Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №580/9589/26
Суддя: Василь ГАВРИЛЮК
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокусправа № 580/9589/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через свою представницю подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виготовлення довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із формою 6 передбаченою постановою КМУ № 413 від 20.08.2014;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити та видати довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із формою 6 передбаченою постановою КМУ № 413 від 20.08.2014;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити сформувати пакет документів стосовно ОСОБА_1 та подати на розгляд уповноваженої комісії з питань надання статусу учасника бойових дій;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру ветеранів війни;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виготовити та видати посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , правонаступником якої є відповідач, позивач брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України від 28.01.2023 № 2- 02/750, яка відповідала вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 в редакції, чинній на час видачі цієї довідки.
Вищезазначена довідка про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України видана на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2022 р. № 86; витягу з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 20.08.2022р. № 52; витягу з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 з 05.08.22 р. по 07.08.2022 р. інв. № 467 від 05.08.2022р., що є допустимими підставами для видачі Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України відповідно до постанови КМУ № 413 від 20.08.2014.
Представниця позивача неодноразово направляла до відповідача заяву з проханням виготовити та надати довідку про безпосередню участь військовослужбовця позивача в бойових діях, форма якої затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, однак відповідач відмовляв у видачі такої довідки.
Задля всебічного та об`єктивного розгляду наявних документів, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях 30.06.2026 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено повторно заяву на отримання статусу учасника бойових дій із долученням заяви щодо повторного дослідження документів, обставин та інформації, що стосується залучення позивача до безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на яку листом від 07.07.2026 відповідач повідомив, що у архівних довідках Галузевого державного архіву Міністерстві оборони України відсутня інформація про безпосередню участь гр. ОСОБА_2 в бойових діях, також він 16.10.2022 та 30.10.2022 згідно вищезазначених довідок відмовився від виконання бойового розпорядження. В бойових донесеннях гр. ОСОБА_2 не значиться.
Ухвалою від 11 вересня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.09.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що жодною нормою Порядку № 413 не передбачено права або обов`язку правонаступника розформованої військової частини самостійно встановлювати факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях шляхом аналізу окремих архівних документів чи формування власних висновків щодо їх змісту. Фактично позивач просить суд покласти на ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язок здійснити оцінку первинних бойових документів, встановити юридичний факт його безпосередньої участі у бойових діях та оформити офіційний документ, який підтверджує такий факт. Однак, такі повноваження законодавством відповідачу не надані. Відповідач не є органом, уповноваженим встановлювати або підтверджувати факти участі конкретних військовослужбовців у бойових діях у разі, якщо такі факти прямо не підтверджуються первинними документами військової частини. Зазначив, що позивач посилається на архівні довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, витяги з наказів та окремі записи журналів бойових дій. Разом з тим, наведені документи лише підтверджують окремі обставини проходження військової служби, переміщення особового складу або виконання визначених наказів, проте самі по собі не свідчать про наявність усіх передбачених Порядком № 413 підстав для оформлення довідки за додатком 6. Під час розгляду звернень позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 були досліджені також інші архівні документи, які містили інформацію, що не підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях, а також відомості про відмову позивача від виконання бойових розпоряджень та відсутність інформації про нього у бойових донесеннях. Саме ці обставини були враховані відповідачем під час прийняття рішення про відсутність правових підстав для оформлення відповідної довідки.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 01.06.2023 № 2-02/3638 солдат ОСОБА_1 у період з 07.08.2022 до 28.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи м. Новогродівка, Покровського району, Донецької області.
Довідка видана на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2022 № 86; витягу з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 20.08.2022 № 52; наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2023 № 137; витягу з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 16.05.2023 № 132.
У відповідь на адвокатський запит представниці позивача листом від 04 травня 2026 року № 1021/15/702 відповідач повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 до Уповноваженої комісії з питань розгляду матеріалів для надання статусу учасника бойових дій відносно гр. ОСОБА_2 не звертався, оскільки довідка від 28.01.2023 року № 2-02/750 видана гр. ОСОБА_3 військовою частиною НОМЕР_1 не відповідає вимогам Постанови КМУ № 413 від 20.08.2014 року (з внесеними змінами Постановою КМУ № 887 від 22.08.2023 р.). Крім того, відповідно до довідки ГДА МОУ від 14.06.2024 року відсутня інформація про безпосередню участь гр. ОСОБА_2 в бойових діях, а також в архівній довідці ГДА МОУ міститься інформація про те, що 16.10.2022 року та 30.10.2022 р. гр. ОСОБА_2 відмовився від виконання бойового розпорядження. В бойових донесеннях гр. ОСОБА_2 не значиться.
Представниця позивача звернулася до відповідача із заявою, у якій просила надати статус учасника бойових дій ОСОБА_1 відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як такому, що дійсно в період з 07.08.2022 по 28.01.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Новогродівка Покровського району Донецької області. Виконував бойові завдання у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 07 липня 2026 року № 1021/3/1851 відповідач повідомив, що у архівних довідках Галузевого державного архіву Міністерстві оборони України (№ № 179/1/6469 від 02.07.2024, № 179/1/11760 від 21.11.2024) відсутня інформація про безпосередню участь гр. ОСОБА_2 в бойових діях, також він 16.10.2022 року та 30.10.2022 року згідно вищезазначених довідок відмовився від виконання бойового розпорядження. В бойових донесеннях гр. ОСОБА_2 не значиться. Виходячи із зазначеного вище ІНФОРМАЦІЯ_3 не може направити документи для надання статусу учасника бойових дій на колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю підстав. Також повернув документи, які надійшли на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Бездіяльність відповідача щодо не виготовлення довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із формою 6 передбаченою постановою КМУ № 413 від 20.08.2014 позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).
Відповідно до ст. 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до статті 4 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (у редакції чинній із 25.10.2022) статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно з абз. 5 п. 6 Порядку № 413 особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Суд встановив, що в/ч НОМЕР_1 видала довідку від 01.06.2023 № 2-02/3638, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 у період з 07.08.2022 до 28.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи м. Новогродівка, Покровського району, Донецької області.
Довідка видана на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2022 № 86; витягу з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 20.08.2022 № 52; наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2023 № 137; витягу з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 16.05.2023 № 132.
Відповідно до архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 14.06.2024 б/н «В наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), АДРЕСА_1 , від 07 серпня 2022 року № 86, значиться: « 2. Вважати такими, що прибули: 2.1. До складу сил та засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », які залучаються та беруть безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань: ...солдата ОСОБА_5 , стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти;... Підстава: Бойове Розпорядження командира ... Обр Тро від 05 серпня 2022 № 183/дск. Командир військової частини НОМЕР_1 полковник (печатка, підпис) ОСОБА_6 ».
В наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), АДРЕСА_1 , від 16 травня 2023 року № 137, значиться: « 1. Вважати такими, що вибули: ...1.1. зі складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які залучалися та брали безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань до с. Богодухівка Золотоніського району Черкаської області: ... солдата ОСОБА_1 , головного сержанта 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ; Підстава: бойове розпорядження командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № БР-502/31дск від 09.05.2023 р. Бойове розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 170дск від 15.05.2023 р..... Командир військової частини НОМЕР_1 майор (печатка, підпис) ОСОБА_7 ».».
Аналіз встановлених обставин вказує на те, що позивач у період з 07.08.2022 до 16.05.2023 залучався для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи м. Новогродівка, Покровського району, Донецької області.
Суд звертає увагу, що довідка в/ч НОМЕР_1 від 01.06.2023 № 2-02/3638 відповідає формі довідки, затвердженої Додатком 6 до Порядку згідно з Постановою КМ № 1193 від 21.10.2022 (чинною станом на час видачі довідки від 01.06.2023 № 2-02/3638) та підтверджена відомостями, що містяться у Галузевому Державному архіві Міністерства оборони України, у зв`язку із чим, на переконання суду, є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Разом з тим, вирішуючи цей спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що фактичними підставами позову представниця позивача вказує те, що відповідач, як правонаступник військової частини НОМЕР_1 , допустив протиправну бездіяльність щодо не виготовлення довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із формою 6 передбаченою постановою КМУ № 413 від 20.08.2014. В обґрунтування правових підстав позову представниця позивача покликалась на положення постанови КМУ № 413 від 20.08.2014.
Під час надання оцінки зазначеним підставам суд зазначає таке.
Законом № 3549-IX від 16.01.2024 доповнено Закон № 3551-ХІІ статтею 6-1, яка регулює особливості набуття статусу учасника бойових дій у період дії воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, відповідно до якої у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 цього Закону (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), які брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, статус учасника бойових дій надається незалежно від тривалості виконання таких завдань на підставі відомостей, що підтверджують виконання особою таких завдань (далі - Відомості), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та з урахуванням положень цієї статті.
Уповноважені особи військових частин зобов`язані в п`ятиденний строк з дня початку виконання бойового наказу (розпорядження) внести Відомості до Реєстру. У разі неможливості внесення Відомостей до Реєстру уповноважені особи військових частин надають такі Відомості у той самий строк у порядку, визначеному актами центральних органів виконавчої влади, при яких утворюються комісії, до уповноваженого підрозділу, що забезпечує роботу комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, органу військового управління за підпорядкованістю, який зобов`язаний внести їх до Реєстру в п`ятиденний строк з дня отримання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відомості зберігаються у відокремленому програмному модулі Реєстру.
Якщо Відомості, які вносяться до Реєстру, відповідають умовам та критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, статус учасника бойових дій надається в автоматичному режимі засобами Реєстру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо Відомості, які вносяться до Реєстру, не відповідають умовам та критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, то статус учасника бойових дій надається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій на підставі витребуваних (отриманих) в уповноваженого органу або особи відповідних Відомостей (документів) у рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 6-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» постановою від 10 вересня 2024 року № 1041 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, який визначає процедуру надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій особам, які у період воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 1041 (у редакції, чинній станом на час звернення із заявою про надання статусу учасника бойових дій) статус учасника бойових дій надається в автоматичному режимі особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) СБУ та осіб, які входять до складу розвідувальних органів), які брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, незалежно від тривалості виконання таких завдань.
Відповідно до пп. 1 п. 5 Порядку № 1041 підставою для надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій засобами Реєстру є: для осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, - відомості, що підтверджують виконання особою бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях у період воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - відомості), перелік яких визначено підпунктом 1 пункту 6 цього Порядку;
Згідно з пп. 1 п. 6 Порядку № 1041 відомостями, які вносяться до Реєстру для надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій, є: для осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, відомості про: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); зміну прізвища, власного імені, по батькові (за наявності); стать; посаду, яку обіймає (обіймав) згідно з штатом у період виконання бойових (службових, спеціальних) завдань; військове (спеціальне) звання; дату народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); серію та/або номер паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (не обов`язково); контактні дані (номер телефону та адреса електронної пошти) (за наявності); орган сектору безпеки і оборони, до якого належить військова частина (орган, підрозділ), або підприємство, установа, організація; військову частину (орган, підрозділ), підприємство, установу, організацію, у якому проходить службу особа; період виконання бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях; місце виконання бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях; дату та номер наказу командувача угруповання, командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу), керівника підприємства, установи, організації, в якому проходить службу особа, про прибуття до складу сил та засобів відповідних сил оборони або в район ведення воєнних (бойових) дій для виконання особою службових (спеціальних) завдань; назву, дату реєстрації та реєстраційний номер (індекс) не менш як одного з документів, які підтверджують виконання особою бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, - бойові донесення, журнали бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтові журнали, польотні листи або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що підтверджує їх отримання спричиненими діями противника, відомості про виконання розвідувальних заходів, накази про залучення сил і засобів ДСНС до виконання завдань (робіт) в районах ведення воєнних (бойових) дій, книги служби, відомості про виконання службових (спеціальних) завдань, протоколи проведення службових (спеціальних) завдань.
Суд також врахував, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1041 від 10.09.2024 абз. 2 п. 1 Порядку № 413 викладено в такій редакції: «Дія цього Порядку не поширюється на процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, визначених у статті 6-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон), крім випадків, визначених Порядком надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2024 р. № 1041.».
Аналіз зазначених положень вказує на те, що для встановлення статусу учасника бойових дій позивачу, як військовослужбовцю Збройних Сил України, у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який брав участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, має бути застосована процедура, визначена Порядком № 1041.
Суд зазначає, що процедура встановлення статусу учасника бойових дій визначена Порядком № 413 не застосовна до позивача у спірних правовідносинах в силу прямої вказівки у абзаці другому пункту 1 вказаного Порядку.
Суд врахував, що крім покликання на Порядок № 413 представниця позивача не зазначила у позові жодних інших положень нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері надання особі статусу учасника бойових дій та які, на її думку, порушив відповідач, що вказувало б на допущення ним протиправної бездіяльності.
З урахуванням зазначеного суд вважає необґрунтованими правові підставу позову.
Суд звертає увагу, що в силу положень статей 4, 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі за позивача визначати підставу для задоволення його позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що необґрунтованість правових підстав, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у їх задоволенні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 );
2) відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 10.11.2026.
СуддяВасиль ГАВРИЛЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua