Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №160/25578/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №160/25578/26

Суддя: Секірська Анжела Геннадіївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокуСправа № 160/25578/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

20.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 09 червня 2024 року по 28 липня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з. 09 червня 2024 року по 28 липня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , надалі був переведений до Військової частини НОМЕР_1 та 09 червня 2024 року позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення..

Середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку --- це санкція, а не складова грошового забезпечення, правове регулювання: ст. 116 КЗпП України -- обов`язок повного розрахунку в день звільнення; ст. 117 КЗпП України - відповідальність роботодавця у вигляді середнього заробітку за весь час затримки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що ці норми застосовуються до військовослужбовців у частині відповідальності за несвоєчасний остаточний розрахунок. Відповідно до правової позиції ВС та практики адміністративних судів: Обов`язок провести остаточний розрахунок покладається на ту військову частину, в якій військовослужбовець перебував на день виключення зі списків особового складу.

28 липня 2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/24239/24 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума перерахованого грошового забезпечення.

При цьому відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення у повному обсязі.

Позивач вважає ненарахування та невиплату йому середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення у повному обсязі - протиправними. Позивач наполягає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки лише оскаржувані дії відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні вчинені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому вони є протиправними.

Дані висновки відповідають вимогам ст.ст.2,6-14,73,74,77,78 КАС України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, які регулюють спірні правовідносини.

З огляду на наведене представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (його представнику) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» документи, які підтверджують підстави звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до закону, або документа про сплату судового збору за позовними вимогами немайнового характеру у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) грн.

04.09.2026 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів:

- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з зазначенням всіх складових, які мають постійний та разовий характер, за повні два місяці служби перед звільненням;

- довідку про всі нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини, з зазначенням всіх складових, які мають постійний та разовий характер; з зазначенням дати виплати цих сум;

- інформацію про виконання судового рішення у справі № 160/24239/26 (нараховані та виплачені суми, дата виплати);

- первинні документи, на підставі яких сформовано зазначені довідки (особові картки, архівні відомості, накази, тощо).

Ухвалою суду від 24.09.2026 запропоновано ОСОБА_1 та адвокату Єрьоміній Вікторії Анатоліївні у семиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення щодо поданого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а також щодо належного відповідача у справі.

Ухвалою суду від 10.11.2026 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду у справі за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 11.11.2026 продовжено строк розгляду адміністративної справи за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії до 11 листопада 2026 року.

21.09.2026 відповідачем надано відзив, в якому зокрема зазначено таке.

Військова частина НОМЕР_1 не залучена до участі у справі № 160/24239/26 як відповідач, третя особа чи інша заінтересована особа, тому не володіє інформацією щодо виконання судового рішення у справі № 160/24239/26.

У позовній заяві представник Позивача зазначає, що, «починаючи з 11.06.2021, Відповідачем — військовою частиною НОМЕР_1 — нібито протиправно здійснювався розрахунок грошового забезпечення Позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, що, на думку Позивача, призвело до порушення його майнових прав». У зв`язку з цим представником Позивача було заявлено вимогу «про здійснення перерахунку та виплату грошового забезпечення за період з 11.06.2021 по 18.07.2022 із застосуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом відповідно на 01.01.2021 та 01.01.2022, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1 та 14 до зазначеної постанови та з урахуванням раніше виплачених сум».

Як зазначає представник Позивача, « 28.07.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/24239/24 на розрахунковий рахунок Позивача було виплачено суму перерахованого грошового забезпечення». Водночас, на думку Позивача, «Відповідачем не було нараховано та виплачено середній заробіток за час несвоєчасної виплати відповідних сум». На цій підставі Позивач вважає протиправними дії (бездіяльність) Відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час несвоєчасної виплати грошового забезпечення.

Разом з тим, з наведеними доводами погодитися неможливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам проходження Позивачем військової служби та не враховують процесуальний статус військової частини НОМЕР_1 у справі № 160/24239/24. Насамперед необхідно звернути увагу суду на те, що військова частина НОМЕР_1 була сформована 13.09.2023 року.

Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.09.2023 № 820 командира військової частини НОМЕР_1 призначено та визначено таким, що приступив до виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 .

Формування військової частини НОМЕР_1 здійснювалося на виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.08.2023 № Д-321/93/дск, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2023 № 1. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення за період з 11.06.2021 по 18.07.2022 військової частини НОМЕР_1 як військової частини, що здійснювала відповідні виплати Позивачу, фактично не існувало.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2023 № 26 майора ОСОБА_1 , начальника геоінформаційної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 , було призначено на посаду начальника геоінформаційної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.09.2023 № 402. Майор ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв справи та посаду з 07.10.2023 та з цієї дати приступив до виконання обов`язків за відповідною посадою у військовій частині НОМЕР_1 .

Водночас, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2024 № 161, майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» — за віком, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі. Зазначеним наказом визначено, що майор ОСОБА_1 вважається таким, що здав справи та посаду з 09.06.2024, а з 10.06.2024 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Отже, з наведених документів беззаперечно вбачається, що майор ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 лише у період з 07.10.2023 по 09.06.2024.

Таким чином, твердження представника Позивача про те, що саме військова частина НОМЕР_1 здійснювала йому нарахування та виплату грошового забезпечення у спірний період з 11.06.2021 по 18.07.2022, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі – Порядок №260), визначається механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (п. 1 розділу І Порядку №260).

Як вбачається із змісту п. 8 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Військова частина НОМЕР_1 не була відповідачем, третьою особою або іншою заінтересованою особою у справі № 160/24239/24, а відтак не брала участі у розгляді зазначеної справи та не була наділена процесуальними правами й обов`язками її учасника. Відповідно, військова частина НОМЕР_1 не визначалася рішенням суду як суб`єкт, на якого покладено обов`язок щодо здійснення відповідного перерахунку та виплати грошового забезпечення Позивачу.

Обставини щодо того, ким саме у спірний період здійснювалися нарахування грошового забезпечення Позивачу, які саме суми були йому нараховані та виплачені, а також наявність чи відсутність заборгованості за відповідний період не можуть бути автоматично віднесені до сфери відповідальності військової частини НОМЕР_1 лише у зв`язку з тим, що в подальшому, у 2026 році, на виконання судового рішення Позивачу було виплачено певну суму. Військова частина НОМЕР_1 не може нести відповідальність за дії або бездіяльність суб`єкта, який здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення Позивачу у 2021– 2022 роках, оскільки на той час така військова частина ще не була сформована та не здійснювала фінансового чи іншого забезпечення Позивача.

Таким чином, твердження Позивача про порушення саме Відповідачем його права на належне грошове забезпечення за період з 11.06.2021 по 18.07.2022 не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не підтверджуються належними й допустимими доказами, тому відсутні правові та фактичні підстави для покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку щодо нарахування та виплати Позивачу середнього заробітку за час несвоєчасної виплати грошового забезпечення за період, коли військова частина НОМЕР_1 не існувала та не здійснювала Позивачу відповідних виплат.

Законодавством розмежовано період, за який військовослужбовцю належить грошове забезпечення при звільненні, та порядок і фінансові умови здійснення відповідної виплати.

У даному випадку, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2024 № 161, майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» — за віком, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі. Зазначеним наказом визначено, що майор ОСОБА_1 здав справи та посаду 09.06.2024 та з 10.06.2024 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Отже, при проведенні остаточного розрахунку військовою частиною НОМЕР_1 було визначено належні майору ОСОБА_1 виплати за період проходження ним військової служби, у тому числі грошове забезпечення за час служби до дня виключення зі списків особового складу включно, а також інші належні при звільненні виплати.

При цьому необхідно враховувати правовий статус військової частини НОМЕР_1 як бюджетної установи, що здійснює видатки в межах наданих бюджетних повноважень та відповідних бюджетних асигнувань.

Статус військової частини НОМЕР_1 як розпорядника бюджетних коштів не означає наявності у неї необмеженого фінансового ресурсу та не надає права здійснювати видатки поза межами доведених бюджетних асигнувань. Крім того, відповідно до пункту 4 окремого доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 витрати на грошове забезпечення військовослужбовців здійснюються у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення. Пунктом 7 зазначеного окремого доручення передбачено, що грошове забезпечення нараховується та виплачується до 20 числа щомісячно, а у разі надходження коштів пізніше цього строку — протягом трьох днів після їх надходження. Таким чином, у випадку фактичного ненадходження до військової частини НОМЕР_1 коштів, необхідних для проведення відповідної виплати, військова частина об`єктивно позбавлена можливості здійснити такий платіж до моменту надходження відповідного фінансового ресурсу. У даному випадку станом на 10.06.2024 — дату виключення майора ОСОБА_1 зі списків особового складу — на відповідних рахунках військової частини НОМЕР_1 були відсутні кошти, необхідні для проведення повного розрахунку при звільненні. Водночас відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця майора ОСОБА_1 остаточний розрахунок з ним проведено у липні 2024 року.

Отже, військова частина НОМЕР_1 після надходження необхідного фінансового ресурсу здійснила належні виплати військовослужбовцю, що підтверджується даними картки особового рахунку. За таких обставин сам по собі факт проведення остаточного розрахунку у липні 2024 року не може свідчити про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , оскільки можливість здійснення відповідного платежу безпосередньо залежала від наявності та фактичного надходження бюджетних коштів у межах передбачених бюджетних асигнувань.

При цьому військова частина НОМЕР_1 не заперечує право військовослужбовця на належні йому відповідно до законодавства суми грошового забезпечення, а навпаки — здійснила їх нарахування та виплату в повному обсязі після виникнення фактичної можливості для проведення відповідного платежу.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, розглядаючи спір за позовом військовослужбовця до військової частини щодо затримки розрахунку при звільненні, виходив із того, що застосування статті 117 КЗпП України пов`язується, зокрема, з наявністю вини роботодавця у невиплаті належних звільненому працівникові сум. У подальшій судовій практиці Верховного Суду також наголошено, що юридично значущими обставинами для вирішення питання про відповідальність за затримку розрахунку є, зокрема, факт невиплати належних сум у встановлений строк, факт проведення остаточного розрахунку та наявність вини роботодавця. Отже, для покладення на військову частину відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, необхідно встановити не лише факт несвоєчасного проведення виплати, але й те, що така затримка стала наслідком винних дій або бездіяльності військової частини.

Військова частина НОМЕР_1 не має права здійснювати видатки поза межами наданих їй бюджетних повноважень та відповідних асигнувань.

У спірних правовідносинах затримка проведення остаточного розрахунку була зумовлена не ухиленням військової частини НОМЕР_1 від виконання покладеного на неї обов`язку та не бездіяльністю її посадових осіб, а об`єктивною відсутністю на відповідних рахунках військової частини необхідного фінансового ресурсу. При цьому військова частина НОМЕР_1 не мала можливості самостійно сформувати або залучити кошти з інших джерел для проведення відповідної виплати, оскільки здійснення бюджетних видатків поза межами визначених бюджетних асигнувань суперечило б вимогам бюджетного законодавства. Після фактичного надходження відповідних бюджетних коштів військова частина НОМЕР_1 здійснила необхідні організаційні та фінансові заходи для проведення остаточного розрахунку з військовослужбовцем, унаслідок чого належні йому суми були фактично виплачені у липні 2024 року.

Таким чином, у діях військової частини НОМЕР_1 відсутня вина у затримці проведення розрахунку, оскільки Відповідач не ухилявся від виконання свого обов`язку, не заперечував права військовослужбовця на отримання належних йому виплат та здійснив їх після виникнення фактичної можливості для проведення відповідного платежу. За таких обставин сам факт проведення остаточного розрахунку не у день виключення військовослужбовця зі списків особового складу не може автоматично свідчити про наявність складу правопорушення, необхідного для застосування статті 117 КЗпП України, без встановлення вини військової частини у такій затримці.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.10.2026 представником позивача надано додаткові пояснення, в яких зазначено таке.

28 липня 2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/24239/24 на рахунок позивача було нараховано суму перерахованого грошового забезпечення. При цьому відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення у повному обсязі.

Відповідно до п.2.2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп2012 від 22.02.2012 року, аналіз ст.ст.116,117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. У даному випадку нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення була здійснена позивачу 28 липня 2026 року.

З позовною заявою про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку позивач звернувся 18 серпня 2026 року, тобто місячний строк звернення до суду не пропущено.

Щодо належного відповідача у даній справі - середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку — це санкція, а не складова грошового забезпечення, правове регулювання: ст. 116 КЗпП України — обов`язок повного розрахунку в день звільнення; ст. 117 КЗпП України — відповідальність роботодавця у вигляді середнього заробітку за весь час затримки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що ці норми застосовуються до військовослужбовців у частині відповідальності за несвоєчасний остаточний розрахунок. Відповідно до правової позиції ВС та практики адміністративних судів: обов`язок провести остаточний розрахунок покладається на ту військову частину, в якій військовослужбовець перебував на день виключення зі списків особового складу. Відповідно до витягу з наказу №161 від 09.06.2024 року 09.06.2024 року позивача виключено зі списків особового складу, з 10.06.2024 року з усіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 . Саме тому належним відповідачем у справі щодо нарахування та виплати позивачу середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку є Військова частина НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України НОМЕР_5 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про реєстрацію місця проживання особи від 26.01.2022 № 372, посвідчення серії НОМЕР_6 .

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.09.2023 № 275 майору ОСОБА_1 , начальнику геоінформаційної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з призначенням на посаду начальника геоінформаційної служби служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.09.2023 № 402 надано 3 доби для здачі справ та посади.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2024 № 161 майора ОСОБА_1 , начальника геоінформаційної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 03.06.2024 № 240, з військової служби у відставку, відповідно до пункту «а» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) вважати таким, що 09.06.2024 справи та посаду здав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 160/24239/25, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у відмові у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат (матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премії) за період з 11.06.2021 року по 18.07.2022 року з врахування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №705 від 30.08.2017;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат (матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премії) за період за період з 11.06.2021 року по 18.07.2022 року з врахування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №705 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 11.06.2021 по 20.05.2023.

На виконання судового рішення у справі № 160/24239/24 на поточний рахунок позивача військовою частиною НОМЕР_2 зараховано 96194,01 грн, призначення платежу: «Цільове зарахування, в/ч НОМЕР_2 . Коментар: 2101020; 2112; Сплата Перерахунок ГЗ 704 ПКМУ Період: з 11.06.2021 по 18.07.2022 зг.ріш.Дніпропетровський окружний адміністративний суд по спр. № 160/24239/24 від 14.11.2024 на кор. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7 **1/2/1; 2112.011;** ПКМУ Період: з 11.06.2021 по 18.07.2022 зг.ріш.Дніпропетровський окружний адміністративний суд по спр.; 160/24239/24 від 14.11.2024 на кор. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 **1/2/1; 2112.011;**.

10.08.2026 адвокат Єрьоміна В.А. звернулася до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просила надати копію довідки про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням.

Відомостей щодо надання відповіді на цю заяву позивачем не надано.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) визначено, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №2232-Х11 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

- у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6- 12 місяців;

- у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-Х11 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення з військової служби визначено розділом XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 233 розділу XII Положення (у редакції, чинній на момент видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2018 року №64) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 242 розділу XII Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов`язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260) визначено, що військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. У наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

Верховний Суд, зокрема й у справах цієї категорії, неодноразово висловлював правову позицію про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується передусім порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення), а також порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Однак питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Такі питання врегульовані КЗпП України.

З огляду на викладене, у зв`язку з відсутністю в спеціальному законодавстві, яке регулює оплату праці військовослужбовців, норм, які встановлюють відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику при звільненні всіх належних сум, до правовідносин, які виникають під час звільнення з військової служби, допустимим є застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними.

У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 520/1897/22 підкреслив, що приписи частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлюють загальне правило, згідно з яким у випадку звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний виплатити йому всі належні суми у день звільнення, а якщо в указаний строк цього не було зроблено з вини власника або уповноваженого ним органу, то підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь затримки до дня фактичного розрахунку.

Межі дії диспозиції частини першої статті 117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких уступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов`язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.

Верховний Суд наголосив, що ці обставини не зазнали змін внаслідок унесення змін до статей 116, 117 КЗпП України Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Позивач просить застосувати відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, до військової частини НОМЕР_1 .

Судом установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 160/24239/25 зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат (матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премії) за період за період з 11.06.2021 року по 18.07.2022 року з врахування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №705 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання судового рішення у справі № 160/24239/24 на поточний рахунок позивача військовою частиною НОМЕР_2 зараховано 96194,01 грн, призначення платежу: «Цільове зарахування, в/ч НОМЕР_2 . Коментар: 2101020; 2112; Сплата Перерахунок ГЗ 704 ПКМУ Період: з 11.06.2021 по 18.07.2022 зг.ріш.Дніпропетровський окружний адміністративний суд по спр. № 160/24239/24 від 14.11.2024 на кор. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7 **1/2/1; 2112.011;** ПКМУ Період: з 11.06.2021 по 18.07.2022 зг.ріш.Дніпропетровський окружний адміністративний суд по спр.; 160/24239/24 від 14.11.2024 на кор. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 **1/2/1; 2112.011;**.

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.09.2023 № 275 майору ОСОБА_1 , начальнику геоінформаційної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з призначенням на посаду начальника геоінформаційної служби служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.09.2023 № 402 надано 3 доби для здачі справ та посади.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2023 № 26 майора ОСОБА_1 , начальника геоінформаційної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від « 23» вересня 2023 року №402 на посаду НАЧАЛЬНИКА ІНФОРМАЦІЯ_2 ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС- 1901003 шпк «майор». ВВАЖАТИ, що справи та посаду прийняв і з 07 жовтня 2023 року виконує обов`язки за посадою, встановити посадовий оклад 4 930 грн.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2024 № 161 майора ОСОБА_1 , начальника геоінформаційної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 03.06.2024 № 240, з військової служби у відставку, відповідно до пункту «а» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) вважати таким, що 09.06.2024 справи та посаду здав.

Тобто, ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 11.06.2021 по 30.09.2023, у Військовій частині НОМЕР_1 – з 07.10.2023 по 09.06.2024.

Суд зауважує, що обов`язок виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП покладається на того роботодавця (військову частину), який здійснював остаточний розрахунок при звільненні та безпідставно затримав виплати, належні військовослужбовцю при звільненні.

Разом з тим, військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , та військова частина НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , є окремими юридичними особами та окремими розпорядниками бюджетних коштів, військова частина НОМЕР_1 не є правонаступником зобов`язань щодо ненарахованих, невиплачених позивачу військовою частиною НОМЕР_2 сум грошового забезпечення за період проходження служби саме у військовій частині НОМЕР_2 .

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, що відповідач починаючи з 11.06.2021 розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, станом на 01.01.2018, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення позивача з 11.06.2021 по 18.07.2022 в належному розмірі, не підтверджені матеріалами справи, оскільки у зазначений період грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося позивачу не відповідачем, а військовою частиною НОМЕР_2 , яка, в свою чергу, була відповідачем у справі № 160/24239/24, на виконання судового рішення у якій 28.07.2026 виплатила ОСОБА_1 недоплачені суми грошового забезпечення за період з 11.06.2021 по 18.07.2022.

Також у позові зазначено, що 28.07.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/24239/24 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума перерахованого грошового забезпечення. При цьому відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення у повному обсязі.

Натомість, згідно з матеріалами справи судове рішення у справі № 160/24239/24 виконано не відповідачем, а військовою частиною НОМЕР_2 , яка нараховувала і виплачувала позивачу грошове забезпечення у період з 11.06.2021 по 18.07.2022.

При цьому позивач не зазначає про невиконання безпосередньо військовою частиною НОМЕР_1 свого обов`язку щодо нарахування та виплати в день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 будь-яких сум, належних при звільненні, право на отримання яких виникло у позивача за період проходження служби у цій військовій частині з 07.10.2023 по 09.06.2024.

Відповідальність за несвоєчасну виплату грошового забезпечення несе той суб`єкт владних повноважень, який це порушення допустив.

Військова частина НОМЕР_2 не є відповідачем у справі, представник позивача у додаткових поясненнях від 12.10.2026 наполягає, що належним відповідачем є саме військова частина НОМЕР_1 .

Встановлені у справі фактичні обставини не відповідають умовам застосування частини першої статті 117 КЗпП України, оскільки ця норма пов`язує настання відповідальності роботодавця із затримкою проведення остаточного розрахунку саме за наявності вини такого роботодавця.

Разом з тим, факт того, що військова частина НОМЕР_2 не в повному обсязі виплачувала ОСОБА_1 грошове забезпечення у період проходження ним у цій військовій частині та на виконання судового рішення виплатила 28.07.2026 суми грошового забезпечення за період з 11.06.2021 по 18.07.2022, не свідчить про порушення військовою частиною НОМЕР_1 обов`язку здійснити з ОСОБА_1 своєчасний розрахунок при звільненні його з військової служби 09.06.2024.

У цій справі спірні правовідносини виникли з приводу несвоєчасної виплати грошового забезпечення в належному розмірі позивачу військовою частиною, яка не здійснювала звільнення позивача з військової служби, в той час як відповідач не несе відповідальності за своєчасну та в повному розмірі виплату грошового забезпечення за періоди, які виникли до зарахування позивача до списків особового складу військової частини – відповідача, і які відповідно не є належними при звільненні сумами, тому відсутній передбачений законом юридичний склад, з яким стаття 117 КЗпП України пов`язує відповідальність.

За таких обставин частина перша статті 117 КЗпП України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2026 року у справі №400/5149/24 зазначив, що позивач не позбавлений можливості захисту своїх порушених прав. Так, у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), військовослужбовець може вимагати компенсацію втрати частини доходів, передбачену законодавством, у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних сум, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Щодо посилань представника позивача на практику Верховного Суду, сформовану за наслідками розгляду справ №910/4518/16, № 140/2006/19, тощо, суд зазначає, що такі постанови не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у наведених представником позивача справах правовідносини виникли між працівником (військовослужбовцем) та роботодавцем (військовою частиною) у зв`язку з несвоєчасною виплатою останнім належних сум при звільненні саме за наявності вини роботодавця.

З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua