Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №140/10378/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №140/10378/26

Суддя: Стецик Назар Васильович

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10378/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач-2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову та направлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), для проходження військової служби за мобілізацією;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та виключити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) зі штату особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати взяття на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 );

зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 23.07.2026 ОСОБА_1 був затриманий та примусово доставлений до органу військового управління, де відносно нього були вчинені дії щодо направлення на військову службу.

При цьому позивач наголошує, що згідно з висновком ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.06.2021 він був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, про що ІНФОРМАЦІЯ_6 вчинено відповідні записи у його військовому квитку.

Станом на 23.07.2026 у Реєстрі «Оберіг» позивач значився як «не військовозобов`язаний» у зв`язку з непридатністю. Проте 24.07.2026 його було зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважає повторну постановку на військовий облік, призов за мобілізацією та направлення до військової частини протиправними, оскільки особа, виключена з військового обліку за станом здоров`я, втрачає статус військовозобов`язаного та не підлягає призову під час мобілізації.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив. На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі надав до суду копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.07.2026 №407 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу.

Відповідач-2 у поданому відзиві на позову проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Зазначає, що солдат ОСОБА_1 з 24.07.2026 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Звільнення з військової служби під час воєнного стану врегульовано ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положенням №1153/2008 та Інструкцією №170. Позивачем не надано жодного рапорту на звільнення з відповідними підтверджуючими документами ні в паперовій формі, ні через застосунок «Армія+». Рапорти позивача у системі електронного документообігу В/Ч НОМЕР_1 відсутні. Тому командування частини позбавлене законних підстав для звільнення військовослужбовця без дотримання визначеної процедури.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Рожищенським РВ УМВС України у Волинській області 30.10.1999 (а.с.6-7).

Згідно з висновком військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07.06.2021 (на підставі Наказу МОУ №402-2008 р.), ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.8).

На підставі вказаного висновку ВЛК, 07.06.2021 ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) у військовому квитку позивача (ст. 22, 23) вчинено відповідний запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних (а.с.7).

Згідно із витягом з військово-облікового документа №100420209316823000001, сформованим через застосунок «Резерв+» станом на 23.07.2026, ОСОБА_1 перебував у статусі «Не військовозобов`язаний», категорія обліку - «Виключено з обліку» на підставі рішення від 07.06.2021 (непридатний з виключенням з військового обліку) (а.с.9).

Згідно з витягом з того ж електронного документа, сформованим 24.07.2026, відносно позивача з`явився запис про взяття/поновлення на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 з визначенням категорії придатності («придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП...») та подальшим позначенням «знято з обліку / військовослужбовець» (а.с.9).

За результатами огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 складено довідку від 23.07.2026 №2026-0723-1935-3792-0, якою ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.30).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.07.2026 ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізацією та направлено до Військової частини НОМЕР_1 (а.с.29 зворот).

Згідно з довідкою Форми 5 (вих. № 4113), виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 з 24.07.2026 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с.10).

Не погоджуючись із поновленням на обліку військовозобов`язаних осіб, призовом на військову службу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації» в Україні введений воєнний стан. В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо правомірності поновлення ОСОБА_1 на обліку військовозобов`язаних осіб після виключення його з військового обліку, призову позивача на військову службу.

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону №2232-XII.

У відповідності до частини 1 статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XIІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону №1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Як встановлено судом, згідно з висновком військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07.06.2021 (на підставі Наказу МОУ №402-2008 р.), ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

На підставі вказаного висновку ВЛК, 07.06.2021 ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) у військовому квитку позивача (ст. 22, 23) вчинено відповідний запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних.

Згідно із витягом з військово-облікового документа №100420209316823000001, сформованим через застосунок «Резерв+» станом на 23.07.2026, ОСОБА_1 перебував у статусі «Не військовозобов`язаний», категорія обліку - «Виключено з обліку» на підставі рішення від 07.06.2021 (непридатний з виключенням з військового обліку).

За таких обставин, у зв`язку з визнанням позивача непридатним до непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивач є виключеним з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, тому позивач мав сподівання та легітимні очікування на відповідне застосування цієї норми.

Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відмітки про виключення із військового обліку до військового квитка повинні існувати відповідні підстави.

Так, підставою для виключення з обліку може бути висновок ВЛК.

Позивач був виключений з військового обліку на підставі висновку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відтак, беззаперечним є факт проходження позивачем ВЛК, адже на основі цього приймалося рішення про виключення позивача з військового обліку.

Суд зауважує, що посадові особи, відповідальні за оформлення та заповнення військового квитка позивача, проставленням свого підпису, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо виключення його з військового обліку, підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров`я.

Суду не надано доказів визнання нечинним довідки ВЛК від 07.06.2021 чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали її позивачу, тому вона є належним доказом того, що позивач не має статусу військовозобов`язаного, виключений з військового обліку військовозобов`язаних через непридатність до військової служби за станом здоров`я.

На переконання суду, виключення громадянина України з військового обліку свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП чи раніше військового комісаріату) прийняла рішення про визнання особи такою, що не підлягає призову на військову службу та звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/ резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Чинне законодавство не передбачає підстав для поновлення позивача на військовому обліку, а закони не мають зворотної дії в часі, якщо таким чином погіршується становище особи.

Таким чином слід констатувати, що відповідач-1 допустив протиправну поведінку щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров`я Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Отже, дія Положення №402 поширюється на військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, які добровільно вступають на військову службу.

Позивач ще з 07.06.2021 був виключений з військового обліку як непридатний до військової служби, а тому з того часу перебував в статусі невійськовозобов`язаного та не підлягав обов`язковому медичному огляду ВЛК при ТЦК та СП.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу ІІ Положення №402 особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Таким чином, норми Положення №402 передбачають можливість повторного огляду ВЛК осіб, визнаних непридатними до військової служби, лише після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу.

Доказів того, що ОСОБА_1 підлягав повторному огляду ВЛК після обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу відповідач-1 суду не подав.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07.06.2021 про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку було у встановленому Положенням №402 порядку переглянуто, скасовано або змінено.

Отже, це рішення залишалося чинним, а передбачених законом підстав для ігнорування визначеного ним статусу позивача судом не встановлено.

Згідно із пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції на час спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно з абзацом третім пункту 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Приписами пункту 81 Порядку №560, зокрема, визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається:

керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи); командиром військової частини, керівником розвідувального органу або визначеним ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, Головою СБУ, його заступниками чи керівником підрозділу, органу, закладу, установи СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ).

Відповідач-1 залишив поза увагою правовий статус позивача, який не належить до категорії військовозобов`язаних осіб.

Зважаючи на факт виключення позивача з військового обліку за непридатністю до військової служби та звільнення від військового обов`язку, визначені мобілізаційним законодавством обов`язки щодо проходження медичного огляду та призову на військову службу на нього не поширювалися.

Суд розуміє, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів.

Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gаfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (щодо повторно взяття позивача на військовий облік, направлення на проходження повторного медичного огляду) стали наслідком мобілізації позивача та винесенню наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.07.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

Відтак наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.07.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу підлягає скасуванню.

Порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Стаття 26 Закону №2232-XII встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 , оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача-1 щодо призову позивача на військову службу.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

Чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, так само як і видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який попередньо був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 у справі №990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Суд зазначає, що можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ТЦК наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі, а тому застосування правових норм щодо оскарження індивідуально-правових актів є помилковим.

Отже, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а обрані позивачем способи судового захисту є ефективними, належними та спрямованими на повне і остаточне відновлення порушених з боку суб`єкта владних повноважень прав та законних інтересів.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат не подано. Відтак питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №407 від 23.07.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі штату особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних з внесенням відповідної відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 10 листопада 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Н. В. Стецик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua