Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №240/11135/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/11135/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000142/2 від 01.04.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000907 від 01.04.2025, винесених Волинською митницею.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 31.03.2025 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано митну декларацію №25UA205140020119U7, разом з митною декларацією було надано необхідні документи. Незважаючи на надані додаткових документів та не погодившись з митною вартістю визначеною позивачем у відповідності до положень статті 52 Митного кодексу України, 01.04.2025 Волинською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000142/2 від 01.04.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000907 від 01.04.2025. Вважає, що рішення митного органу є незаконними та необгрунтованими, прийнятими відповідачем без достатніх правових підстав та без урахування поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості товару.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від відкрито провадження у справі за спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відмітив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому просить відмовити задовольнити позовні вимоги. Відмітив, що розбіжності, на які посилається відповідач, не є аргументованими та переконливими, оскільки останнім не здійснений повний та всебічний аналіз поданих до митного оформлення документів, які в свою чергу в повному обсязі підтверджують митну вартість за основним методом не мають числових розбіжностей, ознак підробки та/ або внесення неправдивої інформації щодо складових митної вартості.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

31.03.2025 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано митну декларацію №25UA205140020119U7, разом з митною декларацією було надано наступні документи:

- пакувальний лист б.н. від 27.03.2025;

- рахунок-фактура (інвойс) № 0010500148 від 27.03.2025;

- автотранспортна накладна CMR193736 від 27.03.2025;

- банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №359 від 25.03.2025;

- калькуляція транспортних витрат №31032025-3/1 від 31.03.2025;

- довідка про транспортні витрати №31032025-3 від 31.03.2025;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №2_2025 від 17.02.2025;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №17 від 18.03.2025;

- зовнішньоекономічний контракт №2024/033 від 28.03.2024;

- декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експертом №0010500148 від 27.03.2025;

- митна декларація за якою було відмовлено у виписку товарів №25UA205140020119U7 від 31.03.2025;

Також під час митного оформлення відповідач запропонував позивачу надати й додаткові документи, які підтвердили числове значення митної вартості товару, що переміщуються через митний кордон України.

Незважаючи на надані додаткових документів та не погодившись з митною вартістю визначеною позивачем у відповідності до положень статті 52 Митного кодексу України, 01.04.2025 Волинською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000142/2 від 01.04.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000907 від 01.04.2025.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації винесені з порушенням норм чинного законодавства України є протиправним та підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями етапі 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, с ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 -2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За вимогами ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї етап і, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За вимогами частин 1 -3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму Імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) га другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частин 1-3 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вар гість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами частин 4-6 статі 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу: надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 9 ст. 55 МК України - у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

У відповідності до ч. 10 ст. 55 МК України передбачено, що якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом. Станом на дату звернення відповідь не надійшла.

Судом встановлено, що відповідно до графи 33 Рішення про коригування, відповідач зазначив:

«Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- згідно п. 6.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.03.2024 року №2024/033 серед супровідних документів зазначена копія експортної митної декларації, однак даний документ не подано до митного оформлення;

- згідно рахунка-фактури від 27.03.2025 №0010500148 наявна інформація про умови доставки в сумі 3500 крон, однак дані витрати не зазначені серед складових витрат митної вартості товару;

- відповідно до прайс-листа від 17.02.2025 №2_2025 зазначена вартість товару, однак згідно довідки від 31.03.2025 року №31032025-3/1 наявна інформація про те, що навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість товару. При цьому, інформація щодо даних витрат не зазначено в рахунку числового розрахунку для підтвердження складових вартості товару не подано до митного оформлення.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності Вам необхідно згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати :

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) договір (контракт) про перевезення від 16.12.2024 №16/12;

3) транспортні (перевізні) документи (в т.ч. чеки, квитанції та/або інші документи, що підтверджують понесені витрати);

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митниці надано:

1) Копію митної декларації країни відправлення від 27.03.2025 №25CZ58000003H99RA3;

2) Лист від 27.03.2025 №б/н в кількості 2 (дві) штуки;

3) Видаткові накладні від 10.06.2024 №122405958; від 18.07.2024 №122407302; від 19.08.2024 №122408489;

4) Постанова по справі від 28.01.2025 №240/14732/24;

5) Лист від 31.03.2025 №3103-9.

Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 3103-10 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Разом з тим, видаткові накладні від 10.06.2024 №122405958; від 18.07.2024 №122407302; від 19.08.2024 №122408489 та Постанова по справі від 28.01.2025 N? 240/14732/24 не стосуються даного митного оформлення.

За умови надання, згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар 1 -на рівні - 3,52 дол.США/кг (3,2629 євро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют) за МД №UA100060/2025/508104 від 28.03.2025, за МД №UA100330/2025/101362 від 28.01.2025.

Митницею за основу для коригування взято вартість товару «Шпагат», країна походження Європейський Союз, імпорт товару здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, з врахуванням обсягу поставки товару.

Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу х

Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку».

Щодо твердження відповідача, що відповідно п. 6.3 контракту продавець передає покупцю супровідну документацію, в т.ч. копію митної декларації країни відправлення, яка не подана до митного оформлення, слід зазначити таке.

Митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною 3 статті 53 МК України.

Декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Водночас, митна декларація країни відправлення була надана разом з листом від 31.03.2025 №3103-9, однак з незрозумілих підстав, даному документу не надано належної правової оцінки.

Щодо твердження відповідача, що згідно рахунка-фактури від 27.03.2025 №0010500148 наявна інформація про умови доставки в сумі 3500 крон, однак дані витрати не зазначені серед складових витрат митної вартості товару та свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару, слід зазначити таке.

Відповідно до листа від 31.03.2025 №3103-9 позивач надав пояснення вказавши: «…стосовно зазначених умов доставки (внутрішнє переміщення) в сумі 3500 крон у рахунку-фактурі від 27.03.2025 №0010500148, ФОП ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до пояснення постачальника JUTA a.s. вартість внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що вказана в колонці умов поставки в рахунку-фактурі, є теоретично-статистичною вартістю внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що зазначається компанією JUTA a.s. виходячи з власних теоретичних розрахунків та може відрізнятись від дійсної вартості перевезення. Така вартість внутрішніх перевезень не підлягає сплаті покупцем та використовується компанією JUTA a.s. виключно для власних митних цілей і частиною статистичної вартості».

Аналогічне пояснення надала компанія JUTA a.s. від 28.03.2025 року вказавши наступне: «ми підтверджуємо, що вартість перевезень на території Чеської Республіки, що вказана в колонці умов поставки в рахунку-фактурі, є теоретично- статистичною вартістю внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що зазначається компанією JUTA a.s. виходячи з власних теоретичних розрахунків та може відрізнятись від дійсної вартості перевезень. Така вартість внутрішніх перевезень не підлягає сплаті покупцем та використовується компанією JUTA a.s. виключно для власних митних цілей і є частиною статистичної вартості». Однак, відповідач не надав належної оцінки вказаним поясненням.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до прайс-листа від 17.02.2025 №2_2025 зазначена вартість товару, однак згідно довідки від 31.03.2025 №31032025-3/1 наявна інформація про те, що навантажувально- розвантажувальні роботи включені у вартість товару. При цьому, інформація щодо даних витрат не зазначено в рахунку числового розрахунку для підтвердження складових вартості товару не подано до митного оформлення. З цього приводу, варто вказати наступне.

В специфікації №17 від 18.03.2025 до Контракту №2024/033 від 28.03.2024 року, сторони дійшли згоди, що ціна на товар включає, зокрема, вартість пакування, навантаження на транспорт Покупця (перевізника Покупця), що повністю узгоджується з умовами поставки «FCA».

Відповідно до міжнародного визначення FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Вільний перевізник (…назва місця) — термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Слід також зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці, якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження товару.

Разом з тим, адресою місця завантаження товару, було безпосередньо складське приміщення продавця (JUTA) (про свідчить лист від 12.02.2025, який долучений до позовної заяви), також наголошуємо й на тому, що Позивач в свою чергу не поніс будь-яких витрат щодо завантаження товару на транспорт, а тому відповідно і не відображав їх у складі митної вартості.

Листом від 31.03.2025 №3103-9, позивач надав пояснення з даного приводу відносно навантаження та страхування товару. Однак, відповідач не взяв до уваги документи, які надав позивач в підтвердження даних відомостей відносно навантаження товару.

Щодо твердження відповідача, що видаткові накладні від 10.06.2024 №122405958; від 18.07.2024 року №122407302; від 19.08.2024 року №122408489 та постанова по справі від 28.01.2025 року №240/14732/24 не стосуються даного митного оформлення, варто відмітити таке.

Вказані документи були надані виключно інформаційно, щодо видаткових накладних то вони були надані, щоб підтвердити той факт, за якою саме ціною реалізується товар в України до кінцевого споживача, який придбаний Декларантом (позивачем) у постачальника JUTA. Щодо постанови суду, то вона подана також виключно інформаційно, оскільки суд вже неодноразово розглядав аналогічні ситуації відносно скасування рішення про коригування митної вартості, відносно аналогічного товару та постачальника JUTA. Однак, відповідач не надав належної оцінки наданим документам.

Щодо того, що відповідач запропонував надати: договір (контракт) про перевезення від 16.12.2024 №16/12; транспортні (перевізні) документи (в т.ч. чеки, квитанції та/або інші документи, що підтверджують понесені витрати), слід вказати таке.

Відповідач, витребовуючи договір (контракт) про перевезення від 16.12.2024 №16/12, ще раз підкреслює те, що до аналізу наданих документів які підтверджують митну вартість за основним методом – відповідач відноситься поверхнево. Оскільки, якби відповідач здійснював належний аналіз документів, він би з`ясував, що договору (контракту) про перевезення від 16.12.2024 №16/12 не може існувати в даній поставці, оскільки позивач (декларант) здійснював поставку товару власним транспортом з залученням свого працівника, відповідно договору на перевезення бути не може.

Разом з тим, витребування відповідачем транспортних (перевізних) документів (в т.ч. чеки, квитанції та/або інші документи, що підтверджують понесені витрати) є також незрозумілим, оскільки в підтвердження витрат на перевезення була надана довідка про витрат а також калькуляція, де розписано витрати на перевезення товару від Постачальника до кордону з Україною і від кордону України до м. Житомир (місце фактичного розвантаження). Однак, відповідач не надав належної оцінки наданим документам.

Також, позивачем в якості висновку про якісні та вартісні характеристики товарів додатково було направлено висновок Житомирської ТПП №B-557 від 01.04.2025, який складений у відповідності до Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року №671/97-ВР, Положення про загальний порядок надання послуг з цінової інформації торгово-промисловими палатами в Україні, затвердженого рішенням Президії ТП України від 30.01.2020 року №52(4), Методики проведення товарознавчої експертизи торгово-промислових палат в Україні СОУ 94.1-00016934-001:2005, затвердженої рішенням Президії ТП України від 26.09.2005 року, №46(4), Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оцінку діяльності в Україні», а також Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440.

Під час формування висновку експертом використано та відображено достовірну інформацію відносно аналогічних груп товарів у різних постачальників та на різних торгових площах з зазначенням відповідних інтернет посилань, при цьому експерт зазначає що в середньому ціна шпагату за 1 кг становить в діапазоні від 1,05 до 1,90 євро в той же час вартість придбаного шпагату Позивачем становить 1,78 за 1 кг.

Також, експерт акцентує увагу й на тому, що при використанні інформації про ціни пропозицій, зазначені ціни повинні бути скоректовані убік зменшення на 5-25% (рекомендації Українського Суспільства Оцінювачів). Тобто фактична ціна продажу може бути меншою від ціни пропозиції на 5-20%.

Щодо твердження відповідача про те що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанту. Митна вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме Товар на рівні 3,52 дол. США/кг за МД №UA100330/2024/508104 від 28.03.2025 року, за МД №UA100330/2024/101362 від 28.01.2025, слід зазначити наступне.

При здійсненні митного контролю митний орган, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Сам по собі, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання форми контролю Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками як самостійна підстава для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також як підстава для обмеження у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору, законодавством не передбачена. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Відповідна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.08.2018 року по справі 815/3482/17, по справі №803/1582/13-а від 22.01.2019 року, по справі 805/2713/16-а від 19.02.2019 року, по справі №1.380.2019.004752 від 10.06.2020 року.

Нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 року по справі № 640/22572/20 вказав наступне: «… рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».

Відповідач в свою чергу не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

На підставі викладеного, слід дійти висновку про те, що позивачем під час митного оформлення було надано належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України, у своєму рішенні про коригування митної вартості

Відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Об`єктивна можливість застосування першого методу не спростована відповідачем.

Розбіжності, на які посилається відповідач, не є аргументованими та переконливими, жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості за основним методом.

З цього приводу, можна дійти висновку, що рішення про коригування та картки відмови необґрунтовані, прийняті без наведення будь-яких доказів, а процедура винесення було здійснена з порушенням вимог чинного законодавства України.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000142/2 від 01.04.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000907 від 01.04.2025.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як зазначено у ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).

Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення судових витрат надано: ордер про надання правничої допомоги від 15.04.2025 серії АМ №1122455, договір про надання правової допомоги від 15.04.2025, акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 15.04.2025 від 07.01.2026 на суму 8 000 грн., рахунок на оплату №07/01-1 від 07.01.2026.

Представник відповідача у поданій до суду заяві вказує на неспівмірність витрат правничої допомоги, а тому просить відмовити у відшкодуванні таких витрат.

Дослідивши надані суду докази на підтвердження понесених судових витрат, суд не вбачає в них співмірності наданих послуг на професійну правничу допомогу з їх оплаченою вартістю, та не вважає їх розмір обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд вважає співмірними витратами на відшкодування витрат на правову допомогу зі складання адміністративного позову, щодо витраченого часу, складністю справи та розгляду справи судом, будуть витрати у розмірі 5000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, ЄДРПОУ: 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000142/2 від 01.04.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000907 від 01.04.2025.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 5772,25 грн. (п`ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 25 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 листопада 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович