Суд: Галицький районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №461/6146/26
Суддя: Волоско І. Р.
Справа №461/6146/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Старовецька С.І.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову покликається на те, що 08 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №2392. Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини фактично припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. У зв`язку з цим просить розірвати шлюб.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2026 року надано сторонам строк для примирення на 2 місяці.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, водночас зазначила, що між сторонами можливе примирення.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив щодо розірвання шлюбу, при цьому також не виключає можливості примирення сторін та збереження сім`ї.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №2392.
Від шлюбу у сторін народилася дитина – донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного кодексу України).
Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (ч.1 ст.112 СК України).
Одночасно згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Верховний Суд у справі № 442/6319/16-ц від 30.05.2019 р. наголосив на тому, що закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що в сім`ї сторін є непорозуміння, дрібні побутові конфлікти, які сторонам складно подолати. Водночас, вони не досягають такого рівня сімейних стосунків, які б свідчили про остаточний розпад молодої сім`ї, в якій зростає малолітня дитина.
Так, суд враховує, що від шлюбу сторони мають малолітню дитину, яка потребує належної уваги, піклування та участі обох батьків у її вихованні.
Очевидним також є те, що подружжя зберігає взаємні почуття любові та поваги.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у сторін можливості для подальшого врегулювання сімейних непорозумінь.
Відповідно до ч.2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відмовляючи у задоволенні позову про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що позивачка хоче зберегти сім`ю, проти чого фактично не заперечує також і відповідач, пояснивши, що такі перспективи не виключає.
Суд вважає, що на цей час сторонами не вичерпано можливостей для врегулювання сімейних непорозумінь та відновлення подружніх відносин.
Приймаючи до уваги, що причини, на які покликається позивачка як на підставу для розірвання шлюбу, не є переконливими, відсутні підстави вважати, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам чи інтересам їхньої малолітньої дитини, а тому суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 180, 182, 191 Сімейного кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Волоско І.Р.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua