Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №461/7018/24 — Галицький районний суд м. Львова

Суд: Галицький районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №461/7018/24

Суддя: Мисько Х. М.

Справа №461/7018/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м.Львів

Галицький районний суду міста Львова

в складі головуючого - судді Мисько Х.М.

при секретарі судового засідання – Бевзюк М.О.,

представника відповідача АТ «Сенс Банк» Блажевського П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Пащука Артема Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС ББАНК», Державного реєстратора Пустомитівської міської ради Львівського району, Львівської області Федорич Андрія Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації,-

в с т а н о в и в:

Адвокат Пащук А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «СЕНС ББАНК», Державного реєстратора Пустомитівської міської ради Львівського району, Львівської області Федорича А.М., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , в якому просить:визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Федоровича А.М. від 25.10.2021 року, індексний номер:61135642 про державну реєстрацію права власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк»; скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за АТ «Альфа Банк» право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену державним реєстратором Федоричем А.М., запис №61135642 від 25.10.2021 року, відновити записи у Державному реєстрі речових прав на майно та у реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо власника ОСОБА_1 на квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 обґрунтування поданого позову покликається на те, що рішенням єдиного акціонерного АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року №5/2019, а також рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа - Банк» протокол №4/2019 від 15.10.2019 року затверджено Передавальний акт. Внаслідок реорганізації, шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» став правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа – Банк».

26.11.2019 року Національний банк України погодив Статут Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Відповідно до підпункту 2 пункту 1.2 Статуту Акціонерне товариство «Альфа- Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (рішення №5/2019 від 15.10.2019 року) та рішенням Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа- Банк» (протокол №4/2019 від 15.10.2019 року), відповідно до якого до Акціонерному товариству «Альфа-Банк» були передані все майно, права і зобов`язання Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», яке було створене згідно з Договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14.09.1990 року в організаційно- правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житлосоцбанку СРСР 31.10.1990 року з найменуванням Республіканський акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», який у подальшому змінював назву: на Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 20.06.1991 року про виключення з найменування банку слова «Республіканський»); на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 09.03.2010 року про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та про зміну найменування на Публічне Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»), яке стало правонаступником усіх прав і зобов`язань Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», створеного в організаційно- правовій формі відкритого акціонерного товариства; на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 26.04.2018 року про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування товариства на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»), яке стало правонаступником усіх прав і зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

03.12.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 10681120104002827; про припинення AT «Укрсоцбанк» та Дані про юридичних осіб-правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди, а саме: AT "Альфа- Банк" Код ЄДРПОУ: 23494714 місцезнаходження: 03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Васильківська, 100.

Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» виникає у AT «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера AT «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування AT «Альфа-Банк» на AT «Сенс Банк», запис про зміну найменування позивача внесений 30.11.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань

Акціонерно — комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір №600/07-042, на підставі якого останній отримав кредитні кошти у сумі 14 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 10.04.2022 року та сплатою 13% річних за користування кредитом. На забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, відповідно до якого, іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.12.2012 року у справі №1304/5926/12 позов Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”до ОСОБА_1 , з участю третьої особи – ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно з Договором іпотеки від 12.04.2007 року, укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк”та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., зареєстрований в реєстрі за № 1334, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 41,9 кв.м, та кухні загальною площею 52,5 кв.м., до квартири відноситься комора в підвалі площею 15,6 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”на суму 20 041,24 доларів США ( що в еквівалентності станом на 14.06.2012 року становить 160 179,61 грн. згідно офіційного курсу НБУ 7,9925 грн.) та 12 105,77 гривень, згідно з Кредитним договором №600/07-042 від 10.04.2007 року, що укладений з ОСОБА_2 , визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів. Стягнутл з ОСОБА_1 в користь ПАТ “Укрсоцбанк”1 722,85 гривень судового збору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.12.20214 року у справі №466/7935/14-ц задоволено позовні вимоги банку та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №600/07-042 від 10.04.2007 року у сумі 24 685,60 доларів США та 54 807 грн.79 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 3654,00 грн. судового збору.

Із реєстру прав на нерухоме майно стало відомо, що державним реєстратором Пустомитівської міської ради Львівської області Федорич А.М. проведено державну реєстрацію права власності 19.10.2021 року за АТ «Альфа Банк» квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач у справі не отримувала від банку жодної вимоги та висновку експерта про вартість вказаної квартири. Представник позивача вказує, що державним реєстратором не перевірено умов договору іпотеки про наявність іпотечного застереження, що давало б право для реєстрації права власності за банком на підставі ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку». Підстав для реєстрації права власності на спірну квартиру не було, оскільки в іпотечну договорі відсутнє іпотечне застереження, а лише зафіксовано можливі способи захисту іпотекодержателя. Представник позивача зазначає, що реєстрація проведена з порушенням строків давності та державним реєстратором не враховано чи отримувала позивач вимогу та який час минув з цього моменту. Крім того, зазначає, що майно зареєстровано в період дії мораторію. На думку позивача, при проведені державної реєстрації права власності на предмет іпотеки нотаріусом порушено вимоги чинного законодавства, оскільки, відповідно до Договору іпотеки для задоволення вимог кредитора у позасудовому порядку необхідно було укласти окремий договір. Також, представник позивача вказує,що в порушення вимог ч.3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» державному реєстратору не була представлена оцінка про вартість предмета іпотеки, яка визначається суб`єктом оціночної діяльності на підставі ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні». За наведених обставин, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку забезпечення позову.

07.10.2024 року представником відповідача АТ «Сенс Банк» скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, який вмотивований тим, що непогодження позивач із вимогою банку не обмежує її право на звернення до суду із регресивним позовом та не породжує право оскарження реєстраційної дії. Представник відповідача також зазначає, що оцінка нерухомого майна була проведена відповідно до вимог чинного законодавства та була замовлена іоптекодержателем на виконання вимоги чинного законодавства щодо обов`язковості встановлення вартості майна на дату набуття права власності на нього, та подальшого визначення розміру та оплати державного мита та військового збору до державного бюджету України. Представник відповідача зазначає, що оцінка є чинною та в судовому порядку не оскаржувалась та недійсною не визнавалась. Крім того, представник відповідача зазначає, що реєстрація майна відбулась 25.01.2021 року, тобто на момент втрати чинності Закону України про мораторій на підставі ЗУ «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті від 13.04.2021 року». Також представник відповідача звертає увагу на те, що в 4.5.3. договору іпотеки міститься іпотечне застереження, відповідно до якого іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку». Представник відповідача наполягає, що реєстрація майна відбулась відповідно до ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку» та п. 61 порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127. Також, представник відповідача зазначає, що вимога була надіслана позивачу, відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи. Просить позов залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 24.10.2024 року витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05.11.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. ОСОБА_4 скерував на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача ОСОБА_1 .

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» у судовому засіданні проти вимог позов заперечив, покликаючись на мотиви, викладені у відзиві на позовну заяву. Просить позов залишити без задоволення.

Відповідач державний реєстратор Пустомитівської міської ради Львівського району, Львівської області Федорич А.М. та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача АТ «Сенс Банк», дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно 10.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, правонаступником всіх прав і обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №600/07-042, відповідно до якого Позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 14 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних та порядком погашення суми основної заборгованості, згідно із встановленим п.1.1.1 договору кредиту та кінцевим терміном повернення заборгованості до 10.04.2022 року.

12.04.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 , що є майновим поручителем за зобов`язанням ОСОБА_2 , передала в іпотеку позивачу в якості забезпечення виконання відповідачем зобов`язань, за кредииним договором 3600/04-042 від 10.04.2007 року, квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 11.08.2009 року.

Позичальнк перестав виконувати свої зобов`язання за Договором Кредиту в частині погашення кредиту із нарахованими процентами починаючи з 29.08.2008 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.12.2012 року у справі №1304/5926/12 позов Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”до ОСОБА_1 , з участю третьої особи – ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно з Договором іпотеки від 12.04.2007 року, укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк”та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., зареєстрований в реєстрі за № 1334, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 41,9 кв.м, та кухні загальною площею 52,5 кв.м., до квартири відноситься комора в підвалі площею 15,6 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”на суму 20 041,24 доларів США ( що в еквівалентності станом на 14.06.2012 року становить 160 179,61 грн. згідно офіційного курсу НБУ 7,9925 грн.) та 12 105,77 гривень, згідно з Кредитним договором №600/07-042 від 10.04.2007 року, що укладений з ОСОБА_2 , визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів. Стягнутл з ОСОБА_1 в користь ПАТ “Укрсоцбанк”1 722,85 гривень судового збору.

Постановою головного державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові МУ МЮ Левко Л.Р. накладено арешт на майно ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № ВП 45400955 від 08.09.2022 року, з виконання виконавчого листа №1304/596/12, виданий 05.02.2013 року.

01.11.2019 року АТ «Альфа Банк» скеровано на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов“язанням, договором №300/07/-042 від 10.04.2007 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.12.2014 року у справі №466/7935/14-ц задоволено позовні вимоги банку та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №600/07-042 від 10.04.2007 року у сумі 24 685,60 доларів США та 54 807 грн.79 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 3654,00 грн. судового збору.

З відомостей бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав №281121878 від 25.10.2021 року заява про державну реєстрацію квартир за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована 19.10.2021 року державним реєстратором Пустомитівської міської ради, Львівського району, Львівської області Федорич А.М.

Відповідно до Інформаційної довідки № 281124064 від 20.08.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487412646060) належить АТ «Альфа — Банк», на підставі іпотечного договору №1334, виданим 12.04.20227 року приватним нотаріусом ЛМНО Вишинською О.М.

Зі звіту ТЗОВ «Незалежна експертна оцінка» від 16.09.2021 року про незалежну оцінку майна вбачається, що вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , а позичальником ОСОБА_2 становить 1 194 800,00 гривень.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12.05.2022 року звільнено з-під арешту нерухоме майно, яке належить AT «Альфа - Банк», а саме: квартиру, загальна площа (кв.м): 52.5, житлова площа (кв.м): 41.9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45400955, виданий 31.01.2015, видавник: Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа Банк" (03150, Україна, м.Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р № НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 00039019) судовий збір у сумі 2270 грн, тобто по 1135 грн з кожного.

Відповідно до Інформаційної довідки № 337142393 від 27.06.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487412646060) належить АТ «Альфа — Банк», на підставі іпотечного договору №1334, виданого 12.04.2007 року приватним нотаріусом ЛМНО Вишинською О.М.

Як вбачається з матеріалів Інформаційної довідки № 391755375 від 20.08.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487412646060) належить АТ «Альфа — Банк», на підставі іпотечного договору №1334, виданого 12.04.2007 року приватним нотаріусом ЛМНО Вишинською О.М.

Зі звіту ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 04.03.2025 року про незалежну оцінку майна вбачається, що вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , а позичальником ОСОБА_2 станом на 19.10.2021 року становить 1 579 785,00 гривень.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначена норма закріплює загальний принцип належного виконання зобов`язань, відповідно до якого сторони договору повинні дотримуватися погоджених між ними умов щодо предмета, строків, порядку та способу виконання взятих на себе обов`язків.

У правовідносинах, що виникають із кредитного договору, це означає, що позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти, сплатити передбачені договором проценти та виконати інші договірні зобов`язання у встановленому порядку. Невиконання або неналежне виконання таких обов`язків є порушенням договірного зобов`язання та може спричиняти передбачені законом і договором правові наслідки, зокрема виникнення у кредитора права на звернення стягнення на майно, передане в забезпечення виконання такого зобов`язання.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк виконання зобов`язання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, таке зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зазначена норма визначає момент, з якого зобов`язання підлягає виконанню, та правові наслідки недотримання встановлених сторонами строків. У випадку кредитних правовідносин порушення позичальником передбачених договором строків погашення кредиту та процентів свідчить про неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань і надає кредитору право застосовувати передбачені законом та договором способи захисту своїх прав.

Відповідно до статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, застава є способом забезпечення виконання зобов`язання, який надає кредитору додаткову гарантію задоволення його майнових вимог у випадку порушення боржником основного зобов`язання.

Правова природа застави полягає у виникненні у заставодержателя особливого майнового права щодо предмета застави, яке полягає у можливості звернення стягнення на відповідне майно та одержання задоволення своїх вимог за рахунок його вартості з дотриманням установленої законом черговості.

Отже, у випадку невиконання позичальником кредитних зобов`язань іпотекодержатель як кредитор, забезпечений заставою нерухомого майна, набуває передбаченого законом права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Іпотека є окремим видом застави, особливістю якого є те, що предметом забезпечення виступає нерухоме майно, яке, як правило, продовжує перебувати у володінні та користуванні іпотекодавця, однак обтяжується на користь іпотекодержателя з метою забезпечення виконання основного зобов`язання.

Відтак, передача нерухомого майна в іпотеку не припиняє права власності іпотекодавця на таке майно, проте встановлює передбачене законом обмеження, відповідно до якого у разі невиконання забезпеченого зобов`язання іпотекодержатель вправі реалізувати свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному законом та договором.

Відповідно до статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У спірних правовідносинах невиконання позичальником ОСОБА_2 обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів стало підставою для реалізації банком прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється у порядку, встановленому законом та договором, з урахуванням особливостей відповідного виду забезпечення.

Таким чином, зазначена норма визначає загальні правові підстави та порядок реалізації заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави, допускаючи можливість застосування як судового, так і передбаченого договором або законом позасудового способу задоволення забезпечених вимог.

У контексті спірних правовідносин положення цієї статті підлягають застосуванню у взаємозв`язку зі спеціальними нормами Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку, зокрема шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи наведені положення цивільного законодавства, суд зазначає, що передача нерухомого майна в іпотеку створює для іпотекодержателя передбачене законом право на задоволення забезпечених вимог за рахунок такого майна у випадку невиконання боржником основного зобов`язання. При цьому реалізація зазначеного права повинна здійснюватися з дотриманням установлених законом та договором умов і порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами першою та другою статті 36 цього Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Таке врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі.

Як встановлено судом, пунктом 4.5.3 договору іпотеки, укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., 12.04.2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 1334 від сторони передбачили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487412646060)

Отже, всупереч доводам представника позивача ОСОБА_1 про відсутність у договорі іпотеки відповідного застереження, зміст пункту 4.5.3 договору прямо свідчить про погодження сторонами саме такого способу позасудового врегулювання спору.

При цьому суд звертає увагу, що відповідне застереження не обов`язково має бути викладене сторонами в окремому документі або мати назву «іпотечне застереження». Визначальним є зміст погоджених сторонами умов, з яких однозначно вбачається їхня воля передбачити можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Таким чином, доводи позивача ОСОБА_1 про необхідність укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не узгоджуються з положеннями статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка прямо допускає використання відповідного застереження, включеного до іпотечного договору.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, відповідно до яких договір про задоволення вимог іпотекодержателя та відповідне застереження в іпотечному договорі є самостійною правовою підставою для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання представника позивача на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.12.2012 року вже було визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, саме по собі не свідчить про незаконність подальшої державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Зі змісту статті 36 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що визначений сторонами в договорі спосіб позасудового задоволення вимог іпотекодержателя не позбавляє останнього можливості застосувати інші передбачені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) звернула увагу, що передбачений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає застосуванню інших установлених законом способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд також розмежував судовий та позасудовий порядок реалізації прав іпотекодержателя.

Отже, саме по собі ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів не припиняє іпотечного зобов`язання та не позбавляє іпотекодержателя права реалізувати передбачене договором і законом право на позасудове врегулювання, за умови дотримання встановленої законом процедури.

Водночас, суд бере до уваги, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.12.2012 року у справі №1304/5926/12 було задоволено вимоги банку за рахунок предмета іпотеки та звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно з Договором іпотеки від 12.04.2007 року, укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк”та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., зареєстрований в реєстрі за № 1334, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , однак саме по собі ухвалення такого рішення не підтверджує факту фактичної реалізації квартири, отримання банком задоволення своїх вимог або припинення забезпеченого зобов`язання.

Відтак, за відсутності доказів фактичного виконання зазначеного рішення в частині реалізації предмета іпотеки та задоволення вимог кредитора, наведене судове рішення не може розцінюватися як безумовна перешкода для подальшої реалізації банком прав іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У такій вимозі має бути зазначено стислий зміст порушених зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання у строк не менш ніж тридцять днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

За змістом частини другої цієї статті, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Аналогічні вимоги передбачені пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, відповідно до якого для державної реєстрації права власності іпотекодержателя подаються копія письмової вимоги про усунення порушень та документ, що підтверджує завершення тридцятиденного строку з моменту її отримання іпотекодавцем та боржником.

Як встановлено судом, 01.11.2019 року АТ «Альфа Банк» направило на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому суд враховує, що обов`язок іпотекодержателя щодо повідомлення іпотекодавця та боржника має не формальний, а правозахисний характер, оскільки спрямований на надання останнім реальної можливості усунути порушення забезпеченого зобов`язання до моменту звернення стягнення на нерухоме майно.

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що АТ «Сенс Банк» було подано документи на підтвердження направлення відповідного повідомлення іпотекодавцю та боржнику, а також документи щодо дотримання встановленого законом строку для усунення порушень.

Суд бере до уваги зазначені документи у їх сукупності з іншими доказами, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували відомості про повідомлення адресатів або підтверджували, що до моменту державної реєстрації забезпечене зобов`язання було виконане.

Таким чином, за умови підтвердження матеріалами реєстраційної справи факту отримання зазначеної вимоги як позичальником, так і майновим поручителем, а також спливу встановленого законом тридцятиденного строку з моменту її отримання, суд доходить висновку, що іпотекодержателем дотримано вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо попереднього повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки», а саме на квартиру АДРЕСА_2 .

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 753/11139/22 (провадження № 61-12181св25), у якій Касаційний цивільний суд наголосив на обов`язковості наявності доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання встановленого строку. Суд також роз`яснив, що призначення статті 35 Закону України «Про іпотеку» полягає в забезпеченні фактичного повідомлення боржника та наданні йому можливості усунути порушення

Представник позивача ОСОБА_5 — авокат Пащук А.І. також покликається на те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки була проведена в період дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Законом України від 13.04.2021 № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» було передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців із дня набрання чинності Законом № 1381-IX.

Зазначений Закон набрав чинності 23.04.2021 року, а тому дія мораторію припинилася 23.09.2021 року.

При цьому пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1381-IX встановлено окрему тимчасову заборону на звернення стягнення на предмети іпотеки, зобов`язання за якими підлягали обов`язковій реструктуризації відповідно до пункту 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування». Така заборона діяла протягом строку для подання заяви про реструктуризацію та протягом шістдесяти днів після закінчення такого строку.

Отже, законодавець не встановив безстрокової заборони на реалізацію прав іпотекодержателя, а визначив конкретні часові межі дії відповідного мораторію та додаткових перехідних обмежень.

Як встановлено судом, державна реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа Банк» відбулася у жовтні 2021 року, тобто після припинення дії мораторію 23.09.2021 року.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що позичальник ОСОБА_2 або його представник зверталися до банку із заявою про проведення обов`язкової реструктуризації кредитного зобов`язання, а також доказів наявності встановлених законом підстав для поширення на спірні правовідносини спеціальної тимчасової заборони, передбаченої пунктом 3 розділу II Закону № 1381-IX.

При цьому суд звертає увагу, що сам факт надання кредиту в іноземній валюті та передання житлового приміщення в іпотеку не є достатнім для висновку про безумовну заборону звернення стягнення після припинення дії відповідного мораторію.

Такий висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.07.2023 року у справі № 759/5454/19 та постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 року у справі № 718/1816/21, якими роз`яснено часові межі дії законодавчого мораторію та його правову природу як тимчасового обмеження права іпотекодержателя на звернення стягнення.

Також у постанові від 11.02.2026 року у справі № 753/11139/22 Верховний Суд прямо зазначив, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» діяв до 23.09.2021 року.

Відтак, за відсутності доказів поширення на спірні правовідносини спеціальної перехідної заборони, проведення державної реєстрації права власності у жовтні 2021 року не може вважатися таким, що відбулося з порушенням зазначеного мораторію.

Посилання представника позивача на порушення вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з відсутністю оцінки предмета іпотеки суд також оцінює критично, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Зазначена норма встановлює обов`язковість визначення вартості нерухомого майна на момент набуття його у власність іпотекодержателем, оскільки така вартість має істотне значення для визначення обсягу забезпечених вимог та можливого відшкодування іпотекодавцю різниці, передбаченої законом.

Як встановлено судом, згідно зі звітом ТзОВ «Незалежна експертна оцінка» від 16.09.2021 року вартість спірної квартири становила 1 194 800,00 грн.

Крім того, представником позивача Журавель Г.П. долучено звіт ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 04.03.2025 року, відповідно до якого вартість квартири станом на 19.10.2021 року становила 1 579 785,00 грн.

Однак, складення іншого звіту ПП «Оціночна компанія «Апекс» від 04.03.2025 року про незалежну оцінку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тобто після проведення оспорюваної державної реєстрації, не є безумовним підтвердженням того, що визначена банком вартість майна станом на дату звернення стягнення була неправильною або недостовірною.

Для встановлення таких обставин необхідно дослідити вихідні дані обох звітів, застосовані методики оцінювання, характеристики об`єкта, дату оцінки, а також те, чи свідчать виявлені розбіжності про неправильність визначення вартості предмета іпотеки саме на момент набуття права власності.

При цьому, суд бере до уваги, що позивачем не наведено належного обґрунтування того, які саме недоліки звіту від 16.09.2021 року вплинули на достовірність визначеної вартості майна, а також не надано доказів того, що оцінка проведена особою, яка не мала відповідних повноважень, або з порушенням установлених законодавством методичних вимог.

Разом з тим, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.08.2023 року у справі № 296/8564/19, відповідно до якої істотним для вирішення питання про правомірність державної реєстрації є не формальне існування документа про оцінку, а визначення вартості предмета іпотеки на момент набуття права власності відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав або відмови в державній реєстрації.

Згідно зі статтею 18 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення відповідних прав, за умови їх відповідності законодавству.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, державному реєстратору подаються, зокрема, копія письмової вимоги про усунення порушень та документ, що підтверджує завершення тридцятиденного строку з моменту її отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Таким чином, державний реєстратор при здійсненні реєстраційної дії не вирішує спір між кредитором та боржником щодо розміру заборгованості в тому обсязі, в якому це здійснюється судом під час розгляду спору про стягнення заборгованості, а перевіряє наявність передбачених законом документів та юридичних підстав для державної реєстрації заявленого права.

Як встановлено судом, державним реєстратором Федоричем А.М. було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа Банк» на підставі договору іпотеки від 12.04.2007 року, який містить відповідне застереження, та документів, поданих для проведення реєстраційної дії.

При цьому, судом не встановлено, що державний реєстратор вийшов за межі наданих йому законом повноважень, здійснив реєстрацію за відсутності правової підстави або проігнорував наявність обставин, які відповідно до закону зумовлювали обов`язкову відмову у державній реєстрації.

Суд враховує, що відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Водночас незгода позивача ОСОБА_3 з результатом проведеної реєстраційної дії не свідчить про протиправність дій державного реєстратора, оскільки для скасування відповідного рішення необхідно встановити конкретне порушення вимог законодавства, яке мало місце під час проведення державної реєстрації та вплинуло на законність набуття відповідного речового права.

У постанові від 05.03.2026 року у справі № 488/989/19 (провадження № 61-7128св25) Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення належності документів, поданих державному реєстратору, та дотримання ним вимог статей 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пункту 61 Порядку № 1127. Зазначена постанова підтверджує, що законність реєстрації має оцінюватися через призму фактичного складу документів реєстраційної справи, а не лише шляхом формального посилання на наявність договору іпотеки.

Отже, з огляду на встановлені у цій справі обставини, за умови підтвердження наявності всіх обов`язкових документів у реєстраційній справі, суд не вбачає правових підстав для висновку про протиправність рішення державного реєстратора.

Суд також бере до уваги, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.12.2012 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки, за адресою: АДРЕСА_1 , а постановою державного виконавця у межах виконавчого провадження № ВП 45400955 від 08.09.2022 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 .

Разом з тим, накладення арешту у виконавчому провадженні не свідчить про припинення іпотеки або втрату іпотекодержателем права на задоволення забезпечених вимог.

Крім того, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12.05.2022 року арешт із квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той час уже була зареєстрована за АТ «Альфа Банк», було знято.

Зазначене судове рішення саме по собі не встановлює законності первісної реєстрації права власності банку, однак підтверджує, що питання щодо існування відповідного арешту було предметом окремого судового розгляду та вирішувалося з урахуванням правового статусу майна на момент такого розгляду.

Відтак, посилання позивача на попереднє накладення арешту не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваної реєстрації без встановлення того, що на момент її проведення існувало чинне законодавче обмеження, яке унеможливлювало набуття іпотекодержателем права власності.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, право на звернення до суду не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки судовому захисту підлягає лише дійсно порушене право або охоронюваний законом інтерес.

За змістом статей 12, 13, 76–81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 755/13805/16-ц наголошено, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли встановлено порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся. Якщо таке право не порушене, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість, не переходячи до застосування наслідків спливу позовної давності.

Відтак, предметом судової перевірки у цій справі є з`ясування того, чи було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру з дотриманням установлених законом вимог, а також чи спричинили можливі порушення під час її проведення порушення прав та законних інтересів позивача.

З огляду на досліджені судом докази встановлено, що право власності АТ «Альфа Банк» на предмет іпотеки було зареєстровано на підставі договору іпотеки, який містить застереження про можливість позасудового звернення стягнення шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; банком вживалися заходи щодо повідомлення іпотекодавця та боржника про порушення забезпеченого зобов`язання; державна реєстрація відбулася після припинення дії загального мораторію; наявні документи щодо оцінки предмета іпотеки.

При цьому позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності таких порушень процедури позасудового звернення стягнення, які б свідчили про відсутність у банку правових підстав для набуття права власності на предмет іпотеки.

Суд звертає увагу, що саме по собі посилання на незгоду з діями банку, попереднє ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, наявність у минулому арешту майна або незгода з визначеною вартістю квартири не є достатніми підставами для скасування державної реєстрації за відсутності доказів конкретного порушення вимог закону.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено сукупності обставин, які б свідчили про протиправність рішення державного реєстратора Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Федорича А.М. від 25.10.2021 року та наявність підстав для його скасування.

Оскільки похідні позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності та відновлення попередніх записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обґрунтовані виключно незаконністю первинної реєстраційної дії, а така незаконність у ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження, підстави для задоволення зазначених вимог також відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі слід покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 263–265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 526, 530, 572, 575, 589, 590 ЦК України, статтями 1, 3, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.2, 10, 11, 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову адвоката Пащука Артема Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС ББАНК», Державного реєстратора Пустомитівської міської ради Львівського району, Львівської області Федорич Андрія Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.11.2026 року.

Сторони у справі:

Позивач:

ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідачі:

Акціонерне товариство «СЕНС ББАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ:23497414),

Державний реєстратор Пустомитівської міської ради Львівського району, Львівської області (81100, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, 46).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя Мисько Х.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua