Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №160/17288/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №160/17288/26

Суддя: Голобутовський Роман Зіновійович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокуСправа № 160/17288/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Тернопільської митниці (далі – відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000128/1 від 05.03.2026;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2026/000160 від 05.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами. Митниця у своєму рішенні вказує, що рівень митної вартості товарів, що ввозяться позивачем, більший з наявною у митниці інформацією, проте в рішенні відсутня інформація, що за наведеною відповідачем митною декларацією відбулось митне оформлення такого ж самого товару. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішень, які звернуті до оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського кружного адміністративного суду від 24.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

08.07.2026 відповідачем через автоматизовану систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що під час митного оформлення у митниці виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п. 2 ст. 58 МК України, п. 6 ст. 54 МК України. Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Зазначено, що гонорар представника є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у визначеному розмірі не відповідає критеріям розумності та співмірності.

08.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Тернопілької митниці надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Дніпропетровського кружного адміністративного суду 08.07.2026 клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/17288/26 - залишено без задоволення.

17.04.2025 представником позивача через автоматизовану систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій вказано, що доказами, що підтверджують вартість товару, які подавалися під час митного оформлення є рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № HY3-ATB240822 від 07.08.2024 та Специфікація №200 NG від 07.08.2024. Крім того, під час консультацій позивачем надавався відповідачу додатково платіжний документ swift б/ н від 11.09.2024. Згідно з п.п. 2.1.1. договору транспортного експедирування між ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» №88190 від 09.04.2019 експедитор має здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів. Тому разом з листом №2811-31 від 28.11.2024 до митного оформлення було надано договір №261021 від 26.10.2021 між ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» та ТОВ «ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС», який був наданий позивачу перевізником. Фактично зобов`язання щодо укладення договору страхування у Позивача відсутні, але Позивач вирішив за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04гОд від 11.03.2020, укладеним з АТ «Страхова компанія «АРКС», здійснити добровільне страхування Товару. Про що під час митного оформлення наданий Страховий сертифікат від 18.09.2024 №20959 (Заява на страхування окремого перевезення вантажу) відповідно до Генерального договору страхування №04гОд від 11.03.2020. Наданий страховий сертифікат від 18.09.2024 №20959 відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, отже розбіжність відсутня. Страхова сума, зазначена в страховому сертифікаті (432320,40 грн) не є більшою, ніж та, що зазначена в інвойсі (10440 Євро). Сума в інвойсі – зазначена в Євро, а в страховому сертифікаті - в гривнях. Усі документи, що підтверджують митну вартість товару перелічені у ч. 2 ст. 53 МК України, серед них немає митної декларації країни відправлення. Отже, позивач не зобов`язаний був надавати даний документ під час митного оформлення. Позивач вказує, що твердження відповідача про відсутність відомостей на підтвердження митної вартості, а також ненадання документів є необґрунтованим, а визначена позивачем вартість товару за першим методом є вірним та не спростована відповідачем.

21.04.2025 представником відповідача через автоматизовану систему «Електронний суд» подані заперечення на відповідь на відзив, в яких представник зазначив, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500040335U3 від 28.11.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000627/1 від 28.11.2024, а саме: 1) відповідно до специфікаціії від 04.09.2024 № 34 оплата за товар здійснюється протягом 20 днів від дати завантаження вантажу на судно, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи; 2) відбитки штампів в СМR від 27.11.2024 №719957 вказують на те, що перевізником є ТОВ «TMG LOGISTICS» L.L.C., але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ»; 3) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ №20959 від 18.09.2024 не відповідає вищезазначеним умовам. Тобто під час митного оформлення було виявлено три розбіжності в наданих ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» документах, про що зазначено в Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000627/1 від 28.11.2024, тому зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000627/1 від 28.11.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».

14.05.2025 представником позивача подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

16.05.2025 представником відповідача подано заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) 19.07.1999 зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 40.

Між HUNAN ZHONGSHANG INTELLIGENT TRADE CO., LTD (Китай) як продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» як покупцем укладено контракт на поставку продукції № 3879-HZ/CN від 01.04.2024.

Згідно зі специфікацією №12 від 28.10.2025 та рахунком-фактурою (інвойсом) №ZS25102806 від 28.10.2026 постачанню підлягав товар – рукавчики робочі текстильні 3 пари ТМ «Розумний вибір» у кількості 61000 наборів загальною вартістю 20130,00 дол. США.

Відповідно до специфікації, встановлені наступні умови оплати: 6039,00 USD покупець оплачує перед початком виробництва; 14091,00 USD покупець оплачує протягом 10 днів від дати видання коносаменту в Україні.

28.10.2025 продавець виставив рахунок-фактуру (iнвойс, проформа) № ZS25102806 на суму 20130,00 дол. США.

09.12.25 зазначений товар було запаковано, поміщено у контейнер/пломбу №LYGU1697079/M3335338, що підтверджується пакувальним листом.

Зазначений контейнер із товаром було завантажено на судно 12.12.2025, що підтверджується коносаментом №ZJSM25120718.

Платіжним документом «swift» від 03.11.2025 позивачем було сплачено постачальнику 12078,00 дол. США; платіжним документом «swift» від 29.01.2026 позивачем було сплачено постачальнику 28182,00 дол. США.

ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Клієнт) та ТОВ «ТГЛ Україна» (Експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №110516 від 31.03.2025.

До вказаного договору було укладено заяву на перевезення вантажу морським транспортом №99162/404439 від 12.12.2025, щодо перевезення вантажу за коносаментом № ZJSM25120718, відповідно до якої товар завантажений 12.12.2025.

Вартість перевезення складає еквівалент у гривні 4060,00 USD/конт. у гривні за курсом НБУ на дату прибуття на митний термінал, з яких 3630,00 USD вартість послуг за межами території України, а 430,00 USD вартість комплексу послуг перевезення на території України.

Крім того, товар у добровільному порядку було застраховано, що підтверджується страховим сертифікатом № 608 від 12.12.2025 (страхова премія - 536,09 грн.).

Експедитором були виставлені рахунки-фактури про надання транспортно- експедиційних послуг від 03.03.2026: №СФ-48584 (Морське перевезення за маршрутом Циндао (Китай) - Гданськ (Польща)), на суму 69 960,01 грн. (без ПДВ); №СФ-48582 на суму 86980,37 грн. з ПДВ з яких: міжнародне залізничне перевезення за межами території України - 52062,31 без ПДВ; міжнародне залізничне перевезення на території України - 2975,73 без ПДВ; додаткові послуги пов`язані з організацією перевезення вантажів на території України (у т.ч ПДВ (20%) 3017,89 грн.) - 15089,46 грн.; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами України - 13834,98 грн.; №СФ-48583 (автоперевезення та експедиторські послуги на всьому шляху) - 18590,75 грн.

ТОВ «АТБ-маркет» з метою митного оформлення імпортованого товару подало митну декларацію №26UA403070002111U4 від 03.03.2026.

05.03.2026 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2026/000128/1, яким скориговано митну вартість товару з 23717,10 дол. США до 46372,20 дол. США.

Позивачу надіслано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2026/000160 в прийнятті митної декларації.

Не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч. 5 ст. 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Щодо твердження митниці про не надання доказів оплати за транспортно-експедиційні послуги, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документи, які підтверджують транспортні витрати це транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Разом з тим, митним законодавством не регламентовано перелік документів, якими підтверджується витрати на транспортування і тому, документи узгоджені між сторонами (Замовник та Виконавець), виставлені стороною рахунки або документи про сплату за послугу вважаються належними та достовірними доказами на підтвердження вартості транспортування.

Судом встановлено, що 31.03.2025 між позивачем та ТОВ «ТГЛ Україна» (експедитор) укладеного договір №110516 транспортного експедирування, пунктом 1.1 якого передбачено зобов`язання експедитора за плату та за рахунок клієнта виконати, а за необхідності також й організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським, річним, автомобільним, залізничним, авіа або іншим узгодженим транспортом, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах та у порядку, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1 цього договору також передбачено обов`язок здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів відповідно до заявки.

Згідно пункту 3.1 договору вартість послуг експедитора погоджується сторонами у заявці та може бути змінена тільки за письмовою згодою обох сторін. Погоджена у заявці вартість послуг експедитора включає експедиторську винагороду, а також усі витрати експедитора, пов`язані з наданням послуг за цим договором, у тому числі витрати з навантаження, розвантаження, перевезення вантажу, перевантаження вантажу на інший транспортний засіб (у випадку необхідності такого перевантаження), витрати на сплату зборів (обов`язкових платежів) та витрати, пов`язані з оплатою послуг третіх осіб (у випадку їх залучення).

Тобто, експедитор позивача мав право залучати для надання транспортно-експедиторських послуг позивачу третю особу.

Отже, для позивача транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з експедитором. В свою чергу залучення експедитором будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку «організувати перевезення») характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював виключно з експедитором.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

В даному випадку, наданими позивачем до митного оформлення договором транспортного експедирування №110516 від 31.03.2025, заявкою на перевезення вантажу морським транспортом №99162/404439 від 12.12.2025, рахунками по перевезенню № СФ-48583, СФ-48582, СФ-48584 від 07.03.2026 та платіжними інструкціями від 17.03.2026 №№716441, 716443, 716453, 716455 підтверджується така складова митної вартості товару як витрати на транспортування.

Наведеним обґрунтуванням спростовуються доводи відповідача щодо відсутності інформації про числові значення витрат на транспортування товару в копії залізничної накладної від 26.02.2026 №4326260210, оскільки документами, що підтверджуються саме вартість перевезення є досліджені судом рахунки по перевезенню та заявка на перевезення товару.

Доводи відповідача про те, що відповідно до контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB SHENZHEN, CN, а відповідно до коносаменту від 12.12.2025 №ZJSM25120718 відправка товару здійснюється з порту QINGDAO, CN спростовуються листом контрагента-постачальника компанії HUNAN ZHONGSHANG INTELLIGENT TRADE CO., LTD (Китай), відповідно до якого виявлено помилку в товарносупровідних документах, зокрема, в умовах поставки, вважати правильним FOB QINGDAO.

Для виправлення цієї технічної помилки ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та постачальник уклали додаткову угоду №1 До Специфікація №12 від 28.10.2025 із зазначенням умов поставки FOB QINGDAO.

За стандартами Інкотермс, FOB означає «товар відвантажується на судно замовника». Вказівка на умови FOB у договорі означає, що продавець оплачує доставку товару до моменту навантаження, плюс саме навантаження на борт. Також на нього покладено обов`язки щодо очищення товару від мит (при експортному постачанні).

Відповідачу була надана заявка на перевезення № 99162/404439 від 12.12.2025, яка містить номер коносаменту №ZJSM25120718, опис та кількість вантажу, вартість перевезення. Пакувальний лист містить посилання на інвойс №ZS25102806, та містить інформацію, що товар поміщено у контейнер/пломбу №LYGU1697079/M3335338.

Твердження митниці про відсутність в поданих рахунках на перевезення нарахування витрат щодо зберігання вантажу, суд зазначає, що наведені доводи спростовуються пунктом 3.1 договору №110516, відповідно до якого Погоджена у заявці вартість послуг експедитора включає експедиторську винагороду, а також усі витрати експедитора, пов`язані з наданням послуг за цим договором, у тому числі витрати з навантаження, розвантаження, перевезення вантажу, перевантаження вантажу на інший транспортний засіб (у випадку необхідності такого перевантаження), витрати на сплату зборів (обов`язкових платежів) та витрати, пов`язані з оплатою послуг третіх осіб (у випадку їх залучення, а також складеною заявкою на перевезення №99162/404439 від 12.12.2025.

Стосовно ненадання доказів оплати за товар, суд зазначає, що позивачем подано до митного органу платіжний документ «swift» разом з листом №0303/26 від 03.03.2026.

Суд вказує, що строк оплати не залежить від розміру митної вартості, оскільки не змінює її.

Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №815/329/17.

Цей висновок кореспондується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №803/3649/15, відповідно для якого у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч. 5 ст. 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані запитувані митним органом документи.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом оспорювані рішення та картка відмови, прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6186,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №551567 від 18.06.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 6186,50 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №816/416/18.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат адвокатом надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №01/11-25/1 від 01.11.2025, додаткову угоду №02/06В-1 від 02.06.2026 та протокол про виконання робіт від 19.06.2026. За умовами додаткової угоди винагорода є фіксованою й незмінною незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу та кількості підготовлених процесуальних документів, а послуги вважаються наданими в повному обсязі після подання першої заяви по суті справи. Детального опису робіт із зазначенням витраченого часу та вартості кожної послуги до суду не подано.

Таким чином, представник позивача зазначає, що загальна вартість наданих послуг становить 15000,00 грн, а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.

Разом з цим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.

Суд надаючи оцінку співмірності розміру витрат на правову допомогу, зазначає, що справа про оскарження рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є справою незначної складності, що розглядається у спрощеному порядку без виклику сторін та без проведення судового засідання, про що зазначено в ухвалі від 24.06.2026.

У цьому випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, значення справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. Суд вважає таку суму співмірною зі вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе стягнути з Тернопільської митниці витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (пр-т Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 30487219) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000128/1 від 05.03.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2026/000160 від 05.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 6186 (шість тисяч сто вісімдесят шість) грн 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua