Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №949/426/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Суд: Дубровицький районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №949/426/26

Суддя: Отупор К.М.

Справа №949/426/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

09 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Оболонкової Ю.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 26.06.2025-100000684 від 26 червня 2025 року в загальному розмірі 62 647,19 гривень, що складається з: 22 000,00 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 28 611,00 гривень - заборгованості за процентами; 1 256,19 гривень - заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 10 780,00 гривень - неустойки, а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 26.06.2025-100000684, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 22 000,00 гривень строком на 183 дні зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 0,85 % за день користування кредитом та комісії за надання кредиту відповідно до графіка платежів. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача. Відповідач 26 липня 2025 року здійснив один платіж у сумі 8 973,81 гривень, після чого своїх зобов`язань за договором не виконував, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.

Щодо вимоги про стягнення неустойки позивач зазначає, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який звільняв споживачів від сплати неустойки в період дії воєнного стану, виключено Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, кредитодавець має право нараховувати неустойку. На думку позивача, Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним і має перевагу над нормами Цивільного кодексу України, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020. Щодо комісії позивач посилається на пункт 4 частини першої статті 1, частину другу статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, а також зазначає, що часткова сплата відповідачем коштів свідчить про визнання ним боргу.

У позовній заяві позивач просить розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановляючи заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 26 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 26.06.2025-100000684. Вказаний правочин укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Згідно з пунктом 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з оферти, заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що підписання кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора свідчить про укладення між сторонами правочину в електронній формі. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Згідно з пунктом 18 заявки позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ (банк-абонент - АТ «АКЦЕНТ-БАНК»), вбачається, що дані про прізвище, ім`я та по батькові позичальника, його РНОКПП, дату народження, номер телефону НОМЕР_1 , адресу реєстрації місця проживання та документ, що посвідчує особу, збігаються з даними позичальника, зазначеними в заявці та акцепті.

Матеріали справи містять докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти шляхом підписання оферти, заявки, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) та інформаційного повідомлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором «E879», надісланим у смс-повідомленні на його фінансовий номер телефону 0971599536. Паспорт споживчого кредиту, наданий відповідачу 26.06.2025 до укладення договору, також підписано ним одноразовим ідентифікатором «A879». З боку кредитодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «Споживчий центр». У заявці та акцепті зазначено дані документа, що посвідчує особу відповідача, його РНОКПП, адресу, номер телефону та номер електронного платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-8445.

Таким чином, вимоги статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину сторонами дотримано.

За умовами договору (пункти 1-16 заявки) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 22 000,00 гривень 26.06.2025 строком на 183 дні з датою повернення 25.12.2025. Продовження строку кредитування можливе лише за ініціативою позичальника шляхом укладення додаткового договору; доказів такого продовження матеріали справи не містять. Сторони погодили фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 0,85 % за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування (пункт 6 заявки) та комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 4 400,00 гривень (пункт 7 заявки). Відповідно до пункту 11 заявки, проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (її залишку) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку. Денна процентна ставка становить 0,76 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 30 522,89 гривень, орієнтовна загальна вартість кредиту - 52 522,89 гривень (пункти 10, 14 заявки).

Графіком платежів передбачено 6 щомісячних платежів з 25.07.2025 по 25.12.2025 по 8 753,81 гривень. Пунктом 15 заявки передбачено неустойку в розмірі 220,00 гривень за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Отже, сторони погодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору на таких умовах.

Пунктом 4.1 оферти визначено спосіб надання кредиту - перерахування коштів з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-8445.

Факт отримання відповідачем кредиту підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-0503 від 05.03.2026, згідно з яким на виконання договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2, укладеного з ТОВ «Споживчий центр», 26.06.2025 на платіжну картку 4441-11XX-XXXX-8445 перераховано 22 000,00 гривень (номер транзакції в системі iPay.ua - 784521935) з призначенням платежу «Видача за договором кредиту №26.06.2025-100000684». Перші шість та останні чотири цифри номера картки збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними в договорі, а час переказу відповідає часу укладення договору.

ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є платіжною установою, яка надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку на підставі ліцензії Національного банку України; копія договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року наявна в матеріалах справи.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 26.06.2025-100000684 станом на 27.02.2026 заборгованість відповідача за договором становить 62 647,19 гривень, з яких: 22 000,00 гривень - основний борг; 28 611,00 гривень - проценти; 1 256,19 гривень - комісія; 10 780,00 гривень - неустойка (штрафи). За даними розрахунку проценти нараховувалися щоденно по 0,85 % з 26.06.2025 по 25.12.2025 включно; з 26.12.2025 нарахування процентів припинено.

З розрахунку також вбачається, що 26.07.2025 відповідач сплатив 8 973,81 гривень, які зараховано в погашення процентів у сумі 5 610,00 гривень, комісії у сумі 3 143,81 гривень та неустойки у сумі 220,00 гривень. Інших платежів за договором відповідач не здійснював, в рахунок повернення тіла кредиту кошти не спрямовувалися.

Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів неотримання коштів чи їх повернення не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав: після першого платежу від 26.07.2025 жодного платежу згідно з графіком не здійснив і у встановлений договором строк, 25.12.2025, кредит не повернув. Наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 000,00 гривень підтверджується розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростований.

Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 000,00 гривень є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 28 611,00 гривень, суд виходить з такого.

Відповідно до розрахунку заборгованості проценти нараховано за період з 26.06.2025 по 25.12.2025 включно, тобто лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - 183 дні, всього 34 221,00 гривень (183 ? 187,00), з яких 5 610,00 гривень сплачено відповідачем, а 28 611,00 гривень залишились несплаченими. Після 25.12.2025 нарахування процентів припинено, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, за якими припис ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо сплати процентів за користування позикою може застосовуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а після його спливу права та інтереси кредитодавця охороняються положеннями ст. 625 ЦК України.

Пунктом 11 заявки прямо визначено, що проценти нараховуються на залишок суми кредиту за кожен день користування. Оскільки відповідач жодної частини тіла кредиту не повернув, база нарахування протягом усього строку становила 22 000,00 гривень. Застосована позивачем формула та ставка відповідають умовам договору, які є чіткими і не суперечать одна одній. Тому підстав для тлумачення умов договору на користь споживача за частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд не вбачає.

Судом також перевірено додержання граничного розміру денної процентної ставки, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» для договорів, укладених після 20.08.2024, денна процентна ставка не може перевищувати 1 %. Погоджена сторонами денна процентна ставка становить 0,76 %., тобто не перевищує встановленої законом межі.

Оскільки проценти в сумі 28 611 гривень нараховано в межах строку кредитування відповідно до умов договору та за ставкою, що не суперечить закону, а строк повернення кредиту настав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення комісії у розмірі 1 256,19 гривень, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі. Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у договорі комісії, а нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 цього Закону є умова лише в частині встановлення плати за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

У пункті 7 заявки спірного договору визначено економічну сутність комісії (плата за надання кредиту, її розмір, базу розрахунку та строки сплати. Пунктом 9 заявки передбачено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг, тобто комісія не є платою за такі послуги чи за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно. Комісію включено до графіка платежів, загальних витрат за споживчим кредитом і розрахунку денної процентної ставки, яка не перевищує встановленої законом межі. Відповідач сплатив більшу частину комісії в розмірі 3 143,81 гривень у складі першого платежу, а решта в сумі 1 256,19 гривень підлягала сплаті до 25.08.2025 у складі другого платежу та не сплачена. Відповідач вимог про визнання умов договору щодо комісії недійсними не заявляв.

Тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 1 256,19 гривень підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення неустойки в розмірі 10 780,00 гривень, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З розрахунку заборгованості вбачається, що неустойку нараховано на підставі пункту 15 заявки в розмірі 220,00 гривень на день за період з 26.08.2025 по 13.10.2025 (49 днів) у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів, що становить 10 780,00 гривень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії."

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на договори позики, кредитні договори та договори про споживчий кредит. У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 Верховний Суд підтвердив висновок про звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від обов`язку сплати неустойки за прострочення, допущене в період дії воєнного стану.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання і нарахування неустойки мали місце в період дії воєнного стану, а кредит відповідачу надано кредитодавцем, до спірних правовідносин застосовуються імперативні положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Ця норма є нормою прямої дії, спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану, не поставлена в залежність від дати укладення договору та має пріоритет над умовами договору.

Доводи позивача про те, що після виключення Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавці набули права нараховувати неустойку в період воєнного стану, суд оцінює критично. Вказаний Закон не вносив змін до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є чинним. Виключення зі спеціального закону норми, аналогічної за змістом нормі ЦК України, не створило в Законі України «Про споживче кредитування» правила, яке дозволяло б стягувати неустойку всупереч пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. За відсутності суперечливих норм немає колізії, для подолання якої потрібно застосовувати принципи "lex specialis чи lex posterior", на які посилається позивач. Крім того, відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

За таких обставин позивач не мав законних підстав нараховувати неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання у вказаний період, а нарахована сума підлягала списанню.

Тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 10 780,00 гривень задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на визнання відповідачем боргу шляхом часткової оплати від 26.07.2025 на висновки суду не впливає, оскільки обсяг заборгованості визначається судом за умовами договору та вимогами закону.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 26.06.2025-100000684 від 26.06.2025 в загальній сумі 51 867,19 гривень, з яких 22 000 гривень - тіло кредиту, 28 611 гривень - проценти за користування кредитом, 1 256,19 гривень - комісія. У задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 10 780,00 гривень слід відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00085626 від 06 березня 2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Позовні вимоги заявлено на суму 62 647,19 гривень, задоволено - на суму 51 867,19 гривень. Враховуючи принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 204,27 гривень (51 867,19 ? 2 662,40 / 62 647,19 = 2 204,27 грн).

Позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень та заявив про подання доказів понесення цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення. За таких обставин питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 та статтею 246 ЦПК України, після подання відповідних доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.06.2025-100000684 від 26 червня 2025 року в загальному розмірі 51 867,19 грн (п`ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят сім гривень 19 коп.), з яких: 22 000 грн (двадцять дві тисячі гривень) - заборгованість за тілом кредиту, 28 611 грн (двадцять вісім тисяч шістсот одинадцять гривень) - заборгованість за процентами, 1 256,19 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят шість гривень 19 коп.) - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 204,27 грн (дві тисячі двісті чотири гривні 27 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, реквізити IBAN НОМЕР_2 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор

Оригінал: reyestr.court.gov.ua