Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №120/12269/26
Суддя: Маслоід Олена Степанівна
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
11 листопада 2026 р. Справа № 120/12269/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2022 до 05.01.2025;
- зобов`язання відповідач нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2022 до 05.01.2025, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у відповідача. Позивач вказує, що під час проходження служби в період з 01.07.2022 по 05.01.2025 відповідачем не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 17.08.2026 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 05.01.2025 із наданням належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску
28.08.2026 за вх№59454/26 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення.
Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву в частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 05.01.2025 повернуто позивачеві.
Іншою ухвалою від 14.09.2026 позовну заяву в решті позовних вимог (щодо періоду з 01.07.2022 по 18.07.2022) прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою у відповідача витребувано відомості щодо періоду проходження ОСОБА_1 військової служби в військовій частині НОМЕР_1 ; належним чином засвідчену копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.
13.10.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що у спірний період з 01.07.2022 по 18.07.2022 позивач не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та не перебував у списках особового складу цієї частини й на її грошовому забезпеченні. Відповідач зауважує, що позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 лише з 11.08.2022, а відтак до цього моменту публічно правових відносин із позивачем не існувало, та, відповідно, у відповідача не виникало обов`язку щодо проведення будь-яких нарахувань та виплат позивачеві.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.08.2022 №213 позивач з 11.08.2022 зарахований до списків особового складу частини та на види забезпечення.
Наказом від 05.01.2025 №05 позивача з 05.01.2025 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби у відставку за станом здоров`я.
Водночас позивач вважає, що в період з 01.07.2022 по 18.07.2022 відповідач протиправно не виплачував йому поточну індексацію грошового забезпечення.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами ч. 1-4 ст. 9 ст. 1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Так, п. 8 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення») встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями ст. 4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Ст. 6 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Системний аналіз наведених норм доводить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Таким чином, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Разом з тим обов`язок виплачувати грошове забезпечення, у тому числі індексацію, виникає в органу, у якого військовослужбовець перебуває на грошовому забезпеченні.
Як зазначалось судом вище, відповідно до п. 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). Тому для висновку про протиправність бездіяльності щодо нарахування і виплати індексації необхідно встановити, що в спірний період між позивачем і відповідачем існували службові правовідносини.
Предметом цього спору є бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати поточної індексації за період з 01.07.2022 по 18.07.2022 (з урахуванням ухвали від 14.09.2026 про повернення позовної заяви в частині періоду з 19.07.2022 по 05.01.2025).
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2022 №213 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 11.08.2022.
Наказом від 05.01.2025 №05 позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням.
Отже, у період з 01.07.2022 по 18.07.2022 позивач не проходив військову службу у відповідача, не перебував у списках його особового складу та не перебував на його грошовому забезпеченні.
Встановлені обставини свідчать про те, що за спірний період грошове забезпечення, у тому числі індексацію, позивачу мала нараховувати і виплачувати інша військова частина.
Таким чином, публічно-правових відносин щодо нарахування та виплати грошового забезпечення між позивачем і відповідачем у період з 01.07.2022 по 18.07.2022 не існувало, а тому у відповідача не виникало обов`язку нараховувати і виплачувати позивачу індексацію за цей період.
Без наявності обов`язку бездіяльність відповідача не може бути визнана протиправною. Відповідно, відсутні підстави і для зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.
Суд також вказує, що відповідно до ч. 3-5 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Суд не вбачає підстав для заміни відповідача чи залучення співвідповідача з власної ініціативи, адже позивач знав про відсутність підстав для пред`явлення позову до військової частини НОМЕР_1 за період до 11.08.2022 ще до звернення до суду. Так, по тексту позову позивач самостійно зазначає, що з 01.07.2022 проходив службу в іншій військовій частині ( НОМЕР_3 ), а в його військовому квитку, доданому до позову, чітко відображено періоди служби у військовій частині НОМЕР_1 лише з 11.08.2022. Тобто підставу для звернення до іншого відповідача позивач знав на момент подання позову (ч. 5 ст. 48 КАС України).
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належного відповідача в загальному порядку, встановленому КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 11.11.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua