Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №279/1608/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №279/1608/26

Суддя: Івашкевич О. Г.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1608/26

Провадження № 2/279/1560/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/1608/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс", в інтересах якого діє представник - адвокат АО "Апологет" Усенко М.І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 17.08.2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" та ОСОБА_1 в порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір № 23552561.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідно до умов договору відповідачу, шляхом перерахування коштів на платіжну картку, надано кредит у розмірі 10000 грн.

Відповідач кредитні кошти отримала, свої зобов`язання за договором належним чином не виконала.

Загальний розмір заборгованості за вказаним договором становить 52890 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 37890 грн - заборгованість за відсотками та 5000 грн - штрафні санкції.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та добровільно не сплачує прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 23552561 від 17.08.2024 року в розмірі 52890 грн. Одночасно просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2662,40 грн сплаченого судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також письмових та електронних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи шляхом неодноразового направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебпорталі судової влади України. У встановлений строк правом на подання відзиву на позов не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань, що стосуються розгляду справи, до суду не подала.

До суду повернулися поштові відправлення з довідками про причини повернення (досилання) та відмітками про невручення рекомендованих листів у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.

17 серпня 2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено договір про споживчий кредит № 23552561. Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Укладаючи договір, сторони узгодили права та обов`язки сторін, порядок та умови надання і повернення кредиту, сплати процентів, порядок обчислення (нарахування) та зміни процентів, умови продовження строку кредиту (пролонгацію), порядок внесення змін та доповнень до договору, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також інші істотні умови договору. Крім того, сторони підписали паспорт споживчого кредиту та затвердили графік платежів, що є додатком № 3 до договору.

Згідно з умовами договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 10000 грн строком на 360 днів, протягом яких передбачено два періоди користування кредитом: пільговий тривалістю 21 календарний день та стандартний тривалістю 339 календарних днів. Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку й на умовах, визначених договором. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу) (п. 1.1-1.4, 1.7, 1.8, 2.1 договору).

Остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів за користування ним сторонами визначено 12 серпня 2025 року (п. 1.4 договору).

За користування кредитом договором передбачено нарахування процентів за пільговою процентною ставкою в розмірі 1,4 % та стандартною процентною ставкою в розмірі 1,5 %, які застосовуються у відповідні періоди користування кредитом за кожен день користування ним (п. 2.2.3 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши, шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок, відповідачу кредитні кошти.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10000 грн підтверджується інформаційним листом ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" щодо успішного переказу коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 за договором із ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" (№ транзакції 1457984433). Зазначена платіжна картка вказана відповідачем у договорі про споживчий кредит.

Відповідач кредитними коштами скористалася, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала внаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача становить 52890 грн, з яких : 10000 грн - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 37890 грн - заборгованість за відсотками та 5000 грн - штрафні санкції.

Із розрахунку заборгованості також убачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися в межах строку кредитування за період із 17.08.2024 року по 11.08.2025 року включно.

Факт укладання кредитного договору про споживчий кредит № 23552561 від 17.08.2024 року та отримання кредиту в розмірі 10000 грн відповідачем не заперечується.

Правильність нарахування заборгованості станом на час розгляду справи судом перевірена, відповідачем не оспорена та не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.

Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачем вчинено дії, спрямовані на укладення договору. Зокрема, відповідач, ознайомившись з інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, шляхом введення коду підтвердження "5yb38t7g", який є одноразовим ідентифікатором, підписала кредитний договір, зазначивши реквізити банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано кредитні кошти в розмірі, визначеному договором.

Тобто відповідач вчинила ряд дій без здійснення яких договір не був би укладеним.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма істотними умовами договору та що їй надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до п. 5 та п. 6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах, шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Предметом позову є захист порушеного права ТОВ "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс", яке полягає у невиконанні договірних зобов`язань відповідачем за кредитним договором, шляхом стягнення з останньої заборгованості за ним. Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Факт укладання та підписання кредитного договору відповідач не заперечує.

Як убачається з матеріалів справи, кредитодавець - ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" свої договірні зобов`язання виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, передбаченому договором.

Інформаційний лист ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" у сукупності з іншими доказами у даній справі є достатнім та належним доказом для висновку про факт отримання відповідачем кредитних коштів у вказаній сумі.

Відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням стандарту доказування "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей" або "більшої переконливості"), свідчать про укладення кредитного договору між кредитором та відповідачем та наявність заборгованості у останньої.

Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується наявними у справі доказами, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, чим допустила істотне порушення умов кредитного договору. Доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості до суду не подала.

Кредитний договір (окремі умови договору) у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнавався, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Принцип свободи договору та обов`язковості його виконання закріплені ст. 627, 629 ЦК України.

Оскільки кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася їх виконувати.

В матеріалах справи відсутні та суду не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Станом на день розгляду справи будь-які докази, що підтверджували б повне або часткове виконання відповідачем умов договору, у матеріалах справи також відсутні.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, уклавши з позивачем кредитний договір про, достовірно знаючи про його умови, користуючись наданими їй грошовими коштами, порушила умови договору.

Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена відповідачем добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 23552561 від 17.08.2024 року є правомірною.

Водночас суд не погоджується з доводами позивача щодо правомірності нарахування та стягнення передбачених зазначеним договором штрафних санкцій (штрафу, пені) за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов`язань з огляду на таке.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

24 лютого 2022 року Указом Презедента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперешній час.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, якими доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитодавцем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно нараховано штраф (пеню, неустойку) за кожен день невиконання/ неналежного виконання грошового зобов`язання у розмірі 5000 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що такі стягненню не підлягають.

Суд також не може погодитися з правомірністю нарахування та стягнення процентів за користування кредитом у заявленому позивачем розмірі з огляду на таке.

Як установлено судом із матеріалів справи, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 360 днів, тобто до 12.08.2025 року включно.

Проценти за користування кредитом нараховувалися за період з 17.08.2024 року по 11.08.2025 року включно. Нарахування процентів за вказаний період відповідно до умов договору є правом кредитодавця за умови дотримання встановлених законодавством обмежень щодо максимально допустимого розміру денної процентної ставки.

22.11.2023 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року та яким, зокрема, внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Так, ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої згідно з частиною четвертою цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток.

Водночас п. 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %, а протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року включно - 1,5 %, а починаючи з 21.08.2024 року - 1 %.

Оскільки кредитний договір укладено після набрання чинності зазначеними законодавчими змінами, нарахування процентів за користування кредитом мало здійснюватися з дотриманням установленого законом граничного розміру денної процентної ставки.

Разом із тим із розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 21.08.2024 року по 30.09.2024 року включно (41 календарний день) кредитодавцем здійснювалося нарахування процентів за пільговою процентною ставкою 1,4 % протягом 18 календарних днів та за стандартною процентною ставкою 1,5 % протягом 23 календарних днів, унаслідок чого загальна сума нарахованих процентів за цей період становила 5970 грн.

Отже, кредитодавець здійснював нарахування процентів за ставками, що перевищували встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки, який з 21.08.2024 року становив 1 %.

При цьому погодження сторонами умов кредитного договору щодо розміру процентної ставки не звільняє кредитодавця від обов`язку дотримуватися імперативних вимог законодавства, які встановлюють граничний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом. Саме по собі погодження відповідачем умов договору не свідчить про правомірність нарахування процентів у розмірі, що перевищує встановлені законом обмеження, оскільки такі обмеження мають обов`язковий характер та підлягають застосуванню незалежно від змісту договірних положень.

За таких обставин суд доходить висновку, що нараховані кредитодавцем проценти в частині перевищення законодавчо встановленого граничного розміру денної процентної ставки є неправомірними та не підлягають стягненню.

При визначенні розміру процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню, суд враховує необхідність виключення з розрахунку сум процентів, нарахованих із перевищенням установленого законом граничного розміру денної процентної ставки.

Таким чином, за період з 21.08.2024 року по 30.09.2024 року включно (41 календарний день) розмір процентів за користування кредитом, виходячи із суми основного боргу 10000 грн та максимально допустимої денної процентної ставки 1 %, становить 4100 грн (10000 грн ? 1 % ? 41 день).

Загальний період нарахування процентів за користування кредитом становить 360 календарних днів (з 17.08.2024 року по 11.08.2025 року включно). При цьому за перші три календарні дні кредитування (з 17.08.2024 року по 19.08.2024 року включно) застосуванню підлягала погоджена сторонами процентна ставка 1,4 %, а за наступні 357 календарних днів - установлена законом максимальна денна процентна ставка 1 %.

Отже, загальний розмір процентів за весь строк кредитування, розрахований виходячи із суми основного боргу 10000 грн та з урахуванням установлених законом обмежень денної процентної ставки, становить 36120 грн (10000 грн ? 1,4 % ? 3 дні + 10000 грн ? 1 % ? 357 днів).

Суд звертає увагу, що законодавством України встановлено обмеження: сукупний розмір штрафів і пені за прострочення споживчого кредиту, яке не може перевищувати подвоєну суму кредиту (тіла кредиту). Однак це стосується саме штрафних санкцій, а не нарахованих відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких були узгоджені сторонами при укладенні договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 23552561 від 17.08.2024 року в сумі 46120 грн, яка складається з: 10000 грн - заборгованості за сумою (тілом) кредиту та 36120 грн - заборгованості за відсотками.

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, зокрема чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справах "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року, "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року, "Гімайдуліна та інші проти України" від 10 грудня 2009 року, "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року та інших.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність із ринковими цінами на адвокатські послуги. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору щодо визначення розміру гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги з огляду на критерії співмірності, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 910/5724/23 зазначено, що стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, або становити для неї додаткове джерело отримання доходу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17.

Оскільки дана справа є малозначною та не належить до категорії складних справ, а складання позовів і клопотань у більшості випадків є подібним, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі, є необґрунтованою та непропорційною предмету спору й обсягу наданих послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат. У зв`язку з цим відсутні підстави для їх відшкодування в повному обсязі.

З огляду на наведені правові норми суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн, оскільки, на думку суду, саме такий розмір є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову і пропорційним до задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені судові витрати слід розділи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2321,61 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3488 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (87,20 %) з розрахунку :

46120 грн (сума задоволених позовних вимог) * 100 % / 52890 грн (сума заявленої заборгованості) = 87,20 %.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" заборгованість за договором про споживчий кредит № 23552561 від 17.08.2024 року в сумі 46120 грн, понесені судові витрати у розмірі 2321,61 грн сплаченого судового збору та 3488 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 51929,61 грн (П`ятдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 61 копійка).

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс", місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 , корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua