Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №380/15575/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №380/15575/26

Суддя: Морська Галина Михайлівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 рокусправа № 380/15575/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконними та скасувати: наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 320 від 01 липня 2026 року «Про підсумки несення служби в підрозділах військової частини НОМЕР_1 за червень 2026 року та застосування заохочень і накладання дисциплінарних стягнень» в частині накладення на командира роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «ДОГАНА».

Ухвалою від 31.07.2026 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти матеріально-технічного забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2026 року №320 «Про підсумки несення служби в підрозділах військової частини НОМЕР_1 за червень 2026 року та застосування заохочень і накладання дисциплінарних стягнень» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за начебто бездіяльність та відсутність контролю за видачею і зберіганням озброєння.

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення стали результати перевірки місць зберігання зброї, оформлені актом від 24 червня 2026 року №11/18/6А, яким зафіксовано відсутність реєстраційного номера у книзі видачі зброї та боєприпасів, порушення порядку ведення записів, а також відсутність записів командира підрозділу у книзі огляду та перевірки озброєнь №11/8/6 починаючи з 01 липня 2025 року.

Не погоджуючись із накладеним дисциплінарним стягненням, 03 липня 2026 року ОСОБА_1 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про скасування наказу в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності, у якому заперечував наявність своєї вини та зазначав, що виявлені недоліки не свідчать про неналежне виконання ним службових обов`язків.

Однак за результатами розгляду поданого рапорту 10 липня 2026 року командиром військової частини НОМЕР_1 було накладено резолюцію про відмову в його задоволенні, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності залишився чинним.

Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2026 року №320 у частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани незаконним та необґрунтованим, прийнятим без належного встановлення фактичних обставин, доведення його вини та з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позовні вимоги.

11.08.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 04.10.2024, а з 03.03.2025 обіймає посаду командира роти матеріально-технічного забезпечення, у зв`язку з чим несе відповідальність за стан і збереження озброєння, боєприпасів, їх належний облік та контроль за використанням.

Зазначив, що 24.06.2026 за результатами перевірки місць зберігання зброї складено акт №11/18/6А, яким у підрозділі позивача встановлено три порушення: ведення книги видачі зброї та боєприпасів без реєстраційного номера; відсутність записів командира підрозділу у книзі огляду та перевірки озброєнь №11/8/6 починаючи з 01.07.2025; невнесення до книги видачі зброї серійного номера автомата АК-74.

На підставі зазначеного акта наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 №320 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за бездіяльність та відсутність контролю за видачею і зберіганням озброєння.

Обґрунтовуючи правомірність накладеного стягнення, відповідач послався на пункт 4 розділу І Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359, а також статті 16, 17, 111 та 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Зауважив, що командир роти зобов`язаний особисто перевіряти наявність і комплектність зброї та боєприпасів, організовувати їх належне зберігання й облік, не менше одного разу на місяць перевіряти їх стан та фіксувати результати перевірок у відповідній книзі.

Щодо доводів позивача про те, що книгу видачі зброї та боєприпасів було заведено його попередником у жовтні 2024 року, відповідач зазначив, що з моменту призначення на посаду командира роти ОСОБА_1 прийняв відповідальність за стан справ, облік та діловодство підрозділу. Водночас усні доповіді про відсутність реєстраційного номера та спроби зареєструвати книгу заднім числом не звільняли його від виконання службових обов`язків. На думку відповідача, позивач повинен був подати письмовий рапорт командиру військової частини або завести нову книгу з дотриманням установленого порядку реєстрації.

Стосовно відсутності серійного номера автомата АК-74 відповідач заперечив посилання позивача на відповідальність чергового роти за правильність видачі зброї та внесення відповідних записів. Вказав, що навіть якщо безпосереднє внесення записів здійснює черговий роти, командир підрозділу відповідно до статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний контролювати правильність видачі та збереження озброєння. Саме відсутність такого контролю, на переконання відповідача, призвела до неналежного ведення облікової документації.

Щодо відсутності записів у книзі огляду та перевірки озброєнь відповідач зазначив, що відсутність у підрозділі матеріально відповідальної особи не звільняла позивача від обов`язку особисто проводити щомісячні перевірки та фіксувати їх результати. Вважав, що за таких обставин позивач повинен був забезпечити посилений контроль за наявністю, станом та обліком озброєння, а не залишати відповідну документацію без записів.

Крім того, відповідач наголосив, що призначення службового розслідування перед накладенням дисциплінарного стягнення відповідно до статей 83, 84 та 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України є правом, а не обов`язком командира. Оскільки виявлені порушення були зафіксовані актом перевірки від 24.06.2026 №11/18/6А, підстав для проведення окремого службового розслідування, на думку відповідача, не було.

Також зазначив, що в умовах воєнного стану належне виконання військовослужбовцями статутних обов`язків та дотримання військової дисципліни мають особливе значення, а порушення порядку обліку бойової зброї створюють передумови для втрати контролю над нею та становлять загрозу безпеці військової служби. При цьому фактична втрата чи викрадення зброї не є обов`язковою умовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Посилаючись на судову практику Верховного Суду у справах №460/13859/21 та №400/2521/23, відповідач вказав, що суд не повинен підміняти військове командування у здійсненні дискреційних повноважень щодо оцінки порушень військової дисципліни та обрання виду дисциплінарного стягнення за умови підтвердження відповідних порушень належними доказами.

Окремо відповідач зазначив, що 25.06.2026 позивачу було надано можливість надати пояснення щодо виявлених недоліків, після чого значну їх частину було усунуто. На думку відповідача, це свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для належного виконання позивачем службових обов`язків та підтверджує неналежне ставлення останнього до служби.

Щодо дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідач послався на статтю 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зазначивши, що акт перевірки складено 24.06.2026, а наказ про накладення дисциплінарного стягнення видано 01.07.2026, тобто у межах установленого строку.

Також вказав, що 03.07.2026 позивач подав рапорт про скасування дисциплінарного стягнення, у якому виклав свої заперечення щодо виявлених порушень. Однак за результатами його розгляду 10.07.2026 командиром військової частини відмовлено в задоволенні рапорту у зв`язку з відсутністю поважних причин допущених порушень.

Відповідач наголосив, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховано характер та обставини виявлених порушень, їх можливі наслідки, тривалість військової служби позивача та рівень його знань щодо порядку несення служби. При цьому вважає, що допущені порушення зумовлені особистими низькими морально-діловими якостями капітана ОСОБА_1 .

З огляду на викладене відповідач вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 №320 у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани прийнятий правомірно, з дотриманням вимог законодавства, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши надані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 04.10.2024, а з 03.03.2025 обіймає посаду командира роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

24.06.2026 комісією військової частини НОМЕР_1 проведено перевірку місць зберігання зброї, за результатами якої складено акт №11/18/6А. Зі змісту зазначеного акта слідує, що комісією у присутності командира роти матеріально-технічного забезпечення капітана ОСОБА_1 проведена перевірка місць зберігання зброї.

Під час перевірки комісією здійснено звірку наявності майна номенклатури служби ракетно-артилерійського озброєння станом на 24.06.2026. Зокрема, в акті відображено, що за даними обліку та фактичної наявності за результатами звірки кількісних показників нестачі чи надлишку зазначеного майна не встановлено.

Водночас у таблиці акта, у графі «Результати огляду (перевірки), основні недоліки і зауваження», комісією зафіксовано недоліки щодо ведення документації з обліку зброї. Зокрема, у відповідній графі зазначено:

«...1. Виявлена книга видачі зброї та боєприпасів без номера реєстрації, в якій записи ведуться з порушеннями. Виявлено відсутність записів у книзі огляду та перевірки озброєнь №11/8/6 від 25.03.25 починаючи від 01.07.25 записи командира підрозділу відсутні.

2. Книга видачі зброї та боєприпасів без номера реєстрації від 10.10.2024...».

У графі щодо строків усунення недоліків міститься вказівка надати відповідь до 26.06.2026.

У нижній частині акта зазначено, що з результатами перевірки ознайомлений командир роти матеріально-технічного забезпечення капітан ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис від 24.06.2026.

26.06.2026 капітан ОСОБА_1 подав начальнику служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 письмові пояснення щодо недоліків, виявлених під час перевірки стану, обліку та зберігання зброї і боєприпасів у роті матеріально-технічного забезпечення.

У зазначених поясненнях позивач щодо записів невстановленого зразка зазначив:

«Щодо записів невстановленого зразка: даний факт мав місце через неуважність під час ведення поточної документації та недостатній контроль за дотриманням вимог інструкцій з ведення обліку».

Стосовно відсутності записів у книзі огляду та перевірки зброї командиром підрозділу позивач пояснив:

«Щодо відсутності записів у книзі огляду та перевірки зброї командиром підрозділу: огляди зброї фактично проводилися, але результати не були вчасно задокументовані».

Щодо відсутності запису номера зброї сержанта ОСОБА_2 від 08.12.2025 позивач зазначив:

«Щодо відсутності запису номера зброї сержанта ОСОБА_2 від 08.12.2025 року: порушення допущено черговим підрозділу через поспіх отримання зброї особовим складом для заступання в добовий наряд».

Стосовно відсутності реєстраційного номера та нумерації сторінок у книзі обліку зброї позивач пояснив:

«Щодо відсутності реєстраційного номера та нумерації сторінок у книзі обліку зброї: книга була отримана та заведена попереднім командиром підрозділу, тому зареєструвати її було не можливо із-за неспівпадіння дати реєстрації та дати запису видачі зброї особовому складу, через завантаженість іншими завданнями не була вчасно пронумерована».

Крім того, у цих поясненнях позивач повідомив про усунення виявлених недоліків, зазначивши:

«На цей час усі зазначені недоліки повністю усунуто».

Як заходи, вжиті для усунення недоліків, позивач навів:

«- Проведено додаткове заняття з відповідальними особами щодо правил ведення військової документації.

- Книга обліку зброї заведена нова, пронумерована, прошнурована та зареєстрована».

На завершення пояснень позивач зазначив:

«У подальшому зобов`язуюсь посилити контроль за діями підлеглого особового складу, не допускати подібних порушень та суворо дотримуватися вимог інструкцій щодо поводження з військовою документацією».

01.07.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №320 «Про підсумки несення служби в підрозділах військової частини НОМЕР_1 за червень 2026 року та застосування заохочень і накладання дисциплінарних стягнень».

У вступні частині наказу зазначено, що його видано за результатами аналізу службової діяльності та порядку несення внутрішньої служби у підрозділах військової частини НОМЕР_1 з метою підтримання статутного порядку, надійного збереження та охорони зброї і боєприпасів, а також безумовного виконання військовослужбовцями вимог Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5 наказу №320 передбачено накладення за червень 2026 року дисциплінарних стягнень у вигляді догани на військовослужбовців підпорядкованих підрозділів.

Щодо позивача в наказі зазначено:

«За порушення вимог статті 112 розділу 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 29 червня 2005 року №359 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання в кімнатах для зберігання зброї та використання зброї і боєприпасів у Збройних Силах України", а саме "бездіяльність командира підрозділу, відсутній контроль за видачею та зберіганням озброєння", та відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України розділу 3 статті 45:

командиру роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_3 ».

Отже, безпосередньо в наказі №320 підставою застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани визначено порушення статті 112 розділу 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та наказу Міністерства оборони України від 29.06.2005 №359, яке командир військової частини пов`язав із «бездіяльністю командира підрозділу» та «відсутністю контролю за видачею та зберіганням озброєння».

03.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, у якому просив перевірити обставини притягнення його до дисциплінарної відповідальності та скасувати накладену догану.

У рапорті позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 №320 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за «бездіяльність, відсутній контроль за видачею та зберіганням озброєння», а підставою для цього став акт №11/18/6А перевірки місць зберігання зброї від 24.06.2026.

Щодо книги видачі зброї та боєприпасів без реєстраційного номера позивач у рапорті пояснив, що її було заведено попереднім командиром підрозділу 10.10.2024.

Зазначив: «...Книга видачі зброї та боєприпасів була заведена та розпочата 10 жовтня 2024 року моїм попередником. Відповідно, обов`язок щодо належного надання книги до служби діловодства (канцелярії) для присвоєння реєстраційного номера лежав на особі, яка її заводила. Прийнявши посаду та виявивши відсутність реєстраційного номера на вказаній книзі, я не приховав цей факт, а спробував зареєструвати вказану книгу. Для цього я звернувся у відділ персоналу та стройовий військової частини НОМЕР_1 з даним недоліком, про що мені повідомили, що заднім числом книгу зареєструвати не можуть. Також про даний недолік я усно доповів начальнику служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_4 ...».

Щодо відсутності запису серійного номера автомата АК-74 під час його видачі позивач заперечив свою вину та зазначив, що відповідно до статті 293 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, саме черговий роти відповідає за правильність видачі зброї та особисто здійснює записи у книгу видачі.

При цьому позивач пояснив, що не мав об`єктивної фізичної можливості контролювати внесення черговим кожного окремого запису безпосередньо в момент видачі зброї особовому складу, та зазначив, що накладення на нього стягнення за дії інших осіб суперечить статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Стосовно відсутності записів у книзі огляду та перевірки озброєнь №11/8/6 позивач у рапорті пояснив, що метою ведення цієї книги є фіксація недоліків для їх подальшого усунення відповідальними підлеглими особами. Зазначив: «...Станом на 01 липня 2025 року посадова особа підрозділу, яка згідно з посадовими обов`язками безпосередньо матеріально відповідає за КЗЗ та зобов`язана усувати виявлені недоліки, була відсутня у підрозділі. За умови відсутності таких обставин, внесення запису перетворюється б на формальність, де командир підрозділу змушений записати зауваження самому собі та самостійно його виправляти у журналі контролю. Нагляд та фактичний контроль за збереженням майна мною здійснювався безпосередньо, а відсутність формального запису за вказаних обставин не призвела до жодних негативних наслідків для служби...».

10.07.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 03.07.2026, за результатами чого на ньому проставлено резолюцію про відмову в задоволенні порушеного питання.

Не погодившись із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 №320 у частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, а держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на військовій службі.

Правове регулювання проходження громадянами України військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", статтею 2 якого визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній з обороною України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців, їх взаємовідносини та правила внутрішнього порядку у військовій частині визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - СВС ЗСУ).

Відповідно до статті 3 СВС ЗСУ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб, пов`язаній із захистом України, а порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 26 СВС ЗСУ передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно з законом, а статтею 28 СВС ЗСУ встановлено принцип єдиноначальності, який полягає, зокрема, у наділенні командира (начальника) правом одноособово приймати рішення, віддавати накази та забезпечувати їх виконання, керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 11 СВС ЗСУ визначено основні обов`язки військовослужбовців, зокрема сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) та додержуватися військової дисципліни.

Частиною першою статті 14 СВС ЗСУ встановлено, що з питань службового та особистого характеру військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до статті 16 СВС ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, які визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, і встановлюються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За змістом статей 30 та 31 СВС ЗСУ начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою; найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.

Статтями 35 та 36 СВС ЗСУ передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, можуть віддаватися одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку, при цьому наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно зі статтею 37 СВС ЗСУ військовослужбовець після отримання наказу відповідає "Слухаюсь" і виконує його, має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ, зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові про виконання або невиконання наказу, вказавши причини невиконання чи несвоєчасного (неповного) виконання, а якщо військовослужбовець розуміє, що неспроможний виконати наказ своєчасно, він зобов`язаний доповісти про це негайно.

Сутність військової дисципліни, права командирів щодо застосування дисциплінарних стягнень та порядок їх накладення визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна є одним з вирішальних факторів бойової готовності та боєздатності військ і полягає у суворому й точному додержанні всіма військовослужбовцями порядку та правил, встановлених законодавством та військовими статутами.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту кожний військовослужбовець повинен додержуватися Конституції та законів України, виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників), а поведінка військовослужбовця має сприяти зміцненню військової дисципліни та правопорядку.

Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника, а статтею 6 Дисциплінарного статуту визначено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу, при цьому наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк, а відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

За змістом статті 45 Дисциплінарного статуту в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків або порушення військової дисципліни командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Види дисциплінарних стягнень визначені статтею 48 Дисциплінарного статуту, серед яких і догана (пункт "б"), а стаття 54 Дисциплінарного статуту визначає обсяг дисциплінарної влади командирів окремих військових частин щодо накладення таких стягнень.

Статтею 83 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають його військовому званню та дисциплінарній владі командира.

Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування для з`ясування причин та умов правопорушення і ступеня вини військовослужбовця.

За частиною першою статті 86 цього Статуту рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається лише за умови повної доведеності вини. Під час обрання виду стягнення відповідно до частини другої статті 86 ураховуються характер і обставини правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, тривалість військової служби та рівень знань про порядок її проходження.

Строки накладення дисциплінарних стягнень установлено статтею 87 Дисциплінарного статуту. За частиною першою цієї статті стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а в разі проведення службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення; при обчисленні цих строків не враховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Частина друга статті 87 установлює, що стягнення не може бути накладене після спливу 6 місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).

За пунктом 1 розділу II цього Порядку службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків.

Пункт 2 розділу II передбачає, що службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини й умови правопорушення, ступінь вини, розмір матеріальної шкоди та інші істотні обставини не потребують додаткового встановлення (уточнення) або якщо їх уже встановлено під час інспектування, інвентаризації, аудиту чи за рішенням суду.

Зменшення розміру щомісячної премії військовослужбовця врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу XVI цього Порядку командири (начальники) військових частин мають право щомісяця преміювати військовослужбовців відповідно до їхнього особистого внеску в загальні результати службової діяльності. Абзацом другим пункту 4 розділу XVI передбачено виплату премії в розмірі 90 відсотків установленого розміру в разі накладення протягом місяця однієї догани, а абзацом четвертим - виплату в розмірі 60 відсотків у разі накладення протягом місяця двох доган.

Суд зазначає, що предметом судового контролю в цій справі є не абстрактна оцінка дотримання позивачем військової дисципліни під час проходження військової служби загалом, а перевірка того, чи були на момент видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 №320 наявні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджували б вчинення ОСОБА_1 конкретного дисциплінарного проступку, що полягав, за формулюванням спірного наказу, у «бездіяльності командира підрозділу» та «відсутності контролю за видачею та зберіганням озброєння», а також доводили б його вину у відповідному порушенні та обґрунтованість застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Щодо відсутності реєстраційного номера книги видачі зброї та боєприпасів.

Судом встановлено, що однією з підстав накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани стала відсутність реєстраційного номера книги видачі зброї та боєприпасів, виявлена під час перевірки місць зберігання зброї 24.06.2026 та зафіксована в акті №11/18/6А.

Зокрема, в акті перевірки зазначено: «Виявлена книга видачі зброї та боєприпасів без номера реєстрації, в якій записи ведуться з порушеннями».

Надаючи письмові пояснення від 26.06.2026 щодо виявленого недоліку, позивач зазначив, що відповідна книга була заведена його попередником 10.10.2024, а тому обов`язок щодо її подання до служби діловодства для присвоєння реєстраційного номера, на його думку, покладався саме на особу, яка її завела.

Суд погоджується із позивачем, що книга видачі зброї та боєприпасів була заведена 10.10.2024, тобто до призначення ОСОБА_1 на посаду командира роти матеріально-технічного забезпечення, яку він обіймає з 03.03.2025. Разом із тим, на думку суду, ця обставина не звільняла позивача від обов`язку забезпечувати належний стан обліку озброєння після прийняття ним посади.

Так, відповідно до статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти відповідає за стан і збереження озброєння та боєприпасів роти, а також зобов`язаний організовувати їх належне обслуговування та перевіряти не менше одного разу на місяць наявність, стан та облік відповідного майна.

Отже, після призначення на посаду позивач був зобов`язаний забезпечувати належний стан облікової документації підрозділу, незалежно від того, ким саме вона була заведена.

При цьому суд бере до уваги, що позивач посилався на звернення до відділу персоналу та стройового військової частини НОМЕР_1 , однак матеріали справи не містять письмового звернення позивача з цього питання, відповіді або відмови у реєстрації книги, рапорту на ім`я командира військової частини чи інших доказів, які б підтверджували наведені ним обставини.

Так само позивачем не надано доказів того, що після повідомлення про неможливість реєстрації наявної книги він звертався до командира військової частини з відповідним рапортом або в інший документально підтверджений спосіб ініціював вирішення цього питання.

Крім того, посилання позивача на заведення нової, належним чином оформленої книги підтверджує лише повідомлення ним про усунення недоліку на момент надання пояснень, однак не спростовує факту відсутності реєстраційного номера у книзі, виявленої комісією під час перевірки 24.06.2026, та не підтверджує належного виконання позивачем своїх обов`язків до проведення цієї перевірки.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи позивача про відсутність його відповідальності за неналежне оформлення книги видачі зброї та боєприпасів є необґрунтованими. Факт заведення книги попереднім командиром не звільняв ОСОБА_1 від обов`язку забезпечити належний стан облікової документації після призначення на посаду, а твердження про звернення до відповідних посадових осіб та отримання відмови у реєстрації книги не підтверджені належними доказами. З огляду на це суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Щодо відсутності записів у книзі огляду та перевірки озброєння, суд зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки № 11/18/6А від 24 червня 2026 року, у книзі огляду та перевірки озброєння № 11/8/6 від 25 березня 2025 року відсутні записи командира підрозділу, починаючи з 01 липня 2025 року.

У рапорті від 03 липня 2026 року позивач пояснював, що посадова особа підрозділу, яка відповідно до посадових обов`язків безпосередньо матеріально відповідала за кімнату зберігання зброї та мала усувати виявлені недоліки, станом на 01 липня 2025 року була відсутня. На думку позивача, за таких обставин внесення записів до книги втратило б практичний зміст, оскільки він був би змушений фіксувати зауваження самому собі та самостійно їх усувати. Водночас позивач зазначав, що фактичний контроль за збереженням майна здійснював особисто, а відсутність відповідних записів не призвела до негативних наслідків для служби.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що обов`язок командира роти щодо перевірки наявності, стану та обліку озброєння, а також внесення результатів таких перевірок до відповідної книги прямо передбачений статтею 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому виконання такого обов`язку не залежить від наявності у підрозділі іншої посадової особи, відповідальної за кімнату зберігання зброї.

Отже, навіть за відсутності такої посадової особи позивач як командир роти був зобов`язаний особисто проводити передбачені статутом перевірки озброєння та відображати їх результати у книзі огляду та перевірки озброєння. Якщо ж відсутність відповідальної особи перешкоджала належній організації роботи підрозділу, позивач мав доповісти про це командиру військової частини та вжити заходів для вирішення питання щодо забезпечення виконання відповідних обов`язків.

Водночас матеріали справи не містять доказів звернення позивача до вищого командування з рапортами щодо відсутності відповідальної посадової особи або повідомлення про неможливість належного ведення книги огляду та перевірки озброєння. Також позивачем не надано доказів проведення ним щомісячних перевірок озброєння, результати яких, попри відсутність відповідальної посадової особи, могли бути відображені у відповідній книзі.

Суд також відхиляє аргумент позивача про те, що внесення записів мало б формальний характер. Адже призначення цієї книги полягає не лише у фіксації недоліків для їх подальшого усунення іншими військовослужбовцями, а й у документальному підтвердженні виконання командиром роти обов`язку щодо перевірки озброєння. Тому відсутність особи, яка мала б усувати виявлені недоліки, не звільняла позивача від обов`язку проводити перевірки та фіксувати їх результати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність записів у книзі огляду та перевірки озброєння з 01 липня 2025 року свідчить про невиконання позивачем покладеного на нього статутного обов`язку. Посилання на відсутність відповідальної посадової особи не спростовує цього порушення, оскільки позивач не був позбавлений можливості особисто здійснювати перевірки озброєння та належним чином оформлювати їх результати.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 320 від 01 липня 2026 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а відтак — про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua