Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: за участю органів доходів і зборів
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №320/58703/24
Суддя: Дудін С.О.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року м. Київ справа №320/58703/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Грейн» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-Грейн» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Ніка-Грейн») з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту також відповідач, МСУ ДПС), в якому просить суд:
- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2024 №824/32-00-07-05-19 про сплату суми завищеного від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 987 050 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2024 №823/32-00-07-05-19 про сплату завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 9 975 770,00 грн та суми штрафних санкцій в розмірі 4 987 885,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що під час перевірки відповідач виснував про завищення позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальником – Українсько-американським спільним підприємством у формі ТОВ «КАІС» (далі по тексту також – УАСП у формі ТОВ «КАСІ»), що мало наслідком відсутність у ТОВ «Ніка-Грейн» права на бюджетне відшкодування. Позивач пояснив, що ним було подано 20.01.2022 податкову декларацію з ПДВ за грудень 2021 року із заявленим бюджетним відшкодуванням у сумі 9 975 770,00 грн. В рамках проведеної відповідачем камеральної перевірки правильності та правомірності заявленого відшкодування з ПДВ контролюючим органом узгоджено та відшкодовано позивачу шляхом зарахування на поточний рахунок в банку.
Позивач повідомив, що позицію щодо відсутності у нього права на означене бюджетне відшкодування з ПДВ відповідач обґрунтовує наявністю застосованих до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Ніка-Грейн» - ОСОБА_1 , спеціальних економічних санкцій, застосованих Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021. Позивач наголошує на тому, що означені спеціальні економічні санкції не розповсюджуються на ТОВ «Ніка-Грейн», а безпосереднім його власником є компанія Груп ДФ Інтернешнл ГмбХ, Австрія.
Позивач зазначив, що чинним законодавством станом на момент відшкодування ПДВ не було передбачено відсутності підстав для відшкодування ПДВ у зв`язку з наявністю персональних санкцій стосовно КБВ відповідного платника податків, який має статус платника ПДВ.
Також позивач наголошує на незастосовності до нього пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 ПК України з огляду на набрання ними чинності 29.01.2024, тобто через 23 місяці після здійснення бюджетного відшкодування, а також у зв`язку з тим, що означеними нормами передбачено відсутність права на бюджетне відшкодування саме платникам податків, щодо яких прийняті рішення про застосування санкцій, а не щодо їх КБВ. Положення Закону України від 18.06.2024 №3813-ІХ також не є застосовними до спірних відносин з огляду на набрання ним чинності після закінчення перевірки.
Щодо посилань відповідача на лист Міністерства фінансів України, позивач наголосив на тому, що такий лист не є нормативно-правовим актом та може носити виключно роз`яснювальний характер.
Щодо висновків відповідача про завищення позивачем суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у зв`язку з нереальністю здійснення господарських операцій з УАСП у формі ТОВ «КАІС», позивач наголосив на реальності господарських операцій, що підтверджується первинними документами. При цьому позивач зауважив про відсутність договірних відносин з ТОВ «Агропродукт Поділля» як постачальником продукції у ланцюгу постачання та про неможливість нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.
Також позивач зауважив про невірне зазначення в акті перевірки періоду завищення (на думку відповідача) податкового зобов`язання, а саме: листопад 2021 року та вересень 2022 року, у той час як позивачем відповідні суми податкового кредиту було включено до складу податкового кредиту та відображені в Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ у листопаді 2021 року. В подальшому, у січні 2022 року позивач зазначив про подання ним уточнюючої податкової декларації, якою зменшено означену суму податкового кредиту за листопад 2021 року. У вересні 2022 року означена сума податкового кредиту знову включена до складу податкового кредиту. Враховуючи означені обставини, позивач стверджує, що ним у декларації за листопад 2022 року жодних податкових накладних від ТОВ КАІС не відображено. Позивач вказує про те, що не є зрозумілими дії відповідача щодо розподілу завищення сум податкового кредиту по періодам листопад 2021 року та вересень 2022 року з огляду на відсутність будь-яких пояснень та обґрунтувань з нього приводу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Позивачем подано до суду доповнення до позовної заяви, в яких зазначено щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2023 №824/32-00-07-05-19 про сплату суми завищеного від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 987 050 грн (916 228,00 грн за лютий 2022 року та 70 822,00 грн за вересень 2022 року, що сума від`ємного значення ПДВ у розмірі 916 228,00 грн була добровільно зменшена ТОВ «Ніка-Грейн» ще у січні 2023 року на виконання податкового повідомлення-рішення №0000580302 від 19.01.2023.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2023 №823/32-00-07-05-19, позивач з посиланням на постанову Верховного Суду, зазначив повторно про незастосовність положень законодавства, які набрали чинності після завершення періоду спірних відносин з огляду на незворотність дії закону у часі.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ніка Грейн» встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 9 975 770,00 грн у грудні 2021 року, завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 1 008 820 грн, у тому числі за листопад 2021 року в сумі 70 822 грн, за грудень 2021 року в сумі 3 690 грн, за вересень 2022 року в сумі 916 228 грн, за липень 2023 року в сумі 18 080 грн, що мало наслідком винесення податкових повідомлень-рішень.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2023 №823/32-00-07-05-19, відповідач зазначив, що сума бюджетного відшкодування ПДВ задекларована позивачем у грудні 2021 року на розрахунковий рахунок та відображена у рядку 20.2 декларації з ПДВ (з урахуванням уточнюючих розрахунків), яка сформована з урахуванням залишку від`ємного значення попередніх звітних періодів та складає 9 975 770 грн. Перевіркою було встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування на означену суму у зв`язку з відсутністю у нього права на таке відшкодування з огляду на застосування персональних санкцій до КБВ ТОВ «Ніка Тера» - Фірташа Д.В. Відповідач пояснив, що суму заявленого бюджетного відшкодування у розмірі 9 975 770 грн відшкодовано з державного бюджету 28.02.2022 (в підсанкційний період та період дії воєнного стану).
Відповідач пояснив, що посилання в акті перевірки на норми підпунктів 200.1-4 та 200.12.-1 статті 200 ПК України наведено з метою роз`яснення позивачу, що станом на дату акта перевірки врегульовано питання щодо впливу застосування санкційних обмежень на процедуру заявлення (отримання) бюджетного відшкодування з ПДВ на законодавчому рівні. Аналогічна позиція викладена у листі НБУ «Про дотримання режиму санкції у виді блокування активів» від 01.11.2022 №Р/25-005/76250.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2023 №824/32-00-07-05-19 в частині завищення суми податкового кредиту на 987 050 грн, відповідач зазначив, що позивачем висловлено незгоду лише в означеній частині при відображенні у податковій звітності (деклараціях з ПДВ) взаємовідносин з УАСП у формі ТОВ «КАІС», що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ на 987 050 грн. Відповідач зазначив, що перевіркою визначення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 (колонка Б) декларацій з ПДВ встановлено завищення сум податкового кредиту на 987 050 грн, у тому числі за листопад 2021 року на суму 70 822 грн за у вересень 2022 року на суму 916 228 грн при відображенні у податковій звітності взаємовідносин з постачальником УАСП у формі ТОВ «КАІС», який не є виробником реалізованого товару та здійснив його придбання у контрагента ТОВ «Агропродукт Полісся», який декларує господарські операції при відсутності можливості їх здійснення.
Відповідач наголосив, що в ході проведення інвентаризації акта перевірки було виявлено технічні помилки, про що повідомлено позивача листом від 09.10.2024.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Усною ухвалою суду від 23.01.2025, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, судом прийнято заяву позивача про зміну підстав позову, подану ним як заяву про уточнення позовних вимог.
Відповідачем подано до суду додаткові пояснення стосовно операцій з постачання товару позивачу з аналізом господарських операцій ТОВ «Агропродукт Поділля» з ТОВ «Софія-Близнюки» та висновками щодо непідтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «»КАІС».
Відповідач повторно наголосив на відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2021 року у розмірі 9 975 770 грн з огляду на застосування відносно КБВ ТОВ «Ніка Грейн» ОСОБА_1 санкцій.
Усною ухвалою суду від 27.03.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження.
Усною ухвалою суду від 27.03.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Присутній у судовому засіданні 15.05.2025 представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
На підставі наведеного, у судовому засіданні 15.05.2025 судом була постановлена усна ухвала про здійснення подальшого розгляду заяви у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
у с т а н о в и в:
ТОВ «Ніка Грейн» (ідентифікаційний код 41541739, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, пов. 4, оф. 415) зареєстровано як юридична особа 23.08.2017 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У період з 28.03.2024 по 10.07.2024 (з урахуванням призупинення та продовження строків) посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ніка Грейн» з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства (з урахуванням статті 102 ПК України) та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2021 по 31.12.2023, результати якої оформлені актом від 17.04.2027 №689/32-00-07-05-14/41541739 (далі по тексту також – акт перевірки).
Перевіркою встановлено, зокрема порушення:
- підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України та у відповідності до підпункту «в» пункту 200.14 статті 200 ПК України ТОВ «Ніка Грейн» завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 9 975 770 грн у грудні 2021 року; - пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, статті 201 з урахуванням норм пункту 44.1, 44.6 статті 44, абзацу в) пункту 200.4 статті 200 ПК України, завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 1 008 820 грн, у тому числі за листопад 2021 року у сумі 70 882 грн, за грудень 2021 року в сумі 3 690 грн, за вересень 2022 року в сумі 916 228 грн, за липень 2023 року у сумі 18 080 грн.
Листом СМУ ДПС від 29.08.2024 №3894/6/32-00-07-05 за результатами розгляду заперечень позивача до акта перевірки, в яких ТОВ «Ніка Грейн» частково не погоджується з висновками перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 9 975 770 грн у грудні 2021 року та щодо завищення сум податкового кредиту на суму ПДВ 987 050 грн при відображенні в податковій звітності (деклараціях з ПДВ) взаємовідносин з постачальником УАСП у формі ТОВ «КАІС», висновки акта перевірки визнано обґрунтованими, об`єктивними та такими, які відповідають нормам чинного законодавства. В означеному листі відповідач виснував про відсутність підстав для перегляду висновків перевіряючих щодо виявлених під час перевірки порушень.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення СМУ ДПС від 05.09.2024 №823/32-00-07-05-19 за порушення підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 та у відповідності до підпункту «в» пункту 200.14 статті 200 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку, на 9 975 770 грн за грудень 2021 року та застосовано штрафні санкції у сумі 4 987 885 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення СМУ ДПС від 05.09.2024 №824/32-00-07-05-19 за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, статті 201 з урахуванням норм пункту 44.1, 44.6 статті 44, абзацу в) пункту 200.4 статті 200 ПК України позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 1 008 820 грн за грудень 2023 року відображений у податковій декларації від 22.01.2024 №9376982364.
Листом СМУ ДПС від 09.10.2024 №4404/6/32-00-07-06-04 позивача повідомлено, що в ході проведення інвентаризації матеріалів акта перевірки було виявлено технічні помилки на сторінках 31, 32, 38 розділу IV «ВИСНОВОК» та додатку №18.1 до акта перевірки на сторінках 1 та 4.
В означеному листі вказано, що порушення, по яким виникли технічні помилки, викладені в акті перевірки та не є нововиявленими, а висновки перевірки відносно порушень ТОВ «Ніка Грейн» (з урахуванням технічних помилок) є такими, що обґрунтовані матеріалами перевірки, відповідають нормам чинного податкового законодавства.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень в оскаржуваних частинах, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Фактично незгода позивача зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями в оскаржуваній частині зводиться до двох епізодів:
1) щодо завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 9 975 770 грн у грудні 2021 року у зв`язку з тим, що КБВ позивача є підсанкційною особою;
2) щодо завищення сум податкового кредиту на суму ПДВ 987 050 грн при відображенні у податковій звітності (деклараціях з ПДВ) взаємовідносин з постачальником УАСП у формі ТОВ «КАІС».
Таким чином, в межах спірних відносин суду необхідно дослідити питання реальності здійснення господарських операцій позивача з УАСП у формі ТОВ «КАІС» та наявність/відсутність підстав для бюджетного відшкодування у грудні 2021 року у зв`язку з тим, що КБВ позивача є підсанкційною особою.
Щодо завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 9 975 770 грн у грудні 2021 року у зв`язку з тим, що КБВ позивача є підсанкційною особою, суд зазначає таке.
За період з 01.10.2021 по 31.12.2023 позивачем задекларовано від`ємне значення з ПДВ, яке підлягає бюджетному відшкодуванню, у сумі 24 396 685 грн (9 975 770 грн за грудень 201 року та 14 420 905 грн за липень 2022 року), та від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
В акті перевірки зазначено, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Ніка Грейн» з питання законності декларування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з ПДВ за липень 2022 року, за результатами якої, зокрема, відмовлено у праві на бюджетне відшкодування за липень 2022 року на суму 14 050 642 грн (акт перевірки від 02.12.2022 №555/32-00-04-03-02/41541739). Підставою для відмови у праві на бюджетне відшкодування зазначено застосування персональних спеціальних економічних обмежувальних заходів (санкцій), які застосовано до фізичної особи ОСОБА_1 – бенефіціарного власника ТОВ «Ніка Грейн». Враховуючи наявність Указу Президента України ввід 24.06.2021 №266/2021, зупинення економічних та фінансових зобов`язань, ТОВ «Ніка Грейн» підпадає під дію підпункту в) пункту 200.14 статті 200 ПК України.
Сума бюджетного відшкодування ПДВ задекларована ТОВ «Ніка Грейн» у грудні 2021 року на розрахунковий рахунок та відображена у рядку 20.2 декларації (з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків), яка сформована з урахуванням залишку від`ємного значення попередніх звітних періодів та складає 9 975 770 грн. Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2 Декларації з ПДВ за грудень 2021 року встановлено, що ТОВ «Ніка Грейн» завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2021 року у розмірі 9 975 770 грн, оскільки Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким, зокрема застосовано санкції до кінцевого бенефіціарного власника позивача, який має вирішальний вплив на підприємство, ОСОБА_1 . Додатком 1 до рішення РНБО від 18.06.2021 до ОСОБА_1 було застосовано, зокрема такі види обмежувальних заходів як блокування активів – тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановлених Законом України «Про санкції».
Відповідно до інтегрованих карток платника ТОВ «Ніка Грейн» у АІС «Податковий блок» сума бюджетного відшкодування у розмірі 9 975 770 грн повернута з державного бюджету на рахунок позивача 28.02.2022 (в підсанкційний період та період дії воєнного стану).
Відповідач, враховуючи норми підпунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 ПК України та з урахуванням Указу Президента України від 24.06.2021 №266/2021 виснував про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у розмірі 9 975 770 грн по податковій декларації з ПДВ за грудень 2021 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 9 975 770 грн у грудні 2021 року.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту також - ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України в редакції, чинній на дату здійснення бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2021 року, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Так, сторонами у справі не заперечується заявлення позивачем до бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за грудень 2021 року на розрахунковий рахунок та відображення у рядку 20.2 декларації (з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків), з урахуванням залишку від`ємного значення попередніх звітних періодів 9 975 770 грн та відшкодування контролюючим органом 28.02.2022 року означеної суми.
В свою чергу, за результатами проведеної у період з 28.03.2024 по 10.07.2024 перевірки відповідачем, зокрема достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2 Декларації з ПДВ за грудень 2021 року встановлено, що ТОВ «Ніка Грейн» завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2021 року у розмірі 9 975 770 грн, оскільки Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким, зокрема застосовано санкції до кінцевого бенефіціарного власника позивача, який має вирішальний вплив на підприємство, ОСОБА_1 . Додатком 1 до рішення РНБО від 18.06.2021 до ОСОБА_1 було застосовано, зокрема такі види обмежувальних заходів як блокування активів – тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановлених Законом України «Про санкції».
Суд зауважує, що станом на дату відшкодування позивачу спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ (28.02.2022) законодавство не містило положень щодо відсутності підстав для бюджетного відшкодування суми від`ємного значення платникам податків, щодо яких (щодо КБВ яких) прийнято рішення про застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції».
Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 10.08.2023 № 3317-IX (далі по тексту також – Закон №3317-ІХ), який набув чинності, 29.01.2024, статтю 200 ПК України доповнено, зокрема пунктом 200.4-1 такого змісту:
«200.4-1. Платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення.
Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду…».
Саме в означеній редакції положення пункту 200.4-1 статті 200 ПК України діяли на період проведення перевірки позивача, в межах якої контролюючий орган спірним податковим повідомленням-рішенням зменшим позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку, на 9 975 770 грн за грудень 2021 року та застосував штрафні санкції.
Водночас суд зауважує, що пунктом 200.4-1 статті 200 ПК України в редакції змін, внесених Законом №3317-ІХ, відсутність права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення встановлена саме для платників податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), а не для платників податку, щодо КБВ яких прийняті відповідні рішення. Означена норма в редакції змін, внесених Законом №3317-ІХ, станом на момент здійснення перевірки була вичерпною та не підлягала розширеному тлумаченню.
Проте, судом під час розгляду справи не встановлено та матеріалами справи не підтверджено застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції» саме до позивача.
В свою чергу, пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» від 18.06.2024 № 3813-IX (далі по тексту також – Закону №3813-ІХ), який набув чинності 01.08.2024, зокрема в абзаці першому пункту 200.4-1 статті 200 слова «щодо яких» замінено словами «щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких)».
Тобто, з урахуванням змін, внесених Законом №3918-ІХ, пункт 200.4-1 статті 200 ПК України з 01.07.2024, означена норма з 01.08.2024 підлягала застосуванню в наступній редакції: «Платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення.».
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту частини першої статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997, № 1-рп/99 від 09.02.1999, № 3-рп/2001 від 06.04.2001, № 6-рп/2012 від 13.03.2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 5 рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).
Верховний Суд у постанові від 24.03.2025 у справі № 120/4864/24 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).
Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.
У пункті першому резолютивної частини рішення № 1-рп/99 від 09.02.1999 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
При цьому в пункті 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України вказав, що наведений висновок не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Тобто застосування зворотної дії в часі закону та іншого нормативно-правового акта до юридичної особи можливе за певних умов: якщо таким законом або нормативно-правовим актом пом`якшується або скасовується відповідальність юридичних осіб; міститься пряма вказівка на це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Пряма вказівка на те, що Закони №№ 3317-ІХ та 3918-ІХ мають зворотну дію в часі в означених законах відсутня, що має наслідком відсутність підстав для їх застосування до спірних відносин як таких, що є закінченими з дати відшкодування позивачу спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ - 28.02.2022.
Додатково суд наголошує на тому, що положення пункту 9 Закону №3813-ІХ набули чинності вже після завершення перевірки позивача, що має наслідком відсутність підстав для їх застосування до спірних відносин.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованої на рахунок платника у банку, на 9 975 770 грн за грудень 2021 року та застосування до нього штрафних санкцій у сумі 4 987 885 грн спірним податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2024 №823/32-00-07-05-19.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2024 №823/32-00-07-05-19 є такими, що підлягають задоволенню як підтверджені нормативно.
Щодо завищення сум податкового кредиту на суму ПДВ 987 050 грн при відображенні у податковій звітності (деклараціях з ПДВ) взаємовідносин з постачальником УАСП у формі ТОВ «КАІС», суд зазначає таке.
Перевіркою повноти визначення задекларованих позивачем показників у рядку 10. (колонка Б) декларацій з ПДВ за період з 01.10.2021 по 31.12.2023 встановлено порушення абзацу а) пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 з урахуванням пункту 44.1 статті 44 ПК України та, як наслідок, встановлено завищення сум податкового кредиту на суму ПДВ 987 050 грн (в тому числі по періодам: листопад 2021 року на суму 70 822 грн, вересень 2022 року на суму 916 228 грн) при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з постачальником УАСП у формі ТОВ «КАІС», який не є виробником реалізованого товару та здійснив його придбання у контрагента, який декларує господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня чисельність працюючих, відсутність (незначна кількість) основних засобів, відсутність земельних ділянок, відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг, неможливість вирощування сільгосппродукції та відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання тощо).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до абзацу а) пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України в редакції, чинній на період виникнення спірних відносин, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно абзацу в) пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та при від`ємному значенні - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 201.10. статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Суд зазначає, що у цій справі спірними є відносини позивача з контрагентом УАСП у формі ТОВ «КАІС», оскільки відповідач під час проведення перевірки дійшов висновків про те, що при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з постачальником УАСП у формі ТОВ «КАІС», який не є виробником реалізованого товару та здійснив його придбання у контрагента, який декларує господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня чисельність працюючих, відсутність (незначна кількість) основних засобів, відсутність земельних ділянок, відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг, неможливість вирощування сільгосппродукції та відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання тощо).
Верховний Суд у постанові від 08.05.2025 у справі № 320/12569/23 зазначив, що у справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, підсумовуючи наведене, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Велика Палата в цій постанові звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов`язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.
Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.
На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту відображеної платником податків інформації щодо спірних господарських операцій, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та УАСП у формі ТОВ «КАІС» (постачальник) укладено договір поставки від 20.10.2021 №20/10-21, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію – пшениця 2-го класу, урожаю 2021 року, пшениця 4-го класу урожаю 2021 року, код товару згідно з УКТ ЗЕД – 1001, насипом, відповідно до умов цього договору.
Пунктом 1.2 означеного договору встановлено, що постачальник підтверджує та гарантує, що товар було придбано безпосередньо у сільськогосподарського підприємства товаровиробника (сільськогосподарських підприємств товаровироників). Постачальник зобов`язується заповнити Додаток №1 до цього договору та гарантує, що інформація, зазначена у ньому є достовірною і правдивою.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору постачальник зобов`язується передати товар на умовах DAP за фактичною адресою: ТОВ «МСП Ніка-Тера», Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23 (далі – порт/пункт призначення).
Товар, зазначений у пункті 1.1 цього договору, повинен бути поставлений у кількості та якості, зазначених у розділах 2, 3 цього договору, а адресою, зазначеною у пункті 5.1 цього договору, у період з 20.10.2021 по 15.11.2021. Датою поставки товару є дата приймання товару в пункті призначення.
Пунктом 5.4 договору визначено, що у випадку, якщо показники якості товару під час приймання в порту відрізняються від показників, що містяться в посвідченням про якість, виданих під час завантаження товару, а також умовам, які визначені пунктом 3.1, 3.2 цього договору, остаточною вважається якість, визначена лабораторією порту… У випадку досягнення сторонами згоди про прийняття покупцем товару, якість якого не відповідає пункту 3.1 цього договору, це причиняє зниження ціни товару на суму, що узгоджується сторонами додатково шляхом оформлення додаткової угоди, що є невід`ємною частиною цього договору.
Додатковою угодою №1 від 15.11.2021 до договору поставки №20/10-21 від 20.10.2021 термін поставки визначено з 20.10.2021 по 31.01.2021.
У додатках №№ 1-17 до договору поставки №20/10-21 від 20.10.2021 зазначено найменування сільськогосподарських підприємств товаровиробників, серед яких ТОВ «Агропродукт Поділля».
На підтвердження факту отримання в рамках означеного договору товару (пшениці 4 класу врожаю 2021 року) позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, складені та підписані від постачальника – директором Матвєєвим Ю.Я., від позивача – директором – Шереметою О.І. у загальній кількості 1982,35 т (476,4 т + 200,75 т + 414,9 т + 554,2 т + 336,1 т) на загальну суму 21 952 099,40 грн з ПДВ.
Також позивачем долучено до матеріалів справи копії карток аналізу зерна 2 та 4 класу, складські квитанції на зерно 2 класу
Листом ТОВ «МСП Ніка-Тера» від 17.02.2025 №7-17/02 повідомлено, що на ТОВ «МСП Ніка-Тера», в квоту ТОВ «Ніка Грейн» для експортера ТОВ «Ніка Грейн» було прийнято та вивантажено транспорт з пшеницею 2 та 4 класу врожаю 2021 року згідно договору №NG/20 від 23.07.2020, що зазначений в таблиці.
Між позивачем (замовник) та ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка Тера» (виконавець) укладено договір №NG/20 від 23.07.2020 про надання послуг з перевалки та зберігання зернових, зернобобових та олійних культур, за умовами якого вантаж транспортується виконавцю автотранспортом та/або залізничною дорогою в зерновозах з подальшою відправкою морськими судами.
Доставка придбаного товару за означеною в договорі адресою (ТОВ «МСП Ніка-Тера», м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 14) здійснювалась водним транспортом, на підтвердження чого матеріали справи містять копії накладних.
УАСП у формі ТОВ «КАІС» виписано на адресу позивача податкові накладні на поставлений товар (пшениця 2, 3 та 4 класу), суми податкового кредиту за якими включено позивачем до складу податкового кредиту у спірному періоді.
Оплата за поставлений товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних інструкцій з відмітками банку про виконання.
Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати їх такими, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Ніка Грейн» та УАСП у формі ТОВ «КАІС».
Крім того, суд наголошує на відсутності зі сторони відповідача жодних зауважень як до змісту поданих документів між позивачем та УАСП у формі ТОВ «КАІС», так і безпосередньо до господарських операцій між ними.
Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.
Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Абзацом 4 статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;
- тимчасова поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Така позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Суд зауважує, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.12.2019 у справі №826/13060/18 норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
У постанові від 14.02.2020 (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.
З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Згідно з частиною першою, другою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Установлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 07.08.2024 у справі №0940/1395/18.
Судом встановлено, що у додатку №18.1 до акта перевірки щодо взаємовідносин позивача з УАСП у формі ТОВ «КАЇС» за операціями з придбання пшениці 2-го та 4-го класу, урожаю 2021 року та кукурудзи 3-го класу, урожаю 2021 року зазначено, що УАСП у формі ТОВ «КАІС» на адресу ТОВ «Ніка Грейн» було виписано податкові накладні у жовтні 2021 року на загальну суму 4 540 017,58 грн, у тому числі. ПДВ 557 546,02 грн, листопаді 2021 року на загальну суму 5 413 621,52 грн, у тому числі ПДВ 664 830,71 грн, які включено до складу податкового кредиту листопада 2022 року та відображені в Додатку 1 декларації з ПДВ за листопад 2022 року.
Також УАСП у формі ТОВ «КАІС» на адресу ТОВ «Ніка Грейн» було виписано податкові накладні у грудні 2021 року на загальну суму 10 104 761,61 гри, у тому числі ПДВ 1 414 666,63 грн, січні 2022 року на загальну суму 2 438 379,40 грн, у тому числі ПДВ 341 373,12 грн та в лютому 2022 року на загальну суму 2 168 490,93 грн, у тому числі ПДВ 303 588,73 грн, які включено до складу податкового кредиту вересня 2022 року та відображені в Додатку 1 декларації з ПДВ за вересень 2022 року.
Відповідно до наданих первинних документів позивачем придбано у постачальника УАСП у формі ТОВ «КАІС» кукурудзу 3-го класу, урожаю 2021 року в кількості 121,2 т за середньою ціною 7254,39 грн/т загальною вартістю 1002 324,56 грн, у тому числі ПДВ 123 092,49 грн, пшеницю 2-го класу, урожаю 2021 року в кількості 1022,5 т за середньою ціною 7815,79 грн/т загальною вартістю 9 110 475,61 грн, у тому числі ПДВ 1118 830,34 гри та пшеницю 4-го класу, урожаю 2021 року в кількості 1982.35 т за середньою ціною 7350,88 грн/т загальною вартістю 16 612 099,35 грн, у тому числі ПДВ 2040 082,38 грн.
Оскільки УАСП у формі ТОВ «КАІС» не є виробником або імпортером реалізованого на ТОВ «Ніка Грейн» товару, підприємством надано до перевірки додатки до договорів поставки, в яких визначено сільськогосподарські підприємства товаровиробники, відповідно до Додатку №15 до Договору поставки № 20/10-21 від 20.10.2021 одним з постачальників-виробників пшениці 4 класу, врожаю 2021 року у кількості 959,118 т в адресу Українсько-американське СП у формі ТОВ «КАІС» зазначено ТОВ «Агропродукт Поділля».
Згідно з податковою звітністю та іншою інформацією, що міститься в ІТС «Податковий блок», щодо ТОВ «Агропродукт Поділля» прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 19.10.2021 №33280, в якому зазначено, що відповідно до пункту 8 «У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування», платник податку відповідає критеріям ризиковості.
З метою підтвердження діяльності ТОВ «Агропродукт Поділля» надано до контролюючого органу документи, за результатом розгляду яких рішеннями від 01.02.2022 № 5323 та від 22.02.2022 № 10776 відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Також аналізом наданої до контролюючого органу звітності встановлено відсутність інформації, щодо наявності власних чи орендованих земельних ділянок у зв`язку з не надання відповідної звітності. Оскільки реалізована пшениця 2021 року походження та зважаючи на сезонність зазначеної агрокультури (вирощування та збирання), проаналізовано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за III квартал 2021 року, наданого ТОВ «Агропродукт Поділля», виплати у вигляді заробітної плати здійснені 4 особам.
Як свідчить інформація з податкової звітності, поданої ТОВ «Агропродукт Полісся», у підприємства відсутня необхідна кількість трудових ресурсів для вирощування сільськогосподарської продукції.
Крім того, відповідно до Відомості про суми нарахованого, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (4ДФ) відсутня сплата за ознакою доходу 106 (дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду, визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 ПК України або за ознакою 195 (Дохід від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис згідно пункту 170.1 статті 170 ПК України, що також свідчить про відсутність земельних ділянок для вирощування реалізованої пшениці 4 класу 2021 року походження.
Як наслідок, перевіркою встановлені факти, щодо відсутності умов та обставин діяльності ТОВ «Агропродукт Поділля» з вирощування сільгосппродукції, в саме:
- відсутність відомостей ТОВ «Агропродукт Поділля» про площу землі сільськогосподарського призначення - рілля, обсягу зібраного та реалізованого врожаю пшениці;
- відсутності трудових ресурсів (4 осіб), для забезпечення технологічних процесів та заходів з вирощування сільськогосподарської продукції;
- недостовірності відомостей про залучення до виконання технологічних процесів та заходів з вирощування сільськогосподарської продукції виконавця робіт.
Тобто, з акта перевірки вбачається, що контролюючим органом, не перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом – УАСП у формі ТОВ «КАІС», фактично було здійснено в рамках перевірки позивача реальність здійснення господарських операцій між УАСП у формі ТОВ «КАІС» та його контрагентом-постачальником – ТОВ «Агропродукт Поділля». При цьому, жодних зауважень до поданих позивачем під час перевірки документів контролюючим органом не було висловлено та зафіксовано в акті перевірки.
Проте судом відхиляються посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та підприємством, яке не є контрагентом позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість.
Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.
Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 року в справі №815/4992/16.
Разом з тим, суд звертає увагу, що порушення певним постачальником у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Також суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Крім того, рішення ЄСПЛ «Булвес АД проти Болгарії», як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).
Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: «...право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.».
У даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність позивача у взаємовідносинах з його контрагентом у встановленому законом порядку.
Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17.
Таким чином, посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства підприємством, яке не є контрагентом позивача за наявними у справі матеріалами, в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами в межах спірних правовідносин.
Проте, незважаючи на відсутність у позивача обов`язку доведення реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання між його контрагентом УАСП у формі ТОВ «КАІС» та підприємством, яке не є контрагентом позивача – ТОВ «Агропродукт Поділля», позивачем долучено до матеріалів справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, з яких вбачається, що ТОВ «Агропродукт Поділля» укладено наступні договори суборенди з ТОВ «Софія-Близнюки:
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0336 площею 3,0046 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0236 площею 2,621 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0273 площею 3,418 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 10 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0258 площею 4,515 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0337 площею 3,7442 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0416 площею 7,1955 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 8 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0282 площею 5,7058 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 10 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0428 площею 1,7559 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 10 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0175 площею 7,8386 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 2 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0440 площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 9 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0413 площею 7,4629 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0429 площею 1,756 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0096 площею 5,4254 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0125 площею 5,2399 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0164 площею 1,8296 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0168 площею 4,7739 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 9 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0477 площею 5,4002 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0448 площею 5,2817 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0449 площею 6,597 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0326 площею 5,5092 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 47 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0597 площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0079 площею 3,6107 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0452 площею 3,7312 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0340 площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 5 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0447 площею 5,2682 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 43 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0254 площею 7,4694 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0347 площею 1 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0346 площею 1 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0345 площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0099 площею 6,7402 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 9 років договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:01:001:0026 площею 6,2946 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 43 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0435 площею 7,532 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0339 площею 1 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 4 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0337 площею 1 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;
- від 02.03.2020 на 43 роки договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0354 площею 5,6164 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Наявність у ТОВ «Агропродукт Поділля» земельних ділянок, складу, цеху, автозаправочної станції підтверджується також поданими ним повідомленнями за формою №20-ОПП.
ТОВ «Агропродукт Поділля» подавався контролюючому органу звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року, в яких зазначено про наявність орендованих площ 850 га.
Листом Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 30.03.2021 №02-23/2932 повідомлено, що станом на 30.06.2021 у користуванні господарства ТОВ «Агропродукт Поділля» обліковуються на умовах суборенди земельні ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту загальною площею 460,4786 га, у томі числі ріллі – 460,4786 га.
ТОВ «Агропродукт Поділля» надано довідку від 30.06.2021 №3006/1 з даними по суборендованим земельним ділянкам загальною площею 460,4786 га.
Зі звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2020 рік вбачається про посів озимих культур під урожай року, наступного за звітним, загальною площею 530,00 га культур зернових на зерно, з яких пшениці – 430,00 га, ячменю – 100,00 га.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи фінансову звітність малого підприємства ТОВ «Агропродукт Поділля» за 2020 рік, в якому міститься інформація про середню кількість працівників – 5 осіб.
Також матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Агропродукт Поділля» (постачальник) та УАСП у формі ТОВ «КАІС» (покупець) укладено договір поставки від 02.08.2021 №020821АП, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах даного договору. Найменування товару: пшениця 3 класу врожаю 2021 року та/або пшениця 4 класу врожаю 2021 року.
Пунктом 1.3 означеного договору підтверджено, що постачальник є сільськогосподарським підприємством – виробником товару, і поставка товару за цим договором є першою.
Відповідно до пункту 2.4 договору якість товару підтверджується аналізною карткою/сертифікатом якості, виданим елеватором.
Додатками №№ 1, 2 від 02.08.2021 визначено поставку пшениці 3 класу врожаю 2021 року у кількості 200,00 тон, пшениці 4 класу врожаю 2021 року кількістю 200,00 тон.
На підтвердження факту отримання в рамках означеного договору товару (пшениці 4 класу врожаю 2021 року) позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, складені та підписані від постачальника – директором Данилюком П.І., від отримувача – за довіреністю Матвєєвою Ю.Я. у загальній кількості 905,117 т (235,582 т + 207,087 т + 275,643 т + 240,805 т) на загальну суму 5 901 546,22 грн з ПДВ.
Також між ТОВ «Агропродукт Поділля» та УАСП у формі ТОВ «КАІС» укладено договір поставки від 20.07.2021 №200721АП на поставку пшениця 3 класу та/або пшениці 4 класу врожаю 2021 року.
Додатком №2 до означеного договору визначено поставку пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 200 т.
Між ТОВ «Агропродукт Поділля» та УАСП у формі ТОВ «КАІС» укладено договір поставки від 26.07.2021 №260721АП на поставку пшениця 3 класу та/або пшениці 4 класу врожаю 2021 року.
Додатком №2 до означеного договору визначено поставку пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 200 т.
Між ТОВ «Агропродукт Поділля» та УАСП у формі ТОВ «КАІС» укладено договір поставки від 29.07.2021 №290721АП на поставку пшениця 3 класу та/або пшениці 4 класу врожаю 2021 року.
Додатком №2 до означеного договору визначено поставку пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 300 т.
Означені докази, на переконання суду, свідчать про наявність у ТОВ «Агропродукт Полісся» можливості здійснення поставки контрагенту позивача (УАСП у формі ТОВ «КАІС») товару (пшениці) з огляду на наявність у нього земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, документального підтвердження здійснення посіву пшениці у 2021 році та укладення договорів поставки такої УАСП у формі ТОВ «КАІС», незважаючи на відсутність у позивача обов`язку доказування реальності здійснення господарських операцій контрагента по ланцюгу постачання.
На підтвердження подальшого використання позивачем придбаної у УАСП у формі ТОВ «КАІС» пшениці матеріали справи містять електронні митні декларації на відправку товарі «пшениця, українського походження, насипом. Врожаю 2021 року», зокрема і 4 класу до Туреччини отримувачам – Toprak Mashullery Ofisi Genel Mudurlugu Milli Mudafaa Caddesi No, Upton Trade g Globe Ag.
Щодо посилань контролюючого органу, як на підставу для прийняття оскаржуваних рішень, на інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, суд зазначає таке.
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг). Проте, відповідачем у ході перевірки означені питання не досліджувались.
Будь якої інформації щодо наявності такого, що набрав законної сили вирок суду, в якому встановлено обставини щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом відповідачем також надано не було, а судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення сум податкового кредиту на суму ПДВ 987 050 грн при відображенні у податковій звітності (деклараціях з ПДВ) взаємовідносин з постачальником УАСП у формі ТОВ «КАІС» та, як наслідок, зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на означену суму спірним податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2024 №824/32-00-07-05-19, а тому позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню як підтверджені документально та нормативно.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 30 280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 01.10.2024 №38989.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 30 280,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – СМУ ДПС.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків від 05.09.2024 №824/32-00-07-05-19 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у грудні 2023 року, відображеного у податковій декларації від 22.01.2024 №9376982364, у розмірі 987 050 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків від 05.09.2024 №823/32-00-07-05-19.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Грейн» (ідентифікаційний код 41541739, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, пов. 4, оф. 415) судовий збір у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Східного міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код 43968079, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua