Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №350/1009/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №350/1009/26

Суддя: Бейко А. М.

Справа № 350/1009/26

Номер провадження 2/350/858/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представник ТОВ «ФК «ЕЙС» через систему «Електронний суд» подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 982604076 від 12.05.2024 в розмірі 25233,01 грн, з яких: 7800,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 17433,01 грн заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, а також покласти на відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3900,00 грн позивач у межах цього позову не заявляє.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.05.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 982604076 у формі електронного документа, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором VFKD-6827. Перед укладенням договору відповідач через вебсайт первісного кредитора зареєструвався, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, пройшов верифікацію, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику та паспортом споживчого кредиту. На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача: 4995,00 грн – за першим траншем і 2805,00 грн – за додатковою угодою про збільшення суми кредиту, а всього 7800,00 грн. Відповідач кредит у повному обсязі не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив.

Право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором первісно належало ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», від якого на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги № 293 від 16.07.2024 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 та реєстру прав вимоги № 1 від 28.05.2025 відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, на підставі договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, реєстру боржників № 1 та акта приймання-передачі від 16.07.2025 відступило зазначене право вимоги позивачу – ТОВ «ФК «ЕЙС».

Станом на 18.03.2026 заборгованість відповідача становить 29133,01 грн, з яких: 7800,00 грн – заборгованість за кредитом, 17433,01 грн – за процентами та 3900,00 грн – за штрафними санкціями, остання з яких до стягнення не заявляється.

Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, яка за змістом є відзивом на позовну заяву, у якій зазначив, що факт укладення кредитного договору № 982604076 від 12.05.2024 та факт отримання кредитних коштів у загальному розмірі 7800,00 грн він не заперечує, однак вважає позовні вимоги в частині стягнення нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 17433,01 грн необґрунтованими.

Заперечення мотивує тим, що з 28.02.2022 і по теперішній час безперервно проходить військову службу, що підтверджується довідкою № 1744 від 28.08.2026. Посилаючись на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказує, що кредитний договір є договором споживчого кредиту на особисті потреби, не пов`язаним із придбанням нерухомості чи транспортного засобу, а кредитні кошти отримані ним 12.05.2024, тобто в період проходження військової служби, тому нарахування процентів за користування кредитом за весь період дії договору суперечить вимогам зазначеної норми. Просить у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 17433,01 грн відмовити, розподілити судовий збір та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а справу розглядати за його відсутності у зв`язку з проходженням військової служби.

У додаткових поясненнях від 01.10.2026 представник позивача зазначив, що відповідач заперечує проти нарахування процентів з посиланням на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та вказав, що для належного підтвердження заявлених обставин відповідачу слід надати додаткові документи, які безпосередньо підтверджують дату призову, проходження військової служби та правові підстави набуття статусу військовослужбовця. Просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29133,01 грн, що складається з 7800,00 грн заборгованості за кредитом та 17433,01 грн заборгованості за процентами (сума цих складових становить 25233,01 грн, що відповідає ціні позову), судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 240.06.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши справу до розгляду із повідомленням учасників справи та витребував від Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» інформацію.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2026 року суддя Бейко А.М. прийняв до свого провадження цивільну справу та призначив судове засідання.

29.09.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області надійшла заява відповідача у якій він просив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 17433,01 грн. відмовити, розподіл судового збору та витрат на правничу допомогу здійснити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, також просив розгляд справи проводити за його відсутності.

01.10.2026 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких позивач виклав свою позицію щодо заперечень відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

згідно з договором кредитної лінії № 982604076 від 12.05.2024, укладеним у формі електронного документа між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію з кредитним лімітом (загальною сумою кредиту) 7800,00 грн для задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит) (пункти 2.1–2.3, 2.5 договору). Перший транш у розмірі 4995,00 грн наданий 12.05.2024 (п. 2.3 договору).

Відповідно до пунктів 3.1–3.2 договору дисконтний період кредитування становить 30 днів від дати отримання першого траншу (до 11.06.2024) та може бути продовжений позичальником у порядку, визначеному договором. Згідно з п. 7.4 договору після закінчення дисконтного періоду проценти за користування кредитом сплачуються щоденно. Відповідно до п. 8.3 договору базова процентна ставка становить 1,50 % в день від суми залишку кредиту за кожен день користування ним (547,50 % річних). Згідно з п. 8.1 договору інших витрат позичальника, крім процентів за користування кредитом, договором не передбачено. Строк дії договору – п`ять років, кінцева дата повернення кредиту – 11.06.2029 (п. 7.3, п. 11.1 договору).

Згідно з довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором VFKD-6827: заявку на кредит подано 12.05.2024 о 21:09, одноразовий ідентифікатор надіслано позичальнику та введено ним 12.05.2024 о 21:11, перерахування грошових коштів здійснено того ж дня. Цією ж довідкою зафіксовано збільшення суми кредиту 12.05.2024 на 2805,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень та довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про перерахування коштів на виконання договору 12.05.2024 на платіжну картку відповідача № 5168-74XX-XXXX-5457 перераховано кредитні кошти в сумі 4995,00 грн (операцію завершено 12.05.2024 о 21:12) та в сумі 2805,00 грн (операцію завершено 12.05.2024 о 22:34), а всього – 7800,00 грн. Відповідач у заяві визнав факт укладення договору та отримання кредитних коштів у розмірі 7800,00 грн.

Як вбачається з доданих до позовної заяви договорів факторингу, реєстрів прав вимоги, реєстру боржників та акта приймання-передачі, право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором 16.07.2024 на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги № 293 від 16.07.2024 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому 28.05.2025 на підставі договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 та реєстру прав вимоги № 1 від 28.05.2025 право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а 16.07.2025 на підставі договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, реєстру боржників № 1 та акта приймання-передачі від 16.07.2025 – від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС». Відповідно до зазначених документів загальна сума права вимоги до відповідача, переданого позивачу, становила 29 133,01 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 16.07.2024 заборгованість відповідача становила: 7800,00 грн – за тілом кредиту, 7605,01 грн – за процентами та 3900,00 грн – за штрафними санкціями. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» у період з 17.07.2024 по 08.10.2024 проценти нараховувались щоденно в розмірі 117,00 грн, унаслідок чого їх сума збільшилась до 17433,01 грн.

Повідомленням № ТП/982604076 від 09.10.2024 ТОВ «Таліон Плюс» на підставі п. 9.1.1.7, п. 7.2.2 договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» повідомило відповідача про дострокове розірвання договору з 09.10.2024 та про необхідність сплати всієї суми заборгованості в розмірі 29133,01 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за договором станом на 18.03.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 29133,01 грн, з яких: 7800,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 17433,01 грн – прострочена заборгованість за процентами, 0,00 грн – за комісією та 3900,00 грн – за штрафними санкціями. Платежів на погашення заборгованості не надходило.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 1744 від 28.08.2026 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України з 28.02.2022 і проходить службу по цей час.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом у період проходження відповідачем військової служби.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України (яка застосовується до кредитного договору відповідно до ч. 2 ст. 1054 цього Кодексу) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (суму кредиту) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.05.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 982604076 у формі електронного документа, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а первісний кредитор свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 7800,00 грн. Ці обставини відповідач не заперечує, а тому відповідно до ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню, до того ж підтверджуються платіжними дорученнями, довідками первісного кредитора та довідкою щодо дій позичальника в його інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу (ст. 1077 ЦК України) клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Наданими позивачем доказами підтверджено послідовне відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, на користь позивача, а відповідач відступлення права вимоги не оспорює. Отже, позивач є належним кредитором відповідача в обсязі прав, які існували на момент їх переходу.

Відповідач у встановлені договором строки кредит не повернув. Повідомленням від 09.10.2024 кредитор скористався правом, наданим п. 9.1.1.7 договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», і вимагав повернення кредиту в повному обсязі, а доказів його повернення відповідач суду не надав. З огляду на це вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7800,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Як вбачається з довідки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 1744 від 28.08.2026, відповідач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації з 28.02.2022 і проходить її по цей час. Отже, на нього з 28.02.2022 поширюються гарантії, передбачені п. 15 ст. 14 вказаного Закону, а саме: проценти за користування кредитом та штрафні санкції не нараховуються на весь час призову. Для військовослужбовців, призваних під час мобілізації, зазначена норма не ставить застосування цієї гарантії в залежність від безпосередньої участі у бойових діях, тому довідка військової частини, яка містить відомості про дату призову та проходження служби, є достатнім доказом наявності підстав для її застосування. Доказів, які б спростовували відомості довідки, позивач не надав.

Кредитний договір укладено 12.05.2024, тобто в період проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації. Відповідно до п. 2.5 договору та паспорта споживчого кредиту кредит надано на задоволення поточних споживчих потреб (не цільовий кредит), тобто він не пов`язаний із придбанням житла чи автомобіля, а тому виняток, передбачений п. 15 ст. 14 Закону, до цих правовідносин не застосовується.

Відповідно до розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими за ставкою 1,50 % в день за період з 12.05.2024 по 08.10.2024, становить 17433,01 грн. За таких обставин до відповідача не міг застосовуватися обов`язок зі сплати процентів за користування кредитом, оскільки на весь час дії договору він перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації. Отже, позовні вимоги про стягнення процентів у розмірі 17433,01 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вимоги про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляв, а відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 982604076 від 12.05.2024 у розмірі 7800,00 грн, яка являє собою заборгованість за тілом кредиту. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 51297 від 05.06.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 823,00 грн (7800,00 ? 2662,40 / 25233,01).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771068555 від 21.01.2026 до нього, акт прийому-передачі наданих послуг 20.03.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність адвоката. Згідно з розрахунком вартість правничої допомоги складається з: вивчення матеріалів справи – 1000,00 грн, складання позовної заяви – 5000,00 грн, підготовки адвокатського запиту – 500,00 грн, підготовки клопотань – 500,00 грн, а всього 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони; їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з підстав, передбачених ч. 5 ст. 137 ЦПК України, відповідач не заявляв, а просив лише розподілити ці витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2163,83 грн (7000,00 грн ? 7800,00 грн / 25233,01 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 610, 626, 628, 639, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 12, 13, 81, 82, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263–265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 982604076 від 12.05.2024 у розмірі 7800,00 (сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, яка становить заборгованість за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 823,00 (вісімсот двадцять три) гривні 00 копійок судового збору та 2163,83 (дві тисячі сто шістдесят три) гривні 83 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А.М. Бейко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua