Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №280/9027/26
Суддя: Калашник Юлія Вікторівна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06 листопада 2026 року (16:15)Справа № 280/9027/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, 14, код ЄДРПОУ 37573438) про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
31.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі – відповідач, Департамент), в якій позивач просить:
визнати протиправною відмову відповідача від 15.07.2026;
зобов`язати відповідача призначити позивачу компенсацію як особі, що здійснює постійний догляд за батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на непрофесійній основі.
До позовної заяви представником позивача додані клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І групи та має право на отримання компенсації за догляд на непрофесійній основі. Проте, відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки звернення подано не за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) особи, якій надаються соціальні послуги.
Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, справа розглядається без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
09.09.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшли клопотання (вх.№52063 та вх.№52106) про долучення до матеріалів справи документів.
10.09.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання (вх.№52132) про уточнення інформації в раніше наданих, разом з клопотанням від 09.09.2026, документах.
15.09.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання (вх.№53107) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
17.09.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№54038) в якому він заперечив проти задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву посилається на те, що 18.06.2026 позивач вдруге звернувся до Департаменту із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком — ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи. До заяви додав необхідний перелік документів. У своїй заяві позивач зазначив, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 за адресою фактичного місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 . Відповідно до заяви про згоду отримувати соціальні послуги, ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . За результатами розгляду заяви та доданих документів Департаментом було прийнято рішення про відмову від 06.07.2026 (оформлене листом «Про розгляд звернення» від 15.07.2026 №К-1205). Підставою для відмови стало те, що звернення подано не за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) особи, якій надаються соціальні послуги, що є прямим порушенням вимог чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.
18.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І групи підгрупи Б.
За результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем було прийнято рішення, оформлене Повідомленням про призначення (відмову в призначенні) компенсації №06 11-10/368 від 06.07.2026, яким відмовлено з 01.06.2026 в призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі.
Підставою для відмови зазначено: «звернення за призначенням компенсації здійснюється за адресою відмінною від адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання отримувача соціальних послуг (пункт 3 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859).
Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом «Про розгляд звернення» від 15.07.2026 за №К-1205. В листі зазначено, що позивач надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 за адресою фактичного місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 . Проте, ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи вищезазначене, компенсацію позивачу не призначено, оскільки компенсація не призначається не за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Закон України від 17.01.2019 №2671-VIII «Про соціальні послуги» визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Згідно ст.13 Закону №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є:
1) особами з інвалідністю I групи;
2) дітьми з інвалідністю;
3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок №859) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
Згідно п.1 Порядку №859 цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та через наявність порушень функцій організму не можуть самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребують стороннього догляду (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є:
особами з інвалідністю I групи;
дітьми з інвалідністю;
громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні (орфанні) захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. №1161 (Офіційний вісник України, 2019 р., №9, ст. 306).
Згідно п.2 Порядку №859 компенсація не призначається:
1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи:
отримують соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду;
отримують виплати на догляд відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про соціальні послуги», «Про психіатричну допомогу», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім дітей з інвалідністю підгрупи А, батьки яких перебувають у трудових відносинах або є фізичними особами - підприємцями, або провадять незалежну професійну діяльність (наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, зокрема адвокатську, нотаріальну діяльність), осіб з інвалідністю з дитинства I групи);
за висновком про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи/дитини, яка потребує надання соціальних послуг, не потребують надання соціальних послуг з догляду.
2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу»;
3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі;
4) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, установлений законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно п.3 Порядку №859 компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до п.14 Порядку №859 рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 робочих днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги. Форма рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні затверджується Мінсоцполітики.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що 18.06.2026 позивач звернувся до Департаменту із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І групи підгрупи Б.
В свою чергу, за результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем було прийнято рішення, оформлене Повідомленням про призначення (відмову в призначенні) компенсації №06 11-10/368 від 06.07.2026, яким відмовлено з 01.06.2026 в призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі.
Суд зауважує, що згідно п.1 Порядку №859 для призначення компенсації передбачено, що особа яка надає соціальні послуги та особа, яка отримує догляд, мають спільно приживати, мати взаємні права та обов`язки, бути пов`язані спільним побутом.
Закон України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон №1382-IV) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Пунктом п.3 Порядку №859 порядку передбачено, що компенсація призначається і виплачується за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Отже, така допомога надається не лише за зареєстрованим місцем проживання, а і за задекларованим місцем проживання (перебування) особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основні.
Суд з`ясував, що з заяви позивача та доданих до неї документів вбачається, що вони містять відомості про задекларовану адресу проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , якому надаються послуги з догляду на непрофесійній основі, а отже згідно п.3 Порядку №859 може бути адресою, за якою призначається і виплачується компенсація.
Отже, суд дійшов висновку, що у спірному випадку приписи п.3 Порядку №859 дотримано, заява позивача подана за адресою задекларованого місця проживання особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
З цих підстав суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивача саме з підстав її подання не за зареєстрованим місцем проживання особи.
Відтак, рішення Департаменту оформлене Повідомленням за №06 11-10/368 від 06.07.2026 про відмову позивачу у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року по справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява №29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, без втручання в дискреційні повноваження відповідача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Інші аргументи та підстави, зазначені сторонами, не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки судом надано правову оцінку основним аргументам, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи та оцінено їх в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, 14, код ЄДРПОУ 37573438) про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити дії, – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради управління соціальної підтримки населення оформлене Повідомленням за №06 11-10/368 від 06.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2026 про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог, – відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.11.2026.
Суддя Ю.В. Калашник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua