Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №161/16437/26
Суддя: Олексюк А. В.
Справа № 161/16437/26
Провадження № 2/161/7819/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Олексюка А.В.,
при секретарі судових засідань Опальчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свій позов мотивує тим, що 27.05.2024 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 6721616, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
26.11.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №112-МЛ від 26.11.2024 р.
Вказують, що сума заборгованості відповідача становить 51612,8 грн, з них Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 9400 гривень; - Прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить – 950 гривень; - Прострочена заборгованість за відсотками становить – 36262,8 гривень; - Прострочена заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту становить – 0 гривень; - Заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5000 гривень;
Просили суд стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором № 6721616 від 27.05.2024 року, в сумі: 51612,8 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн. та суми 8000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2026 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.
Представниця відповідача адвокатка Зачепіло З.Я. 05.10.2026 подала відзив, обґрунтований тим, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, оскільки позивачем не надано належних електронних і первинних бухгалтерських доказів (банківських виписок, платіжних доручень) проходження відповідачкою верифікації, підписання кредитного договору № 6721616 від 27.05.2024 року одноразовим ідентифікатором, її ознайомлення з правилами кредитування та паспортом споживчого кредиту, а також фактичного отримання 10 000,00 грн кредитних коштів, тоді як розрахунок заборгованості є одностороннім документом і містить необґрунтовану розбіжність у сумах, нарахована комісія в розмірі 950,00 грн не підтверджена окремим договором про надання платіжних послуг, а стягнення 36 262,80 грн процентів, які втричі перевищують тіло кредиту, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 509, 627 ЦК України) і вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн з огляду на їх неспівмірність та розглядати справу за відсутності відповідачки і її представниці.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 27.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 6721616, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору та графіка платежів.
У матеріалах справи міститься копія індивідуальної частини кредитного договору № 6721616 від 27.05.2024 року, яка містить істотні умови договору споживчого кредиту (суму кредиту, строк користування, процентну ставку, графік платежів, реквізити сторін), інформацію про його підписання відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором та кваліфікованою електронною печаткою кредитодавця з позначкою часу, а також копія паспорта споживчого кредиту та довідка з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію позичальника та надсилання одноразового ідентифікатора у формі СМС на фінансовий номер телефону відповідачки.
Крім того, факт реального виконання договору первісним кредитором підтверджується платіжним дорученням про перерахування грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн на платіжну картку, зареєстровану в особистому кабінеті ОСОБА_1 , а також випискою з особового рахунка, яка фіксує подальше часткове погашення позичальницею основного боргу на суму 600,00 грн.
Згідно з п. 9.1 кредитного договору № 6721616 від 27.05.2024 року, сторони погодили, що індивідуальна частина цього кредитного договору є самостійним кредитним договором, який містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідають вимогам законодавства.
Водночас відповідачка та її представниця, заперечуючи факт укладення договору та отримання коштів, на порушення вимог ст. 12, 81 ЦПК України не надали суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 втрачала контроль над своїм фінансовим номером телефону, банківською карткою або персональними даними, чи зверталася із відповідними заявами до банку або правоохоронних органів.
Крім того, відповідачка не заявляла вимог про визнання кредитного договору чи окремих його положень недійсними, а підписані нею істотні умови індивідуальної частини договору містять чіткі домовленості сторін щодо розміру та порядку сплати процентів і комісії.
Згідно розрахунку, сума заборгованості відповідача становить 51612,8 грн, з них Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 9400 гривень; - Прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить – 950 гривень; - Прострочена заборгованість за відсотками становить – 36262,8 гривень; - Прострочена заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту становить – 0 гривень; - Заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5000 гривень;
26.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ, відповідно до якого та витягу з реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6721616 від 27.05.2024 року.
Правомірність набуття позивачем права вимоги підтверджується також наявністю у нього матеріалів кредитної справи боржника (ч. 1 ст. 517 ЦК України), а відсутність доказів повідомлення боржника про заміну кредитора в силу ч. 2 ст. 516 ЦК України не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання новому кредиторові, а лише покладає на останнього ризик настання несприятливих наслідків у разі виконання зобов`язання первісному кредиторові, доказів чого відповідачкою не надано.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З договору вбачається, що Кредитний договір укладений в електронній формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач з ТзОВ «Мілоан» підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що не заперечується відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Оскільки відповідачка належних доказів повного повернення кредитних коштів суду не надала, позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 400,00 грн, в частині стягнення 36 262,80 грн процентів за користування кредитом, 950,00 грн комісії за надання кредиту є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із тим, оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення 5 000,00 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу слід відмовити, оскільки пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому відповідач звільняється від обов`язку її сплати.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаними кредитами, суду не надано.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та позивачем, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
Отже з цього можна зробити висновок, що у кредитному договорі умови чітко прописані, позичальник надав свою згоду на укладення кредитного договору, погодився з усіма визначеннями, умовами та змістом та зобов`язувався неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною договору.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним Договором та його припинення відповідач до суду не надав, чим не спростував доказів наданих позивачем.
Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки передбачені договором належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 6721616 від 27.05.2024 року є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, а саме в розмірі в сумі: 46 612,80 грн., з них прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 9400 гривень; - прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить – 950 гривень; - прострочена заборгованість за відсотками становить – 36262,8 гривень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 404,48 грн (2 662,40 грн ? 90,3125 %).
Також позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання «Апологет» у розмірі 8 000,00 грн на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року та акта наданих послуг № Д/29123 від 15.07.2026 року. У поданому відзиві представниця відповідачки адвокатка Зачепіло З.Я. заявила клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн у зв`язку з їх неспівмірністю.
Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд бере до уваги, що даний спір виник із типових споживчих кредитних правовідносин, справа не становить значної юридичної чи фактичної складності, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. За таких обставин заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг, тому суд вважає клопотання сторони відповідачки обґрунтованим та зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, до 2 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 6721616 від 27.05.2024 року у загальному розмірі 46 612 (сорок шість тисяч шістсот дванадцять) гривень 80 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) гривні 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України – з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua