Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реалізації податкового контролю
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №420/5286/26
Суддя: Білостоцький О.В.
Справа № 420/5286/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ч.5 ст.262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-9719-53 від 01.12.2025 року про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 17.02.2026 року позивач поштовим зв`язком отримав оскаржувану податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9719-53 від 01.12.2025 року єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн. Позивач зазначає, що він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 11.10.2006 року по 10.01.2025 року, водночас, фактично здійснював підприємницьку діяльність в період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року, та після цього періоду доходів від такої діяльності не отримував. Разом з тим, у період з 11.10.2006 року по 10.01.2025 року позивач одночасно безперервно перебував в трудових відносинах з окремими підприємствами, а тому єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього сплачували роботодавці.
Не погоджуючись із вищевказаною податковою вимогою та вважаючи, що вона підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 03.03.2026 року по справі №420/5286/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України.
Головним управлінням ДПС в Одеській області адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 03.03.2026 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи (а.с. 19).
У визначений КАС України п`ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.
При цьому в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а також про можливість вирішення судом справи за наявними матеріалами відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України.
Ухвалою суду від 08.05.2026 року адміністративну справу №420/5286/26 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
09.06.2026 року (відкладено на іншу дату задля повторного виклику відповідача), 06.07.2026 року (перенесено у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі), 29.07.2026 року, 15.09.2026 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких приймали участь позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Фендик О.С., а також представник Головного управління ДПС в Одеській області Причиненко Д.О., які надавали пояснення щодо предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та заперечень проти них, а також долучали додаткові письмові докази по справі (а.с.39-42, 50-53, 54-66).
Ухвалою від 29.07.2026 року провадження в адміністративній справі №420/4469/26 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України, та, відповідно поновлено протокольною ухвалою від 15.09.2026 року.
15.09.2026 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
13.10.2026 року у судовому засіданні позивач та його представник адвокат Фендик О.С. підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача до судового засідання не з`явилась, надіслала до суду клопотання про проведення судового засідання без її участі (а.с. 82-84).
Після закінчення офіційного з`ясування обставин у справі у судовому засіданні було оголошено перерву для підготовки сторін до судових дебатів.
21.10.2026 року представники сторін до судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Суд під час розгляду справи по суті встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
При цьому, позивач перебував на обліку податкового органу як фізична особа - підприємець з 11.10.2006 року по 10.01.2025 року, а з 10.01.2025 року - обліковується в стані «припинення за ріш. засновників або уповноваж. орг.».
Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС, станом на 30.11.2025 року по позивачу обліковувалась заборгованість по єдиному внеску, яка виникла за період з 2017 по 2021 роки, в тому числі:
09.02.2018 у сумі 8 448,00 грн, нарахована за 2017 рік;
19.04.2018 у сумі 2 457,18 грн, нарахована за 1 квартал 2018 року;
19.07.2018 у сумі 2 457,18 грн, нарахована за 2 квартал 2018 року;
19.10.2018 у сумі 2 457,18 грн, нарахована за 3 квартал 2018 року;
21.01.2019 у сумі 2 457,18 грн, нарахована за 4 квартал 2018 року;
19.04.2019 у сумі 2 754,18 грн, нарахована за 1 квартал 2019 року;
19.07.2019 у сумі 2 754,18 грн, нарахована за2 квартал 2019 року;
21.10.2019 у сумі 2 754,18 грн, нарахована за 3 квартал 2019 року;
20.01.2020 у сумі 2 754,18 грн, нарахована за 4 квартал 2019 року;
21.04.2020 у сумі 2 078,12 грн, нарахована за січень-лютий 2020 року;
20.07.2020 у сумі 1 039,06 грн, нарахована за червень 2020 року;
19.10.2020 у сумі 3 178,12 грн, нарахована за 3 квартал 2020 року;
19.01.2021 у сумі 2 200 грн, нарахована за жовтень-грудень 2020 року.
Враховуючи викладене, позивачу в автоматичному режимі було нараховано єдиний внесок на загальну суму – 37 788,74 грн. (а.с. 64).
На підставі вищевказаного, Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9719-53 від 01.12.2025 року зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 37 788,74 грн. (а.с.6).
Сторона позивача за час розгляду справи посилалась на те, що з 2017 по 2021 рік позивач працював на різних підприємствах, а тому ЄСВ за вказаний період нараховував та сплачував за нього роботодавець, на підтвердження чого було надано довідку форми ОК-5 (а.с.9-14). Окрім того, згідно довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Факро Львів» від 04.09.2026 року (а.с.62), вбачається, що позивач за період з січня 2017 року по грудень 2021 року на нараховану заробітню плату позивача щомісячно сплачувався ЄСВ на обов`язкове державне соціальне страхування.
Представник відповідача за час розгляду справи навпаки зазначала, що особи, які є фізичними особами-підприємцями та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони зареєстровані як фізичні особи-підприємці.
Вважаючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки), що винесена Головним управлінням ДПС в Одеській області, є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з вказаним позовом задля її скасування.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76 КАС України).
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши адміністративний позов та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши представників сторін у судових засіданнях, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України №2464-VI (далі – Закон №2464-VI) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
За п.п.2, 3, 6, 10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
За п.1 та п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є:
- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
- фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
За ч.1 ст.5 Закону №2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ст.9 Закону №2464-VI вбачається, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За ч.ч.1-3 ст.20 Закону №2464-VI Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульована Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
За п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Разом з тим, за ч.6 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати ЄСВ у залежності від суми доходу (прибутку), що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску незалежно від отриманого доходу (прибутку) у відповідному звітному періоді та не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом.
У той же час правовідносини щодо адміністрування ЄСВ при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
У постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарська діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний висновок підтримано у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 року у справі №400/8131/25.
Як було встановлено судом за час розгляду справи, спірна податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9719-53 від 01.12.2025 року зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 37 788,74 грн. була винесена на підставі наявності заборгованості, яка виникла за період з 2017 по 2021 роки.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Факро Львів» за період з січня 2017 року по грудень 2021 року на нараховану заробітню плату позивача (який був найманим працівником вказаного підприємства) щомісячно сплачувався ЄСВ на обов`язкове державне соціальне страхування, що представником відповідача за час розгляду справи спростовано не було.
Окрім того, відомості про сплату ЄСВ за позивача як найманого працівника за період з січня 2017 року по грудень 2021 року включно також підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою форми ОК-5.
Отже, вищевказані обставини свідчать про те, що позивач не повинен був сплачувати ЄСВ за період з січня 2017 року по грудень 2021 року, оскільки вказаний обов`язок був покладений на його роботодавця.
З цього приводу суд доходить висновку, що нарахування податковим органом позивачу податкової заборгованості з єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн. є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За вищенаведених умов суд доходить висновку, що Головним управлінням ДПС в Одеській області протягом часу розгляду справи не було доведено обґрунтованості та правомірності спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9719-53 від 01.12.2025 року, а тому позовні вимоги позивача про визнання її протиправною та скасування підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1 331,20 грн. з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 264, 293-295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9719-53 від 01.12.2025 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 331,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 04 листопада 2026 року.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя О.В. Білостоцький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua