00 грн., з яких: 10 900,00 грн. - основний борг та 3 179,00 грн. - відсотки.
Такий висновок суду відповідатиме обставинам справи та буде справедливим по відношенню до обох сторін.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 072,14 грн. судового збору, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному ст. 137 ЦПК України.
При цьому, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в 7 000 грн. підтверджується: Договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року та Додатковою угодою № 25771175985 до нього, Протоколом погодження вартості послуг та Актом прийому-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що позивач користувався правовою допомогою, у зв`язку з чим поніс витрати, які оцінено в 7 000,00 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги задовольняються частково, тому, згідно приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 818,90 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу - пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 2, 10, 12,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задоволиити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ІКЮО: 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, заборгованість за Кредитним договором № 145882235 від 24.04.2024 року у розмірі 14 079 (чотирнадцять тисяч сімдесят дев`ять) грн., 1 072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 14 коп. судового збору та 2 818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 90 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Сторони по справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua