Суд: Ковельський міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №159/5368/26
Суддя: Шишилін О. Г.
Справа № 159/5368/26
Провадження № 1-кп/159/691/26
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42026032110000076 по обвинуваченню
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сільце Ковельського району, Волинської області, не працює, одружений, з середньою освітою, громадянин України, українець, не судимий, проживає: АДРЕСА_1
у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 366-3 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до розпорядження Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області №41-ос від 21.11.2023 ОСОБА_4 призначений на посаду старости Сільцівського старостинського округу Велицької сільської ради, вказаним розпорядженням останній також присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад.
Відповідно до Положення про cтаросту Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області, затвердженого рішенням Велицької сільської ради від 19 листопада 2020 року за № 1/8, староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування та за посадою входить до складу виконавчого комітету сільської ради, виконує свої обов`язки на постійній основі.
Згідно зі ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до статей 2, 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», статті 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», статті 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» займана ОСОБА_4 посада старости старостинського округу відноситься до посад органів місцевого самоврядування.
Розпорядженням сільського голови Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області № 14-ос від 29 березня 2024 року ОСОБА_4 з 29 березня 2024 року звільнено з займаної посади старости Сільцівського старостинського округу Велицької сільської ради за угодою сторін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді старости Сільцівського старостинського округу Велицької сільської ради, був суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, та відповідно до частини другої статті 45 цього Закону є суб`єктом декларування.
Отже, ОСОБА_4 як суб`єкт декларування мав обов`язок у визначеному законом порядку подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Рішенням Національного агентства від 10.06.2016 №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089, затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Частиною першою Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі. Декларація подається незалежно від того, перебуває суб`єкт декларування в Україні чи за її межами.
Проте, згідно із відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр), ОСОБА_4 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядуванн не подав, хоча зобов`язаний був подати, а саме декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2024 по 29.03.2024, а також щорічну за 2024 рік, шляхом заповнення відповідної форми на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Так, ОСОБА_4 , в порушення вказаних вище вимог законодавства, будучи в період з 21.11.2023 по 29.03.2024 старостою Сільцівського старостинського округу Велицької сільської ради, тобто будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про обов`язок подання до Реєстру декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, будучи належним чином попередженим щодо необхідності декларування шляхом заповнення відповідних відомостей на офіційному вебсайті НАЗК, маючи реальну та об`єктивну можливість, а також усі необхідні технічні умови для заповнення та подання такої декларації, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в порушення ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», умисно у період часу з 29.03.2024 по теперішній час не подав декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2024 по 29.03.2024 в строк до 29.04.2024 (включно), а також щорічну декларацію за 2024 рік в строк до 31.03.2025 (включно), шляхом заповнення такої на офіційному веб-сайті НАЗК.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину в скоєні кримінального правопорушення визнав повністю та показала, що як зазначено в обвинувальному акті він маючи обов`язок подати майнову декларацію забув це зробити.
У зв`язку з тим, що обвинувачений в судовому засіданні свою вину, в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, визнав повністю, суд розцінює його показання як об`єктивні, які відповідають фактичним обставинам і вважає достатнім розглянути справу без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалення вироку відповідно до ч.3 ст..349 КПК України.
Суд вважає, що події кримінального правопорушення мали місце, вина ОСОБА_4 доведена повністю, його діяльність слід кваліфікувати за ст. 366-3 КК України, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції".
Обговорюючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер скоєного кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, дані про особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, розкаявся, що судом враховується як обставини які пом`якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
ОСОБА_4 , вчинив нетяжкий злочин пов`язаний з корупцією, має постійне місце проживання, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не судимий.
Разом із цим, суд враховує положення ст. 50 та ч.2 ст.65 КК України в яких зазначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Санкція ст. 366-3 КК України передбачає мінімальне покарання у виді штрафу від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 42500 грн. до 51000 грн., який відповідно до ч.1 ст.26 КВК України засуджений зобов`язаний сплатити у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.
В судовому засіданні, обвинувачений повідомив суду, що він не працює, є особою з інвалідністю 3 групи та отримаю пенсію в районі 3000 грн., тому не спроможний сплатити штраф, разом із цим просить призначити йому громадські роботи.
Отже за відсутності реального доходу та наведених обставин, дає суду підстави вважати, що призначення покарання у виді штрафу навіть в мінімальній межі кримінального закону, є для обвинуваченого надмірним тягарем, яке він не зможе виконати з об`єктивних причин та застосування покарання у виді штрафу не буде ефективним заходом примусу для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Тому, призначення покарання у виді громадських робіт є тим необхідним да дієвим заходом примусу для виправлення ОСОБА_4 , а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувано. Клопотань про застосування запобіжного заходу від прокурора не надходило.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375 КПК України суд - ,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 366-3 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин з позбавленням права обіймати посади з виконання функцій держави або місцевого самоврядування на строк 1 рік.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити після його проголошення учасникам.
Головуючий:ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua