Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №520/19700/26
Суддя: Григоров Д.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
11 листопада 2026 року справа № 520/19700/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив :
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Харківській області від 29.06.2026 року №0660164-2405-2030-UA63120270010096107 на суму 86,59грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Харківській області № 0660165-2405-2030-UA63120270010096107 від 29.06.2026 року на суму 325,78 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення №0660162-2405-2030-UA63120270010096107 від 29.06.2026 року на суму 616,36грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Харківській області № 0660163-2405-2030-UA63120270010096107 від 29.06.2026 року на суму 2266,6 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначалося про незаконність і необгрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень через недотримання приписів ПК України, за якими ставка податку на нерухомість встановлюється рішенням органу місцевого самоврядування, тобто рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад. Згідно з п. 3 Додатку 1 «Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 року № 542/17 (далі – Рішення № 542/17) міськрада встановила, що: «Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/ квартир, незалежно від їхньої кількості, загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків».
Також зазначалося, що відповідно до п. 7 та п. 8 Рішення № 542/17 Харківською міськрадою по податку на нерухоме майно для всіх об`єктів як житлової, так і нежитлової нерухомості, незалежно від їх площі для фізичних осіб встановлена ставка у розмірі 0 відсотків за період із 01 квітня 2023 року по 30 вересня 2024 року. Відповідно до Рішення Харківської міської ради від 25.09.2025 року № 920/25 продовжено дію пільг для місцевих податків до 31 грудня 2025 року.
Окрім того, указувалося, що згідно податкового повідомлення рішення № 0660164-2405-2030-UA63120270010096107 від 29.06.2026 р. на суму 86,59грн., об`єктом оподаткування є будинок АДРЕСА_2 , площею 33,3 кв.м., але такого будинку взагалі не існує, його було знесено в 2010 р., що підтверджується відповідними документами та він відсутній у Державному реєстрі речових прав.
Ухвалою суду від 06.08.2026р. відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач – ГУ ДПС у Харківській області подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що прийняті ним податкові повідомлення- рішення є правомірними, а позовні вимоги позивача безпідставними. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він підтвердила раніше викладену правову позицію, вважаючи необгрунтованими доводи відзиву на позовну заяву, та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 8 Податкового кодексу України (в подальшому – ПК України) встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.
До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.
Згідно із п. 7.1.3 п. 7.1 ст. 7, п. 23.1 ст. 23, п. 24.1 ст. 24 ПК України, під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи, зокрема, база оподаткування. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.
Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст.261 ПК України).
Згідно із пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що для справляння податку у порядку ст. 266 ПК України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна (будівлі чи приміщення) як об`єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; місце розташування об`єкта (тобто адреса будівлі), 3) технічні характеристики об`єкта (тобто тип будівлі чи категорія будівлі, площа об`єкту тощо).
Суд зазначає, що для визначення бази оподаткування необхідно встановити як використовує позивач належні йому приміщення, чи застосовуються до нього пільги, передбачені чинним законодавством.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду, яка викладена по постанові від 07.03.2023 р. по справі № 140/2387/19.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).
В цій справі, визначаючи базу оподаткування для нарахування податку на нерухоме майно, відповідач виходив з того, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває: квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 49,6 кв.м; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 182,4 кв.м; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 33,3 кв.м; квартира за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 59,6.
При цьому, слід зауважити, що житловий будинок по АДРЕСА_4 згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має статус житлового будинку, його загальна площа становить 182,4 кв. м, а право власності зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 .
Так само, позивач посилався на те, що житловий будинок АДРЕСА_2 , площею 33,3 кв.м. був знесений у 2010 році, а отже не міг бути оподаткований у спірному періоді податком нерухоме майно. Позивач вказував, що знесення будинку 03.05.2010 р. підтверджено висновком про знесення майна ДТ01;6528- 30744327-0694, який видано державним органом відповідно до вимог чинного законодавства, а рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно від 07.08.2025 р. «Про виправлення технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно» внесено відмітку про погашення запису про право власності.
Розглядаючи ці доводи, суд звертає увагу, що позивачем не спростовано той факт, що запис про погашення реєстраційного запису стосовно зазначеного вище об`єкту здійснено 07.08.2025 на підставі рішення державного реєстратора № 80264304. Податковий орган на цю обставину не впливав та правомірно використовував дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно. Подія погашення запису про об`єкт нерухомості у серпні 2025 року не може автоматично означати відсутність будь-яких правових наслідків щодо нарахування податку за попередній період. У разі зміни відомостей щодо об`єкта нерухомого майна відповідні дані підлягають врахуванню контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 266 ПК України. При цьому податкове зобов`язання має визначатися з урахуванням періоду фактичного існування відповідного права та даних, які були наявні у контролюючого органу на момент проведення розрахунку.
Тому твердження позивача про те, що сам факт погашення запису відносно об`єкту нерухомості у 2025 році призвело до протиправності податкового повідомлення-рішення, яким визначено податок на нерухоме майно, є помилковими.
Отже, використання контролюючим органом відомостей реєстру щодо площі об`єктів нерухомості відповідає прямим вимогам Податкового кодексу України. За об`єкти оподаткування, які розташовані у м. Харкові нарахований відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 і «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» зі змінами та доповненнями, застосована ставка податку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати.
У 2024 році Харківською міською радою було прийнято Рішення від 30.04.2024 № 564 «Про пільги з місцевих податків», яким визначено, що за період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року встановити ставку по податі у на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків;
Рішеннями Харківської міської ради від 19.08.2024 № 633/24 «Про продовження дії пільг з місцевих податків», від 03.12.2024 № 683/24 «Про продовження дії пільг з Місцевих податків від 30.04.2025 № 801/25 «Про продовження дії пільг з місцевих податків», від 25.09.2025 № 920/25 «Про продовження дії пільг з місцевих податків», від 19.12.2025 № 978/25, від 29.03.2026 № 1038/26 дії пільг з місцевих податків» визначено, то термін дії пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки продовжено до 30 червня 2025 року.
Відповідно, оскаржувані податкові повідомлення рішення за 2025 рік сформовано з урахуванням вищезазначених рішень Харківської міської ради, за 6 місяців 2025 року.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є обґрунтовані, у зв`язку з чим скасуванню не підлягають.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено належними та допустимими доказами законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень,
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua