Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №357/8293/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №357/8293/26

Суддя: Цуранов А. Ю.

Справа № 357/8293/26

Провадження № 2/357/6361/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Стар Файненс Груп» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованість за кредитним договором № 27307-01/2026 від 12.01.2026 у розмірі 24 280 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 12.01.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 27307-01/2026, зобов`язання за яким відповідачем не виконано.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

15.06.2026 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні 03.09.2026, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, відносно заочного розгляду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, з відзивом (запереченнями) на позов до суду не звертався, тому суд ухвалив провести по справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12.01.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 27307-01/2026, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 10 000 грн строком на 120 днів з процентною ставкою 0,90% на день на залишок кредиту, комісією за видачу кредиту в сумі 1 000 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 21 800 грн.

Згідно із п. 5.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Відповідно до квитанції ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 976738886 від 12.01.2026, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 ОСОБА_2 12.01.2026 о 20:45 в сумі 10 000 грн (№ операції: 976738886; код авторизації: 430009; термінал: www.ipay.ua).

В матеріалах справи також міститься заявка-анкета, розрахунок заборгованості за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, інформаційне повідомлення, квитанція про зарахування кредитних коштів.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позикодавець, надавши відповідачу кредитні кошти, зобов`язання за договором виконав, при цьому позичальник порушив взяті на себе зобов`язання та не повернув отримані кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № 27307-01/2026 від 12.01.2026 у розмірі 24 280 грн, з яких: 10 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 280 грн – сума заборгованості за відсотками; 1 000 грн – сума заборгованості за комісією; 5 000 грн – сума заборгованості за штрафними санкціями.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Схожа правова норма міститься у п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якої установлено, що неустойка (штраф, пеня) за договором про споживчий кредит, нараховані у період з 1 березня 2020 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

З огляду на вказане, суд вважає, що нарахований позивачем штрафні санкції, як зазначено в позові, стягненню не підлягає.

Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним зобов`язанням у розмірі 19 280 грн, що включає: 10 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 8 280 грн – заборгованість за нарахованими відсотками; 1 000 грн – заборгованість за комісією.

Щодо відшкодування судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:

1) копію договору про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026, укладеної між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ;

2) копію додаткової угоди № 27307-01/2026 від 24.01.2026 до договору про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026;

3) детальний опис робіт, виконаних адвокатом;

4) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Горобей Р.Г. серії КС № 11628/10 від 29.07.2024.

Відповідно до вказаних документів, адвокатом Горобей Р.Г. на підставі договору про надання правничої допомоги № 44022416 від 02.01.2026 надано ТОВ «Стар Файненс Груп» наступні послуги: усна консультація - 250 грн (0,5 год.); письмова консультація - 500 грн (0,5 год.); правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Стар Файненс Груп» - 1 500 грн (1 год.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 000 грн (2 год.); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750 грн (0,5 год.). Всього послуг на 6 000 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зауважує, що дана справа є незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, а постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, тому суд вважає, що підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також значного часу.

Відтак, витрачений адвокатом час та витрати на правову допомогу на загальну суму 6 000 грн, на переконання суду, не можна визнати належним чином обґрунтованими та необхідними за обставин цієї справи, при цьому формування додатків до позовної заяви входить у підготовку позову, а тому дублювання відповідних послуг суд вважає безпідставним.

Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, зважаючи на незначну складність справи, ціну позову та співмірність заявленим витратам, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі, кількість подібних позовів в провадженні суду, кретерії реальності адвокатських витрат та принципи розумності і справедливості.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2 114,22 грн (2 662,40 х 79,41%).

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованість за договором про надання кредиту № 27307-01/2026 від 12.01.2026 у розмірі 19 280 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн та судовий збір у розмірі 2 114,22 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 72, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44022416.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Ю. Цуранов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua