Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №946/5246/24 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил адміністративного нагляду

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №946/5246/24

Суддя: Бурнусус О. О.

Справа № 946/5246/24 Провадження № 3-в/946/7/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусус О.О., розглянувши подання заступника начальника Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про заміну виду адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло подання заступника начальника Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про заміну виду адміністративного стягнення, накладеного на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2024 року (справа № 946/5246/24), за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.

Подання обґрунтоване тим, що вказаною постановою суду накладено стягнення у виді адміністративного арешту, строком на 15 (п`ятнадцять) діб. Постанова суду надійшла до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області для виконання, під час чого було встановлено, що 10.10.2024 року ОСОБА_1 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим виконати постанову суду не представляється можливим.

Дослідивши подання та матеріали, якими воно обґрунтовується, суд дійшов наступного висновку.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2024 року (справа № 946/5246/24) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді адміністративного арешту, строком на 15 (п`ятнадцять) діб.

Виконання даної постанови суду покладеного на Ізмаїльський РВП ГУНП в Одеській області.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

За приписами ст. 298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, зміст якої полягає в практичній реалізації обмежень особистого, морального і матеріального характеру,передбачених призначеним правопорушнику стягненням.

За змістом ст. 327 КУпАП осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи Національної поліції. Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно листа т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/11994 від 13.11.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізації 10.10.2024 року до військової частини НОМЕР_1 .

Як випливає із змісту ч. 1 ст. 15 КУпАП, до військовослужбовців не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.

Згідно з положеннями ст. 24 КУпАП адміністративний арешт та арешт з утриманням на гауптвахті є різними видами стягнення.

Згідно з положеннями ст. 327-1 КУпАП, військовослужбовців, а також військовозобов`язаних чи резервістів під час проходження зборів, підданих арешту, утримують на гауптвахтах Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. У разі відсутності гауптвахти в органі управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, в зоні діяльності якого дислокується військова частина (установа), військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, піддані арешту на термін до трьох діб, в особливий період можуть за рішенням суду утримуватися в кімнатах тимчасово затриманих Військової служби правопорядку у Збройних Силах України з обов`язковим зазначенням про це у рішенні про застосування арешту з утриманням на гауптвахті. Під час виконання постанови про застосування арешту з утриманням на гауптвахті арештовані піддаються особистому огляду. Порядок та умови утримання військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, заарештованих в адміністративному порядку, визначаються Міністерством оборони України.

Арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види військових адміністративних правопорушень на строк до п`ятнадцяти діб (стаття 32-1 КУпАП).

Згідно ст. 32-1 КУпАП не передбачено застосування стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 187 КУпАП.

Зазначене унеможливлює заміну накладеного судом на особу стягнення у виді адміністративного арешту на арешт з утриманням на гауптвахті.

Одночасно суд зауважує, постанова суду винесена 29.07.2024 року, ОСОБА_1 признано на військову службу 10.10.2024 року, тобто на час розгляду справи ОСОБА_1 не був військовослужбовцем, а тому стягнення накладено в межах санкції ч. 2 ст. 187 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За приписами ст. 305 КУпАП, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Проте перелік питань, пов`язаних із виконанням постанов, викладений в главі 25 КУпАП, зокрема відстрочка, припинення, давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, серед них питання щодо заміни адміністративного арешту іншим адміністративним стягненням, не передбачено.

За таких обставин, при розгляді даного клопотання, суддя вважає за необхідне застосувати аналогію права, а саме ст. 537 КПК України, оскільки КУпАП не врегульоване питання щодо заміни адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту іншим.

Так, відповідно до п. п. 10, 14 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 КК України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Враховуючи законодавчу заборону на застосування адміністративного арешту до військовослужбовців (ст. 15 КУпАП) та відсутність у КУпАП прямого механізму заміни вже призначеного стягнення у зв`язку зі зміною статусу особи, суд вважає за необхідне застосувати аналогію права, звернувшись до положень ст. 82 КК України. Зазначена норма кримінального закону передбачає можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, що за своєю правовою природою та метою виправлення відповідає ситуації, яка склалася у даній справі.

Оскільки штраф є альтернативним та більш м`яким видом стягнення, передбаченим санкцією ч. 2 ст. 187 КУпАП, його застосування шляхом заміни дозволить забезпечити виконання судового рішення та реалізувати принципи гуманізму та справедливості, не порушуючи при цьому спеціальний статус правопорушника як військовослужбовця.

Однією із важливих складових принципу правової визначеності та основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України).

У рішенні Конституційного Суду України від № 15-рп/2004 від 02.11.2004 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті, перед усім, ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не перебував на службі у лавах ЗСУ, а був призваний 10.10.2024 року, що підтверджується листом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/11994 від 13.11.2024 року.

З урахуванням викладеного, суддя, з метою забезпечення виконання судового рішення, виходячи із аналогії права, вважає за необхідне задовольнити подання заступника начальника Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про заміну виду адміністративного стягнення, накладеного постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2024 року (справа № 946/5246/24) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 187 КУпАП, та застосувавши аналогію закону замінити ОСОБА_1 адміністративне стягнення, у виді адміністративного арешту, строком на 15 (п`ятнадцять) діб на більш м`яке стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст.187 КУпАП у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) грн.

Керуючись ст.ст. 19, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 23, 24, 32-1, 298, 304, 305, 327, 327-1 КУпАП, ст. 537 КПК України, ст.ст. 62, 82 КК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання заступника начальника Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про заміну виду адміністративного стягнення - задовольнити

Замінити невідбуте адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладене постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2024 року (справа № 946/5246/24), у виді адміністративного арешту строком на 15 (п`ятнадцять) діб, на більш м`яке стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 187 КУпАП у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:О.О.Бурнусус

Оригінал: reyestr.court.gov.ua