Суд: Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №389/830/26
Суддя: Український В. В.
28.10.2026
ЄУН 389/830/26
провадження №2/389/456/26
Р І Ш Е Н Н Я
заочне
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі : головуючого судді - Українського В.В.
за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», звернувся до суду з позовом і просить винести рішення, яким стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2092091 від 05.02.2025 в загальній сумі 71550,00 грн на понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.02.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2092091 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в електронному вигляді з використанням електронного підпису, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. За цим договором кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконало повністю та надало грошові кошти відповідачу в обумовленому договором розмірі. Однак, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та інших платежів, відповідно до умов укладеного договору, не виконав. У подальшому, 13.08.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», укладено договір факторингу №13082025-1, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором в загальній сумі 52762,50 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 15000,00 грн, заборгованості за відсотками – 30262,50 грн, штрафних санкцій 7500,00 грн. В межах строку дії кредитного договору позивачем було здійснено нарахування відсотків за стандартною ставкою, на суму 18787,50 грн (15000,00 х 0,75% = 112,5*167 = 18787,50 грн). Оскільки відповідач ухилився і продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти винесення заочного рішення не надійшло.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин своєї неявки суду не повідомив і від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, відзив не подано, у зв`язку з чим, згідно з ухвалою Знам`янського міськрайонного суду розгляд цивільної справи проводився заочно.
Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановив наступне.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних бо оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 05.02.2025 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2092091 (підписано електронним підписом позичальника, одноразовий ідентифікатор (Е442). Відповідно до умов вказаного договору: загальна сума кредиту 15000,00 грн; строк кредитування 357 днів; процентна ставка: підвищена – 15% від суми кредиту – перший день; стандартна – 3% в день від суми кредиту з другого дня кредитування до 25.02.2025 включно; знижена 0,03% в день (за умови); пільгова 0,75% в день з 26.02.2025 до останнього дня строку кредиту; у разі невиконання/неналежного виконання умов кредитного договору передбачено сплату штрафу; номер особистого електронного платіжного засобу вказаний відповідачем для отримання кредитних коштів - НОМЕР_1 .
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі, погодився з умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, укладення договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, тому цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Вказаний договір відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», у ньому чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, наслідки невиконання або неналежного виконання умов договору, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Отримання ОСОБА_1 на повідомлену банківську картку, на виконання умов кредитного договору №2092091 від 05.02.2025 грошових коштів в сумі 15000,00 грн підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» від 20.08.2025 та, наданими на виконання ухвали суду, відомостями АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Відповідно до розрахунку ТОВ «Слон Кредит» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2092091 від 05.02.2025, станом на 13.08.2025, становить 52762,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) 15000,00 грн, заборгованість за відсотками – 30262,50 грн, штрафні санкції – 7500,00 грн.
У подальшому, 13.08.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», укладено договір факторингу №13082025-1, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2092091 від 05.02.2025 в загальній сумі 52762,50 грн.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за кредитним договором №2092091 від 05.02.2025, у межах строку його дії, донараховано відсотки в сумі 18675,00 грн (0,75% в день).
Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, зважаючи на зміну кредитора, суд вважає встановленим наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2092091 від 05.02.2025 в загальній сумі 62287,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) 15000,00 грн, заборгованість за відсотками – 47287,50 грн (28500 +18787,50) грн.
При вирішенні питання стягнення розміру заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 не більше 1%.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи, що кредитний договір, який є предметом спору в цій справі, укладений після набрання чинності Законом №3498-IX, до нього підлягала застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. Таким чином за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом №3498-IX), денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
Судом встановлено, що первісний кредитор не врахував вказаних норм закону щодо розміру денної процентної ставки, внаслідок чого наведені ним розрахунки заборгованості є неправильним. Невідповідність проведених первісними кредиторами розрахунків заборгованості за відсотками вимогам законодавства є підставою для проведення судом перерахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Договір про надання споживчого кредиту №2092091 укладено 05.02.2025 на строк 357 днів. Нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 15% від суми кредиту – перший день, та 3% в день від суми кредиту з другого дня кредитування до 25.02.2025 включно, суперечить вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
За викладеного, виходячи з проведеного самостійно судом перерахунку відсотків за користування кредитними коштами, з розрахунку 1% в день від суми кредиту, з 05.02.2025 до 13.08.2025 (на дату відступлення), суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за відсотками за вказаним кредитним договором, з урахуванням обмеження нарахування відсотків 1% в день від суми кредиту, становить 28500,00 грн (190 днів х 150,00 грн (1% від суми кредиту).
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за кредитним договором №2092091 від 05.02.2025, у межах строку його дії, правомірно донараховано відсотки в сумі 18675,00 грн (167 днів х 112,5 (0,75% в день)), тож вказаний розрахунок прийнято до уваги у повному обсязі.
З приводу вимоги про стягнення суми заборгованості за штрафом в сумі 7500,00 грн, то вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану. Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Щодо витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до положень ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Представником позивача надані документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, а саме: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявку №16456 на виконання доручення до вказаного договору від 09.02.2026, акт №16456 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.03.2026.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності сторін, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу є дещо завищеними.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.
Отже, враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на документи надані на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які надані позивачу за договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи – 5000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 223, 259, 263-265, 268, 280-288, 353 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №2092091 від 05.02.2025 в загальній сумі 62287 (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн 50 коп (яка складається із: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) 15000,00 грн, заборгованість за відсотками – 47287,50 грн).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 2317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн 62 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 4375 (чотири тисячі триста сімдесят п`ять) грн 00 коп.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Заочне рішення може бути переглянуто Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал», місцезнаходження: вул.Набережно-Корчуватська,27, приміщення 2, м.Київ, 03045, ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач – ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Український В.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua