Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №704/941/26 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №704/941/26

Суддя: Люклянчук В. Ф.

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/621/26 Справа № 704/941/26 Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАПГоловуючий у І інстанції Дьяченко Д. О. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Черкаси

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Кушнеренко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 16 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.

Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ

З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 06 червня 2026 року близько 08.30 год. в АДРЕСА_1 , здійснила домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме висловлювалася нецензурною лайкою в його бік.

В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю і діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Вважає вищевказану постанову незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що ОСОБА_2 , який приходиться чоловіком ОСОБА_1 , вже притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини на підставі постанови Тальнівського районного суду від 01.07.2026 у справі № 704/942/26. При цьому дане насильство він вчинив під час конфлікту, який відбувався в той же день і час. Таким чином, домашнє насильство в сім`ї, на думку сторони захисту, вчиняє саме ОСОБА_2 , а його жертвою є ОСОБА_1 .

Вказує на те, що згідно з рапортом про виклик на 102, повідомлення про домашнє насильство надійшло саме від ОСОБА_1 , а не від потерпілого.

Таким чином, захисниця вважає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, матеріали справи не містять. Обставини домашнього насильства, описані у протоколах про адміністративні правопорушення, самі по собі не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушення.

На думку сторони захисту, судом першої інстанції допущені порушення вимог законодавства при розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисниці, які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим цих вимог суддею не було дотримано.

У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п.п.4, 14 ч.1 ст.3 Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого, або можливість її заподіяння.

Слід вказати, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідки його застосування, які виражаються у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, або можливого його заподіяння яке могло настати та не настало незалежно від волі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання словесних образ, буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на приниження, переслідування, залякування, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання словесних образ не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону.

Повертаючись до обставин цієї справи апеляційний суд зауважує, що особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 06 червня 2026 року близько 08-30 год. в АДРЕСА_1 , здійснила домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме висловлювалася нецензурною лайкою в його бік, чим завдали шкоду психологічному здоров`ю.

Наведене знайшло своє відображення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Разом з тим зазначені обставини в цьому протоколі не підтверджуються іншими доказами, на які послався суд першої інстанції.

При винесені постанови про накладення адміністративного стягнення суд першої інстанції покликався виключно на постанову про адміністративне правопорушення. Утім не надав будь-якої оцінки поясненням особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілого.

У відповідності до письмових пояснень ОСОБА_1 , вона дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та між ними постійно трапляються сварки та конфлікти, під час яких вони постійно ображають один одного словами нецензурної лайки, оскільки її чоловік її постійно провокує. Ці конфлікти відбуваються з різних приводів, таких, як виховання спільної дитини, розхід коштів, як сімейних та і особистих. Вона постійно відчуває моральний тиск зі сторони чоловіка. 06 червня 2026 року близько 08-30 год., коли вони перебували дома у них виник конфлікт, під час якого вони образили один одного словесною нецензурною лайкою. Після цього вона зателефонувала на лінію 102 та повідомила про дану подію.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , 06 червня 2026 року близько 08-30 год. між ним та його дружиною ОСОБА_1 відбувся конфлікт, в ході якого його дружина здійснила домашнє насильство психологічного характеру відносно нього, а саме висловлювалася нецензурною лайкою в його бік.

З показань особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілого випливає, що між ними періодично виникають конфліктні ситуації через протилежні інтереси і погляди, зокрема з приводу виховання та утримання їх спільної дитини, фінансових питань.

З фактичних даних форми оцінки ризиків вчиненого домашнього насильства, складений поліцейським ОСОБА_4 , неможливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд відзначає, що фактичні обставини справи, що встановлені судом не відповідають диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адже суд першої інстанції не встановив, що ОСОБА_1 нецензурною лайкою завдала ОСОБА_2 шкоду його психологічному здоров`ю.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про завдання діями ОСОБА_1 що мали місце 06 червня 2026 року близько 08-30 год., шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Також апеляційний суд зважує на обставини конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , який мав обоюдний характер. Виклик поліції здійснила ОСОБА_1 . Водночас уповноважена особа склала протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на двох осіб, цебто як на особу, що вчинила домашнє насильство, так й на потерпілого від цього насильства, що є взаємовиключним.

Суд першої інстанції на наведене не звернув уваги, попри заперечення ОСОБА_1 щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, будь-якого обґрунтування з приводу відхилення цих заперечень не навів, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, адже: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;

Заразом, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Суддя суду першої інстанції всупереч вимогам ст.245 КУпАП не дав в повній мірі належної оцінки доказам у справі та безпідставно визнав ОСОБА_1 винуватою та притягнув до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини та докази по справі, апеляційний суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасування.

Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисниці Кушнеренко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 16 липня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_5 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф.Люклянчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua