Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №160/27845/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №160/27845/26

Суддя: Свергун Ірина Олексіївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокуСправа № 160/27845/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі – відповідач) в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000456/2 від 20.08.2026 про коригування митної вартості товарів за ВМД 26UA403070010116U4.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до прямого контракту №TRI-2612 від 26.12.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» та TRIANGLE TYRE CO.LTD (Китайська Народна Республіка) та укладеної до нього Специфікацій № 12 від 22.05.2026 на суму 788023,50 доларів США та деталізації до інвойсу № 12262002644-2 від 11.06.2026 (контейнер «TCNU4108323») на митну територію України завезений товар – шини загальною кількістю 305 шт. на загальну суму 35298,00 доларів США.

19.08.2026 позивач надав відповідачу декларацію 26UA403070010116U4, в якій самостійно, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, визначив митну вартість товарів – 1884787,05 грн.

19.08.2026 декларантом отримано повідомлення митниці (ідентифікатор повідомлення cbafc384-b960-4cc7-83de-c33702dfb384), відповідно до якого позивачу слід було надати за наявності додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

У відповідь на дане повідомлення позивачем було надано відповідь за вих. № 20 08/2026-1 від 20.08.2026. В завершенні позивач просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

Позивачем було отримано рішення № UA403070/2026/000456/2 від 20.08.2026 Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів за ВМД 26UA403070010116U4.

В тексті рішення відповідач зазначив, що за результатами проведеного опрацювання виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості.

На виконання даного неправомірного рішення митного органу позивачем 20.08.2026 було подано митну декларацію 26UA403070010124U0 з відкоригованою (збільшеною) митною вартістю товару, в результаті чого позивач сплатив збільшений розмір ввізного мита – на 16 793,27 грн та відповідно ПДВ – на 51 339,42 грн. А всього загалом на 68 132,69 грн (графа 47 митної декларації).

Позивач вважає таке рішення митного органу безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 14.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з таких підстав.

19.08.2026 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Пащенко Н.А., було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі – МД) типу ІМ40ДЕ № 26UA403070010116U4, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари: «Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121: шина 215/75R17.5-16PR TR685 135/133M (індекс навантаження 135/133, індекс швидкості M, посадочний діаметр - 17.5) - 160 шт., шина (покришка, камера, ободна стрічка) 12.00R20-22PR TR691-JS 158/155F (індекс навантаження 158/155, індекс швидкості F, посадочний діаметр - 20 ) - 35 компл., шина 295/60R22.5-18PR TRD06 3PMSF 150/147K 149/146L (індекс навантаження 150/147, 149/146, індекс швидкості K/L, посадочний діаметр - 22.5) - 60 шт., шина 395/85R20 20PR TRY66 168G ( індекс навантаження 168, індекс швидкості G, посадочний діаметр - 20) - 50 шт.».

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (надалі – АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю: « 000 Інформаційне повідомлення»; « 105-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення»; « 106-2 Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів».

Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «За участі фізичної особи (гр. 54 МД) наявні протоколи про порушення митних правил (№000031/UA403000/2024 від 21.05.2024). Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (2) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ.».

Під час здійснення митного контролю за МД № 26UA403070010116U4 від 19.08.2026 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

1. Поставка товару здійснювалась на підставі зовнішньоекономічного контракту №TRI– 2612 від 26.12.2024 (надалі – Контракт), укладеного між компанією «Triangle Tyre Co. Ltd» (Продавець) та ТОВ «Техімпорт Маркет» (Покупець).

Умовами п. 1 Контракту визначено, що Продавець продасть, а Покупець купить на умовах FOB Qingdao, Китай (відповідно до Інкотермс 2010) шини вантажні, що надалі іменуються «Товар», в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 3 Контракту орієнтовна сума контракту становить 15000000 дол. США.

Декларантом до митного оформлення надано Специфікацію № 12 від 22.05.2026 на суму 788 023, 50 дол. США, в якій передбачено умови оплати: 100 % передоплата.

Декларантом до митного оформлення була надана платіжна інструкція в іноземній валюті № 213 від 14.06.2026, за якою здійснено оплату в сумі 280000,00 дол. США, що становить приблизно лише 35,53% передоплати, а не 100% передоплати.

У графі 70 «Призначення платежу» даної платіжної інструкції міститься посилання на Специфікацію № 12 від 14.06.2026.

Як вбачається із наведеного, сплачена за платіжною інструкцією № 213 від 14.06.2026 сума (280000,00 дол. США), не відповідає сумі по специфікації № 12 від 22.05.2026 (788023,50 дол. США).

Водночас, платіжну інструкцію на суму 508023,50 дол. США (решта суми, яка мала бути сплачена за специфікацією № 12 від 22.05.2026) декларантом до митного оформлення не надано.

Відтак, надану платіжну інструкцію неможливо ідентифікувати із поставкою даної конкретної партії товару.

2. Надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення №420420260000220000 від 11.06.2026 не містить відміток митних органів країни відправлення.

При перевірці митної декларації країни відправлення із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації.

У зв`язку з наведеними розбіжностями митним органом розпочато консультації з декларантом та направлено вимогу про надання додаткових документів відповідно до частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України. Додаткових документів декларант не надав, повідомивши листом від 20.08.2026 № 20-08/2026-1 про неможливість їх надання.

За результатом консультацій сторони не дійшли згоди щодо визначення митної вартості за методами, передбаченими статтями 58-63 Митного кодексу України, у зв`язку з чим митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на рівні 3,03 дол. США/кг (155,8413 дол. США/шт.) на підставі митної декларації від 02.07.2026 № UA209170/2026/61117.

На підставі викладеного відповідач вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим і просив відмовити в задоволенні позову повністю.

23.09.2026 відповідачем також подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та/або з викликом сторін, у задоволенні якого ухвалою суду від 25.09.2026 відмовлено.

24.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач ані в повідомленні декларанту, ані в оскарженому рішенні, ані у відзиві не зазначив, які саме з основних документів (контракт, інвойс, платіжна інструкція) містять розбіжності, ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Сума 35298,00 дол. США за деталізацією до інвойсу сплачена згідно з платіжною інструкцією № 213, а найменування, кількість і ціна товарів в інвойсі відповідають специфікації № 12 до контракту. Витрати на транспортування підтверджені рахунком № 4744 від 17.08.2026, коносаментом № SHWS226060735 від 16.06.2026, договором № Х191124-120 від 19.11.2024 та довідкою про транспортні витрати. Позивач також посилається на постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 820/2003/17, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов такого.

Судом установлено, що 26.12.2024 між компанією Triangle Tyre Co., Ltd (Китай) (продавець) та ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (покупець) укладено контракт № TRI-2612 (далі - контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах FOB Qingdao, Китай (Інкотермс 2010) шини вантажні в асортименті та кількостях, зазначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту (пункт 1).

Згідно з пунктом 3 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США за 1 штуку та узгоджується сторонами на кожну партію поставки, що вказується у відповідних специфікаціях; орієнтовна сума контракту становить 15000000 дол. США. Відповідно до пункту 7 контракту умови оплати погоджуються сторонами на кожну партію окремо і зазначаються у відповідних специфікаціях.

Специфікацією від 22.05.2026 № 12 сторони погодили поставку шин 47 найменувань загальною кількістю 6272 шт./компл. на загальну суму 788023,50 дол. США на умовах FOB Qingdao, умови оплати - 100% передоплата, строк поставки - протягом 120 днів після оплати. Зокрема, специфікацією визначено ціну шин 215/75R17.5-16PR TR685 135/133M - 60,40 дол. США/шт. (640 шт.), 12.00R20-22PR TR691-JS 158/155F - 190,00 дол. США/компл. (42 компл.), 295/60R22.5-18PR TRD06 3PMSF 150/147K 149/146L - 116,40 дол. США/шт. (60 шт.), 395/85R20 20PR TRY66 168G - 240,00 дол. США/шт. (120 шт.).

04.06.2026 позивачем на користь Triangle Tyre Co., Ltd перераховано 280000,00 дол. США згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 213 від 04.06.2026 з призначенням платежу «Prepayment for tires according to the Contract TRI-2612 dd 26.12.2024, spec. 12 dd 22.05.2026». Платіжна інструкція містить відмітку АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» про її виконання 04.06.2026.

01.06.2026 продавцем направлено позивачу комерційну пропозицію (Offer) № 12262002644-2, а 11.06.2026 виставлено комерційний інвойс № 12262002644-2 з посиланням на контракт № TRI-2612 від 26.12.2024 та специфікацію № 12 від 22.05.2026 на поставку 795 шт./компл. шин 17 найменувань на загальну суму 160146,20 дол. США на умовах FOB Qingdao. В інвойсі зазначено: «Goods are 100% paid / Товар оплачено на 100%». До інвойсу складено пакувальний лист № 12262002644-2 від 11.06.2026 з розподілом товару за чотирма контейнерами.

Згідно з деталізацією до комерційного інвойсу № 12262002644-2 від 11.06.2026 у контейнері TCNU4108323 завантажено 305 шт./компл. шин торговельної марки TRIANGLE вагою брутто 15687,00 кг на загальну суму 35298,00 дол. США, а саме: 215/75R17.5-16PR TR685 135/133M - 160 шт. по 60,40 дол. США (9664,00 дол. США); 12.00R20-22PR TR691-JS 158/155F - 35 компл. по 190,00 дол. США (6650,00 дол. США); 295/60R22.5-18PR TRD06 3PMSF 150/147K 149/146L - 60 шт. по 116,40 дол. США (6984,00 дол. США); 395/85R20 20PR TRY66 168G - 50 шт. по 240,00 дол. США (12000,00 дол. США).

Товар перевезено морським транспортом з порту Циндао (Китай) до порту Гданськ (Польща) за коносаментом № SHWS226060735 від 16.06.2026 (чотири 40-футові контейнери, 795 місць, умови оплати фрахту - FREIGHT COLLECT, контейнер TCNU4108323 - 305 місць, 15687 кг) та далі автомобільним транспортом до м. Дніпро за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 8323 від 17.08.2026.

Транспортно-експедиторські послуги надавались ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» на підставі договору № Х191124-120 від 19.11.2024.

Згідно з рахунком № 4744 від 17.08.2026 та довідкою № 17.08/26-17 від 17.08.2026 вартість послуг з перевезення контейнера TCNU4108323 за межами митної території України становить: морський фрахт Циндао - Гданськ - 191042,58 грн, навантажувально-розвантажувальні роботи в порту Гданськ - 17247,61 грн, оформлення ВМД за межами митної території України - 4470,61 грн, організація локального обслуговування контейнера в порту вивантаження - 2235,31 грн, міжнародне автоперевезення Гданськ - пункт перетину Рава-Руська - 89301,81 грн. У довідці також зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

Товар супроводжувався сертифікатом відповідності № UA.009.9623-26 від 18.06.2026, виданим органом з сертифікації ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ».

19.08.2026 уповноваженою особою позивача (митним брокером ТОВ «ІМЕКСЕНЕРДЖІ») до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці подано митну декларацію № 26UA403070010116U4 на товар «Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121» (код УКТ ЗЕД 4011209000), торговельна марка Triangle, кількість - 305 шт., вага нетто - 15687 кг, фактурна вартість - 35298,00 дол. США, умови поставки - FOB CN QINGDAO, з визначенням митної вартості за основним методом - за ціною договору (код 1 у графі 43). До ціни договору декларантом додано витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України у сумі 304297,92 грн (графа 17 оскарженого рішення), що відповідає сумі витрат за межами митної території України, зазначених у рахунку № 4744 та довідці № 17.08/26-17. Заявлена митна вартість товару становила 1884787,05 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації та у графі 18 оскарженого рішення, а саме: сертифікат відповідності № UA.009.9623-26 від 18.06.2026; рахунок-фактура (інвойс) № 12262002644-2 від 11.06.2026; пакувальний лист № 12262002644-2 від 11.06.2026; коносамент № SHWS226060735 від 16.06.2026; автотранспортна накладна № 8323 від 17.08.2026; декларація про походження товару № 12262002644-2 від 11.06.2026; банківський платіжний документ № 213 (у графі 44 зазначено дату 14.06.2026); рахунок за транспортно-експедиційні послуги № 4744 від 17.08.2026; довідка про транспортні витрати № 17.08/26-17 від 17.08.2026; специфікація № 12 від 22.05.2026; контракт № TRI-2612 від 26.12.2024; договори про надання послуг митного брокера; договір про перевезення № Х191124-120 від 19.11.2024; комерційна пропозиція № 12262002644-2 від 01.06.2026; деталізація комерційного інвойсу № 12262002644-2 від 11.06.2026; копія митної декларації країни відправлення № 420420260000220000 від 11.06.2026.

19.08.2026 відповідачем направлено декларанту електронне повідомлення такого змісту: «Початок консультації з митним органом. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару».

Листом від 20.08.2026 № 20-08/2026-1 позивач повідомив митний орган, що всі документи, які підтверджують вартість товару, його оплату та вартість транспортних витрат, вже подано разом з митною декларацією, і просив завершити митне оформлення за заявленою митною вартістю.

20.08.2026 відповідачем прийнято рішення № UA403070/2026/000456/2 про коригування митної вартості товарів (далі - оскаржене рішення), яким митну вартість товару визначено за резервним методом (код 6) на рівні 155,8413 дол. США/шт., що за 305 шт. становить 47531,60 дол. США.

Підставами для неприйняття заявленої митної вартості у графі 33 оскарженого рішення зазначено: невідповідність суми, сплаченої за платіжною інструкцією № 213 (280000 дол. США), загальній сумі специфікації № 12 (788023,50 дол. США), якою передбачено 100% передоплату, що, на думку митного органу, не дозволяє встановити належність платіжного документа до конкретної поставки; відсутність на митній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення та неможливість перетворення її штрих-коду на візуальну форму; наявність у базі даних Держмитслужби відомостей про вищий рівень митної вартості раніше оформлених товарів; спрацювання автоматизованої системи управління ризиками.

За основу для визначення митної вартості митним органом взято інформацію щодо вартості товару згідно з митною декларацією від 02.07.2026 № UA209170/2026/61117 на рівні 3,03 дол. США/кг (155,8413 дол. США/шт.) - шини та покришки пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів та автобусів з індексом навантаження більш як 121, торговельна марка HABILEAD, країна походження - CN, умови поставки - FOB. В рішенні зазначено, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

У зв`язку з прийняттям оскарженого рішення товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 20.08.2026 № 26UA403070010124U0 з митною вартістю 2124690,88 грн. Різниця митних платежів порівняно з первинною митною декларацією становить: ввізне мито - 16793,27 грн (148728,36 грн - 131935,09 грн), податок на додану вартість - 51339,42 грн (454683,85 грн - 403344,43 грн).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі також - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно із частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. Згідно з частиною другою цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 вказаної статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу; під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини друга - четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України під час визначення митної вартості за ціною договору до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування цих товарів, якщо такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив або повинен сплатити за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявністю у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі № 826/4434/16, від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд, досліджуючи оскаржене рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов такого висновку.

Як вбачається з графи 33 оскарженого рішення, підставами для неприйняття заявленої декларантом митної вартості митний орган визначив: невідповідність суми оплати за платіжною інструкцією № 213 загальній сумі специфікації № 12 та неможливість ідентифікації оплати з конкретною поставкою; відсутність на митній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення; вищий рівень митної вартості товарів, оформлених раніше, за базою даних Держмитслужби; спрацювання автоматизованої системи управління ризиками.

Щодо оплати товару суд дійшов таких висновків.

Відповідач стверджує, що сума, сплачена за платіжною інструкцією № 213 (280000,00 дол. США), становить лише 35,53% загальної суми специфікації № 12 (788023,50 дол. США), якою передбачено 100% передоплату, а у призначенні платежу міститься посилання на специфікацію № 12 від 14.06.2026, що, на думку відповідача, не дозволяє встановити належність платіжного документа до поставки оцінюваного товару.

Однак з матеріалів справи вбачається, що платіжну інструкцію в іноземній валюті № 213 складено та виконано банком 04.06.2026, а в її призначенні платежу зазначено «Prepayment for tires according to the Contract TRI-2612 dd 26.12.2024, spec. 12 dd 22.05.2026», тобто передоплату за шини згідно з контрактом № TRI-2612 від 26.12.2024 та специфікацією № 12 від 22.05.2026. Отже, твердження відповідача про посилання у призначенні платежу на специфікацію № 12 від 14.06.2026 не відповідає змісту платіжного документа. Платником за платіжною інструкцією є позивач, отримувачем - продавець товару Triangle Tyre Co., Ltd за банківськими реквізитами, визначеними у пункті 14 контракту. Зазначення в графі 44 митної декларації дати платіжного документа « 14.06.2026» замість « 04.06.2026» є технічною помилкою, яка не перешкоджає ідентифікації документа за його номером, сумою, платником, отримувачем та призначенням платежу, і відповідачем як розбіжність не визначалась.

Специфікація № 12 від 22.05.2026 визначає умови поставки 6272 шт./компл. шин на загальну суму 788023,50 дол. США. Водночас оцінюваний товар (305 шт./компл. на суму 35298,00 дол. США) є лише частиною партії товару, поставленої за інвойсом № 12262002644-2 від 11.06.2026 (795 шт./компл. на загальну суму 160146,20 дол. США), який містить посилання на контракт та специфікацію № 12 від 22.05.2026, а також відмітку про те, що товар оплачено на 100%. Сума передоплати за платіжною інструкцією № 213 від 04.06.2026 (280000,00 дол. США), здійсненої до виставлення інвойсу, перевищує загальну вартість товару за інвойсом № 12262002644-2 (160146,20 дол. США), а відтак повністю покриває вартість оцінюваного товару.

Найменування, ціна за одиницю та кількість кожної позиції оцінюваного товару, зазначені в деталізації до інвойсу та в митній декларації, відповідають ціні за одиницю товару, погодженій сторонами в специфікації № 12 від 22.05.2026, а кількість кожної позиції не перевищує кількості, передбаченої специфікацією. Загальна вартість товару за деталізацією (9664,00 + 6650,00 + 6984,00 + 12000,00 = 35298,00 дол. США) відповідає фактурній вартості, заявленій у митній декларації.

Відповідно до пункту 7 контракту умови оплати погоджуються сторонами на кожну партію окремо, а специфікацією № 12 передбачено поставку протягом 120 днів після оплати. Та обставина, що на дату митного оформлення позивачем не сплачено повну суму специфікації № 12, яка охоплює й інші поставки, свідчить лише про порядок виконання сторонами зобов`язань за контрактом щодо інших партій товару і жодним чином не стосується ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Відповідач не зазначив, яким чином умови розрахунків за специфікацією в цілому вплинули на ціну оцінюваного товару та на числове значення будь-якої складової його митної вартості.

Таким чином, подані декларантом документи (контракт, специфікація, комерційна пропозиція, інвойс, деталізація до інвойсу, пакувальний лист, платіжна інструкція) узгоджуються між собою та дозволяють ідентифікувати здійснену оплату з оцінюваним товаром, а висновок відповідача про наявність розбіжностей у цих документах не ґрунтується на їх змісті.

Щодо митної декларації країни відправлення суд зазначає таке.

Копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість товарів, а віднесена частиною третьою цієї статті до додаткових документів, які декларант зобов`язаний надати (за наявності) на письмову вимогу митного органу лише у разі, якщо основні документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Митна декларація країни відправлення № 420420260000220000 від 11.06.2026 подана декларантом за власною ініціативою. Відповідач не зазначив, які саме відомості митної декларації країни відправлення не відповідають відомостям інших поданих документів щодо товару, його кількості, ціни чи вартості, а також не навів жодних ознак підробки цього документа. Відсутність на копії митної декларації країни відправлення, сформованої в електронному вигляді, відміток митних органів країни відправлення, а також неможливість зчитування технічними засобами митного органу її штрих-коду самі по собі не свідчать про недостовірність відомостей про ціну оцінюваного товару.

Відповідач, у разі сумнівів щодо автентичності зазначеного документа, мав право відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України звернутися до митних органів країни відправлення із запитом щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, однак цим правом не скористався. Офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункт 4 частини шостої статті 54 Митного кодексу України) відповідачем не отримано.

Стосовно витрат на транспортування та страхування слід зазначити наступне.

Оскаржене рішення не містить зауважень щодо витрат на транспортування товару. Суд зазначає, що вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України підтверджена поданими до митного оформлення договором № Х191124-120 від 19.11.2024, рахунком № 4744 від 17.08.2026, довідкою про транспортні витрати № 17.08/26-17 від 17.08.2026, коносаментом № SHWS226060735 від 16.06.2026 та накладною CMR № 8323 від 17.08.2026, а заявлені декларантом витрати на транспортування (304297,92 грн) відповідають сумі витрат на перевезення та пов`язаних з ним послуг за межами митної території України, зазначених у рахунку та довідці.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом лише у випадку, якщо здійснювалося страхування. Умови поставки FOB (Інкотермс 2010) не покладають на покупця обов`язку страхувати товар, а довідкою про транспортні витрати засвідчено, що страхування вантажу не здійснювалося. Будь-яких відомостей про понесення позивачем витрат на страхування відповідачем не наведено.

Отже, вимога митного органу щодо надання транспортних (перевізних) та страхових документів не була зумовлена жодними конкретними сумнівами, оскільки транспортні документи вже були подані декларантом, а страхування не здійснювалося.

Щодо спрацювання автоматизованої системи управління ризиками та відомостей бази даних митних органів.

Спрацювання автоматизованої системи управління ризиками є підставою для проведення митним органом контролю правильності визначення митної вартості, проте саме по собі не є підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості та для її коригування. Відомості про наявність протоколу про порушення митних правил щодо фізичної особи, зазначеної у графі 54 митної декларації, не стосуються ціни оцінюваного товару і не можуть свідчити про недостовірність заявленої позивачем митної вартості.

Посилання відповідача на те, що за базою даних Держмитслужби митна вартість раніше оформлених товарів є вищою, суд не приймає до уваги, оскільки, як зазначено вище, розбіжність між рівнем заявленої митної вартості та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів може бути лише підставою для сумніву, який митний орган мав перевірити шляхом дослідження документів щодо поставки товару, однак не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості (постанова Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17).

Надаючи оцінку рішенню відповідача про визначення митної вартості за резервним методом, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга статті 64 Митного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Тлумачних приміток до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, на які посилається відповідач, методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 7, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Отже, застосування резервного методу не звільняє митний орган від обов`язку дотримуватися вимог, встановлених для інших методів, зокрема щодо співставності товарів, взятих за основу, з оцінюваними товарами та здійснення необхідних коригувань.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі № 160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 160/939/24 та від 07.05.2025 у справі № 560/1787/23, в яких наголошено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Оскаржене рішення таких відомостей не містить. Митний орган обмежився зазначенням номера та дати митної декларації, загального опису товару, торговельної марки, виробника та рівня митної вартості у доларах США за кілограм, без порівняння характеристик оцінюваного товару і товару, митна вартість якого взята за основу, обсягів партій, умов продажу та комерційних рівнів, прямо зазначивши, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Більше того, з наданої відповідачем копії митної декларації № 26UA209170061117U2 від 02.07.2026, використаної як джерело цінової інформації, вбачається, що за нею ТОВ «ШИПШИНА НОВА» оформлено товар, відправником якого є SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD, торговельної марки HABILEAD, за іншим зовнішньоекономічним контрактом. Товар № 3 за цією декларацією (код УКТ ЗЕД 4011209000) - 88 шт. шин вагою нетто 2100 кг з фактурною вартістю 5309,00 дол. США та митною вартістю 284830,10 грн. Натомість оцінюваний товар - 305 шт./компл. шин торговельної марки TRIANGLE іншого виробника вагою нетто 15687 кг, тобто партія у 3,5 раза більша за кількістю та у 7,5 раза більша за вагою. Середня вага однієї шини становить близько 51,4 кг для оцінюваного товару та близько 23,9 кг для товару, взятого за основу, що свідчить про суттєву відмінність типорозмірів порівнюваних шин.

Митний орган визначив митну вартість оцінюваного товару шляхом множення рівня митної вартості за кілограм товару, взятого за основу (3,03 дол. США/кг), на вагу оцінюваного товару (3,03 дол. США/кг х 15687 кг = 47531,61 дол. США; 47531,61 дол. США : 305 шт. = 155,84 дол. США/шт.). Водночас в перерахунку на одиницю товару митна вартість товару, взятого за основу, становить близько 72,30 дол. США/шт. (284830,10 грн : 44,7687 грн/дол. США : 88 шт.), тоді як заявлена позивачем митна вартість оцінюваного товару становить близько 138,01 дол. США/шт. (1884787,05 грн : 44,7756 грн/дол. США : 305 шт.). Таким чином, у розрахунку на одиницю товару заявлена позивачем митна вартість майже вдвічі перевищує митну вартість товару, взятого відповідачем за основу. Митним органом не обґрунтовано, з яких підстав для товару, ціна якого встановлюється в контракті та специфікації за одиницю (штуку), за одиницю виміру при визначенні митної вартості обрано кілограм, і яким чином такий підхід узгоджується з вимогами частини другої статті 64 Митного кодексу України та забороною визначення митної вартості на підставі довільної чи фіктивної вартості (пункт 7 частини третьої статті 64 Митного кодексу України).

Також оскаржене рішення не містить обґрунтування неможливості застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, окрім загального твердження про відсутність у митного органу достатньої інформації, яке не підтверджено жодними доказами, а також не містить передбаченого пунктом 3 частини другої статті 55 Митного кодексу України вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Щодо ненадання декларантом додаткових документів суд зазначає таке.

Декларантом на запит митного органу не надано зазначені в запиті додаткові документи. Однак ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли сумніви митного органу є обґрунтованими, а подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують такі сумніви.

У даному випадку документи, подані декларантом для митного оформлення, містили відомості щодо ціни, що фактично сплачена за товар, та щодо витрат на його транспортування, страхування товару не здійснювалося, а здійснена оплата повністю покриває вартість оцінюваного товару. Перелік додаткових документів, наведений у повідомленні митного органу, фактично відтворює загальний перелік, визначений частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України, без зазначення конкретних обставин, які викликали сумніви, та без обґрунтування того, яким чином кожен з витребуваних документів міг би усунути такі сумніви.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що фактично сплачена позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товару.

Декларантом включено до митної вартості товару усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товару - ціну, що фактично сплачена за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, яке є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено належними доказами правомірність свого рішення.

З огляду на встановлені судом обставини оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та належить до скасування.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 2176 від 20.08.2026.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (місцезнаходження: вул. Будівельників, буд. 34, м. Дніпро, 49089, код за ЄДРПОУ 45589470) до Тернопільської митниці (місцезнаходження: вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004, код за ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.08.2026 № UA403070/2026/000456/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя І.О. Свергун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua