Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №308/10398/26
Суддя: Бедьо В. І.
Справа № 308/10398/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав щодо шістьох неповнолітніх дітей.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.04.2010 року, який розірвано рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 18.10.2024 року у справі № 671/1319/24.
Від шлюбу сторони мають шістьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивачка зазначає, що сімейні відносини між сторонами фактично припинилися задовго до розірвання шлюбу. Відповідач перестав належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, не забезпечував сім`ю матеріально, не приділяв належної уваги вихованню дітей, їхньому фізичному, духовному та моральному розвитку.
Зі слів позивачки, із серпня 2018 року сторони проживають окремо. Відповідач виїхав на заробітки до Чеської Республіки, однак, попри наявність можливості отримувати дохід, належної матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав. Після повернення в Україну у січні 2022 року відповідач не відновив належного спілкування з дітьми, не почав брати участь у їхньому вихованні та не виявив зацікавленості в їхніх потребах.
Усі шестеро дітей проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні. Позивачка самостійно забезпечує їхні повсякденні потреби, організовує навчання, лікування, виховання та дозвілля.
Відповідач, за твердженням позивачки, не відвідує дітей, не підтримує з ними належного спілкування, не цікавиться станом їхнього здоров`я, успішністю в навчанні, умовами проживання, потребами та розвитком.
Крім того, позивачка посилається на те, що відповідач відмовився надати згоду, необхідну, на її думку, для вирішення питання реєстрації місця проживання старшого сина, що створило додаткові труднощі у вирішенні питань, пов`язаних із реалізацією прав дитини.
Позивачка також зазначає, що судовим наказом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.08.2024 року у справі № 308/13863/24 із відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей.
На виконанні в Ужгородському відділі державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває відповідне виконавче провадження № НОМЕР_6, відкрите 05.11.2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.07.2026 року станом на 01.07.2026 року заборгованість відповідача становить 283 537,30 грн.
Позивачка вважає, що тривала відсутність участі відповідача у вихованні дітей, невиконання обов`язку щодо їх матеріального утримання, відсутність належного спілкування та зацікавленості в їхньому житті свідчать про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Виходячи з викладеного, позивач, просить:
позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7
стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , сплачений нею судовий збір 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня20 коп.
Заяви (клопотання) учасників справи.
11.08.2026 року до Ужгородського міськрайонного суду засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» надійшла заява представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, яка зареєстрована канцелярією суду за вхідним № 45676.
12.08.2026 року через Канцелярію суду від Ужгородської окружної прокуратури надішло клопотання про залучення для участі у справі прокурорів Ужгородської окружної прокуратури та надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи.
04.09.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 , надійшло клопотання про долученння доказів, а саме: Висновок Органу опіки та піклування Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області про доцільність та можливість позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 , затверджений рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради від 26.08.2026 року № 440.
16.09.2026 року до Ужгородського міськрайонного суду засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» надійшла заява представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрована канцелярією суду за вхідним № 53221. У поданій заяві представник просить проводити судові засідання за його відсутності, зазначає про підтримання позовних вимог у повному обсязі, а також долучає до матеріалів справи рішення та висновок органу опіки та піклування, копію акта обстеження умов проживання дітей і висновок психолога.
У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Водночас від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, у якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
У судове засідання ОСОБА_3 повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення судових повісток, які були надіслані рекомендованим поштовим відправленням № R067242318630, № R067258761216, № R067273267546, № R067288484217 та № R067312492803 на адресу реєстрації громадянина. Проте поштові відправлення було повернуто з відміткою AT «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Прокурор проти задоволення позовних вимог не заперечував.
У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.
28.07.2026 року представником позивача до Ужгородського міськрайонного суду подано позовну заяву якою усунуто недоліки.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.09.2026 року дану цивільну справу призначено до судового розгляду.
Дослідивши матеріали цивільної справи, надані письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі обставини.
Як встановлено судом, з 07.04.2010 року по 18.10.2024 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано на підставі рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 18.10.2024 року у справі № 671/1319/24, копія якого долучена до матеріалів справи.
Від даного шлюбу сторони мають шестеро дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_14 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвами про народження дітей, копії яких долучені до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, після припинення сімейних відносин сторони з 10.08.2018 року почали проживати окремо, при цьому відповідач фактично припинив спілкування як із позивачкою, так і з дітьми, не брав участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні. Основний тягар утримання дітей, забезпечення їхніх повсякденних потреб, догляду, навчання та виховання був покладений виключно на матір.
Згідно з довідкою про склад сім`ї, виданою старостою Авратинського старостинського округу Волочиської міської ради від 08.09.2025 року № 100, шестеро дітей проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні. Після припинення спільного проживання з відповідачем позивачка забезпечила належні умови для проживання дітей у житловому будинку АДРЕСА_2 . У помешканні облаштовано необхідні умови для проживання, навчання та дозвілля дітей, вони забезпечені харчуванням, одягом, взуттям та всім необхідним для повноцінного розвитку. Зазначене підтверджується актом обстеження умов проживання дитини від 28.04.2026 року № 71, копія якого долучена до матеріалів справи.
Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу, фактично з листопада 2018 року і до моменту звернення до суду, не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, не бере участі у їх вихованні, не цікавиться їхнім життям, станом здоров`я, навчанням та розвитком. Відповідач жодного разу не відвідував дітей, не провідував їх, не телефонував, не підтримував із ними спілкування та не виявляв бажання брати участь у їхньому житті. Таким чином, фактично відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків.
З метою забезпечення матеріального утримання дітей позивачка була змушена звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у примусовому порядку. Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 30.08.2024 року у справі № 308/13863/24 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 аліментів на утримання п`ятьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) платника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття, копія якого долучена до матеріалів справи.
На підставі зазначеного судового наказу 05.11.2024 року Ужгородським відділом державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6, копія постанови про відкриття якого долучена до матеріалів справи.
Однак, незважаючи на наявність судового рішення про стягнення аліментів та відкриття виконавчого провадження, відповідач своїх обов`язків щодо матеріального утримання дітей не виконував, аліменти не сплачував та будь-якої іншої матеріальної допомоги на їх утримання не надавав. Унаслідок цього станом на 01.07.2026 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 283 537,30 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості Ужгородського відділу державної виконавчої служби від 06.07.2026 року № 8-7645776/26, копія якого долучена до матеріалів справи.
Крім того, в межах виконавчого провадження державним виконавцем 06.07.2026 року було винесено постанову про встановлення тимчасових обмежень боржнику відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Однак застосовані заходи примусового характеру не призвели до погашення відповідачем заборгованості зі сплати аліментів, що додатково свідчить про його тривале ухилення від виконання обов`язку щодо матеріального утримання дітей.
Також судом встановлено, що відповідач не виявляв належної зацікавленості навіть у вирішенні важливих юридичних питань, пов`язаних із реалізацією прав дітей. Зокрема, коли виникла необхідність оформлення паспорта старшому сину після досягнення ним чотирнадцятирічного віку та вирішення питання декларування/реєстрації місця проживання, позивачка звернулася до відповідача для отримання відповідної згоди, однак останній відмовив у її наданні, не виявивши бажання сприяти вирішенню питання, необхідного для належної реалізації прав дитини.
Згідно з довідкою Скориківського ліцею від 27.04.2026 року та характеристиками учнів від 27.04.2026 року, діти навчаються у Скориківському ліцеї та Пальчинській початковій школі - філії Скориківського ліцею. Як вбачається зі змісту зазначених документів, позивачка приділяє належну увагу навчанню та вихованню дітей, забезпечує їхні потреби, бере активну участь у житті навчальних закладів, сприяє їхньому всебічному розвитку. Водночас відповідач участі в освітньому процесі дітей не бере, не відвідує навчальні заклади, не спілкується з педагогічними працівниками та не цікавиться успішністю і розвитком дітей.
Також відповідно до довідки сімейного лікаря ОСОБА_11 . АЗПСМ від 28.04.2026 року № 58, медичним обслуговуванням та оздоровленням неповнолітніх дітей займається виключно їхня мати - ОСОБА_2 , яка завжди присутня під час відвідування амбулаторії, своєчасно виконує призначення та рекомендації медичних працівників. Водночас батько дітей, ОСОБА_3 , жодного разу не був присутній під час їх відвідування медичного закладу, копія зазначеної довідки долучена до матеріалів справи.
Крім того, судом встановлено, що 14.05.2025 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_12 , від якого має спільного сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.05.2025 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 02.09.2025 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Як вбачається з позовної заяви, між вітчимом та дітьми склалися доброзичливі стосунки, засновані на взаємоповазі та довірі. Діти зростають у сімейному середовищі, де їм забезпечено належну увагу, турботу, любов та відчуття захищеності.
Таким чином, позивачка самостійно забезпечує виховання та утримання шістьох дітей, створює належні умови для їхнього проживання, навчання, лікування та всебічного розвитку, піклується про їхнє фізичне і духовне здоров`я та підготовку до самостійного життя. Натомість відповідач протягом тривалого часу фактично не бере участі у житті дітей, не цікавиться їхніми потребами, станом здоров`я та навчанням, не надає матеріальної допомоги, не підтримує з ними жодного спілкування та не виявляє наміру виконувати покладені на нього законом батьківські обов`язки.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків має тривалий та систематичний характер. При цьому відсутність участі відповідача у вихованні дітей не зумовлена створенням позивачкою будь-яких перешкод для спілкування з ними, а є наслідком його власного небажання підтримувати родинні зв`язки та виконувати обов`язки батька.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, перебуваючи тривалий час окремо від дітей, не вчиняв жодних дій, спрямованих на відновлення спілкування з ними, не намагався брати участь у вирішенні питань їхнього виховання, навчання, лікування та матеріального забезпечення. Навіть після звернення позивачки до суду з вимогою про стягнення аліментів та відкриття виконавчого провадження відповідач продовжував ухилятися від виконання свого обов`язку щодо утримання дітей.
Зазначені обставини свідчать про свідоме та тривале самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки протягом багатьох років він не забезпечує дітей матеріально, не піклується про їхнє фізичне та духовне виховання, не цікавиться їхнім життям, не надає моральної підтримки та не бере участі у формуванні їхньої особистості.
Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради від 26.08.2026 року № 440 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність та можливість позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно шістьох дітей.
Згідно із зазначеним висновком, органом опіки та піклування встановлено, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім здоров`ям, навчанням та потребами, не надає матеріальної допомоги та не підтримує з ними спілкування. Також враховано результати обстеження умов проживання дітей та з`ясування їхньої думки, відповідно до якої діти не заперечують проти позбавлення батька батьківських прав
За результатами розгляду матеріалів орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність та можливість позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо всіх шістьох дітей. Зазначений висновок долучений до матеріалів справи та оцінюється судом у сукупності з іншими дослідженими доказами.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд за правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За змістом статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками та окреме проживання від дитини не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов`язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, установленої законом.
Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини та готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з пунктом 16 зазначеної постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу та не створюють умов для отримання освіти.
Зазначені обставини можуть розцінюватися як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Отже, позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися виключно на факті окремого проживання батьків, наявності конфлікту між ними або несплаті аліментів.
Для застосування такого заходу суд має встановити свідоме, тривале та винне ухилення від виконання батьківських обов`язків і переконатися, що відповідне рішення відповідає найкращим інтересам конкретної дитини.
Оцінюючи наявні у справі докази, суд виходить із того, що відповідач протягом тривалого періоду не забезпечував належної участі у вихованні дітей, не підтримував із ними сталого особистого зв`язку, не виявляв належної зацікавленості в їхньому навчанні, стані здоров`я, розвитку та повсякденному житті.
Відсутність відповідача під час звернень дітей до медичного закладу та його неучасть у навчальному процесі самі собою не свідчили б про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Однак у цій справі зазначені обставини підтверджують загальну тривалу модель поведінки відповідача, яка характеризується фактичним самоусуненням від виконання батьківських функцій.
Зокрема, з результатів спілкування фахівців із дітьми вбачається, що старші діти протягом багатьох років не мають із батьком належного спілкування, а молодші фактично не сформували з ним сталого емоційного зв`язку.
При цьому суд враховує повідомлення ОСОБА_14 про один телефонний дзвінок батька приблизно за три місяці до бесіди.
Разом із тим одиничний телефонний контакт за відсутності систематичного спілкування, участі у вихованні та піклування про дітей не спростовує встановленого тривалого неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків.
Суд також бере до уваги значний розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів, який станом на 01.07.2026 року становив 283 537,30 грн.
Наявність такої заборгованості, підтвердженої документами органу державної виконавчої служби, свідчить про тривале неналежне виконання обов`язку щодо матеріального утримання дітей.
Водночас суд не ототожнює несплату аліментів із підставою для позбавлення батьківських прав, а оцінює її як один з елементів загальної поведінки відповідача стосовно дітей.
Важливе значення для правильного вирішення спору має також ставлення самих дітей до відповідача.
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї та посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання, зокрема спору про позбавлення батьківських прав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 під час спілкування з фахівцями не заперечували проти позбавлення батька батьківських прав.
Щодо ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суд враховує їхній вік, відсутність сформованих стосунків із батьком та неможливість повною мірою усвідомити юридичні наслідки вирішення цього спору.
Суд наголошує, що позиція дітей не є єдиною або визначальною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, однак має бути врахована при оцінці їхніх найкращих інтересів.
Встановлені обставини свідчать про те, що фактичне виховання, утримання та забезпечення розвитку дітей здійснює їхня мати. Саме вона забезпечує дітям належні житлово-побутові умови, організовує навчання, здійснює медичний супровід, піклується про їхній фізичний, духовний та моральний розвиток.
При цьому суд враховує, що створення матір`ю нової сім`ї та позитивні стосунки дітей із вітчимом самі собою не є підставами для позбавлення біологічного батька батьківських прав.
Вирішальне значення має встановлене судом ставлення самого відповідача до виконання його батьківських обов`язків.
Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують, що відповідач свідомо ухиляється від виконання покладених на нього законом обов`язків щодо виховання та утримання дітей, не виявляє інтересу до їхнього життя, не забезпечує їхніх потреб та протягом тривалого часу не вживає жодних заходів для налагодження стосунків із ними.
Суд бере до уваги, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який істотно впливає на правовий зв`язок між батьком і дітьми.
Водночас збереження формального обсягу батьківських прав за особою, яка протягом тривалого часу свідомо не реалізує їх в інтересах дітей та не виконує пов`язаних із ними обов`язків, за встановлених у цій справі обставин не забезпечує належного захисту прав та інтересів дітей.
Оцінюючи пропорційність втручання у сімейне життя, суд враховує тривалість неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків, характер фактичних взаємин із кожною дитиною, результати спілкування дітей із фахівцями, позицію органу опіки та піклування, а також необхідність забезпечення дітям стабільного, безпечного та сприятливого середовища для подальшого розвитку.
У зв`язку з цим подальше збереження за відповідачем батьківських прав за відсутності фактичного виконання ним відповідних батьківських обов`язків не відповідає інтересам дітей, які фактично зростають без батьківської турботи та піклування з його боку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 Сімейного кодексу України, мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.
За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені факти вказують на тривале та свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, що є підставою для вирішення питання про позбавлення його батьківських прав з метою забезпечення найкращих інтересів неповнолітніх дітей.
Суд окремо оцінює обставини щодо кожної дитини.
Щодо ОСОБА_4 суд враховує його вік, тривалу відсутність належного спілкування з батьком, відсутність участі відповідача у його навчанні та вихованні, а також висловлену дитиною позицію.
Щодо ОСОБА_5 суд враховує відсутність належного спілкування з батьком протягом тривалого часу, його самоусунення від участі в забезпеченні її освітніх і повсякденних потреб та ставлення дитини до вирішення спору.
Щодо ОСОБА_6 суд враховує відсутність сталого контакту з батьком, самоусунення відповідача в його вихованні, навчанні та розвитку, а також повідомлені дитиною обставини.
Щодо ОСОБА_7 суд враховує, що дитина не пам`ятає належного спілкування з батьком, фактично виховується матір`ю та не має сформованих сталих взаємин із відповідачем.
Щодо ОСОБА_8 суд враховує її малолітній вік, відсутність належної участі відповідача в її вихованні, розвитку та забезпеченні потреб, а також відсутність сформованого сталого емоційного зв`язку з батьком.
Щодо ОСОБА_9 суд враховує його малолітній вік, відсутність належної участі відповідача у вихованні, піклуванні про здоров`я та розвиток дитини, а також те, що фактичне забезпечення його потреб здійснюється матір`ю.
Таким чином, суд доходить висновку, що наявні правові підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо всіх шістьох дітей.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн підлягають стягненню з відповідача на її користь.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статтею 51 Конституції України, статтями 19, 141, 150, 155, 157, 164-166, 171, 180 СК України, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_5 ), судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Дата складання повного тексту рішення 11.11.2026.
Суддя Ужгородського
Міськрайонного суду
Закарпатської області Бедьо В.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua