Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №120/15243/26
Суддя: Свентух Віталій Михайлович
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
11 листопада 2026 р. Справа № 120/15243/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секрети Олега Миколайовича від 25.09.2026 року про закінчення виконавчого провадження №81861067.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки боржник фактично виконав рішення суду в порядку та спосіб, визначені цим рішенням, що стало підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Представником Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому подано пояснення в яких зазначено, що рішення суду у справі №120/14758/25 було виконано ТУ ДБР у м. Хмельницькому до відкриття виконавчого провадження, тому державний виконавець дійшов правильного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження №81861067 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДБР у м. Хмельницькому із скаргою від 05.09.2025, у якій просив притягнути слідчу ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
За результатами розгляду вказаної скарги ТУ ДБР у м. Хмельницькому листом від 16.09.2025 № К-1428/х/14-01-05-69029/2025 повідомило позивача про відсутність обставин, які б свідчили про вчинення слідчою дисциплінарного проступку чи кримінального правопорушення, а також роз`яснило порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого відповідно до статей 303-307 КПК України.
ОСОБА_1 , вважаючи, що ТУ ДБР у м. Хмельницькому належним чином не розглянуло його скаргу, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №120/14758/25 від 08 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 05.09.2025 про притягнення старшої слідчої ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05.09.2025 з урахуванням правової оцінки суду, перевірити інформацію, викладену у скарзі, в межах повноважень, передбачених статтями 24– 25 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", та надати відповідь.
25.08.2026 року Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист №120/14758/25.
На підставі вказаного виконавчого документа, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секретою О.М. від 02.09.2026 року відкрито виконавче провадження №81861067 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
09.09.2026 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
У вказаній заяві повідомлено державного виконавця, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №120/14758/25 виконана ТУ ДБР у м. Хмельницькому в повному обсязі та у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.
Зазначено, що ТУ ДБР у м. Хмельницькому повторно розглянуло скаргу ОСОБА_1 від 05.09.2025 та направило скаргу разом із матеріалами за належністю до Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань для проведення перевірки по суті викладених доводів і вжиття заходів реагування в межах компетенції (вих. №56494/14-07/26 від 12.08.2026).
Вказано, що про результати повторного розгляду скарги та направлення матеріалів до Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Королю С.І. направлено письмову відповідь від 13.08.2026 №56766/14-07/26.
25.09.2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секретою О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №81861067 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
У вказаній постанові зазначено, що відповідно до повідомлення боржника та з додатками до нього за вх.№8573 від 09.09.2026 року рішення суду виконано фактично у спосіб та порядок встановлений виконавчим документом.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ установлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 2 статті 39 Закону № 1404-VIII установлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
У постанові від 08.06.2023 по справі № 640/12200/22 Верховний Суд сформулював правові висновки, відповідно до яких, виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.
Суд враховує, що спірні правовідносини виникли з приводу закінчення виконавчого провадження згідно із пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, тобто у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №120/14758/25 обов`язок повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 та перевірити викладену в ній інформацію визначено з урахуванням повноважень, передбачених статтями 24-25 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
Отже, оцінка виконання зазначеного рішення має здійснюватися з урахуванням встановленого законом розподілу компетенції між територіальним управлінням та підрозділами внутрішнього контролю ДБР.
На виконання постанови суду ТУ ДБР у м. Хмельницькому повторно розглянуло скаргу позивача, визначило належність порушених у ній питань до компетенції підрозділу внутрішнього контролю та листом від 12.08.2026 №56494/14-07/26 направило скаргу разом із відповідними матеріалами до Управління внутрішнього контролю ДБР для перевірки викладених доводів і вжиття заходів реагування.
Про вчинені дії та підстави направлення скарги за належністю позивача повідомлено листом від 13.08.2026 №56766/14-07/26.
Наведені дії свідчать, що під час повторного розгляду боржник врахував висновок апеляційного суду про службово-дисциплінарний характер скарги.
При цьому, постанова суду апеляційної інстанції не зобов`язувала боржника прийняти конкретне рішення про призначення службового розслідування чи притягнення слідчої до дисциплінарної відповідальності.
Визначення результатів відповідної перевірки належить до компетенції уповноваженого підрозділу та здійснюється за встановленою законом процедурою.
За таких обставин, суд оцінює направлення скарги разом із матеріалами до Управління внутрішнього контролю ДБР та письмове повідомлення заявника як виконання ТУ ДБР у м. Хмельницькому покладених на нього обов`язків у межах визначених законом повноважень.
Подальше проведення перевірочних заходів компетентним підрозділом не спростовує факту вчинення боржником зазначених дій.
Доводи позивача щодо незабезпечення його участі у перевірці та ненадання доступу до її матеріалів не свідчать про невиконання боржником судового рішення, оскільки відповідні права підлягають реалізації перед підрозділом, який безпосередньо проводить перевірку.
Отже, державний виконавець на підставі поданих боржником документів мав підстави для висновку про виконання постанови суду в межах обов`язків, покладених на ТУ ДБР у м. Хмельницькому.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секретою О.М. правомірно, з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 25.09.2026 про закінчення виконавчого провадження №81861067 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню згідно статті 139 КАС України не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Хмельницьке міжрегіональне управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області (вул. Володимирська, 91, м. Хмельницький, 29005, ЄДРПОУ 45798761);
Третя особа: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому (вул. Сіцінського Юхима, 12, м. Хмельницький, 29009, ЄДРПОУ 42335958).
Суддя Свентух Віталій Михайлович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua