Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №580/8983/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Суд: Черкаський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №580/8983/26

Суддя: Валентина ЯНКІВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокусправа № 580/8983/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

установив:

18 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , в якому просить:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у включенні до поіменного списку солдата ОСОБА_2 , для переміщення до нового місця служби у Військовій частині НОМЕР_3 на посаду ОПЕРАТОРА ВІДДІЛЕННЯ ЗАСОБІВ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ БОРОТЬБИ МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), яка не відноситься до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, за чинною Довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2026-0120-1319-1531-0 від 20.01.2026, на підставі статей 47 «б», 46 «в», 64 «в» графи II розкладу хвороб, графи ТДВ, якою ОСОБА_3 визнано придатним до служби саме у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

2) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу (по особовому складу) від 05 липня 2026 року № 171-РС про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 з 07.07.2026 та призначення ОСОБА_2 на посаду ОПЕРАТОРА ВІДДІЛЕННЯ ЗАСОБІВ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ БОРОТЬБИ МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", яка не відноситься до військових частин забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрів, закладів (установ) медичних підрозділів, підрозділів логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, за чинною Довідкою військоволікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2026-0120-1319- 1531-0 від 20.01.2026, на підставі статей 47 «б», 46 «в», 64 «в» графи II розкладу хвороб, графи ТДВ, якою ОСОБА_3 визнано придатним до служби саме у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

3) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 липня 2026 року № 171-РС, в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 з 07.07.2026 та призначення ОСОБА_3 на посаду ОПЕРАТОРА ВІДДІЛЕННЯ ЗАСОБІВ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ БОРОТЬБИ МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію";

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 призначити солдата ОСОБА_3 на посаду у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, з урахуванням стану його здоров`я, відображеного у Довідці військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2026-0120-1319-1531-0 від 20.01.2026, на підставі статей 47 «б», 46 «в», 64 «в» графи II розкладу хвороб, графи ТДВ Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 N 402

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що дії відповідача-1та відповідача-2, є протиправними, та порушують його право на охорону здоров`я, свободу та право на забезпечення форми військової служби відповідно до висновку ВЛК, за станом придатності до військової служби. Позивач оскаржує як протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , так і військової частини НОМЕР_1 , та просить визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05 липня 2026 року №171-РС в частині призначення солдата ОСОБА_1 на посаду у підрозділ, що не є військовою частиною забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальним центром, закладом (установою), медичним підрозділом, підрозділом логістики, з зв`язку, оперативного забезпечення, охорони

Відповідач-1 відзив не надав хоча належним чином повідомлений про розгляд справи через систему Електронний суд.

Відповідач-2 у відзиві на позов спростував позицію позивача та підтвердив правильність позиції військової частини щодо оскаржуваного наказу та дій.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду 30.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача від 29.09.2026 (вх.52560/26) про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/8983/26.

Ухвалою суду 12.10.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача від 09.10.2026 (вх.54492/26) про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/8983/26.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , військовий квиток НОМЕР_4 , проходив військову службу у Збройних Силах України з 27.11.1996 по 10.06.1997 та був звільнений за станом здоров`я 10 червня 1997 року на підставі наказу Міністерства Оборони України N 2 від 04.01.1994 року, стаття 55 «Б» гр.ІI (сторінка 17 військового квитка). Позивач був знятий з військового обліку згідно наказу МО України № 342 від 09.06.2006 (сторінка 26 військового квитка). Відповідно до вимог Закону України від 25.03.1992 року N 2233-ХII «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (з 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 як рядовий запасу.)

20 січня 2026 року позивач пройшов обстеження та медичний огляд у КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради Черкаської області (військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за наслідками якого було складено Довідку військово-лікарської комісії № 2026-0120-1319-1531-0 від 20.01.2026.

За наслідками обстеження та медичного огляду позивача Довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2026-0120-1319-1531-0 від 20.01.2026 виснувано, що солдат (запасу) ОСОБА_1 на підставі статей 47 «б», 46 «в», 64 «в» графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби: придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Довідка військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2026-0120- 1319-1531-0 від 20.01.2026 ОСОБА_4 є чинною.

20 червня 2026 року солдат (запасу) ОСОБА_1 прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 та був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 69/2022 «Про мобілізацію» та призначений на посаду начальника групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_1 - 790308А, з 20 червня 2026 року та зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 20 червня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3 080,00 гривень на місяць, шпк «сержант» (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 20.06.2026 N 178). Під час мобілізації 20 червня 2026 року. Позивач у позові наголошує, не проходив повторне обстеження та медичний огляд, та висновок військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби, за станом здоров`я не складався.

06.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) видав наказ від № 196, яким солдата ОСОБА_1 начальника групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 липня 2026 року №171-РС на посаду ОПЕРАТОРА ВІДДІЛЕННЯ ЗАСОБІВ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ БОРОТЬБИ МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_3 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в АДРЕСА_1 . З 06 липня 2026 року виключити зі списків особового складу територіального центру та всіх видів забезпечення.

Вважаючи протиправними дії щодо призову за мобілізацією під час дії воєнного стану, наказу ВЧ в частині призначення та дій , позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІI (Закон №2232-XII). Частинами 1, 2, 3 ст.1 цього Закону визначено, що захист Вітчизни. незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 2232, правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України" ,"Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок проходження військової служби врегульовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначенні повноваження та підстави для прийняття рішення відповідним командиром про переміщення або перебування військовослужбовця у розпорядженні. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дія якого у подальшому продовжувалась, тобто на час виникнення спірних правовідносин в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Відповідно до п. 110 Положення, призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі – командири (начальники) органів військового управління, з` єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі – військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Тож вирішення питання щодо переміщення військовослужбовців в межах оперативного командування належить до повноважень командувача військ оперативного командування.

Пунктом 82 Положення № 1153 визначено підстави призначення військовослужбовців на вищі посади (підпункт 1), на рівнозначні посади (підпункт 2), нижчі (підпункт 3) та у зв`язку з настанням інших обставин (підпункти 4, 5, 6, 7, 8, 9).

Поряд з цим, Положення № 1153 містить розділ XIV , яким визначено особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 257 розділу XIV Положення № 1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

У відповідності до пункту 112 Положення № 1153 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків - неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; - неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; - потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

З наведеного вбачається, що Положення № 1153 містять як загальні вимоги щодо проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, так і спеціальні вимоги для проходження військової служби в особливий період. Так, пунктом 82 розділу IV Положення № 1153 передбачено загальні вимоги щодо призначення військовослужбовців на посади.

В той же час особливості проходження військової служби в особливий період врегульовані розділом XIV Положення № 1153, в тому числі п. 257, норми якого є спеціальними по відношенню до положень п. 82 вказаного Положення.

Поряд з цим, п. 257 розділу IV Положення № 1153 передбачає, що призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади за для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153.

Судом встановлено, що 05 липня 2026 року наказом № 171-РС командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (по особовому складу) звільнено з займаної посади і призначено до цього ж самого оперативного командування солдата ОСОБА_1 , начальника групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_8 – оператором відділення засобів радіоелектронної боротьби механізованого батальйону НОМЕР_5 окремої важкої механізованої бригади 10 армійського корпусу. Вказаний наказ прийнятий на підставі п.п. 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, №1153/2008.

З огляду на спеціальні вимоги для переміщення на посадах в особливий період, закріплені у пункті 257 Положення № 1153, відповідач зазначає, що призначення військовослужбовців на рівнозначні або нижчі посади задля доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, може здійснюватися без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення №1153. При цьому, з доданих до позовної заяви документів не встановлено підстав, визначених пунктом 112 Положення № 1153, які виключали б застосування до позивача переміщення без згоди військовослужбовця.

Суд висновує, що із системного аналізу положень пунктів 112, 254 та 257 Положення №1153 доукомплектування Збройних Сил України в особливий період проводиться за рахунок призову військовозобов`язаних, громадян призовного віку чоловічої статі, резервістів, прийому громадян на військову службу за контрактом, а також за рахунок просування військовослужбовців по службі та призначення військовослужбовців на рівнозначні і нижчі посади. В особливий період для доукомплектування Збройних Сил України переміщення військовослужбовця здійснюється у зв`язку зі службовою необхідністю на нове місце військової служби без його згоди.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 №160/2368/23.

При цьому, позивач не обґрунтовує жодної обставини, передбаченої пунктом 112 Положення № 1153/2008, що виключала б можливість переведення позивача на посаду без надання згоди та яка існувала на час видання оскаржуваного наказу.

Щодо посилання позивача на не направлення ТЦК та не проходження ним саме в момент мобілізації медичного огляду комісією при ТЦК, суд зауважує таке.

Пунктом 22.12 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 14.08.2008 N 402 передбачено, що Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. Позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 20.01.2026 року, і був мобілізований 20 червня 2026 року в межах терміну діі/чинності Довідки ВЛК, тому відповідно відповідач-1 обгрунтовано не направив позивача на медичний огляд.

Щодо посилання позивача на те, що відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 20.01.2026 року його визнано придатним до служби саме у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, суд зважає на таке.

Підпунктом «а» пункту 20.3 Глави 20 наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 «Про затвердження Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України» встановлено, що при військовому огляді військовслужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, в тому числі такого змісту: придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Натомість, підпункт «а» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства оборони № 262 від 27.04.2024; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 686 від 14.10.2024 наступного змісту: такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. Військова частина, куди було переміщено позивача не відноситься до підрозділів спеціального призначення, Десантно-штурмових війська, морської піхоти, та з дня створення не залучалася та на даний час не залучається до несення служби на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Суд погоджується із позицією відповідача-2, що переміщення позивача до Військової частини не свідчить про покладення на нього обов`язків, що протипоказані згідно довідки військово-лікарської комісії. Таким чином, доводи позивача, не спростовують вірного та законного рішення командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (командира військової частини НОМЕР_1 ), при прийнятті, якого командуванням надано оцінку кожному факту окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють

Таким чином, оскільки за обставинами даної справи призначення позивача на посаду було зумовлено необхідністю доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, призначення позивача здійснено з дотриманням приписів пунктів 82, 112, 257 розділу XIV Положення № 1153 та вимог Наказу МОУ 402.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua