Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №399/943/26 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа №399/943/26

Провадження №2/399/763/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

На розгляді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 93741 від 14.10.2023 року в розмірі 17800 гривень.

Позов мотивований тим, що 14.10.2023 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 93741.

Оскільки ТОВ «ФК «Авіра груп» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 93741 від 14.10.2023 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 93741 від 14.10.2023 року із ТОВ «ФК «Авіра груп» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024р. між ТОВ «ФК «Авіра груп та ТОВ «Діджи фінанс», відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу № 23122024.

Згідно даного договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 93741 від 14.10.2023 року.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 17800 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 13800 грн.; заборгованість за комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ТОВ «Діджи фінанс» в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подавав та клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.10.2023 року між ТОВ «ФК «Авірв груп» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 93741, відповідно до якого останньому надались кошти в розмірі 4000 гривень, строком 90 днів, відсотковою фіксованою ставкою розмірі 5 % на добу за користування кредитом, перерахуванням коштів в безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківську карту позичальника, графіком платежів. Договір укладено в письмовій електронній формі, шляхом підписання його одноразовим електронним ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію /а.с. 17, 32-36/.

ТОВ «ПрофітГід» повідомило ТОВ «ФК «Авіра груп», що на підставі укладеного між Товариствами договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2012 року, 14.10.2023 року ТОВ «ПрофітГід» перерахувало кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в розмірі 4000 гривень згідно кредитного договору 93741 /а.с. 27/.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 16.12.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Авіра груп» за кредитним договором № 93741 від 14.10.2023 року в розмірі 17800 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4000 гривень, заборгованість за відсотками - 13800 гривень /а.с. 11-14/.

23.12.2024 року між ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «ФК «Авіра груп» укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Авіра груп» відступити ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ «ФК «Авіра груп» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Згідно витягу з реєстру боржників право грошової вимоги перейшло і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 93741 від 14.10.2023 року в розмірім17800 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4000 гривень заборгованість по відсоткам – 13800 гривень /а.с. 10, 18-22, 39-40/.

На виконання ухвали від 16.09.2026 року АТ КБ «Приватбанк» листом за вих. № 20.1.0.0.0/7-261007/53676-БТ від 13.10.2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , та в період з 14.10.2023 року по 14.10.2023 року на вищевказану картку зараховано переказ коштів в розмірі 4000 гривень, що підтверджується випискою за договором № б/н за період 14.10.2023-14.10.2023 /а.с. 64-65/.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 4000 грн. та відповідно до умов вищевказаного кредитного договору підстави для нарахування: відсотків у розмірі 13800 гривень є законними та обґрунтованими, а тому суд вважає, що наявні всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача розмірі 2662,40 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

Крім того представник позивача - адвокат Білецький Б.М. разом з позовною заявою подала до суду договір № 42649746/01 про надання правничої допомоги від 01.06.2026 року укладений між ТОВ «Діджи фінанс» та адвокатом Горобей Р.Г. Згідно акту надання послуг від 29.07.2026 року до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2026 року загальна вартість робіт (послуг) склала 6000 гривень, /а.с. 8, 23-26, 42/.

З огляду на викладене суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при малозначності даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 81, 133, 137, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» ЄДРПОУ 42649746, що зареєстроване за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська області, 07406, (р/р НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за кредитним договором № 93741 від 14.10.2023 року у розмірі 17800 (сімнадцять тисяч вісімсот) гривень, судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.М. Лях