Суд: Володарський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №364/1208/26
Суддя: Ткаченко О. В.
Справа № 364/1208/26
Провадження № 3/364/372/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2026 суддя Володарського районного суду Київської області Ткаченко О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбачених ст. ст. 126 ч. 5, 130 ч. 3 КУпАП, -
встановив:
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 806123 від 25.10.2026 та серії ЕПР 1 № 806116 від 25.10.2026, громадянин ОСОБА_1 25.10.2026 року близько 01 години 15 хвилини, по вул. Сліпенчука, 49 в с. Гайворон, Білоцерківського району, Київської області, неодноразово протягом року керував автомобілем марки OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість та звужені зіниці очей, що не реагують на світло, при цьому був позбавлений права керування транспортним засобом. Від проходження освідування на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.5, 2.1 а ПДР України.
Прокурор, залучений до справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 08.03.2018 року у справі «Михайлов проти України», від 06.10.2022 року у справі «Бантиш проти України», від 06.10.2022 року у справі «Пушкарьов проти України», щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, не з`явився.
ОСОБА_1 на виклик суду не прибув, про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що містяться докази в матеріалах справи. Причини неявки суду не відомі, заяви про відкладення розгляду до суду не надавав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Аналіз викладених вище обставин неявки ОСОБА_1 в судове засідання, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 126 КУпАП та ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.
Суддя, розглянувши адміністративні матеріали, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.
Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз. 2,4 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч. 2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.
За змістом абзаців 3 та 5 ч. 2 ст. 16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.
Відповідальність за частиною третьою статті 130 КУпАП передбачена за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв`язку з наведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за:
- ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом;
- статтею 130 ч. 3 КУпАП, як дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винність ОСОБА_1 у скоєнні правопорушень, підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 806123 від 25.10.2026 та серії ЕПР 1 № 806116 від 25.10.2026 та зібраними доказами, що містяться в матеріалах адміністративної справи, які досліджені в судовому засіданні.
Частини 2 статті 36 КУпАП вказує, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Таким чином, визначаючи вид адміністративного стягнення слід врахувати дані про особу правопорушника, який згідно довідки, наданої Начальником відділення адміністративної практики батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції А. Садовою, де вказано, що 27.01.2026 року управління патрульної поліції в Миколаївській області складено протокол ЕПР1 589054 за ц.1 ст. 130 КУпАП. Матеріали направлено на розгляду до Інгульського районного суду м. Миколаєва. Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва № 489/1203/26 від 22.07.2026 на гр. ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000( сімнадцять тисяч) гривень. 11.03.2026 року Чернігівське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області складено протокол ЕПР1 612443 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Матеріали направлено на розгляд до Чернігівського районного суду Чернігівської області. Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області № 748/800/26 від 19.05.2026 провадження за ст. 130 та ст. 126/5 КУпАП об`єднано та на гр. ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування строком на 5 років. 21.03.2026 року Чернігівське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області складено протокол ЕПР1 620514 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Матеріали направлено на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва. Постановою Деснянського районного суду м. Києва № 754/5076/26 від 16.04.2026 провадження за ст. 130 та ст. 126/5 КУпАП об`єднано та на гр. ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування строком на 5 років.
Беручи до уваги вище викладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 36 КУпАП приходжу до переконання, що з метою виховання і запобігання вчинення нових правопорушень, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП, яке є тяжчим ніж визначене ч. 5 ст. с. 126 КУпАП. Тому, беручи до уваги ступінь вини правопорушника, обставини справи, з урахуванням суспільної шкідливості вчиненого проступку, вважаю доцільним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення з позбавленням права керування транспортними засобами та з конфіскацією транспортного засобу.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Отже, судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 605,60 грн., підлягає стягненню із ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 36, 40-1, ст. 126 ч. 5, 130 ч. 3 КУпАП, суддя,-
постановив:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч. 3 КУпАП.
Його ж визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , положення ч. 2 ст. 36 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, який становить 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років та з конфіскацією транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на такий рахунок:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Згідно із статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Копію постанови направити ОСОБА_1 – для відому.
Після набрання постановою законної сили копію постанови направити до батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, – для виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О. В. Ткаченко
Постанова набрала законної сили з "_____" __________20__ року.
Строк предявлення постанови до виконання три місяці.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua