Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №297/3159/24 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Суд: Берегівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №297/3159/24

Суддя: МИХАЙЛИШИН В. М.

Справа № 297/3159/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мензак Ю.Ю. звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про виділення частки у спільній частковій власності.

Зокрема, позивач просить:

Поділити в натурі житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 як його частку 19/50 вказаного об`єкта нерухомого майна:

-Поз. 1 прохідна – 5,7 м.кв.;

-Поз. 2 кімната – 16,6 м.кв.;

-Поз. 3 кімната – 16,9 м.кв.;

-Поз. 4 газова – 5, м.кв.;

-Поз. 5 кухня – 11,6 м.кв.;

-Поз. 6 ванна – 5,6 м.кв.;

-Поз. 7 комора – 3,3 м.кв.;

Всього по першому поверху – 65,0 м.кв., разом по будівлі – 65,0 м.кв.)

-Літ. Б – убиральня;

-Літ. В – дроварня;

-Літ. Г – свинарник;

-№1 – ворота;

-Половину №3 – огорожі.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача у якості компенсації відхилення від ідеальної частки у сумі 49349,12 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2010 року житловий будинок в добровільному порядку поділений між сторонами і визнано право власності на житловий будинок садибного типу за ОСОБА_1 в 19/50 та ОСОБА_2 в 31/50 частинах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало законної сили. За таких обставин, оскільки будинок є великим та можливий його поділ на дві відокремлені квартири з окремими входами, які уже наявні. У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до судового експерта із питанням щодо варіантів поділу будинку на відповідні частки.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мензак Ю.Ю. в судове засідання не з`явились. При цьому, позивачем було подано заяву про проведення судового засідання без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.

В межах вимог ст. 280 ЦПК України, суд у даній справі на підставі наявних у ній документів ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Позаяк, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; відповідачі не з`явились в судове засідання без поважних причин і без повідомлення причин; відповідачі не подали відзив; позивач не заперечив проти такого вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1. ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми ст.ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2010 року визнано право власності на житловий будинок садибного типу за ОСОБА_1 в 19/50 та ОСОБА_2 в 31/50 частинах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності за ОСОБА_1 в розмірі 19/50 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за №30269384.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 своєї постанови від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз`яснив, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

За змістом ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку встановленому законом і таке право підлягає державній реєстрації. Єдиною відмінністю поділу об`єкта нерухомого майна в натурі від виділу з нього частки є наслідки до яких вони призводять. А саме у результаті поділу об`єкта нерухомого майна право спільної часткової власності на такий об`єкт припиняється для всіх співвласників. Це означає, що отримавши у натурі певну частину нерухомого майна кожен співвласник стає одноособовим власником своєї частини самостійного об`єкта нерухомого майна. Що стосується виділу, то він припиняє права спільної часткової власності лише для особи, яка отримала в натурі свою частину. Тобто, поділом є вихід з кола співвласників всіх суб`єктів права, а виділом лише одного співвласника зі складу трьох або більше співвласників. Отже, поділ нерухомого майна в натурі та виділ частки у майні, яке перебуває спільній частковій власності не є тотожними.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55.

У відповідності до роз`яснень, викладених у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, яке регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі частки житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовану квартиру.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, висловленого у справі №6- 12цс 13, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

За таких підстав та виходячи із аналізу наведених вище норм ЦК України можливо дійти висновку, що виділ частки (поділ) житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом або у разі коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки, учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки житлового будинку та належних до нього будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Згідно висновку експерта №Д-41/23 від 11.06.2024 року встановлено технічну можливість виділу в натурі часток спірного житлового будинку, згідно якого технічно можливо виділити в натурі частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та запропоновано три варіанти такого поділу.

Так, одним з можливих варіантів поділу будинку, зазначених у висновку експерта та який обрав позивач, є наступне:

-Поз. 1 прохідна – 5,7 м.кв.;

-Поз. 2 кімната – 16,6 м.кв.;

-Поз. 3 кімната – 16,9 м.кв.;

-Поз. 4 газова – 5, м.кв.;

-Поз. 5 кухня – 11,6 м.кв.;

-Поз. 6 ванна – 5,6 м.кв.;

-Поз. 7 комора – 3,3 м.кв.;

Всього по першому поверху – 65,0 м.кв., разом по будівлі – 65,0 м.кв.)

-Літ. Б – убиральня;

-Літ. В – дроварня;

-Літ. Г – свинарник;

-№1 – ворота;

-Половину №3 – огорожі.

При даному варіанті поділу будинку експертом встановлено, що загальна компенсація відповідача за відхилення від часток сторін становить 49349,12 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

За таких обставин, оскільки наявні для того законні підстави, а саме позивачем доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, тому позовну заяву ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 356, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в інтересах якого діє представник адвокат Мензак Юлій Юлійович ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про виділення частки у спільній частковій власності – задовольнити.

Поділити в натурі житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 , як його частку 19/50 вказаного об`єкта нерухомого майна:

- Поз. 1 прохідна – 5,7 м.кв.;

- Поз. 2 кімната – 16,6 м.кв.;

- Поз. 3 кімната – 16,9 м.кв.;

- Поз. 4 газова – 5, м.кв.;

- Поз. 5 кухня – 11,6 м.кв.;

- Поз. 6 ванна – 5,6 м.кв.;

- Поз. 7 комора – 3,3 м.кв.;

всього по першому поверху – 65,0 м.кв., разом по будівлі – 65,0 м.кв.)

- Літ. Б – убиральня;

- Літ. В – дроварня;

- Літ. Г – свинарник;

- №1 – ворота;

- Половину №3 – огорожі.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 компенсацію відхилення від ідеальної частки у розмірі 49349 (сорок дев`ять тисяч триста сорок дев`ять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua