Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №285/3678/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №285/3678/26

Суддя: Помогаєв А. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3678/26

провадження у справі № 2/0285/2481/26

11 листопада 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 35 400 грн.

В обґрунтування позову посилався на наступні обставини.

28.10.2025 між Позивачем та Відповідачем у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», був укладений електронний Кредитний договір (оферти) №28.10.2025-100001391. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2500 гривень.

Договором установлені умови: щодо строку кредитування - 189 днів; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія за обслуговування заборгованості - 175 грн у кожному з 2 чергових періодів.

28.10.2025 сторони уклали додатковий договір про збільшення суми кредиту. Відповідачу було додатково надано 4 000 грн (другий транш).

22.11.2025 сторони уклали додатковий договір про збільшення суми кредиту. Відповідачу було додатково надано 4 000 грн (третій транш).

15.12.2025 сторони уклали додатковий договір про збільшення суми кредиту. Відповідачу було додатково надано 3 000 грн (четвертий транш).

Визнання боргу Відповідачем підтверджується частковою сплатою: на суму 1820 грн. від 17.11.2025 року, на суму 3060 грн від 08.12.2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 35 400 грн, що складається з наступного:

- 13 500 грн - тіло кредиту;

- 13 995 грн - проценти;

- 210 грн - комісія (пов`язана з наданням кредиту);

- 945 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості;

- 6 750 грн - відсотки нараховані по ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладеного договору, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 35 400 грн.

Представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, що містить заперечення проти задоволення позовних вимог. Посилається на відсутність належних доказів укладання електронного кредитного договору та додаткових договорів, а також доказів отримання Відповідачем кредитних коштів. Крім того, вважає необґрунтованим нарахування Позивачем комісії та процентів по ст. 625 ЦК України.

Представником Позивача подано відповідь на відзив, а представником Відповідача — додаткові письмові пояснення. Посилаючись на норми чинного законодавства та судову практику, сторони наполягали на своїх вимогах та запереченнях.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши подані позивачем докази, з`ясувавши обставини справи, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими Позивачем доказами підтверджується укладання сторонами кредитного договору №28.10.2025-100001391 від 28.10.2025 шляхом обміну електронними повідомленнями (оферта, заявка, акцепт).

Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 500 гривень.

Умовами договору визначено:

- строк кредитування 189 днів;

- процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів;

- процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»;

- комісія за обслуговування заборгованості - 175 грн у кожному з 2 чергових періодів.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого Позивачем тексту кредитного договору вбачається, що він підписаний позичальником з використанням одноразового ідентифікатора (Е341).

Переказ коштів на картковий рахунок Відповідача підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10.06.2026.

28.10.2025 сторони дистанційно уклали додатковий договір про збільшення суми кредиту. Відповідачу було додатково надано 4 000 грн (другий транш). Переказ коштів на картковий рахунок Відповідача підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 28.10.2025.

22.11.2025 сторони дистанційно уклали додатковий договір про збільшення суми кредиту. Відповідачу було додатково надано 4 000 грн (третій транш). Переказ коштів на картковий рахунок Відповідача підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10.06.2026.

15.12.2025 сторони дистанційно уклали додатковий договір про збільшення суми кредиту. Відповідачу було додатково надано 3 000 грн (четвертий транш). Переказ коштів на картковий рахунок Відповідача підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10.06.2026.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечення представника Відповідача щодо відсутності доказів укладання сторонами кредитного договору та отримання коштів від Позивача, є суперечливими, непослідовними та необґрунтованими.

Суд бере до уваги, що відзив на позовну заяву не містить прямих тверджень щодо заперечення фактів укладання договорів та отримання коштів. Представник Відповідача посилається на те, що стороною Позивача не надано належних доказів таких фактів і з цих підстав просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, автор відзиву уникає висловлення власної однозначної оцінки тверджень Позивача, що не дозволяє сприйняти його позицію як переконливе твердження про відсутність певних подій та обставин.

До відзиву не додано будь-яких доказів на спростування зазначених у позовній заяві обставин, не заявлено клопотань про витребування таких доказів Судом.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано електронні документи, які містять інформацію про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на укладення кредитного договору, зміну його умов та переказ коштів на картковий рахунок, зазначений Відповідачем.

Ідентифікація особи ОСОБА_1 під час укладання договору підтверджується інформацією Системи BankID НБУ.

Суд дійшов висновку, що наданими Позивачем доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Згідно розрахунку Позивача заборгованість Відповідача за кредитом складає 35 400 грн, з яких:

- 13 500 грн - тіло кредиту;

- 13 995 грн - проценти;

- 210 грн - комісія (пов`язана з наданням кредиту);

- 945 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості;

- 6 750 грн - відсотки нараховані по ст. 625 ЦК України.

Перевіривши такий розрахунок заборгованості, Суд дійшов висновку, що її розмір є завищеним.

Включення до розрахунку заборгованості комісії є необґрунтованим. Позивачем не надано перелік та докази надання додаткових послуг, що підлягають оплаті позичальником.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати відповідача боржником за цими платежами, що свідчить про безпідставність заявлених у цій частині вимог, які не підлягають задоволенню.

Суд також визнає необґрунтованим включення до розрахунку заборгованості процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

Суд визначає сукупну суму зобов`язань Відповідача за кредитним договором у розмірі 30905 грн, що складається з тіла кредиту 13 500 грн та процентів 17 405 грн.

При визначенні суми заборгованості Суд зменшує зазначену суму зобов`язань на суму сплачених Відповідачем коштів.

З тексту позовної заяви та складеного Позивачем розрахунку вбачається, що Відповідач сплатив на виконання договору 4 880 грн.

Таким чином, залишок заборгованості Відповідача складає 26 025 грн.

Оскільки Відповідачем не надано доказів сплати такої заборгованості, Суд стягує з Відповідача на користь Позивача 26 025 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості Суд відмовляє.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування судових витрат, що складаються з судового збору та поштових витрат, пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2 064,19 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №28.10.2025-100001391 від 28.10.2025 у сумі 26 025 гривень.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) відшкодування судових витрат у сумі 2 064 гривні 19 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua