Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №380/7515/26
Суддя: Морська Галина Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 рокусправа № 380/7515/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах за період з 26.02.2022 по 30.04.2022 року пропорційно часу участі — із розрахунку 1/6 від 1 000 000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди із розрахунку 1/6 від 1 000 000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях за період з 26.02.2022 по 30.04.2022 року (загалом за 64 підтверджених дні), відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 та на підставі Довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2026 року № 1897.
Ухвалою від 24.04.2026 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 26.04.2021 року по 21.08.2022 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. З початком повномасштабної збройної агресії російської федерації брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2022 року № 243 позивача виключено зі списків особового складу частини у зв`язку з направленням для подальшого проходження служби (навчання) до Національної академії Національної гвардії України. Тобто з 22.08.2022 і по теперішній час позивач продовжує безперервно проходити військову службу в статусі курсанта вищого військового навчального закладу.
26.03.2026 позивач звернувся до відповідача про нарахування та виплату винагороди на підставі Постанови № 153. Листом від 10.04.2026 року № 10/28/12-4748-2026 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті мотиваційної винагороди, мотивуючи тим, що дія Постанови № 153 поширюється на осіб, які "на момент набрання чинності цією постановою проходять військову службу".
Позивач вважає відмову протиправною та просить суд задовольнити позов.
Відповідач отримав через електронний кабінет копію позову 21.04.2026 та копію ухвали про відкриття провадження у справі – 24.04.2026, проте не скористався правом подання відзиву.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.
У період з 26.04.2021 по 21.08.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Із початком повномасштабної збройної агресії російської федерації позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що підтверджується Довідкою від 06.04.2026 № 1897, виданою Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до вказаної Довідки, ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях на території Київської області у період з 26.02.2022 по 30.04.2022 (загалом понад 60 днів).
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2022 № 243 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини у зв`язку з направленням для подальшого проходження служби (навчання) до Національної академії Національної гвардії України.
26.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги на підставі Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153.
Листом від 10.04.2026 №10/28/12-4748-2026 відповідач надав Довідку про безпосередню участь у бойових діях № 1897, проте відмовив у нарахуванні та виплаті мотиваційної винагороди.
Відмова мотивована наступним: «… Також повідомляємо, що вирішити питання про нарахування та виплати Вам одноразової грошової допомоги (надалі - Винагорода), передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (надалі - Постанова №153) на підставі лише довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не видається можливим. Зокрема, відповідно до Постанови №153 під виплату Винагороди підпадає визначена категорія осіб, які на момент набрання чинності цією постановою проходять військову службу, проте відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2022 №243 Ви були виключені зі списків особового складу військової частини…».
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі суд застосовує наступні правові норми.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
За положеннями частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (пункт 8 постанова №704).
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - постанова №153) погоджено реалізацію протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).
Пунктом 3 постанови №153 установлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Міністерство оборони;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Пунктом 4 постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Аналіз наведених положень свідчить, що право на отримання одноразової грошової винагороди виникає за одночасної наявності сукупності умов, до яких належать:
- належність особи до рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
- прийняття або призов особи на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років;
- проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025);
- безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; тривалість такої участі, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, або менше шести місяців у випадках, визначених абзацами третім і четвертим пункту 4 Постанови №153;
- відсутність визначених абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153 обставин, що виключають виплату винагороди.
Спірним питанням у цій справі є наявність у відповідача обов`язку виплатити позивачу одноразову грошову винагороду відповідно до Постанови №153, з урахуванням того, що позивач 22.08.2022 виключений із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України у зв`язку з направленням для подальшого проходження служби (навчання) до Національної академії Національної гвардії України.
Суд не заперечує, що позивач з 26.04.2021 і по теперішній час продовжує безперервно проходити військову службу, із 22.08.2022 - у статусі курсанта вищого військового навчального закладу, та є особою у віці до 25 років.
Також беззаперечним є факт, що ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях на території Київської області у період з 26.02.2022 по 30.04.2022.
Разом із тим суд зауважує, що станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) позивач виключений із особового складу ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, відтак право позивача на отримання грошової винагороди належить вирішувати військовому органу, у якому позивач проходив службу станом на 13.02.2025.
А документи, видані ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України є підставою для обґрунтування права позивача на таку одноразову грошову винагороду.
Суд зазначає, що у межах цієї справи суд не надає оцінку праву позивача на отримання одноразової грошової винагороди, оскільки позбавлений можливості встановити усі необхідні критерії, у тому числі і відсутність визначених абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153 обставин, що виключають виплату винагороди, більше того суд не може підміняти собою орган, до повноважень якого віднесене вирішення такого питання.
Відтак відповідач не допустив протиправних дій, відмовляючи у виплаті одноразової грошової винагороди, що підтверджено матеріалами справи.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua