Суд: Володимирський міський суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №154/3932/26
Суддя: Мушкет О. О.
154/3932/26
2/154/2125/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого — судді Мушкета О.О.,
за участю секретаря судових засідань Тивонюк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 (до шлюбу — ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 347442884 від 15 грудня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 15 грудня 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 347442884, відповідно до якого останній надано кредит у розмірі 13 660 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Первісний кредитор виконав свої зобов`язання, перерахувавши на банківську картку відповідача грошові кошти в розмірі 13 660 грн.
Проте, відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.
На підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру прав вимоги № 85 від 23 червня 2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги за зазначеним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс».
Надалі, відповідно до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та реєстру прав вимоги № 6 від 15 липня 2021 року, право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
На підставі договору факторингу № 06/12/2021-01 від 06 грудня 2021 року та відповідного реєстру боржників право вимоги за кредитним договором відповідача набуло ТОВ «ФК «ЕЙС».
Згідно з наданим розрахунком заборгованість відповідача становить 37 176 грн 41 коп., з яких:3 658 грн 60 коп. — заборгованість за основною сумою кредиту; 23 517 грн 81 коп. — заборгованість за процентами.
У зв`язку з викладеним представник позивача просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 17 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Представником відповідача, адвокатом Таращук О.В., документи про підтвердження повноважень якої містяться в матеріалах справи 13.10.2026 через систему «Електронний суд» подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що відповідачем здійснено платежі за кредитним договором на загальну суму 15 632 грн, що перевищує суму отриманого кредиту, а тому вважає, що кредитне зобов`язання відповідачем виконане, а позивачем не доведено наявності непогашеної заборгованості.
Крім того, представник відповідача заперечує правомірність нарахування процентів після закінчення визначеного кредитним договором 30-денного строку кредитування, вказує на відсутність належних доказів погодження продовження строку кредитування, незаконність нарахувань за підвищеними процентними ставками та неправильне зарахування здійснених платежів.
Також посилається на недоведеність переходу права вимоги до позивача, заявляє про застосування позовної давності та заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.
Представником позивача Сахаровою О.І., документи про підтвердження повноважень якої також містяться в матеріалах справи подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідачем не спростовано факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Вказує, що здійснені відповідачем платежі були спрямовані переважно на погашення процентів відповідно до умов кредитного договору, а бухгалтерське списання заборгованості первісним кредитором не свідчить про припинення кредитного зобов`язання.
Крім того, представник позивача посилається на умови пунктів 4.2–4.4 договору, які передбачають нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, у тому числі як відповідальність відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Вважає, що нарахування процентів здійснено правомірно, а перехід права вимоги підтверджено належними договорами факторингу та реєстрами боржників.
Надалі представником відповідача — двокатом Таращук О.В. подано заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримано раніше висловлену позицію, наголошено на недоведеності заявленого розміру заборгованості, неможливості безпідставного нарахування процентів поза межами строку кредитування та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду.
Також представник відповідача звертає увагу на суперечності між документами кредитора щодо погоджених процентних ставок та фактично здійснених нарахувань.
Представником позивача подано додаткові письмові пояснення від 19 жовтня 2026 року, в яких повторно обґрунтовано заявлені вимоги, наведено доводи щодо правомірності нарахування процентів, переходу права вимоги та відшкодування витрат на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляла.
Представник відповідача, адвокат Таращук О.В., у судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, просила врахувати заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
З урахуванням поданих учасниками справи заяв суд вважає можливим провести розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши доводи позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень та додаткових пояснень, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 15 грудня 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 347442884, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 13 660 грн строком на 30 днів.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору строк його дії та строк кредитування становили 30 днів.
Пунктом 1.4 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 0,75 відсотка від суми кредиту за кожний день користування коштами протягом визначеного договором строку кредитування.
Кредитний договір укладений в електронній формі шляхом акцепту позичальником пропозиції кредитодавця з використанням одноразового ідентифікатора M7J8X95B.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом акцепту електронної оферти, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підписання електронного правочину.
Наявні в матеріалах справи документи містять відомості щодо оформлення відповідачем кредиту, використання одноразового ідентифікатора та перерахування кредитних коштів.
Крім того, факт фактичного надання кредиту підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 02 жовтня 2026 року та доданою банківською випискою, відповідно до яких 15 грудня 2019 року на банківську картку, емітовану на ім`я відповідача, зараховано 13 660 грн.
Суд враховує також надані банком відомості щодо фінансового номера телефону відповідача.
У сукупності зазначені докази підтверджують факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.
Крім того, здійснення відповідачем платежів у січні–березні 2020 року узгоджується з фактом виконання нею зобов`язань за кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено платежі: 14 січня 2020 року — 3 074 грн; 16 лютого 2020 року — 6 717 грн; 13 березня 2020 року — 3 200 грн; 16 березня 2020 року — 2 641 грн. Загальна сума внесених платежів становить 15 632 грн.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що здійснення платежів у сумі, більшій за початковий розмір кредиту, саме собою доводить повне погашення основного боргу.
Кредитне зобов`язання передбачало не лише повернення отриманих коштів, а й сплату правомірно нарахованих процентів.
Тому питання належного виконання договору необхідно вирішувати з урахуванням розміру законних процентних нарахувань та правильної черговості погашення зобов`язань.
Разом із тим суд не може погодитися і з наданим позивачем розрахунком у частині зарахування майже всієї суми внесених платежів виключно на погашення процентів.
Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що з 15 632 грн платежів на погашення основного боргу зараховано лише 1 грн 40 коп., тоді як 15 630 грн 60 коп. віднесено на погашення процентів.
Проте, правильність зазначеного розподілу безпосередньо залежить від правомірності нарахованих процентів.
Судом встановлено, що довідка ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі містить відомості про три продовження строку кредитування.
Зокрема, 14 січня 2020 року строк кредитування продовжено на 30 днів із застосуванням процентної ставки 1,49 відсотка на день.
13 лютого 2020 року строк кредитування продовжено на 29 днів із застосуванням процентної ставки 1,19 відсотка на день.
13 березня 2020 року строк кредитування продовжено на 30 днів із застосуванням процентної ставки 0,75 відсотка на день.
Таким чином, матеріали справи містять відомості про погодження сторонами продовження строку кредитування після закінчення початкових 30 днів.
Зазначені відомості також узгоджуються з фактом здійснення відповідачем платежів у відповідні періоди.
Тому доводи представника відповідача про те, що кредитування за будь-яких обставин обмежувалося виключно первісним 30-денним строком, суд відхиляє.
Водночас, суд звертає особливу увагу на невідповідність процентних ставок, зазначених у довідці про пролонгації, фактичним нарахуванням, наведеним у розрахунку заборгованості.
Так, після продовження строку кредитування 13 лютого 2020 року за ставкою 1,19 відсотка на день кредитор продовжував нараховувати проценти в розмірі близько 203 грн. 52 коп. на день, що математично відповідає ставці близько 1,49 відсотка.
Натомість за ставкою 1,19 відсотка від залишку кредиту 13 658 грн 99 коп. розмір щоденних процентів мав становити приблизно 162 грн 54 коп.
Аналогічна невідповідність встановлена після продовження строку кредитування 13 березня 2020 року.
Згідно з довідкою, на цей період погоджено ставку 0,75 відсотка на день, тоді як у розрахунку з 17 березня 2020 року наведено щоденні нарахування в розмірі 183 грн 03 коп.
Зазначена сума відповідає ставці приблизно 1,34 відсотка на день від залишку основного боргу.
Натомість застосування ставки 0,75 відсотка до залишку кредиту 13 658 грн 60 коп. відповідало б нарахуванню близько 102 грн 44 коп. на день.
Наведені розбіжності не можуть бути пояснені округленням сум процентів.
Суд виходить із того, що погодження певної процентної ставки повинно підтверджуватися відповідними умовами договору або належним чином оформленими змінами до нього.
Натомість, наданий позивачем розрахунок не містить достатнього пояснення правових підстав застосування інших, вищих процентних ставок протягом відповідних періодів пролонгації.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування зазначених обставин покладається на позивача.
Суд не може вважати заявлену заборгованість доведеною лише з огляду на наявність складеного кредитором розрахунку, якщо цей розрахунок суперечить іншим документам того самого кредитора.
Водночас суд враховує посилання представника позивача на пункти 4.2–4.4 кредитного договору.
Пунктом 4.2 передбачено, що в разі користування кредитом понад погоджений строк за визначених договором умов застосовується ставка 1,70 відсотка на день.
Пунктом 4.3 передбачено поширення відповідного порядку на період фактичного користування кредитними коштами.
Пункт 4.4 визначає проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, як проценти за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.
Отже, договір дійсно містить умову про відповідальність за прострочення грошового зобов`язання.
Тому, доводи представника відповідача про повну відсутність такої умови не відповідають змісту договору.
Однак, наявність відповідного положення не означає безумовної правомірності всіх здійснених на його підставі нарахувань.
Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, щодо необхідності розмежування процентів за правомірне користування кредитом та процентів як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Право кредитодавця нараховувати звичайні договірні проценти припиняється після закінчення погодженого строку кредитування.
Після цього, права та інтереси кредитодавця можуть захищатися відповідно до статті 625 ЦК України, однак із дотриманням імперативних норм законодавства.
Разом з тим, особливе значення для цієї справи, на думку суду, мають законодавчі обмеження відповідальності позичальників у період карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Законом України № 533-IX від 17 березня 2020 року розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6.
Зазначеною нормою передбачено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит протягом визначеного законом періоду, в тому числі від неустойки та інших платежів, передбачених договором за прострочення.
При цьому, законодавець прямо передбачив поширення відповідного регулювання також на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування».
Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року встановлено, що дія пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на всі договори про споживчий кредит.
Законом України № 591-IX від 13 травня 2020 року продовжено період звільнення від відповідальності за прострочення до останнього календарного дня місяця, у якому завершувався карантин.
Таким чином, законодавство передбачало спеціальне звільнення споживачів від відповідальності за прострочення кредитних зобов`язань протягом відповідного карантинного періоду.
Суд враховує, що кредитний договір укладено з фізичною особою, кредитні кошти надані без визначеної конкретної мети, а матеріали справи не містять підтвердження використання отриманих коштів для здійснення підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Наявне в пункті 4.14 договору стандартне формулювання про отримання кредиту не на споживчі цілі суд оцінює в сукупності з іншими умовами договору та фактичними обставинами надання кредиту.
За відсутності доказів професійного або підприємницького використання кредитних коштів суд виходить зі споживчого характеру відповідних правовідносин.
При цьому початковий 30-денний строк кредитування сам по собі не виключає застосування спеціального карантинного захисту з огляду на прямі положення пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».
Суд також ураховує, що відповідно до змісту пункту 4.4 договору сам кредитодавець визначив післястрокові проценти як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.
За таких обставин, нарахування зазначеної договірної відповідальності протягом періоду, охопленого спеціальним законодавчим звільненням, суперечить імперативним положенням законодавства.
Відтак, суд не вбачає підстав для стягнення процентів, нарахованих після завершення останнього погодженого строку кредитування як відповідальність за прострочення.
При цьому, суд розмежовує такі проценти та звичайні проценти, нараховані протягом належно підтверджених періодів кредитування, оскільки останні мають іншу правову природу.
Суд також критично оцінює передбачений пунктом 4.2 договору механізм ретроспективного застосування ставки 1,70 відсотка на день до попередніх періодів, за які сторонами були визначені інші ставки.
Застосування такого механізму не може бути підставою для обходу імперативних обмежень відповідальності за прострочення або для безумовного збільшення вже визначених за погодженими умовами процентних зобов`язань.
За наведених обставин, суд не приймає розрахунок позивача в частині процентів, нарахованих за ставками, які не узгоджуються з підтвердженими умовами пролонгацій, а також у частині післястрокових процентів як відповідальності за прострочення.
Окремо суд оцінює нарахування 1 857 грн 60 коп., здійснене ТОВ «Таліон Плюс» за період із 24 червня до 01 липня 2020 року.
Оскільки зазначені проценти нараховані після закінчення підтвердженого строку кредитування, а їх правова природа пов`язана з простроченням виконання грошового зобов`язання, підстав для їх стягнення за умов установленого спеціального законодавчого звільнення суд не вбачає.
Відступлення права вимоги не наділяє нового кредитора більшим обсягом прав порівняно з правами первісного кредитора.
За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу таких прав.
Таким чином, набуття права вимоги ТОВ «Таліон Плюс», а надалі іншими фінансовими компаніями, не створювало підстав для нарахування платежів, стягнення яких обмежувалося законом.
Перевіряючи правильність розрахунку заборгованості, суд виходить із підтверджених умов первісного договору та наведених у довідці кредитора умов трьох пролонгацій, а також враховує фактично здійснені відповідачем платежі на загальну суму 15 632 грн.
За розрахунком, здійсненим із застосуванням ставок 0,75, 1,49, 1,19 та 0,75 відсотка на день відповідно до погоджених періодів кредитування, загальний розмір нарахованих процентів становить 16 627 грн 76 коп.
З внесених відповідачем 15 632 грн у погашення правомірно нарахованих процентів враховується 14 159 грн 69 коп., а в погашення основної суми кредиту — 1 472 грн 31 коп.
За такого розрахунку залишок основного боргу становить 12 187 грн 69 коп., а залишок процентів — 2 468 грн 07 коп.
Загальна сума непогашеної заборгованості за підтвердженими періодами кредитування становить 14 655 грн 76 коп.
Суд виходить із зарахування здійснених відповідачем платежів у погашення правомірно нарахованих процентів, а решти — в погашення основного боргу, без включення до складу належних до сплати сум платежів, законність яких не підтверджена.
При цьому суд ураховує положення статті 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням, а також особливості правового регулювання короткострокового кредитування, чинного на момент виникнення правовідносин.
Зазначений перерахунок не передбачає стягнення процентів за користування кредитними коштами після закінчення останнього погодженого строку кредитування.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в розмірі 14 655 грн 76 коп.
У стягненні решти заявленої заборгованості в розмірі 22 520 грн 65 коп. слід відмовити.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про повне припинення кредитного зобов`язання, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами виконання всіх передбачених законом і договором грошових зобов`язань.
Водночас суд частково погоджується із запереченнями щодо неправомірності окремих процентних нарахувань та неправильного розподілу здійснених платежів.
Щодо доводів представника відповідача про недоведеність переходу права вимоги суд зазначає таке.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтями 1077, 1078 ЦК України врегульовано правовідносини за договором факторингу, в тому числі можливість відступлення права грошової вимоги.
Матеріали справи містять договори факторингу, реєстри прав вимоги та інші документи, з яких убачається послідовне передання права вимоги за кредитним договором № 347442884 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС».
У відповідних документах визначено боржника, номер кредитного договору та суму переданої вимоги.
Та обставина, що первісний рамковий договір факторингу укладено до виникнення конкретного кредитного зобов`язання, не є самостійною підставою для висновку про недійсність відступлення права вимоги, оскільки стаття 1078 ЦК України допускає відступлення майбутньої грошової вимоги.
У даній справі конкретну вимогу індивідуалізовано у відповідному реєстрі після укладення кредитного договору.
За таких обставин суд вважає перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС» доведеним, а доводи представника відповідача в цій частині — необґрунтованими.
Водночас до позивача перейшло право вимоги лише в законному обсязі, а тому саме по собі підтвердження факторингу не є підставою для задоволення позову в повному розмірі.
Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому під час визначення перебігу позовної давності необхідно враховувати законодавчі особливості, запроваджені на період карантину та воєнного стану.
Відповідні зміни до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України впливали на перебіг установлених законом строків, у тому числі строків позовної давності.
Крім того, представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив наводить розрахунок, згідно з яким після врахування законодавчих особливостей перебігу позовної давності її закінчення припадає на червень 2028 року.
Таким чином, навіть за наведеною стороною відповідача правовою позицією станом на дату звернення позивача до суду у 2026 році загальний строк позовної давності не закінчився.
Суд також враховує наявність у матеріалах справи відомостей про здійснення відповідачем платежів та продовження строку кредитування, що мають значення для визначення початку перебігу позовної давності щодо відповідних зобов`язань.
За таких обставин, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України, суд не встановив.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.
З огляду на те, що заявлені вимоги задоволено в розмірі 14 655 грн 76 коп. із заявлених 37 176 грн 41 коп., частка задоволених вимог становить 39,42 відсотка.
Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 049 грн 58 коп.
Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. суд ураховує надані позивачем договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду, акт приймання-передачі послуг та відповідні розрахункові документи.
Представник відповідача заперечує проти стягнення цих витрат, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, типовий характер позовної заяви та обсяг фактично наданих послуг.
Відповідно до статті 137 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує складність справи, виконані адвокатом роботи, час, витрачений на їх виконання, обсяг наданих послуг та співмірність відповідних витрат.
Суд ураховує, що справа стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, значна частина позовної заяви має стандартний характер, однак підготовка процесуальних документів та витребування банківських доказів були пов`язані з розглядом конкретної справи.
З огляду на характер спору, обсяг виконаних робіт, заявлені відповідачем заперечення щодо співмірності витрат суд вважає обґрунтованим визначення розумного розміру витрат на правничу допомогу для їх подальшого розподілу в сумі 5 000 грн.
Оскільки позов задоволено частково, пропорційно задоволеним вимогам із відповідача підлягає стягненню 1 971 грн 11 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 14 655 грн 76 коп. заборгованості за кредитним договором, 1 049 грн 58 коп. судового збору та 1 971 грн 11 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 11, 12, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 534, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 273, 274–279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 (до шлюбу — ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (до шлюбу — ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором № 347442884 від 15 грудня 2019 року в загальному розмірі 14 655 (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 76 копійок, з яких: 12 187 (дванадцять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 69 копійок — заборгованість за основною сумою кредиту; 2 468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 07 копійок — заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості — відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (до шлюбу — ОСОБА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1 049 (одна тисяча сорок дев`ять) гривень 58 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (до шлюбу — ОСОБА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 971 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна) гривня 11 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у випадках, передбачених статтею 354 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13 .
Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13 .
Відповідач: ОСОБА_1 (до шлюбне прізвище - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Представник відповідача: ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2
Суддя Олександр МУШКЕТ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua