Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №380/13956/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №380/13956/26

Суддя: Коморний Олександр Ігорович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 рокусправа № 380/13956/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22 березня 2022 року по 18 травня 2026 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розрахункових величин - прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22 березня 2022 року по 18 травня 2026 року, включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням та всі щомісячні й одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, премії), розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідного календарного року (а саме: станом на 01 січня 2022 року – 2481,00 грн; станом на 01 січня 2023 року – 2684,00 грн; станом на 01 січня 2024 року – 3028,00 грн; станом на 01 січня 2025 року – 3028,00 грн; станом на 01 січня 2026 року – 3328,00 грн), шляхом їх множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2026 роки, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення, обчисленого виходячи з розрахункових величин - прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідних календарних років (а саме: станом на 01 січня 2022 року – 2481,00 грн; станом на 01 січня 2023 року – 2684,00 грн; станом на 01 січня 2024 року – 3028,00 грн; станом на 01 січня 2025 року – 3028,00 грн; станом на 01 січня 2026 року – 3328,00 грн), шляхом їх множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що капітан ОСОБА_1 у період з 22 березня 2022 року по 18 травня 2026 року проходив дійсну військову службу у лавах Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 на посаді начальника групи контролю бойового стресу.

Представник позивача зазначає, що протягом усього зазначеного періоду проходження військової служби відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення (основні види - посадовий оклад і оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види - надбавку за особливості проходження служби, премію тощо), а також щорічну грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2026 роки виходячи із заниженої та нормативно не обґрунтованої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року в сумі 1 762,00 грн.

Позивач наголошує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким було викладено у новій редакції пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. У зв`язку зі скасуванням зазначеної норми в судовому порядку, починаючи з 29 січня 2020 року відновила свою дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на встановлені тарифні коефіцієнти за додатками 1 та 14 до Постанови № 704.

Таким чином, розрахунковою величиною для обчислення базових окладів військовослужбовця мали слугувати прожиткові мінімуми для працездатних осіб, закріплені відповідними законами України про Державний бюджет України, а саме: на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн; на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн; на 01 січня 2025 року - 3028,00 грн; на 01 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Невиконання військовою частиною обов`язку щодо пропорційного осучаснення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням призвело до суттєвого заниження бази нарахування всіх похідних щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премій та одноразових матеріальних допомог, що становить систематичне порушення прав військовослужбовця на належне матеріальне забезпечення.

З метою досудового з`ясування обставин та отримання розрахункових відомостей представник позивача 18 червня 2026 року надіслав відповідачу адвокатський запит щодо надання карток особового рахунку та інформації про застосовані розрахункові величини, однак у визначений законом строк запитуваної інформації та документів надано не було.

Обґрунтовуючи дотримання строків звернення до адміністративного суду, представник позивача підкреслив, що правовідносини щодо недоплати належного грошового забезпечення військовослужбовцю виникли у період дії законодавства про оплату праці, а оскільки позивач був виключений зі списків особового складу військової частини 18 травня 2026 року, позов подано у межах встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України строку. Окрім того, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, виплата перерахованих сум має супроводжуватися одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 13 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

28 липня 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Заперечення військової частини обґрунтовані тим, що відповідно до статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначення розмірів і порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців є дискреційним повноваженням Кабінету Міністрів України. Відповідач зазначає, що визнання нечинним пункту 6 Постанови № 103 у справі № 826/6453/18 в силу приписів пункту 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ від 06.09.2005 № 870, не тягне за собою автоматичного відновлення попередньої редакції акта Уряду.

Крім того, представник відповідача акцентував увагу на тому, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 до пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими безпосередньо закріплено розрахунок посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи з фіксованої грошової суми 1 762,00 грн. При цьому відповідач послався на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій та відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481, що, на переконання командування, підтверджує повну правомірність дій військової частини щодо застосування показника 1 762,00 грн. Вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідач вважає передчасними, оскільки така компенсація нараховується автоматично при проведенні фактичних фінансових виплат.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи у їх сукупності, перевіривши їх наданими матеріалами, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та оголошенням загальної мобілізації з 22 березня 2022 року проходив дійсну військову службу у лавах Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на штатній посаді начальника групи контролю бойового стресу.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 травня 2026 року № 152 капітана ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 09 травня 2026 року № 545 на посаду офіцера відділу психологічної підтримки персоналу Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 18 травня 2026 року у зв`язку з вибуттям до нового місця військової служби.

Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та власний фінансово-економічний орган, який здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за весь період його служби в частині з 22 березня 2022 року по 18 травня 2026 року.

Протягом указаного періоду проходження служби відповідач щомісячно нараховував і виплачував ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячну премію у розмірі до 395% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за званням і вислуги років), а також виплачував грошову допомогу на оздоровлення за 2022– 2026 роки.

Проте, як встановлено судом, за весь спірний період (з 22.03.2022 по 18.05.2026) грошове забезпечення розраховувалися Військовою частиною НОМЕР_1 шляхом множення встановлених тарифних коефіцієнтів за додатками 1 та 14 до Постанови № 704 на незмінну розрахункову величину 1 762,00 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року), без урахування щорічного підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідні календарні роки.

18 червня 2026 року представник позивача звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з офіційним адвокатським запитом (надісланим на електронну пошту частини), у якому просив надати інформацію щодо правових підстав застосування розрахункової величини 1 762,00 грн, а також надати завірені копії карток особового рахунку військовослужбовця за період з 22 березня 2022 року по 18 травня 2026 року. Однак належного перерахунку виплат не проведено.

Вважаючи зазначену бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи з прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених законами на 01 січня відповідного календарного року, протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності Постанови № 704 (01.03.2018) п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Відтак, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

При цьому згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Суди, в тому числі і Верховний Суд, неодноразово зазначали, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови Кабінету Міністрів України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Враховуючи те, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику ніж прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року — внаслідок набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 про визнання протиправним та нечинним пункту 6 Постанови № 103, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 826/9052/18 — відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704. Відповідно до її імперативного змісту розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

У подальшому Кабінет Міністрів України на виконання судового рішення у справі № 826/9052/18 прийняв постанову від 12 травня 2023 року № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі — Постанова № 481), якою скасував зазначений дефектний підпункт змін та виклав абзац перший пункту 4 Постанови № 704 у новій редакції. За цією редакцією розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців знову було запропоновано розраховувати виходячи з фіксованого розміру 1 762,00 грн шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти.

Отже спірним у цій справі є і питання щодо правомірності дій військової частини щодо обчислення та виплати позивачу з 20 травня 2023 року по 18 травня 2026 року грошового забезпечення військовослужбовця, яке розраховане із розміру посадових окладів військовослужбовців, із застосуванням сталої розрахункової величини 1 762 грн, запровадженої Постановою №481, а не із розміру «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року», як це було передбачено пунктом 4 Постанови №704 до внесених змін.

Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справах № 280/8083/24, № 280/8605/24 та № 460/3942/24, від 04 липня 2025 року у справі № 120/8298/24 сформував висновок про застосування у спірний період пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481. Наведений висновок є релевантним до обставин цієї справи і суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

30 серпня 2017 року Кабміном прийнято Постанову №704, яка передбачала з 1 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабмін прийняв Постанову №103.

Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 1 січня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, але не виключно, в постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

12 травня 2023 року Кабмін прийняв Постанову №481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 – 20 травня 2023 року – Кабміном замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Отже Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн, на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відтак з 20.05.2023 року є чинними положення Постанови № 704 з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, відповідно до яких замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовується стала розрахункова величина у розмірі 1762,00 грн.

Отже нарахування позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023 року здійснювалося відповідачем з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762,00 грн. правомірно, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині (з 20.05.2023 року по 18.05.2026 року) задоволенню не підлягають.

Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабміну щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабміну, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

З дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у Постанові від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24 та Постанові від 21 серпня 2025 у справі 520/22317/23.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 18 травня 2026 року.

Оскільки розміри посадового окладу та окладу за військовим званням є базисом для нарахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премії) відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, а також для виплати щорічної матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, невірне визначення базових окладів автоматично потягло за собою заниження абсолютно всіх нарахованих та виплачених позивачу сум за вказаний період.

Суд також відхиляє доводи відповідача про передчасність вимог щодо одночасної виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО).

Пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), установлено, що компенсація виплачується для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення, право на які особи набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Згідно з пунктами 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання.

Покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку нарахувати та виплатити належні суми грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум ПДФО є належним, повним та ефективним способом захисту порушеного права військовослужбовця, спрямованим на повне відновлення його майнового стану без необхідності ініціювання нових судових спорів.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18 травня 2026 року № 152 капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 18 травня 2026 року.

Адміністративний позов надіслано до суду 06 липня 2026 року.

До публічно-правових спорів щодо виплати належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення під після звільнення застосовуються правила статті 233 Кодексу законів про працю України.

Оскільки позов подано у межах визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячного строку після виключення зі списків особового складу та проведення остаточного розрахунку, процесуальний строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 законності та правомірності застосування розрахункової величини 1 762,00 грн при нарахуванні грошового забезпечення капітану ОСОБА_1 у період з 22 березня 2022 року по 19 травня 2023 року не довів, а надані у відзиві пояснення спростовуються вимогами статті 7 КАС України, положеннями законів про Державний бюджет України на 2022– 2023 роки та обов`язковими правовими висновками Верховного Суду.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, документально підтвердженими та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання провести перерахунок і виплату всіх належних сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 22.03.2022 по 19.05.2023 включно із застосуванням належних прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня відповідних календарних років, з одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” (спори щодо стягнення заробітної плати та грошового забезпечення) звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розрахункових величин — прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідного календарного року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 22 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням та всі щомісячні й одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, премії), розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункових величин - прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідного календарного року (а саме: станом на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; станом на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн;), шляхом їх множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022- 2023 роки, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення, обчисленого виходячи з розрахункових величин - прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідних календарних років (а саме: станом на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; станом на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн.), шляхом їх множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

5. У задоволенні позовних вимог за період з 20.05.2023 по 18.05.2026 - відмовити.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2026 року.

Суддя О.І. Коморний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua