Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №120/13919/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 листопада 2026 р. Справа № 120/13919/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області

про: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в якій позивачка просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 27.06.2022;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь 248 828,70 грн середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за зазначені періоди за весь час затримки її виплати по 21.08.2026 відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні зі служби цивільного захисту відповідач не виплатив позивачці належну індексацію грошового забезпечення. Заборгованість у сумі 244 989,35 грн погашено лише 21.08.2026 на виконання рішення суду у справі №120/17217/25. На думку позивачки, несвоєчасний розрахунок є підставою для виплати відшкодування за статтею 117 Кодексу законів про працю України та компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою від 15.09.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 та необхідність урахування співмірності відшкодування. Зазначає, що позивачка звернулася з попереднім позовом про виплату індексації лише 11.12.2025, через шість місяців після звільнення, що, на його думку, свідчить про пасивну поведінку та можливе зловживання правом.

Відповідач зазначив, що рішення у справі №120/17217/25 набрало законної сили 05.08.2026, а кошти виплачено 21.08.2026. Вважає, що обов`язок здійснити відповідні нарахування виник після набрання рішенням законної сили, тому затримки виплати на один і більше календарних місяців не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 проходила службу цивільного захисту в Головному управлінні ДСНС України у Вінницькій області. Наказом від 04.06.2025 №433 о/с її звільнено зі служби за станом здоров`я з 05.06.2025.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №120/17217/25 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення. Відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а за період з 01.03.2018 по 27.06.2022 – відповідно до абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із передбаченою рішенням компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

За результатами апеляційного перегляду рішення залишено без змін. Воно набрало законної сили 05.08.2026.

На виконання зазначеного рішення 21.08.2026 позивачці зараховано 244989,35 грн, що підтверджується відомостями про зарахування коштів із посиланням на справу №120/17217/25. При звільненні позивачці було виплачено 297649,90 грн.

26.08.2026 позивачка звернулася до відповідача щодо виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів. Листом від 09.09.2026 №47-01-7095/47-17 відповідач повідомив про відсутність підстав для таких виплат.

Не погодившись із цією позицією, позивачка звернулася до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені Конституцією і законами України.

Правовідносини щодо проходження служби цивільного захисту регулюються Кодексом цивільного захисту України та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593. Служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру. Гарантії грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначено статтею 125 цього Кодексу.

Водночас спеціальне законодавство не встановлює окремого порядку відшкодування за затримку розрахунку при звільненні зі служби цивільного захисту. Тому до спірних правовідносин у цій частині застосовуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Застосування цих норм до спору про несвоєчасну виплату індексації після звільнення зі служби в ДСНС відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.06.2026 у справі №560/12064/24.

Стаття 116 КЗпП України покладає на роботодавця обов`язок виплатити працівникові всі належні суми в день звільнення. Наявність спору щодо частини виплат не звільняє від обов`язку своєчасно виплатити неоспорювану суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX невиплата з вини роботодавця належних при звільненні сум у встановлений строк є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки до фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців. Частина друга цієї статті передбачає виплату відшкодування й за наявності спору про належні суми, якщо цей спір вирішено на користь працівника, з дотриманням установленої часової межі.

Оскільки позивачку звільнено 05.06.2025, до визначення відшкодування застосовується стаття 117 КЗпП України в редакції, чинній після 19.07.2022. Періоди, за які належала індексація, не змінюють редакції закону, застосовної до відповідальності за непроведення розрахунку при звільненні у 2025 році.

Право позивачки на індексацію за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 27.06.2022 підтверджено рішенням у справі №120/17217/25, яке набрало законної сили. Відповідні суми належали їй за час проходження служби та мали бути виплачені не пізніше дня звільнення.

Суд наголошує, що вищезгадане рішення підтвердило існування цього обов`язку, а не створило нове право на виплату з дати набрання ним законної сили.

За таких обставин виплата індексації 21.08.2026 свідчить про несвоєчасне проведення розрахунку, а посилання відповідача на виконання судового рішення протягом шістнадцяти днів після набрання ним законної сили не спростовує порушення строку, визначеного статтею 116 КЗпП України.

При цьому зазначені в прохальній частині позову періоди 2016–2022 років є періодами, за які належала індексація. Зі змісту позовної заяви та наведеного позивачкою розрахунку вбачається, що вимога про середнє грошове забезпечення стосується затримки остаточного розрахунку після звільнення. Саме в цих межах суд вирішує спір.

Щодо розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку суд зазначає таке.

За пунктами 2, 3 та 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок №100), розрахунок здійснюється за виплатами за останні два календарні місяці, що передують місяцю відповідної події. Враховуються виплати, передбачені цим Порядком, за винятком установлених пунктом 4. Середньоденний показник множиться на кількість днів, які підлягають оплаті.

Загальна сума грошового забезпечення позивачки за квітень і травень 2025 року становить 82046,26 грн. Розрахунковий період охоплює 61 календарний день. Відтак середнє грошове забезпечення за 183 календарні дні затримки розрахунку становить 246138,78 грн (82046,26 грн / 61 * 183). Розрахунок здійснено без проміжного округлення середньоденного грошового забезпечення.

Першим днем затримки є 06.06.2025 – день, наступний за днем звільнення. Оскільки заборгованість погашено 21.08.2026, тривалість фактичної затримки перевищує шість місяців. З урахуванням обмеження статті 117 КЗпП України відшкодування обчислюється за період з 06.06.2025 по 05.12.2025 включно, який становить 183 календарні дні.

Середнє грошове забезпечення за цей період складає 246138,78 грн (1 345,02 грн * 183). Отже, наведені в позові 185 календарних днів та загальна сума 248828,70 грн не відповідають установленій даті звільнення і тривалості шестимісячного періоду.

Разом з тим шестимісячне обмеження не усуває необхідності оцінити співмірність відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, щодо неможливості зменшення відшкодування після запровадження шестимісячного обмеження. Велика Палата зазначила, що це обмеження визначає максимальну відповідальність роботодавця, проте не виключає оцінки розміру боргу, тривалості затримки, поведінки сторін та співмірності компенсації. Відшкодування може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців або бути меншим залежно від установлених обставин.

У постанові від 06.08.2026 у справі №380/1005/24 Верховний Суд конкретизував порядок пропорційного визначення відшкодування. За змістом пунктів 54–56 цієї постанови необхідно встановити загальну суму належних при звільненні виплат, її виплачену та невиплачену частини, а також середній заробіток, обчислений за Порядком №100. Частка несвоєчасно виплачених коштів застосовується до суми такого середнього заробітку.

Наведені висновки суд ураховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

При звільненні позивачці виплачено 297649,90 грн, тоді як 244989,35 грн залишалися невиплаченими до 21.08.2026. Загальна сума належних при звільненні виплат становить 542639,25 грн. Частка несвоєчасної виплати складає приблизно 45,15 %, а частка виплачених при звільненні коштів – 54,85 %.

Оцінюючи співмірність відшкодування, суд ураховує, що заборгованість була значною та погашена більш ніж через рік після звільнення. Водночас порушення стосувалося частини належних позивачці коштів, а більшу частину розрахунку проведено при звільненні. За цих обставин визначення відшкодування пропорційно частці несвоєчасно виплачених сум ураховує як обсяг порушення права позивачки, так і фактичний обсяг виконаного відповідачем обов`язку.

Суд зазначає, що посилання відповідача на зловживання позивачкою правом у зв`язку зі зверненням до суду 11.12.2025 є необґрунтованим. Звернення з позовом через певний час після звільнення не свідчить про недобросовісність позивачки та не звільняє відповідача від обов`язку своєчасно виплатити належні їй суми. Водночас відшкодування обчислено лише за період з 06.06.2025 по 05.12.2025, тому тривалість подальшого судового розгляду на його розмір не впливає. Отже, наведені відповідачем обставини не є підставою для додаткового зменшення відшкодування.

Враховуючи вище наведену правову позицію Верховного Суду та частку несвоєчасно виплачених позивачці сум у загальному розмірі належних при звільненні виплат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 111126,09 грн (246138,78 грн * 244989,35 грн / 542639,25 грн).

З огляду на викладене вимога про виплату середнього грошового забезпечення підлягає частковому задоволенню в сумі 111126,09 грн.

Оскільки суд визначив конкретний розмір належного відшкодування, ефективним способом захисту є його стягнення з відповідача. Такий спосіб відповідає статті 245 КАС України та усуває необхідність повторного визначення відповідачем уже обчисленої судом суми. У частині формулювання способу захисту суд керується також частиною другою статті 9 КАС України.

Сума середнього грошового забезпечення визначена без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Належні утримання здійснює відповідач під час виплати відповідно до законодавства.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації суд зазначає таке.

Підстави компенсації визначені Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі – Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі – Порядок №159).

За статтями 1, 2 Закону №2050-III компенсація здійснюється в разі порушення строків виплати доходів, які не мають разового характеру, за умови затримки на один і більше календарних місяців. До відповідних доходів належать грошове забезпечення та суми індексації. Виплата накопиченої індексації одним платежем не змінює щомісячного характеру доходу, заборгованість з якого погашається.

За статтею 3 Закону №2050-III та пунктом 4 Порядку №159 компенсація розраховується окремо за відповідний місяць виходячи із суми невиплаченого доходу після утримання податків і обов`язкових платежів та приросту індексу споживчих цін за період затримки. Індекс місяця, за який належить дохід, до розрахунку не включається. Відповідно до статті 4 цього Закону компенсація виплачується в місяці погашення відповідної заборгованості.

У постанові від 02.07.2026 у справі №420/17627/24 Верховний Суд зазначив, що право на компенсацію пов`язане з первісним порушенням строку виплати доходу та не залежить від його попереднього нарахування. Початок компенсаційного періоду не можна переносити на день набрання законної сили рішенням про виплату індексації. Період компенсації охоплює час невиплати до дня фактичного погашення заборгованості включно.

Суд встановив, що належну позивачці індексацію грошового забезпечення за відповідні місяці 2016–2022 років відповідач виплатив лише 21.08.2026. Тому затримка обчислюється від часу, коли відповідні суми мали бути виплачені, до дня їх фактичної виплати, а не від дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак посилання відповідача на відсутність місячної затримки після 05.08.2026 ґрунтується на помилковому визначенні початку компенсаційного періоду та не є підставою для відмови в позові.

Компенсація втрати частини доходів нараховується на суму індексації за кожен місяць окремо, з урахуванням того, скільки часу тривала затримка її виплати. Такий розрахунок відповідач має здійснити відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 до дня фактичної виплати заборгованості – 21.08.2026.

Водночас, виплата середнього грошового забезпечення за статтею 117 КЗпП України не звільняє відповідача від цього обов`язку.

Середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати частини доходів мають різну правову природу й самостійні підстави для нарахування. Відтак обмеження періоду відшкодування шістьма місяцями, передбачене статтею 117 КЗпП України, не поширюється на компенсацію, порядок нарахування та виплати якої врегульовано Законом №2050-III.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 27.06.2022 підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а обов`язок доведення правомірності оскаржуваної бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Оцінивши докази за правилами статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував права позивачки на зазначені виплати, однак заявлений розмір середнього грошового забезпечення підлягає зменшенню з наведених вище підстав. Отже, позов належить задовольнити частково.

З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати в цій частині розподілу не підлягають.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що в позовній заяві повідомлено про подання доказів їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відтак питання про відшкодування цих витрат буде вирішено після подання відповідних доказів у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 139 та статтею 252 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.06.2025 по 05.12.2025 включно.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.06.2025 по 05.12.2025 включно в сумі 111126 (сто одинадцять тисяч сто двадцять шість) гривень 09 копійок, з утриманням при виплаті встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 27.06.2022, виплаченої 21.08.2026 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №120/17217/25, за весь час затримки виплати відповідних щомісячних сум до дня їх фактичної виплати – 21.08.2026 включно, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, ЄДРПОУ 38635397)

Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович