Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №140/10404/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №140/10404/26

Суддя: Стецик Назар Васильович

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10404/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі також – МО України, Міноборони, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №39/в про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 ;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, як члену сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті та причина смерті – Так, пов`язана з проходженням військової служби.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що її чоловік - солдат Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), брав участь у захисті України під час проходження військової служби за мобілізацією з 14.01.2023 по 30.06.2023. 30.06.2023 військовослужбовець помер у лікувальному закладі внаслідок сумісної тупої травми тіла, отриманої в результаті нещасного випадку (падіння з висоти другого поверху лікарні).

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.02.2025 №611 встановлено причинний зв`язок травми, а саме, як травма, що одержана в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті, та причина смерті - ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Незважаючи на це, рішенням Комісії Міноборони України від 19.06.2026 (протокол № 39/в) їй відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16-4 Закону України №2011-XII із посиланням на те, що смерть її чоловіка настала внаслідок дій у стані алкогольного сп`яніння, з огляду на довідку лікарні від 05.11.2025 №15/2385 про наявність у крові спирту 2,759 проміле.

Позивачка наголошує, що вказані висновки відповідача є повністю безпідставними, оскільки за первинним висновком судово-медичної експертизи від 01.07.2023 №4811 та офіційним повідомленням обласного бюро СМЕ від 08.03.2024 №1099 при судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа етиловий спирт та інші алкогольні/наркотичні речовини не виявлені.

Крім того, сам факт перебування у стані сп`яніння (навіть якби він мав місце) без доведення прямого причинно-наслідкового зв`язку з діями, що спричинили смерть, не є законною підставою для позбавлення пільг та допомоги.

Відтак, на переконання позивачки, наявні усі підстави для скасування спірного рішення МО України, а належним способом захисту її прав є зобов`язання відповідача призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач із поданим позовом не погодився. Аргументуючи свої заперечення проти позову зазначив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження від 28.06.2024 та показань свідків (пацієнта та медсестри), 29.06.2023 ОСОБА_2 розпивав алкогольні напої в тубдиспансері м. Дніпро, перебував у стані сп`яніння та випав з вікна другого поверху. Відповідно до довідки лікарні ім. І.І. Мечнікова від 05.11.2025 №15/2385 в крові померлого виявлено 2,759‰ етилового спирту.

Стаття 16-4 Закону України №2011-XII та пункт 29 Порядку №975 прямо забороняють виплату одноразової грошової допомоги, якщо смерть або травма є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння.

Вважає, що вимога про зобов`язання Міноборони призначити та виплатити ОГД є втручанням у дискреційні повноваження органу державної влади, оскільки прийняття рішення про призначення виплати належить до виключної компетенції відповідача.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим військовослужбовцем солдатом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Солдат ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 14.01.2023 по 30.06.2023. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 25.10.2023 №306 його виключено зі списків особового складу у зв`язку зі смертю (а.с.13).

Смерть солдата ОСОБА_2 констатовано 30.06.2023 у лікувальному закладі Комунальне підприємство «ДОКЛ ім. І.І. Мечнікова» ДОР внаслідок травми, отриманої 29.06.2023 через падіння з висоти другого поверху туберкульозного диспансеру у м. Дніпро, де той перебував на лікуванні.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №4811 від 01.07.2023 та довідкою Дніпропетровського обласного бюро СМЕ, причиною смерті ОСОБА_2 є: а) шок; б) інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла; в) сумісна тупа травма тіла; г) ушкодження внаслідок падіння, стрибка чи поштовху з висоти, намір невизначений (а.с.15).

Відповідно до повідомлення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР від 08.03.2024 №1099, складеного за результатами судово-медичної експертизи трупа (висновок експерта №4811 від 01.07.2023), при судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти. Також у внутрішніх органах не виявлено жодних наркотичних та сильнодіючих речовин (а.с.23).

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.02.2025 №611 значиться, що: «Травма (29.06.2023) солдата ОСОБА_2 . ... одержана в результаті нещасного випадку (падіння потерпілого з висоти), яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби» (а.с.24).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 у справі №140/15977/25, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про повернення документів на доопрацювання, викладене у пункті 8 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.07.2025 №49/д. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

За наслідками повторного розгляду, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2026 №39/в (пункт 19), позивачу ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.25).

Зі змісту вказаного рішення Комісії МО України від 19.06.2026 №39/в убачається, що єдиною та виключною підставою для відмови слугував висновок відповідача про те, що військовослужбовець перебував у стані алкогольного сп`яніння (з посиланням на довідку лікарні ім. Мечнікова від 05.11.2025 №15/2385 про 2,759‰ спирту) та випав з вікна, а відтак відповідно до ст. 16-4 Закону України №2011-XII виплата не здійснюється, якщо смерть є наслідком дій у стані алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до статті 16-3 вищезазначеного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві – резервістами.

Згідно зі статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

За пунктом 23 Порядку №975, розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю).

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 75 постанови від 15.05.2026 у справі №280/1655/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності»

Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі №802/1869/17-а, від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 15.06.2022 у справі №826/4813/18, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19 та від 09.09.2025 у справі № 240/5502/24.

Такий підхід узгоджується з принципом правової визначеності як складовою верховенства права. У Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Верховенство права», CDL-AD(2011)003rev, схваленій на 86-му пленарному засіданні 25- 26 березня 2011 року (Report on the Rule of Law), зазначено, що принцип правової визначеності вимагає передбачуваного та послідовного застосування правових норм, а також їх достатньої чіткості й точності з метою забезпечення передбачуваності правовідносин (пункти 44, 46).

Обмеження права на одноразову грошову допомогу не можуть застосовуватися розширено або на підставі припущення про причинний зв`язок між станом алкогольного сп`яніння та смертю військовослужбовця.

Тому застосування ст. 16-4 Закону №2011-XII, як підстави для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, вимагає від суб`єкта владних повноважень наявності беззаперечних, належних та допустимих доказів фактів перебування особи в стані сп`яніння та наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між таким станом і настанням смерті.

Судом досліджено висновки акта проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця солдата ОСОБА_2 . Акт містить такі відомості щодо обставин та фактів, що були встановлені під час проведення службового розслідування, які зводяться до наступного. «В ході проведення службового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у Дніпровській клінічній лікарні ім. Мечникова м. Дніпро помер солдат ОСОБА_2 . Згідно лікарського свідоцтва про смерть №4811 від 01.07.2023, виданого КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської ОР» смерть солдата ОСОБА_2 настала внаслідок ушкодження в результаті падіння, стрибка чи поштовху з висоти, намір не визначений, у тубдиспансері м. Дніпра, а саме: «сумісна тупа травма тіла». Відділенням поліції №2 Дніпропетровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області по факту смерті солдата ОСОБА_2 внесено відомості до ЄРДР за № 12023041660000702 від 30.06.2023 за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України. У фабулі витягу з ЄРДР вказано, що 29.06.2023 близько об 21 год. 47 хв до ВП №2 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшла заява від чергового лікаря туберкульозного відділення лікарні КП КПТД ДОР про те, що 29.06.2023 близько об 21:20 військовослужбовець ОСОБА_2 випадково випав з вікна 2 поверху туберкульозного відділення лікарні» (а.с.20-22).

Єдиним доказом, на який послався відповідач в обгрунтування прийняття оскаржуваного рішення, є постанова про закриття кримінального провадження ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області Дніпропетровського районного управління поліції від 28.06.2024 та довідка лікарні ім. Мечнікова від 05.11.2025 №15/2385 про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння (2,759‰ спирту).

На переконання суду, цей показник підтверджує стан особи на момент смерті, але сам собою не свідчить ані про вчинення нею будь-яких дій у такому стані, ані про те, що саме ці дії спричинили смерть.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №4811 від 01.07.2023 та довідкою Дніпропетровського обласного бюро СМЕ, причиною смерті ОСОБА_2 є: а) шок; б) інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла; в) сумісна тупа травма тіла; г) ушкодження внаслідок падіння, стрибка чи поштовху з висоти, намір невизначений (а.с.15).

В свою чергу, як слідує з листа КЗ «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 15.08.2023 №2678 смерть ОСОБА_2 настала внаслідок сумісної тупої травми тіла: численних переломів кісток скелету та ушкодження внутрішніх органів і ускладнилася шоком, що підтверджується даними судово-медичної експертизи. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.02.2025 №611 значиться, що: «Травма (29.06.2023) солдата ОСОБА_2 одержана в результаті нещасного випадку (падіння потерпілого з висоти), яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби» (а.с.24).

Показання свідків про стан ОСОБА_2 як «подібний до стану сп`яніння» являє собою лише орієнтовні й неперевірені дані, які надалі повністю спростовані лабораторними судово-токсикологічними дослідженнями.

Оскільки причина смерті ОСОБА_2 не пов`язана з його перебуванням в стані алкогольного сп`яніння, суд дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для відмови позивачці, як дружині загиблого, у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 .

З огляду на це, суд доходить висновку, що зазначена у протоколі Комісії МО України №39/в від 19.06.2026 підстава для відмови є необґрунтованою та протиправною, а відтак рішення Комісії Міноборони в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допопомоги підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У пункті 98 постанови від 20.05.2026 у справі №520/18046/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що у випадках, коли суд встановив протиправність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, спосіб судового захисту має залежати від повноти встановлених обставин та меж дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Якщо всі юридичні передумови для призначення допомоги підтверджені, а підстави для відмови відсутні, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити допомогу. Якщо ж для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду».

Застосовуючи цей критерій до встановлених обставин, суд виходить з того, що всі юридичні передумови для призначення одноразової грошової допомоги позивачу підтверджені. Випадок, з яким закон пов`язує призначення допомоги, настав. Позивач належить до кола осіб, які мають право на її призначення та отримання. Документи для призначення допомоги подані через уповноважений орган, який направив їх разом із висновком до Міністерства оборони України. Відповідач розглянув ці документи по суті та ухвалив рішення саме про відмову в призначенні допомоги, а не про повернення документів на доопрацювання, як це передбачено пунктом 23 Порядку №975 для випадків, коли документи подано не в повному обсязі або вони потребують підтвердження зазначених у них обставин.

Отже, повнота та належність поданих документів відповідачем під сумнів не ставились, і додаткової оцінки, яка вимагала б повторного розгляду заяви, у цій справі не потрібно.

Тому суд зобов`язує відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, що належить їй як дружині загиблого військовослужбовця.

Суд зазначає, що обраний спосіб захисту узгоджується з установленою Порядком №975 процедурою.

Так, абзацом 21 пункту 20 Порядку №975 прямо передбачено, що у разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги особи, яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, подають уповноваженому органові заяву про виплату одноразової грошової допомоги, документи, копії документів, зазначених в абзацах четвертому - двадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.

Отже, законодавець сам передбачив призначення і виплату одноразової грошової допомоги на підставі судового рішення та визначив порядок дій сторін після набрання ним законної сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржуване рішення без урахування усіх обставин, що мають значення, та за відсутності передбачених законом підстав, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №39/в від 19.06.2026 в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, як члену сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті та причина смерті – Так, пов`язана з проходженням військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 10 листопада 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 )

Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022).

Суддя Н. В. Стецик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua