Суд: Славутицький міський суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №377/874/26
Суддя: Бабич Н. С.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
Справа №377/874/26
Провадження №2/377/700/26
11 листопада 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокопенко Ростислав Олександрович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В:
До суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокопенко Ростислав Олександрович, просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 162.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з 24.11.2015 позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, спільних дітей від шлюбу у сторін немає. Причиною звернення до суду в інтересах позивача з позовом про розірвання шлюбу стало те, що між подружжям повністю втрачено почуття любові, поваги та взаєморозуміння, а сімейні стосунки звели нанівець об`єктивні обставини війни та тривала розлука. З 24.02.2022 позивач майже безперервно перебуває на фронті, беручи безпосередню участь у бойових діях із захисту Батьківщини. Через це сторони тривалий час сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не мають спільного побуту. Попри те, що відповідач особисто не бажала руйнувати родину і намагалася зберегти шлюб, саме позивач категорично наполягає на його розірванні. За таких умов, враховуючи відсутність у подружжя спільних неповнолітніх дітей та остаточну втрату взаємного бажання зберегти сім`ю з боку позивача, подальше збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам позивача і має суто формальний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Зважаючи на те, що розірвання шлюбу через органи ДРАЦС за спільною заявою подружжя, яке не має дітей, є неможливим через ухилення та відмову відповідача, позивач змушений звернутися через свого представника до суду за захистом своїх прав на підставі статті 110 Сімейного кодексу України.
Ухвалою судді від 04 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 11 вересня 2026 року.
Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року задоволено заяву відповідачки ОСОБА_2 про надання строку для примирення. Встановлено сторонам строк для примирення два місяці, до закінчення якого зупинено провадження у справі. Після закінчення строку для примирення судове засідання призначено на 11 листопада 2026 року.
Ухвалою суду від 11 листопада 2026 року поновлено провадження у справі та продовжено судовий розгляд.
Позивач та його представник у призначене судове засідання не прибули, про дату, час і місце якого повідомлені належним чином. Представник позивача адвокат Прокопенко Р.О. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій зазначив, що станом на 11 листопада 2026 року сторони не примирилися, сімейні стосунки між ними не відновилися, спільного господарства вони не ведуть і намірів відновити шлюбні відносини позивач не має, повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, категорично наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце якого повідомлена належним чином. У матеріалах справи знаходиться її заява від 08.09.2026, в якій вона просила справу розглянути за її відсутності.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідив матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , повторно виданим Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 10 червня 2026 року, копію якого долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 24 листопада 2015 року, про що 24 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області складено актовий запис №162. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 ( а.с. 7,9).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.06.1998 по теперішній час, що підтверджується інформацією №15-08 /1583 від 24.07.2026 Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, яка надійшла до суду 04 серпня 2026 року на запит в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України ( а.с.27).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 25.08.2005 по теперішній час, що підтверджується витягом з реєстру Славутицької територіальної громади № 2026/011865873 від 15.07.2026 ( а.с. 10).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду є те, що між подружжям повністю втрачено почуття любові, поваги та взаєморозуміння, сторони тривалий час проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не мають спільного побуту. Через остаточну втрату взаємного бажання зберегти сім`ю з боку позивача, подальше збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам позивача і має суто формальний характер.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд бере до уваги зазначення позивачем про те, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам, а сім`ю фактично вже зберегти неможливо.
Також суд враховує, що за наданий судом строк для примирення сторони не примирилися, позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу.
Отже, суд встановив, що за час сімейного життя у сторін склалась обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.
За встановлених у справі обставин подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Про спірні питання щодо поділу майна, набутого під час шлюбу, сторони не зазначили.
Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідачка ОСОБА_2 свою позицію щодо відновлення їй дошлюбного прізвища не висловила, тому суд вважає за необхідне залишити їй прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_4 .
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Проте, оскільки у позовній заяві позивач просив судові витрати залишити за ним та не стягувати з відповідачки, то, виходячи з положень частини першої, другої статті 13 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1 064, 96 грн з відповідачки на користь позивача не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 162.
Після розірвання шлюбу залишити відповідачці прізвище ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 11 листопада 2026 року.
Суддя Н. С. Бабич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua