Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №460/16631/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №460/16631/26

Суддя: О.Р. Гресько

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 рокум. Рівне№460/16631/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13.05.2026 №172450011994 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 05.02.2026;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 05.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона має 32 роки 2 місяці страхового стажу, у тому числі спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти - 25 років 6 місяців 17 днів. У зв`язку з чим, вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.2 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак їй було відмовлено у такому призначенні оскільки у неї немає необхідного стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років. Вважає таку відмову пенсійного органу протиправною та просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 07.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем 1, у встановлений судом строк, через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки за результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача склав 32 роки 2 місяці, в тому числі спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти - 25 років 6 місяців 17 днів (зараховано по 29.02.2016). До спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років зараховано періоди роботи: у Березнівській середній школі з 15.08.1990 по 01.09.1990 в якості вчителя початкових класів; у Городищенській середній школі з 01.09.1990 по 29.02.2016 в якості вчителя початкових класів. Оскільки у ОСОБА_1 відсутній спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом: на 01.04.2015 - не менше 25 років; на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців; на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2018, як особі, яка на день набрання чинності Закону № 2148-VІІI (на 11.10.2017) має вислугу років передбачену, зокрема, статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788 немає підстав. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідачем 2, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву подано не було.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до п.2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.05.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, за принципом екстериторіальності, розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення №172450011994 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно з п.2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років з 01.04.2015 – 25 років 6 місяців та з 01.04.2026 – 26 років.

У даному рішенні зазначено, що вік позивача становить 55 років 3 місяці, дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 04.05.2026 (заява подана через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України).

Крім того, в оскаржуваному рішенні вказано: «За заданими документами страховий стаж складає 32 роки 2 місяці ( з 01.01.2004 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків), у тому числі спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти – 25 років 6 місяців 17 днів (зараховано по 29.02.2016).

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 Закону №1058-IV).

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст.52 Закону №1788-XII, мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII) набрав чинності 11.10.2017 та доповнив розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пунктом 2-1.

Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачені статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон №213-VIII) підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий п. «е» ст.55 Закону № 1788-XII), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон №911-VIII) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у п.«е» ст. 55 Закону № 1788-XII.

Так, відповідно до внесених змін п. «е» ст.55 Закону № 1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Отже, на день звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років (04.05.2026) п. «е» ст. 55 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).

Відповідно до розділу 1 «Освіта» Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, освітні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл, а саме: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Пунктом 2 примітки до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, зокрема, вчителі, які працювали в загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від форми власності або відомчої належності цих закладів.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, суд встановив на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , що позивач:

15.08.1990 - зарахована вчителем початкових класів Березнівської середньої школи №1;

01.09.1990 – звільнена з роботи у зв`язку з переводом в Городищенську середню школу;

01.09.1990 – призначена на посаду вчителя початкових класів Городищенської середньої школи у зв`язку з переводом з Березнівської середньої школи №1;

29.04.2002 – Городищенська середня школа реорганізована в Городищенську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів;

29.02.2016 – звільнена з посади вчителя початкових класів Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів за згодою сторін;

26.08.2020 – прийнята на посаду вчителя початкових класів в Приватний заклад освіти «КМДШ»;

22.08.2022 – звільнено з займаної посади за угодою сторін.

Суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача чіткі, зрозумілі та з найменування закладів, в яких працювала позивач вбачається, що вони належать до державної та приватної форми власності.

Судом також встановлено, що у протоколі розрахунку стажу (форма РС-право) з позначкою Прац. освіти, соцзабезпечення позивачу зараховано періоди працевлаштування з 15.08.1990 по 01.09.1990, з 02.09.1990 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.05.2011, з 01.06.2011 по 29.02.2016.

Проте, період роботи позивача з 26.08.2020 по 22.08.2022 на посаді вчителя початкових класів в Приватному закладі освіти «КМДШ» до спеціального стажу не зараховано.

При цьому, суд зазначає, що в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13.05.2026 №172450011994 відсутні будь-які обґрунтування щодо не зарахування вказаного періоду роботи до спеціального стажу ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 240/24/21 дійшов висновку, що обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13.05.2026 №172450011994 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст.58 Закону №1058-IV органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо зарахування стажу для призначення пенсії.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно зарахувати стаж для призначення пенсії, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

З огляду на наведене, у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13.05.2026 №172450011994 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, 9,м. Сєвєродонецьк,Сєвєродонецький р-н, Луганська обл.,93404. ЄДРПОУ/РНОКПП 21782461) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 11.11.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua