Суд: Богунський районний суд м. Житомира
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №295/12970/26
Суддя: Воробйова Т. А.
Справа №295/12970/26
Категорія 69
2/295/5711/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів,
в с т а н о в и в:
24.07.2026 позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до повноліття дитини.
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбу, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час спільна неповнолітня дитина проживає разом із позивачем та перебуває на її повному забезпеченні. Між сторонами не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини. Відповідач надає фінансову допомогу на утримання дитини, проте такі виплати здійснювалися нерегулярно та у не фіксованих розмірах, що не забезпечує належного виконання обов`язку щодо утримання дитини. Основний тягар забезпечення потреб дитини - харчування, одяг, лікування, гуртки, та інші необхідні витрати, покладається на позивача. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень позивач не може забезпечити спільній дитині, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивачу не відомо, чи є відповідач офіційно працевлаштованим, а також не відомий розмір його заробітної плати та інших доходів.
Ухвалою суду від 09.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
23.09.2026 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про часткове визнання позову, у якій вказано, що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на утримання дитини до досягнення нею повноліття. Вказано, що обов`язок щодо утримання своєї неповнолітньої дитини відповідач визнає та від його виконання не ухиляється. Наголошено, що цією заявою відповідач визнає позов виключно в частині визначення розміру аліментів як 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу). Інші вимоги та формулювання позовної заяви, зокрема щодо встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів у твердій прив`язці до прожиткового мінімуму, цією заявою не визнаються.
Згідно з ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 22.09.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис №1979.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 02.09.2019, місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Як встановлено ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН "Про права дитини" 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідач є батьком дитини та нарівні з матір`ю зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття. Домовленість між батьками щодо виконання даного обов`язку відсутня.
За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дітей, які необхідні для забезпечення належного рівня їх розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.
При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, бере до уваги, що дитина проживає разом з матір`ю, батько матеріальну допомогу на утримання дитини надає у недостатньому обсязі; враховуючи розмір витрат, необхідних для забезпечення дитини повноцінним харчуванням, сезонним одягом, приладдям для розвитку та навчання, речами особистої гігієни, лікуванням, дозвіллям, тощо, що є загальновідомим; суд, виходячи з розміру позовних вимог, а також з того, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів у визначеному у позові розмірі, присуджує аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до її повноліття.
Щодо заперечення відповідача проти визначення мінімального гарантованого розміру аліментів, суд зазначає, що мінімальний гарантований розмір аліментів - це гарантовані мінімальні суми, які мають забезпечувати утримання дитини незалежно від конкретного розміру доходу платина аліментів, та їх розмір закріплений імперативною нормою ч. 2 ст. 182 СК України. Закріплення у законодавстві мінімального гарантованого розміру аліментів спрямоване на захист найвищих інтересів дитини, яка в силу свого віку не здатна самостійно подбати про своє забезпечення та повністю залежить від батьків, на яких закон покладає обов`язок дбати про матеріальне забезпечення дитини до досягнення останньою принаймні повноліття. Заперечення відповідача проти визначення мінімального гарантованого розміру аліментів суперечать нормам СК України, тому судом до уваги не приймаються.
Згідно з частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 430 ЦПК України та статтями 180, 182, 183, 185 СК України, суд,-
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.07.2026 та до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1064,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Т.А. Воробйова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua