Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №357/10264/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №357/10264/26

Суддя: Бондаренко О. В.

Справа № 357/10264/26

Провадження № 2/357/7236/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

10 листопада 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання – Шлейко О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Тетяна Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

06.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрований судом 17.06.2026, мотивуючи тим, що на виконанні головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прохацького Руслана Олександровича перебуває виконавче провадження № 50760961 з примусового виконання виконавчого напису № 644, виданого 25.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 29.07.2015, що також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною за реєстровим № 1570, в розмірі 560684,88 грн. Вважає, що вищевказаний виконавчий напис не підлягає виконанню у зв`язку з наступним. 29.07.2015 між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав мені кошти в розмірі 560684,88 грн, що на день підписання договору позики дорівнювало еквіваленту 25440 доларів США за курсом НБУ, з терміном повернення у строк до 29.09.2015. У якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 29.07.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який виступив його майновим поручителем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. за реєстровим №1572, згідно умов якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яка складається, з трьох жилих кімнат, загальною площею 82,50 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м. Зазначене майно належить іпотекодавцю на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області 06.03.2015. Заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до пункту 1.3 Договору іпотеки від 29.07.2015 становить 560684,88 грн. Згідно з п. 2.2. Договору іпотеки від 29.07.2015, Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки (в тому числі шляхом позасудового врегулювання) у разі: якщо сума отриманої позики чи її частина не буде повернена у встановлені Договором позики строки (п. 2.2.1); невиконання (несвоєчасного або неналежного виконання) Іпотекодавцем та/або Боржником будь-яких зобов`язань за Договором позики та/або цим Договором (п. 2.2.2.). Внаслідок прострочення виконання договору позики, ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т.В., яка 25.03.2016 видала виконавчий напис про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 560 684,88 грн, тобто основної суми боргу, без врахування інфляційних втрат та 3 % річних. Вказаний виконавчий напис було направлено на примусове виконання до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, внаслідок чого 11.04.2016 було відкрито виконавче провадження № 50760961, яке по сьогоднішній день не закінчено. Разом з цим, 11.05.2016, тобто вже після відкриття вищевказаного виконавчого провадження, ОСОБА_2 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього. Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.07.2016 у справі № 381/1923/16-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки - трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,50 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м., що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06.03.2015 реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, індексний номер 34625549, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за Договором позики від 29.07.2015, зазначивши спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Отже, ОСОБА_2 задовольнив свої вимоги за основним зобов`язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За таких умов, його зобов`язання перед ОСОБА_2 за Договором позики від 29.07.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. за реєстровим № 1570, припинено у зв`язку із задоволенням грошових вимог ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, що належало на праві власності моєму майновому поручителю та виступало забезпеченням виконання зобов`язань за Договором позики від 29.07.2015. Припинення зобов`язання також підтверджується рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 752/22229/24 за його позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Т.В., про визнання припиненим зобов`язання за договором позики, яке набрало законної сили 26.02.2025. Відтак, його обов`язок зі сплати основної суми боргу у розмірі 560 684,88 грн виконано повністю. Разом з тим, виконавчий напис № 644, виданий 25.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. фактично посвідчує право ОСОБА_2 на стягнення з нього боргу в розмірі 560684,88 грн. Проте, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14.01.2025 року у справі №752/22229/24 встановлено, що його зобов`язання за кредитним договором припинено, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - на квартиру АДРЕСА_1 , заставна вартість якої повністю покриває заборгованість. Тому, просив визнати таким, що не підлягає виконанню №644, вчинений 25.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 560684,88 грн, та судові витрати у справі покласти на відповідача.

23.06.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою постановлено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 24.09.2026 - 15:00.

24.09.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 04.11.2026 – 15:30, у зв`язку із першою неявкою відповідача у судове засідання.

Позивач – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача, адвокат Капустін Віталій Володимирович, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника позивача, на підставі наявних у суду матеріалів та доказів, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

Третя особа - Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання свого представника не направила, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, протягом строку, встановленого судом, письмові пояснення щодо спору до суду не подала.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Тетяна Володимирівна у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, протягом строку, встановленого судом, письмові пояснення щодо спору до суду не подала.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

04.11.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи, згідно ч. 4 ст. 223, ст. 280-281 ЦПК України.

04.11.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 та постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року у справі №761/38266/14 зазначено, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з?явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи. У разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта позивача.

25.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №644, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачені у строк за договором позики від 29.07.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною за реєстровим №1570, грошові кошти у розмірі 560684,88 грн.

11.04.2016 старшим державним виконавцем Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Чечуй А.М. було відкрито виконавче провадження №50760961 щодо виконання виконавчого напису №644, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною від 25.03.2016, на підставі заяви стягувача.

29.07.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною за реєстровим №1570, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 560684,88 грн, що за погодженням сторін дорівнює еквіваленту 25440 доларів США за курсом НБУ на день укладення цього договору. Договір позики є безповоротним, з терміном повернення два місяці, тобто до 29.09.2015.

29.07.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , для забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 29.07.2015 на загальну суму 560684,88 грн, що на день підписання цього договору за курсом НБУ становить 25440 доларів США, з кінцевим строком 29.09.2015, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. за реєстровим №1572, згідно умов якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, яка складається, з трьох жилих кімнат, загальною площею 82,50 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м. Зазначене майно належить іпотекодавцю на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області 06.03.2015.

Відповідно до п. 1.3 Договору іпотеки від 29.07.2015, заставна вартість предмету іпотеки, становить 560684,88 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору іпотеки від 29.07.2015, іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки (в тому числі шляхом позасудового врегулювання) у разі: якщо сума отриманої позики чи її частина не буде повернена у встановлені Договором позики строки (п. 2.2.1); невиконання (несвоєчасного або неналежного виконання) Іпотекодавцем та/або Боржником будь-яких зобов`язань за Договором позики та/або цим Договором (п. 2.2.2.).

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15, ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадах.

Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №282/20595.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Як передбачено п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, при цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.01.2018 справа № 310/9293/15, № 61-154).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц).

Водночас, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17).

У постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.

У постанові Верховного суду від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Також, захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Так, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 30 вересня 2019 року по справі №357/12818/17, від 01.04.2020 року у справі № 236/2511/17, від 27 серпня 2020 року по справі №554/6777/17, від 09 вересня 2020 року по справі №127/7932/17.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 29.07.2015 між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав кошти в розмірі 560684,88 грн, що на день підписання договору позики дорівнювало еквіваленту 25440 доларів США за курсом НБУ, з терміном повернення у строк до 29.09.2015. У якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 29.07.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. за реєстровим №1572, згідно умов якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Внаслідок прострочення виконання договору позики, ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т.В., яка 25.03.2016 видала виконавчий напис про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 560 684,88 грн. 11.04.2016 було відкрито виконавче провадження № 50760961, яке по сьогоднішній день не закінчено та 11.05.2016 ОСОБА_2 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , який заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.07.2016 у справі № 381/1923/16-ц задоволено у повному обсязі. За таких умов, його зобов`язання перед ОСОБА_2 за Договором позики від 29.07.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. за реєстровим № 1570, припинено у зв`язку із задоволенням грошових вимог ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, що належало на праві власності його майновому поручителю, що також підтверджується рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 752/22229/24 про визнання припиненим зобов`язання за договором позики, яке набрало законної сили 26.02.2025.

Суд критично оцінює зазначені твердження позивача, оскільки, позивач підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню зазначає про припинення зобов`язань за Договором позики від 29.07.2015, тим самим про відсутність заборгованості, однак, виконавчий напис вчинявся приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною за реєстровим №644 у 2016 році і відповідно заборгованість слід аналізувати саме станом на час вчинення виконавчого напису.

Встановлено, що 19.07.2016 заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області у справі №381/1923/16-ц, провадження №2/381/797/16, яке набрало законної сили 16.09.2016, звернуто стягнення на предмет іпотеки – трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,50 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м., що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06.03.2015 реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, індексний номер 34625549, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за Договором позики від 29.07.2015, зазначивши спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

14.01.2025 рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/22229/24, провадження №2/752/2875/25, яке набрало законної сили 26.02.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Т.В., про визнання припиненим зобов`язання за договором позики, задоволено та визнано припиненим зобов`язання ОСОБА_1 за договором позики від 29 липня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною за реєстровим №1570, укладеним з ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, зобов`язання ОСОБА_1 за договором позики від 29 липня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною за реєстровим №1570, укладеним з ОСОБА_2 , припинено лише у 2025 році та позивач не надав суду належних і достатніх доказів, що його заборгованість на час вчинення виконавчого напису була відсутня чи сума заборгованості за договором позики на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована у ньому до стягнення.

Також, позивач у позовній заяві не спростував факт не направлення та не отримання ним вимоги стягувача про усунення порушень виконання основного зобов`язання, яка після направлення боржнику надавалась нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Отже, суд дійшов висновку, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідачем подано приватному нотаріусу усі необхідні докази про безспірність заборгованості за договором позики від 29.07.2015, а позивачем вказану безспірність станом на момент вчинення виконавчого напису під час розгляду справи не спростовано.

Також, з тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Тетяна Володимирівна, при вчиненні нотаріальної дії 25.03.2016, керувалася ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Встановлено, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір позики від 29.07.2015, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Тетяною Володимирівною за реєстровим №1570, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Крім того, позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушеннями норм чинного законодавства, допущеними приватним нотаріусом при вчинені виконавчого напису №644 від 25.03.2016, про що зазначає у позові, а суд, перевіривши зміст вказаного виконавчого напису, не встановив таких порушень, а тому, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 39, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. 4, 12, 13, 76–81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264–265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Тетяна Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Тетяна Володимирівна, місцезнаходження: вул. Богомольця, 7/14, офіс 1, м. Київ, 01024.

Третя особа - Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ: 34846037, місцезнаходження: бульвар Олександрійський, 94, місто Біла Церква, Київська область, 09113.

Рішення складено 10.11.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua