Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №140/9161/26
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/9161/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення №133950019279 від 21.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та пільгового підземного стажу періоди роботи: 20.02.1998 – 31.03.1999 – електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой» Фірма «Електрофакс»; 14.07.2000 – 14.05.2001 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой» Фірма «Електрофакс»; 27.05.2002 – 02.04.2007 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой» Фірма «Електрофакс»; 03.04.2007 – 30.03.2008 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой» Фірма «Електрофакс»; 31.03.2008 – 27.03.2009 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой» Фірма «Електрофакс»; 30.03.2009 – 22.03.2010 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой»» філіал «Фірма Електрофакс»; 25.03.2010 – 10.03.2011 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой»» філіал «Фірма Електрофакс»; 11.03.2011 – 03.02.2012 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой»» філіал «Фірма Електрофакс»; 05.03.2012 – 09.01.2013 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой»» філіал «Фірма Електрофакс»; 10.01.2013 – 21.11.2013 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой»» філіал «Фірма Електрофакс»; 22.11.2013 – 22.08.2014 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ЗАТ «Моспромстрой»» філіал «Фірма Електрофакс»; 26.09.2014 – 09.09.2015 монтажником ЗАТ «Моспромстрой»» філіал «Фірма Електрофакс»; 13.10.2015 – 08.09.2016 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ПАТ «Моспромстрой»» філіал «Фірма Електрофакс»; 09.09.2016 – 15.06.2017 - електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж ПАТ «Моспромстрой» філіал «Фірма Сакта» згідно з записами трудових книжок серії НОМЕР_1 від 20.02.1998 та серії НОМЕР_2 від 26.09.2014 та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) з врахуванням довідок про заробітну плати виданих ПАТ «Моспромстрой» починаючи з 06.12.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.12.2025 позивач досягнув 60-річного віку та має понад 32 роки страхового стажу, у зв`язку з чим звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення від 21.01.2026 №133950019279 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки, оскільки до страхового стажу не враховано періоди роботи на території російської федерації згідно із записами трудових книжок серії НОМЕР_3 від 20.02.1998 та серії НОМЕР_2 від 26.09.2014 з тих підстав, що з 01.01.2023 російська федерація призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач зазначає, що спірні періоди роботи мали місце в період дії вказаної Угоди, а з усіх сум заробітної плати, включених до довідок ПАТ «Моспромстрой», проведено відрахування до Пенсійного фонду російської федерації.
Позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідають діючому законодавству, порушує конституційне право на належне пенсійне забезпечення.
Позивач покликається на те, що спірні періоди роботи підтверджуються записами трудових книжок і довідками роботодавця та підлягають зарахуванню до його страхового стажу.
З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позов ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позовні вимоги не визнало. В обґрунтування своїх заперечень вказало, що 13.01.2026 позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, згідно з наданими документами його страховий стаж становить 28 років 02 місяці 17 днів, а до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації.
На думку відповідача, обов`язковою умовою для включення до страхового стажу періоду роботи, яка виконувалась на території російської федерації, є сплата страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації за цей період, однак позивач не підтвердив страховий стаж за спірні періоди відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків.
Крім того, відповідач зазначив, що у зв`язку із зупиненням у відносинах з російською федерацією дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 надані позивачем довідки про заробітну плату не легалізовані належним чином та не можуть бути прийняті до уваги.
Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу відсутні.
Відповідач вважає, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 21.01.2026 №133950019279 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.
Також відповідач зазначив, що вирішення питання про призначення пенсії належить до дискреційних повноважень пенсійного органу, а тому належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2026 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
21.01.2026 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення №133950019279 про відмову у призначенні пенсії. Вказане рішення мотивоване тим, що до страхового стажу не враховано періоди роботи на території російської федерації згідно із записами трудових книжок серії НОМЕР_3 від 20.02.1998 та серії НОМЕР_2 від 26.09.2014, оскільки з 01.01.2023 російська федерація призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а стаж на території цієї держави враховується по 31.12.1991 (лист Пенсійного фонду України від 27.12.2022 №2800-030102-5/56080 та лист Міністерства соціальної політики України від 12.01.2023 №411/0/2-23/54). Крім того, за періоди роботи з 01.01.2004 відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 28 років 02 місяці 17 днів.
Відповідач дійшов висновку про відсутність права на призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Відповідно до розрахунку страхового стажу для визначення права (форма РС-право), долученого до рішення про відмову, до страхового стажу позивача зараховано, зокрема, період з 02.11.1989 по 31.12.2003 (14 років 02 місяці), окремі дні у 2004-2006 роках за даними персоніфікованого обліку (страхувальник з кодом ЄДРПОУ 22405648) – загалом 18 днів, періоди отримання допомоги по безробіттю з 08.08.2006 по 03.10.2006 (01 місяць 27 днів) та з 19.07.2007 по 31.08.2007 (01 місяць 13 днів), а також періоди роботи з 01.12.2019 по 15.12.2019, з 10.01.2020 по 02.05.2022, з 09.12.2022 по 31.12.2025 та період отримання допомоги по безробіттю з 03.05.2022 по 27.11.2022.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону №1058-IV, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.
Отже, право на призначення пенсії за віком у 2025 році мали особи, які досягнули віку 60 років, за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 32 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії внаслідок неврахування до загального страхового стажу періодів роботи позивача на території РФ з 20.02.1998 по 31.03.1999, з 14.07.2000 по 14.05.2001, з 27.05.2002 по 02.04.2007, з 03.04.2007 по 30.03.2008, з 31.03.2008 по 27.03.2009, з 30.03.2009 по 22.03.2010, з 25.03.2010 по 10.03.2011, з 11.03.2011 по 03.02.2012, з 05.03.2012 по 09.01.2013, з 10.01.2013 по 21.11.2013, з 22.11.2013 по 22.08.2014, з 26.09.2014 по 09.09.2015, з 13.10.2015 по 08.09.2016, з 09.09.2016 по 15.06.2017.
Так, з наявних у матеріалах справи копій трудових книжок позивача серії НОМЕР_3 від 20.02.1998 та серії НОМЕР_2 від 26.09.2014 слідує, що ОСОБА_1 працював на території РФ у ЗАТ (з 2015 року – ПАТ) «Моспромстрой» (філіал «Фірма Електрофакс», філіал «Фірма Сакта»), зокрема у періоди:
з 20.02.1998 по 31.03.1999 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 14.07.2000 по 14.05.2001 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 27.05.2002 по 02.04.2007 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 03.04.2007 по 30.03.2008 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 31.03.2008 по 27.03.2009 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 30.03.2009 по 22.03.2010 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 25.03.2010 по 10.03.2011 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 11.03.2011 по 03.02.2012 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 05.03.2012 по 09.01.2013 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 10.01.2013 по 21.11.2013 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 22.11.2013 по 22.08.2014 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 26.09.2014 по 09.09.2015 – монтажником;
з 13.10.2015 по 08.09.2016 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж;
з 09.09.2016 по 15.06.2017 – електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж.
Судом встановлено, що зазначені записи у трудових книжках позивача завірені печатками та підписом відповідальних осіб.
Факт роботи позивача у вказані періоди підтверджується також архівною довідкою ПАТ «Моспромстрой» від 13.06.2017 №10/03-С-401 та довідками ПАТ «Моспромстрой» про заробітну плату позивача за 1998-2016 роки.
Разом з тим, спірні періоди роботи позивача на території РФ не зараховані відповідачем до страхового стажу у зв`язку з припиненням участі РФ з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з частиною третьою статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно із статтею 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Крім того, частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 та якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, тобто з 02.12.2022.
Крім того, дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону України №3192-IX від 29.06.2023 «Про зупинення у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994» (набуття чинності 21.07.2023).
Відтак, з огляду на те, що записами у трудових книжках підтверджується робота позивача у періоди з 20.02.1998 по 31.03.1999, з 14.07.2000 по 14.05.2001, з 27.05.2002 по 02.04.2007, з 03.04.2007 по 30.03.2008, з 31.03.2008 по 27.03.2009, з 30.03.2009 по 22.03.2010, з 25.03.2010 по 10.03.2011, з 11.03.2011 по 03.02.2012, з 05.03.2012 по 09.01.2013, з 10.01.2013 по 21.11.2013, з 22.11.2013 по 22.08.2014, з 26.09.2014 по 09.09.2015, з 13.10.2015 по 08.09.2016, з 09.09.2016 по 15.06.2017, то такі спірні періоди підлягають зарахуванню до загального стажу роботи ОСОБА_1 в силу норм міжнародних договорів, які були чинними у вказані періоди.
Щодо доводів відповідача про недоведеність сплати страхових внесків за спірні періоди суд зазначає, що в довідках ПАТ «Моспромстрой» про заробітну плату позивача зазначено, що з усіх включених до довідок сум заробітної плати проведено відрахування до Пенсійного фонду російської федерації за встановленими тарифами, із зазначенням реєстраційного номера страхувальника у Пенсійному фонді російської федерації. Доказів, які б спростовували ці відомості, відповідач суду не надав.
Також суд відхиляє доводи відповідача про неможливість прийняття наданих позивачем документів у зв`язку з відсутністю їх легалізації, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
На думку суду, неврахування пенсійним органом періодів роботи позивача на території РФ, які підтверджені записами в трудових книжках, з посиланням на припинення участі РФ в Угоді не повинно порушувати законні права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи, слід дійти висновку, що висновки відповідача у спірному рішенні про не врахування спірних періодів до страхового стажу є необґрунтованими, пенсійний орган допустив надмірний формалізм при розгляді заяви позивача, внаслідок чого протиправно обмежив його право на соціальний захист.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення від 21.01.2026 №133950019279 про відмову у призначенні пенсії слід визнати протиправним та скасувати.
Водночас, як видно з розрахунку страхового стажу для визначення права (форма РС-право), відповідач уже зарахував до страхового стажу позивача період з 02.11.1989 по 31.12.2003, який повністю охоплює спірні періоди роботи з 20.02.1998 по 31.03.1999 та з 14.07.2000 по 14.05.2001, а також частину спірного періоду з 27.05.2002 по 02.04.2007, а саме з 27.05.2002 по 31.12.2003. Крім того, у межах спірних періодів з 27.05.2002 по 02.04.2007 та з 03.04.2007 по 30.03.2008 відповідач зарахував до страхового стажу позивача окремі дні у 2004-2006 роках за даними персоніфікованого обліку, а також періоди отримання допомоги по безробіттю з 08.08.2006 по 03.10.2006 та з 19.07.2007 по 31.08.2007.
Отже, спірні періоди роботи позивача частково зараховані відповідачем до страхового стажу. Оскільки один і той самий календарний період не може бути зарахований до страхового стажу двічі, а періоди з 20.02.1998 по 31.03.1999, з 14.07.2000 по 14.05.2001 та з 27.05.2002 по 31.12.2003 вже враховані до страхового стажу позивача, права позивача в цій частині не порушені, а тому позовні вимоги про зобов`язання зарахувати ці періоди до страхового стажу задоволенню не підлягають.
Таким чином, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди його роботи на території РФ з 01.01.2004 по 02.04.2007, з 03.04.2007 по 30.03.2008, з 31.03.2008 по 27.03.2009, з 30.03.2009 по 22.03.2010, з 25.03.2010 по 10.03.2011, з 11.03.2011 по 03.02.2012, з 05.03.2012 по 09.01.2013, з 10.01.2013 по 21.11.2013, з 22.11.2013 по 22.08.2014, з 26.09.2014 по 09.09.2015, з 13.10.2015 по 08.09.2016, з 09.09.2016 по 15.06.2017, за винятком днів, які вже враховані відповідачем до страхового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги про зарахування спірних періодів до пільгового підземного стажу суд зазначає, що позивач просить призначити йому пенсію за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, а не пенсію на пільгових умовах. Записи трудових книжок свідчать про роботу позивача електромонтажником з освітлення та освітлювальних мереж і монтажником, доказів зайнятості позивача на підземних роботах матеріали справи не містять, а питання про зарахування спірних періодів до пільгового стажу відповідачем не вирішувалося. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 та 13.01.2026, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, та подав необхідні документи, що відповідачем не оспорюється.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що з урахуванням зарахованих судом періодів роботи на момент досягнення пенсійного віку у позивача був наявний необхідний страховий стаж (32 роки), відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні пенсії за віком.
Отже, позивач має право на пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення віку 60 років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періодів роботи позивача на території РФ з 01.01.2004 по 02.04.2007, з 03.04.2007 по 30.03.2008, з 31.03.2008 по 27.03.2009, з 30.03.2009 по 22.03.2010, з 25.03.2010 по 10.03.2011, з 11.03.2011 по 03.02.2012, з 05.03.2012 по 09.01.2013, з 10.01.2013 по 21.11.2013, з 22.11.2013 по 22.08.2014, з 26.09.2014 по 09.09.2015, з 13.10.2015 по 08.09.2016, з 09.09.2016 по 15.06.2017 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
Щодо доводів відповідача про те, що належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача, суд зазначає, що всі обставини, необхідні для вирішення питання про призначення пенсії, судом встановлено, а з урахуванням зарахованих судом періодів роботи страховий стаж позивача перевищує необхідні 32 роки, тому зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України належать до часткового задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 21.01.2026 №133950019279 про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 06.12.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 02.04.2007, з 03.04.2007 по 30.03.2008, з 31.03.2008 по 27.03.2009, з 30.03.2009 по 22.03.2010, з 25.03.2010 по 10.03.2011, з 11.03.2011 по 03.02.2012, з 05.03.2012 по 09.01.2013, з 10.01.2013 по 21.11.2013, з 22.11.2013 по 22.08.2014, з 26.09.2014 по 09.09.2015, з 13.10.2015 по 08.09.2016, з 09.09.2016 по 15.06.2017, та з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих ПАТ «Моспромстрой», та відмови в задоволенні решти позовних вимог.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 532,48 грн, сплачений квитанцією від 13.07.2026 в загальному розмірі 1064,96грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.01.2026 №133950019279 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 06.12.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди його роботи з 01.01.2004 по 02.04.2007, з 03.04.2007 по 30.03.2008, з 31.03.2008 по 27.03.2009, з 30.03.2009 по 22.03.2010, з 25.03.2010 по 10.03.2011, з 11.03.2011 по 03.02.2012, з 05.03.2012 по 09.01.2013, з 10.01.2013 по 21.11.2013, з 22.11.2013 по 22.08.2014, з 26.09.2014 по 09.09.2015, з 13.10.2015 по 08.09.2016, з 09.09.2016 по 15.06.2017, та з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих ПАТ «Моспромстрой».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати у сумі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві грн 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088).
Суддя О. О. Андрусенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua